Рішення № 135084986, 24.03.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/1502/26

Провадження №2/442/999/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі - головуючої судді - Курус Р.І., розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

25.02.2026 ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС", через систему "Електронний суд", звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №420816856 від 04.09.2019 у розмірі 37486,69 грн. та понесені судові витрати.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04.09.2019 між ТОВ «Манівео швидка допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №420816856 на суму 10000,00 гривень. Кредитний договір укладено в електронній формі, порядок його укладення регулюється положеннями Закону України «Про електронну комерцію», який визначає особливості оформлення таких правочинів.

Позивач зазначає, що відповідач, діючи свідомо та добровільно, без будь-якого примусу чи тиску, виявив намір отримати кредитні кошти та здійснив реєстрацію на офіційному веб-сайті кредитодавця ТОВ «Манівео швидка допомога» - www.moneyveo.ua.

Після цього ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною Кредитного договору. Правила надання грошових коштів у кредит Первісного кредитора, перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.monevveo.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Під час реєстрації, відповідно до встановленого порядку та інструкцій, розміщених на сайті кредитодавця, відповідач пройшов процедури встановлення особи та підтвердження її достовірності, надавши необхідні персональні дані для укладення кредитного договору. ТОВ «Манівео швидка допомога» здійснив ідентифікацію та верифікацію позичальника на підставі отриманих від нього відомостей та документів, а також за допомогою системи Bank ID НБУ, що було передбачено та погоджено умовами кредитного договору.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора S59M5PR7.

Згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав Відповідачу грошові кошти у сумі 10000,00 гривень шляхом перерахування через банк-провайдер. Проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума тіла кредиту становить 14999,00 гривень.

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «Таліон плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу № 28/1118-01 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу.

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон плюс» на виконання Договору факторингу №28/1118-01 підписали Реєстр прав вимоги №56 від 10.12.2019, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01. ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» на виконання Договору факторингу № 05/0820-01 підписали Реєстр прав вимоги №11 від 31.08.2023 до Договору факторингу №05/0820-01, за яким від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 14.07.2025 за Договором факторингу №11/07/25-Е, від ТОВ «ФК «Онлайнфінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 48120,13 гривень.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач, як новий кредитор, до якого перейшло право вимоги до відповідача за вказаними вище кредитними договорами, змушений звернутись до суду з даним позовом.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 48120,13 грн., яка складається з: 14999,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 22487,69 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 10633,44 грн. заборгованість за штрафами.

26.02.2026 суддею отримано відповідь №2388417 з Єдиного державного демографічного реєстру, /а.с.42/.

Ухвалою від 26.02.2026 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін на 24.03.2026. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. У клопотанні про витребування доказів відмовлено,/а.с.33/.

Зазначену ухвалу позивачем отримав системі "Електронний суд". Відповідачу надіслана за встановленою адресою місця реєстрації.

02.03.2026 та 03.03.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання вказує, що з позовними вимогами не погоджується в повному обсязі, адже на момент подання відзиву їй не відомі підстави виникнення заборгованості та її розмір, жодних письмових вимог або повідомлень про наявність боргу вона не отримувала. Вказує на те, що договір між нею та позивачем укладений у 2019 року, а тому уже минув строк позовної давності. Крім того, зазначає, що позивачем не долучено детального розрахунку заборгованості за кредитним договором, що унеможливлює будь-яку перевірку правомірності нарахувань за кредитом.

03.03.2026 від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, у якому зсилається на те, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими та такими, що не спростовують заявлених позовних вимог. Зокрема, вказує, що неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не звільняє його від обов`язку виконання кредитного зобов`язання, оскільки відсутність повідомлення боржника про зміну кредитора не є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості, так як відповідач не виконав зобов`язань за кредитним договором ні перед первісним, ні перед новим кредитором, у зв`язку з чим просить задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

05.03.2026 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, у яких остання зазначила, що не погоджується з доводами позивача та вважає позовні вимоги безпідставними. Зокрема, відповідач вказує, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки кредитний договір укладений 04.09.2019 строком на 30 днів, а строк виконання зобов`язання настав 04.10.2019, тому трирічний строк позовної давності сплив 04.10.2022. Крім того, відповідач зазначає, що нарахування процентів після спливу строку кредитування є незаконним, а також у матеріалах справи відсутні докази вчинення нею дій, які б свідчили про визнання боргу та переривали перебіг позовної давності. У зв`язку з наведеним відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

05.03.2026 від представника позивача ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення у справі, у який останній зазначив, що відповідач фактично отримав та користувався кредитними коштами. На думку позивача, така поведінка свідчить про добровільне прийняття відповідачем умов кредитного договору та наявність у нього зобов`язання щодо повернення отриманих коштів. У зв`язку з наведеним позивач вважає доводи відповідача безпідставними та просить суд врахувати подані пояснення під час вирішення справи.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що порядок і умови надання договору кредиту, дії, що передують його укладенню, визначені у Правилах надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка допомога» від 06.09.2019, які долучені до електронних матеріалів справи.

04.09.2019 ТОВ «Манівео швидка допомога» та ОСОБА_1 в електронному вигляді, шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, укладено Договір про споживчий кредит продукту «Смарт» №420816856, який знаходиться в електронних матеріалах справи.

За кредитним договором №420816856 Товариство зобов`язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 10000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.4. цього договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 (тридцять) днів.

Пунктом 1.4. Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,68 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього договору.

Згідно п.1.5., п.1.6. Договору, з врахуванням положень п.1.4 договору позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 248,20 (двісті сорок вісім цілих дві десятих) відсотків річних.Розрахунок сукупної вартості кредиту та термін платежу зазначені в графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.1. Договору, невід`ємною частиною цього Договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті товариства: www.moneyveo.ua.

Підписуючи Договір, відповідач підтвердив, що отримав від Товариства до укладення Договору інформацію, вимоги надання якої передбачені у законодавстві України (у тому числі інформацію, надання якої передбачено ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

На виконання своїх зобов`язань, 04.09.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу грошові кошти у сумі 10000,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 хх-хххх-7189, яка зазначена в заявці на отримання грошових коштів в кредит від 04.09.2021, що у свою чергу є доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», /а.с.37(зворот)/.

Електронними матеріалами справи встановлено, що 24.09.2019 між кредитодавцем та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №420816856, згідно якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 250,00 гривень. Факт переказу кредитних коштів за вказаною додатковою угодою у сумі 250,00 грн., підтверджується платіжним дорученням від 24.09.2019,/а.с.36/.

Крім цього, 03.10.2019 між кредитодавцем та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №420816856, яка знаходиться в електронних матеріалах справи, згідно якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 4749,00 гривень. Факт переказу кредитних коштів за вказаною додатковою угодою у сумі 4749,00 грн., підтверджується платіжним дорученням від 03.10.2019, /а.с.37/.

Отже, підтверджено факт виконання зобов`язань первісним кредитором за кредитним договором №420816856 від 04.09.2019 та додаткових угод до нього у повному обсязі.

Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підписавши кредитний договір, відповідач ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилась на визначені кредитним договором умови та взяла на себе відповідні зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за їх користування.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як встановлено судом з електронних матеріалів справи, 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року, однак в подальшому до Договору факторингу № 28/1118-01 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу.

У пункті 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 передбачено, що відповідно до умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно з Витягу з Реєстру боржників №56 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 10.12.2019, який знаходиться в електронних матеріалах справи, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №420816856 у розмірі 37890,86 грн.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01, який знаходиться в електронних матеріалах справи. ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» на виконання Договору факторингу № 05/0820-01 підписали Реєстр прав вимоги №11 від 31.08.2023 до Договору факторингу №05/0820-01, за яким від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 37486,69 грн.

11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

За цим договором Фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані Зазначені в Реєстрі Боржників.

Відповідно до п.1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №11/07/25-Е від 14.07.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 48120,13 грн. Вказаний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 11/07/25-Е від 14.07.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, згідно із вказаними нормами щодо заміни кредитора, за своєю правовою природою договір відступлення права вимоги є договором про заміну кредитора у певному зобов`язанні, яка здійснюється без згоди боржника. В такому договорі сторони мають право самостійно визначити обсяг прав, які переходять до нового кредитора і цей обсяг не вичерпується лише існуючим боргом та при цьому чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог.

Представлені суду копії договору факторингу належним чином підписані уповноваженими представниками сторін договорів, скріплені їх печатками та умови договорів передбачають право відступлення права вимоги, яке виникне у майбутньому, відтак підтверджують перехід права вимоги до ОСОБА_1 ТОВ «ФК «ЕЙС».

Доводи відповідача про її неповідомлення про відступлення права вимоги не заслуговують на увагу, оскільки відсутність повідомлення боржника про зміну кредитора не є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості

Відтак, оскільки умови кредитного договору №420816856 від 04.09.2019, укладеного між ТОВ «Манівео швидка допомога» та ОСОБА_1 , останньою не виконано, право грошової вимоги за ним на підставі Договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 перейшло до позивача, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» є обґрунтованим.

Щодо доводів відповідача про сплив строків позовної давності суд зазначає наступне.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Водночас частина п`ята даної статті Кодексу визначено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так з встановлених судом обставин вбачається, що первісний кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості шляхом звернення з позовом до суду та в подальшому відступив вказане право позивачу у справі.

Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені в тому числі статтею 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Окрім того, пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції, що була чинною станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, було визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Так Указом Президента України №64/20211 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, і такий діяв на момент пред`явлення позову та продовжує діяти на даний час.

Отже, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовженими відповідно до Закону № 540-ІХ у разі, якщо їх закінчення припадає на період дії карантину (з 12.03.2020 до 01.07.2023) та зупиненими, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якщо їх закінчення припадає на період дії воєнного стану.

Водночас, відповідно до ЗУ "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено. Закон набрав чинності з 04.09.2025 року.

Тобто, період з 12.03.2020 до 01.07.2023, а також період з 25.02.2022 по 03.09.2025 включно у строк позовної давності не враховується.

Оскільки, загальний та спеціальний строк позовної давності був продовжений на строк дії карантину, а в подальшому зупинений у зв`язку із введенням воєнного стану, то такий строк не пропущено позивачем.

Зокрема, судом враховується, що договір було укладено 03.09.2019 строком на 30 днів, а відтак, термін виконання зобов`язання настав 30.10.2019, і з цього часу розпочато відлік спеціального та загального строку позовної давності, який продовжено 12.03.2020 у зв`язку з введенням карантину на час дії такого карантину, тобто до 13.07.2023, а в подальшому 25.02.2022 зупинено у зв`язку із запровадженням воєнного стану до 03.09.2025. Розгляд справи призначено на 24.03.2026, а тому до строку загальної та спеціальної давності включено період з 30.10.2019 по 11.03.2020 (4 місяці 11 днів), та з 04.09.2025 по 24.03.2026 (6 11 місяців 21 день), що становить 11 місяців 2 дні.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка допомога» проведеного з 04.09.2019 по 10.12.2019, заборгованість відповідача становила 37890,86 грн., з яких 14999,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 22891,86 грн. заборгованість за нарахованими процентами,/а.с.10/.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон плюс» проведеного з 10.12.2019 по 31.08.2023, заборгованість відповідача становила 37486,69 грн., з яких 14999,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 22487,69 грн. заборгованість за нарахованими процентами,/а.с.9/.

Водночас, позивачем не надано суду розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «Онлайн Фінанс» за період перебування у нього права вимоги за вказаним кредитним договором з 31.08.2023 по 11.07.2025, що позбавляє суд можливості встановити порядок, обсяг та правомірність нарахування заборгованості у цей період.

При цьому, з виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором №420816856, який знаходиться в електронних матеріалах справи, вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 26.12.2025 становить 48120,13 грн., з яких 14999,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 22487,69 грн. заборгованість за нарахованими процентами, заборгованість за штрафними санкціями 10633,44 грн.

Враховуючи те, що за умовами вищезазначеного кредитного договору відповідач отримала кредитні кошти та користувалась ним, що нею не заперечується, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, суду не надав, відтак, суд доходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» 14999,00 грн. отриманих кредитних коштів на підставі договору №420816856 від 04.09.2019, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за позиченими коштами, просив стягнути заборгованість по процентах за користування цими коштами.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження №14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну сплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України

Оскільки кредитним договором №420816856 від 04.09.2019 визначено, що кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, згідно графіку платежу до - 04.10.2019, а тому кредитодавець мав право нараховувати відсотки за користування кредитними коштами лише до 04.10.2019 включно. Позивачем не надано суду жодних доказів продовження строку дії кредитного договору.

Отже, за користування коштами за кредитним договором №420816856 від 04.09.2019 у позичальника виник обов`язок зі сплати заборгованості розмірі 17088,29 грн., з яких 14999,00 грн. тіло кредиту, 2089,29 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, що зазначено в розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидко гроші» та підтверджується графіками розрахунків.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов висновку, що за кредитним договором №420816856 від 04.09.2019 у ОСОБА_1 наявна заборгованість в розмірі 17088,29 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за штрафними санкціями суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Законом України від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64 на території України введено військовий стан, який згодом на підставі Указів Президента продовжувався та триває на час розгляду даної справи в суді.

При цьому, як видно із вищезазначеного розрахунку за випискою з особового рахунку за кредитним договором №420816856 від 04.09.2019, то нарахування штрафних санкцій проведено за період з 14.07.2025 по 26.12.2025.

Таким чином, з огляду на положення норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яка поширюються на спірні правовідносини, ОСОБА_1 як позичальник звільнена від обов`язку сплати на користь позивача штрафних санкцій за прострочення нею виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, оскільки хоч і договір укладено до введення воєнного стану, проте штрафні санкції нараховано в період дії воєнного стану.

За наведених обставин, аргументи сторони позивача про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» штрафних санкцій в розмірі 10633,44 грн. суд вважає необґрунтованими та безпідставними, а тому такі задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Як вбачається з електронних матеріалів справи, між ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» та АБ «Соломко та Партнери» укладено договір про надання правової допомоги №20/08/25-01.

Згідно Додаткової угоди №25770913518 від 20.08.2025 до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 між АБ «Соломко та Партнери» та ТОВ «ФК «Ейс», АБ «Соломко та Партнери» зобов`язалось надати правничу допомогу по цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Вартість правничої допомоги, згідно Акту прийому-передачі наданих послуг, становить 7000,00 грн. Крім цього, Актом прийому-передачі наданих послуг визначено детальний обсяг робіт адвоката та суму кожної наданої послуги.

Судом відзначається, що розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У зв`язку із дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги АБ «Соломко та Партнери» у справі щодо стягнення заборгованості із відповідача суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги, її обсягу та вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а згідно із п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 4404,60 грн., виходячи з розрахунку 17088,29 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 9662,40 грн. (2662,40 грн. ставка судового збору + 7000,00 витрати на правову допомогу) : 37486,69 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 4404,60 грн., що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 264-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" заборгованість за договором №420816856 від 04.09.2019 у розмірі 17088,29 гривень (сімнадцять тисяч вісімдесят вісім гривень, 29 копійок) та 4404,60 гривень (чотири тисячі чотириста чотири гривні, 60 копійок ) понесених судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 24 березня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, 6 каб. 13 м. Київ, 02094.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Суддя Курус Р.І.