Ухвала суду № 135078524, 25.02.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/7615/25

провадження №: 4-с/398/2/26

УХВАЛА

Іменем України

"25" лютого 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Дубровської Н.М., з участю секретаря судового засідання Тараненко А.Р., скаржника ОСОБА_1 , представника стягувача ОСОБА_2 , представника Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бєлової Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Олександрії, скаргу ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови старшого державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови старшого державного виконавця Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

В обґрунтування скарги посилався на те, що 29.07.2019 року старшим державним виконавцем Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Масловським Володимиром Вікторовичем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 59656412 (ідентифікатор доступу 5489БГ3ДБА42) по виконанню виконавчого листа № 2/398/161/17, виданого 30.03.2018 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області у справі № 398/1471/16-ц, провадження № 2/398/161/17, про стягнення з мене на користь Прокуратури Кіровоградської області судового збору 1378,00 грн.

Рішення набрало чинності 21.11.2017 року. Виконавчий лист виданий 30.03.2018 року.

На даний час назву органу державної виконавчої служби змінено на: «Олександрійський відділ державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса)».

Як зазначено у постанові про відкриття виконавчого провадження, виконавчий документ був прийнятий на виконання за заявою стягувача. Хоча така заява у матеріалах виконавчого провадження в Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутня.

На прийнятому до виконання виконавчому листі наявна відмітка старшого державного виконавця Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Колісник О.В. «18.04.2018 року повернуто стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.2 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Із наведеної норми Закону вбачається, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, тримісячний строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання почався 22.11.2017 року і закінчився 22.02.2018 року. Враховуючи вимоги п.2 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» про те, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, то виконавчий лист міг бути пред`явлений до виконання не раніше 16.04.2018 року, тобто з пропущенням встановленого законом тримісячного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, виконавчий лист, виданий 30.03.2018 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області у справі № 398/1471/16-ц, провадження № 2/398/161/17, про стягнення на користь Прокуратури Кіровоградської області судового збору 1378,00грн. за судовим рішенням, яке набрало чинності 21.11.2017 року, був правомірно 18.04.2018 року повернутий стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання відповідно до п.2 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

В подальшому, як вбачається із оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження № 59656412 від 29.07.2019 року, за заявою стягувача, було розпочато примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, строк пред`явлення до примусового виконання якого закінчився 22.02.2018 року.

Зважаючи на приписи ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа, можна дійти висновку, що виконавчий документ був пред`явлений не раніше 26.07.2019 року (п`ятниця).

Через відсутність у матеріалах виконавчого провадження заяви стягувача про примусове виконання виконавчого документу, точну дату його надходження до органу виконавчої служби встановити неможливо.

Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, на виконанні перебуває виконавчий лист, у якому на місці для проставлення відміток виконавця про виконання рішення або повернення виконавчого листа стягувачу із зазначенням причин повернення мається запис: «18.04.18 р. повернуто без прийняття на виконання згідно п. 2 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про ВП» Ст. д в (підпис) О.В. Колісник». Запис скріплений підписом виконавця та печаткою Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.

Виносячи оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження № 59656412 по виконанню виконавчого листа, виданого 30.03.2018 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області у справі № 398/1471/16-ц, провадження № 2/398/161/17, про стягнення на користь Прокуратури Кіровоградської області судового збору 1378,00грн. за судовим рішенням, яке набрало чинності 21.11.2017 року, старший державний виконавець Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Масловський Володимир Вікторович, будучи обізнаним з нормами Закону України «Про виконавче провадження», в силу вимог ст.ст. 3, 4, 12, 26 Закону України «Про виконавче провадження», був зобов`язаний перевірити чи є пред`явлений до виконання документ виконавчим документом у розумінні ст. 3 Закону, чи дотримані у пред`явленому документі усі вимоги до виконавчого документа, визначені ст. 4 Закону, чи не сплив строк пред`явлення документа до виконання, визначений ст. 12 Закону, чи наявні підстави для початку примусового виконання рішення визначені ст. 26 Закону, у тому числі - чи подав стягувач заяву про примусове виконання рішення.

Перевіряючи дотримання при подачі виконавчого документу усіх наведених мною норм Закону, виконавець не міг не бачити проставлений у виконавчому листі 18.04.2018 року державним виконавцем запис про повернення цього виконавчого листа без прийняття до виконання, на підставі п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону, у зв`язку з пропуском строку його пред`явлення до примусового виконання. Цей запис свідчив, що стягувачем станом на 18.04.2018 року вже був пропущений строк пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання. Тобто Масловський зобов`язаний був дотриматись вимог п. 2 ч. 4 п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону та повернути виконавчий лист без прийняття до виконання, оскільки жодні документи, які б свідчили про поновлення стягувачу строку пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання у матеріалах виконавчого провадження відсутні.

Таким чином, старший державний виконавець Масловський Володимир Вікторович, будучи обізнаним з наведеними вище обставинами, усвідомлюючи протиправність своїх дій, 29.07.2019 року виніс незаконну постанову про відкриття виконавчого провадження № 59656412, яка суперечить вимогам п.2 ч.4 ст. 4, ч. 1, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» і підлягає скасуванню. Дії старшого державного виконавця Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Масловського Володимира Вікторовича по винесенню незаконної постанови підлягають визнанню неправомірними.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду від 03.12.2025 поновлено строк для подання скарги до суду; скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання у справі; витребувано копії матеріалів виконавчого провадження № 59656412.

В судовому засіданні скаржник скаргу підтримав, просив суд її задовольнити.

Представник стягувача Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області просила відмовити в задоволенні скарги посилаючись на її необґрунтованість.

Представник Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судовому засідання заперечувала проти задоволення скарги в повному обсязі, посилаючись на те, що під час перевірки інформації, що міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження, в електронному архіві АСВП та спецрозділу АСВП встановлено, що виконавче провадження №59656412, перебувало на виконанні та завершено (повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження) 29.09.2020 року Петрівським відділом державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління, дата архівування - 06.07.2022.

Вказана обставина підтверджується інформацією про виконавче провадження, що долучено скаржником до скарги. Таким чином, Олександрійський ВДВС не має можливості переглянути матеріали вищевказаного виконавчого провадження через АСВП та в паперовому вигляді.

Додатково зазначає, щодо тверджень скаржника про те, що про порушення свого права останній дізнався 20.11.2025 року, в ході ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, яке об`єднане постановою від 22.11.2022 року у зведене виконавче провадження №70399904, з`ясувавши номер виконавчого провадження, яке було відкрите оскаржуваною постановою та ідентифікатор доступу до нього в Автоматизованій системі виконавчого провадження. По-перше, в матеріалах ЗВП №70399904 не перебуває та ніколи не перебувало виконавче провадження №59656412. Згідно долучених скаржником матеріалів, виконавче провадження №59656412 було приєднано до зведеного виконавчого провадження №60090512, відповідно, до якого Олександрійський ВДВС доступу не має. Крім того, у матеріалах виконавчого провадження відсутня будь-яка інформація щодо ВП №59656412, оскільки навіть після завершення вищезазначеного виконавчого провадження Петрівським ВДВС, як вбачається із відміток на виконавчому документі, сам виконавчий документ неодноразово повторно пред`являвся на примусове виконання. По-друге, дослідивши подані скаржником докази, можна зробити висновок, що останній володів інформацією про відкрите відносно нього виконавче провадження №59656412, так як до матеріалів скарги долучено постанову про відкриття виконавчого провадження №59656412 в електронному вигляді, отриману через АСВП за ідентифікатором доступу. При цьому, необхідно зауважити, що відповідно до п. 2 ч. 2 розділу VІI Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження доступ до інформації АСВП сторонам виконавчого провадження забезпечується з використанням ідентифікатора для доступу до інформації про виконавче провадження, який зазначається в довідці про реєстрацію виконавчого документа та постанові про відкриття виконавчого провадження, через офіційний вебсайт Міністерства юстиції України. Оскільки у матеріалах ЗВП відсутні будь-які відомості щодо ВП №59656412, а тим більше відсутня постанова про відкриття виконавчого провадження, з якої можна було б отримати ідентифікатор доступу, твердження боржника щодо незнання про існування ВП №59656412 є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на належних та достатніх доказах. Крім того, через веб-портал Судової влади України виявлено, що по справі №398/1471/16-ц 11 травня 2018 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області винесено ухвалу, якою поновлено пропущений строк пред`явлення до виконання виконавчого листа від 30.03.2018 року, виданого Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області по справі № 398/1471/16-ц про стягнення з боржника на користь прокуратури Кіровоградської області 1378 грн. судового збору.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали скарги, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Положеннями ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) суд зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції. Державі належить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права.

Крім того, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.11.2017 року у справі №398/1471/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кіровоградського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи « Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» заборгованість за кредитним договором в сумі 68887 грн.76 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Кіровоградської області 1378 грн. судового збору.

На виконання судового рішення Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області було видано виконавчий лист №398/1471/16-ц.

Як вбачається з ухвали Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.05.2018 року, 30.03.2018 р. Олександрійським міськрайонним судом було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь прокуратури Кіровоградської області 1378 грн. судового збору. У даному виконавчому листі вказано строк пред`явлення до виконання - протягом трьох років. 12.04.2018 р. прокуратура Кіровоградської області звернулася до Олександрійського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області з заявою про відкриття виконавчого провадження та пред`явила даний виконавчий лист до виконання. 18.04.2018 р. державним виконавцем Олександрійського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області було винесено повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання на підставі п.2 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки пропущено тримісячний строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, визначений ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Дійсною ухвалою поновлено пропущений строк пред`явлення до виконання виконавчого листа від 30.03.2018 року, виданого Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області по справі № 398/1471/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь прокуратури Кіровоградської області 1378 грн. судового збору.

23.06.2018 року державним виконавцем Олександрійського ВДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56658448.

09.07.2019 року державним виконавцем Петрівського районного ВДВС було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме виконавчого листа №2/398/161/17 від 30.03.2018 року про стягнення судового збору у розмірі 1378,00 грн.

29.07.2019 року державним виконавцем Олександрійського ВДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59656412.

17.09.2019 року державним виконавцем Петрівського районного ВДВС було винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, відповідно до якої, виконавчі провадження №59554924, №59555028, №59555142, №29656412 об`єднані у зведене виконавче провадження №60090512.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Вирішуючи вимоги скарги щодо неправомірності дій уповноважених осіб Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), суд приходить до наступних висновків.

За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

За приписами ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження» засадами виконавчого провадження є верховенство права; обов`язковість виконання рішень; законність; диспозитивність; справедливість; неупередженість та об`єктивність; гласність та відкритість виконавчого провадження; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

До обов`язку державного виконавця належить здійснення заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом «Про виконавче провадження».

Конституція України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання (частина п`ята статті 124 у редакції, чинній до 30 вересня 2016 року; стаття 129-1 у редакції, що набрала чинності 30 вересня 2016 року). Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (частини друга та третя стаття 129-1 Основного Закону у редакції, що набрала чинності 30 вересня 2016 року).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII(далі - Закон № 1404-VIII)).

Отже, виконання судового рішення є заключним етапом цивільного процесу щодо захисту порушеного права чи законного інтересу особи, що звернулась до суду за захистом.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що державним виконавцем Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не було порушено Закону України «Про виконавче провадження», а винесена постанова про відкриття виконавчого провадження є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.

За таких обставин скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 258-260, 447, 448, 451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) неправомірними та скасування постанови старшого державного виконавця відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Суддя: Дубровська Н.М.