Ухвала суду № 135083898, 21.03.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/2214/26 1-кс/335/941/2026

21 березня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання слідчого управління Головного управління Національної полії в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025080000000238 від 05.11.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Горностаївка, Горностаївського району, Херсонської області, одруженого, який має на утриманні 2 малолітні дитини, середню освіту, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

21.03.2026 до суду надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , про застосування стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів.

В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні СУ ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження № 12025080000000252 від 20.11.2025, в якому ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України.

З даними досудового розслідування, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України, що полягає у незакінченому замаху на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, шляхом сприяння порадами, вказівками, наданням засобів, усуненням перешкод, вчинене з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб.

19.03.2026 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України.

20.03.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: показаннями свідка ОСОБА_8 , який під час допитів повідомив що ОСОБА_5 запропонував йому «допомогти» у виготовлені документів які будуть підставою для перетину кордону ОСОБА_8 за неправомірну вигоду у сумі 8000 доларів США, яку останній передав ОСОБА_5 двома рівними частинами під час особистих зустрічей 11.12.2025 та 19.03.2026, результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , а саме результатів аудіо-відео контролю особи під час якого зафіксовано зустрічі та передачу неправомірної вигоди ОСОБА_5 , перемовини між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 з приводу виготовлення останнім докуметів що містять завідомо неправдиві відомості про наявність підстав для виїзду ОСОБА_8 за кордон, протоколами видачі та ідентифікації грошових коштів, переданих ОСОБА_5 у якості неправомірної вигоди, протоколом затримання у порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5 , під час якого вилучено грошові кошти, отримані останнім у якості неправомірної вигоди від ОСОБА_8 , та іншими матеріалами кримінального провадження.

Як зазначає слідчий, інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

З урахуванням викладеного, а також тяжкості покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, характеру та способу вчинення кримінального правопорушення, слідчий вважає, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Зокрема, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_5 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема ті, місцезнаходження яких не встановлено під час проведення обшуків; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, слідчий зазначає, що протиправна діяльність, пов`язана зі сприянням незаконному переправленню осіб через державний кордон України з корисливих мотивів, є єдиним джерелом доходу підозрюваного, що, на його думку, свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий також вказує, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та не зможе запобігти зазначеним ризикам, оскільки не унеможливить спроби підозрюваного ухилятися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

У зв`язку з цим сторона обвинувачення вважає, що виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та досягнення мети, визначеної ст. 177 КПК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 клопотання підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні. Разом із тим зазначили, що у разі обрання слідчим суддею альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, а саме у вигляді застави, просять визначити її розмір у сумі не менше розміру отриманої неправомірної вигоди, а саме 8000 доларів США.

Підозрюваний ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на відсутність намірів та можливостей ухилятися від органів досудового розслідування і суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню.

Захисник підозрюваного, адвокат ОСОБА_6 , заперечувала проти задоволення клопотання, зазначивши, що ОСОБА_5 має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, одружений, виховує двох малолітніх дітей, є особою з інвалідністю ІІ групи, раніше виїжджав за межі України та повертався, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати існуючими ризики його переховування або вчинення нового кримінального правопорушення. Крім того, захисник зазначила, що клопотання сторони обвинувачення не містить належного обґрунтування неможливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, у зв`язку з чим просила обрати запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які досліджені у ході судового розгляду клопотання.

При цьому, слідчий суддя враховує, що на даному етапі провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування до особи запобіжного заходу.

Оцінивши надані стороною обвинувачення сукупність доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, які дають підстави слідчому судді дійти висновку про причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що на теперішній час існують такі заявлені органом досудового розслідування судом ризики, що визначені у ст. 177 КПК України:

- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження;

- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створитимуть загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що окремі вказані у клопотанні ризики існують і мають високу ступінь вірогідності, що є підставою для взяття підозрюваного під варту.

Щодо ризиків переховування від досудового розслідування та суду та вчинення нового кримінального правопорушення.

Діяння, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , є тяжким злочином, що тягне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Ця обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (Clooth v. Belgium (Клоот проти Бельгії), § 40).

У зв`язку з цим слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваний хоча й раніше не судимий, але офіційно непрацевлаштований, офіційного доходу не має. Про матеріальні джерела його існування достовірно невідомо.

За таких умов є підстави для обґрунтованого сумніву у тому, що ОСОБА_5 й у подальшому не буде вдаватися до діяльності, на якій був викритий, з метою одержання доходів протиправним шляхом.

Крім того, ОСОБА_5 , як особа з інвалідністю, має право на вільний виїзд за межі України, що робить реальним ризик його переховування від досудового розслідування шляхом такого виїзду, що може значно ускладнити подальший рух кримінального провадження. При цьому той факт, що раніше ОСОБА_5 повертався до України, не зменшує вказаного ризику, оскільки наявність обґрунтованої підозри і можливості засудження є істотним чинником, що може вплинути на поведінку підозрюваного.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку що вказані ризики мають високий ступінь вірогідності.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків та іншого перешкоджання досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні

Оцінюючи можливість впливу на свідків, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілого та дослідження їх судом.

Разом із цим, маючи можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження в частині, що стосуються клопотання про обрання запобіжного заходу, а отже і з протоколами допиту свідків, підозрюваний знатиме як їх персональні данні, так і зміст наданих ним свідчень на стадії досудового розслідування.

Крім того, не виключено, що ще не всі свідки допитані, а також що підозрюваний може бути знайомий із свідками, які ще не допитані, і вплинути на їх показання.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

На початковій стадії досудового розслідування підозрюваний має бути максимально усунутий від можливості перешкоджати збиранню доказів, що за наведених обставин можливе лише шляхом взяття його під варту.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Про неможливість застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, такого як особисте зобов`язання або домашній арешт, свідчить той факт, що вказані заходи не здатні забезпечити ізоляцію підозрюваного в тій мірі, яка була б достатньою для запобігання вказаним вище ризикам.

Доводи підозрюваного та його захисника слідчий суддя відхиляє, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.

Разом із тим, беручи до уваги характер та ступінь суспільної небезпечності інкримінованого підозрюваному діяння, відомості про його особу, сімейний стан, стан здоров`я, наявність соціальних зв`язків та спосіб життя, слідчий суддя враховує доводи сторони захисту щодо визначення розміру застави.

Оцінюючи доводи сторони обвинувачення щодо визначення застави, слідчий суддя виходить із того, що її розмір має відповідати принципам розумності, співмірності та бути достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

При цьому слідчий суддя враховує, що визначення розміру застави на рівні, запропонованому стороною обвинувачення, не обґрунтовано наявністю виключних обставин та призвело б до покладення на підозрюваного надмірного тягаря.

З урахуванням наведеного, а також обставин кримінального провадження, у тому числі розміру інкримінованої неправомірної вигоди, слідчий суддя дійшов висновку про можливість визначення застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що є співмірним, не є завідомо непомірним для підозрюваного, водночас достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 17 травня 2026 року (включно) з триманням його у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор».

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області за наступними реквізитами: Отримувач - ТУ ДСА в Запорізькій області, Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер розрахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205; Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО 820172, призначення платежу застава ОСОБА_5 .

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на два місяці з дня внесення застави наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за викликом;

- не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора та суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання слідчому свій закордонний паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні.

У разі невиконання покладених на нього обов`язків застава звертається в дохід держави.

Копію ухвали вручити підозрюваному та прокурору.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 23 березня 2026 року.

Слідчий суддя: ОСОБА_1