Рішення № 135085487, 23.03.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/2585/25

Провадження № 2/455/15/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

23 березня 2026 року м. Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

у складі головуючого судді Титова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Гавриляк О.Б.,

представники сторін в судове засідання - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 ,

до Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 ,

про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з позовом до Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті баби позивача - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник позивача подав на адресу суду заяву про слухання справи у його відсутності та у відсутності Позивача.

Правова позиція відповідача

Представник відповідача - Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області, в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Правова позиція третьої особи

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомила.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ

Батьками Позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_2 .

Батьками матері Позивача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є: батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_7 .

Батьками батька Позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є: батько - ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_3 .

Батько позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Баба позивача - ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , до дня смерті була зареєстрована та фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті з нею були зареєстровані та проживали: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ; невістка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; онук - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Виконкомом Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області посвідчено заповіт №79 від 13.11.2017 року, згідно з яким, ОСОБА_3 заповіла внукові ОСОБА_1 все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого не складалось і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом буде мати право.

Позивач звернувся із заявою до Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області про прийняття спадщини за заповітом. Спадкова справа № 116/2018 спадкодавця ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена за заявою Позивача у справі та інших заяв спадкоємців про прийняття спадщини не містить.

Відповідно до постанови №802/02-14 (спадкова справа №116/2018) Завідувача Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області Тетяни Сюми від 29.08.2025 року Позивачу відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину із посиланням на відсутність документів, що посвідчують право власності спадкодавця ОСОБА_3 на спадкове майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки Самбірського МБТІ Львівської області від 08.08.2025 року №1572 житловий будинок в АДРЕСА_1 , згідно записів у реєстрових книгах Самбірського бюро технічної інвентаризації Львівської області не зареєстровано станом на 01.01.2013 року.

З технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що рік побудови будинку - 1970.

ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА ТА СУДОВА ПРАКТИКА

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які є спадковими, а позивач, через відсутність правовстановлюючих документів на спірний будинок, позбавлений права на нотаріальне оформлення своїх спадкових прав, а тому звернувся до суду. Інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом судом не встановлено.

Положення про власність

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частини 1 та 2 статі 328 Цивільного кодексу України, далі за текстом - ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 ЦК України).

Житловий будинок та садиба є об`єктами права власності (статті 380, 390 ЦК України).

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Підстави виникнення права власності

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (частина 2 та 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

31 січня 1966 року Міністерством комунального господарства Української РСР затверджено Інструкцію про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української РСР. Інструкція втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 року № 56 (далі за текстом - Інструкція).

Реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності (пункт 4 Інструкції).

Не підлягають реєстрації також будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані (пункт 6 Інструкції).

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення».

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (абзац 2 пункту 3.1. Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж).

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (постанова Верховного Суду від 15.10.2020 року у справі №623/214/17).

Положення про спадкування

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті 1216, 1217 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частини 1 та 2 статті 1220 ЦК України).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина 1 статті 1222 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 Цивільного кодексу України (частини 1 та 2 статті 1223 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (частина 1 статті 1297 ЦК України).

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина 3 статті 1296 ЦК України).

Законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права. Відсутність свідоцтва про право власності на спадкове майно після смерті спадкодавця, не є перешкодою для реалізації права на прийняття спадщини. Оскільки виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права (постанова Верховного Суду від 14.08.2019 року у справі № 523/3522/16-ц).

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (абзац 3 пункту 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», постанова Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №227/3750/19).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку (постанова Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №227/3750/19).

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Належним відповідачем у спорах про визнання права власності на майно у порядку спадкування є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням (постанова Верховного Суду від 08.11.2023 у справі 742/2026/20).

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати коло спадкоємців, які прийняли спадщину. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Отже, для встановлення кола спадкоємців необхідно перевірити матеріали спадкової справи та встановити, хто звертався із заявою про прийняття спадщини тощо (постанова Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №755/7730/16).

Спадкова справа № 116/2018 до майна померлої ОСОБА_3 заяв інших ніж Позивач спадкоємців про прийняття спадщини не містить, у зв`язку з чим - Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області є належним відповідачем як орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що спірне нерухоме майно побудовано у 1970 році у сільському населеному пункті. Право власності на такий житловий будинок не зареєстровано у встановленому законом порядку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Чинні на момент побудови нормативні акти не передбачали державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, розташованих в сільських населених пунктах.

При цьому, до часу набрання чинності Цивільним Кодексом України в редакції 2003 року та Законом України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виникнення права власності на збудоване нерухоме майно не залежало від державної реєстрації такого права.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення».

За викладеного, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, а документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків - є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Вищій спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», звертав увагу на те, що найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла.

За наведених обставин, позивач як спадкоємець фактично позбавлений можливості отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, а тому його право власності має бути визнано в судовому порядку, у зв`язку з чим - суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що спрямовані на реальний захист прав та інтересів спадкоємця при оформленні своїх спадкових прав, так як інший правовий механізм оформлення таких прав в останнього - відсутній.

Приймаючи до уваги вищевикладене, вказане, на підставі викладеного, керуючись статтями 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Інформація про учасників справи

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Стрілківська сільська рада Самбірського району Львівської області, адреса: с. Стрілки, вул. Михайла Вербицького, будинок №10, Самбірського району Львівської області, поштовий індекс 82092, код ЄДРПОУ 04371224.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження

Рішення підписано без його проголошення, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Титов А.О.