Ухвала суду № 135077530, 19.03.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/19129/25

Номер провадження2-з/205/498/26

У Х В А Л А

19 березня 2026 року місто Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Костромітіної О.О.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Ю.О.,

розглянувши заяву адвоката Довженко Валерія Івановича, який дії від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Довженко Валерій Іванович, до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними дії щодо перерахування коштів, стягнення безпідставно набутих грошей,

В С Т А Н О В И В:

В провадження Новокодацького районного суду міста Дніпра знаходиться вищевказана цивільна справа.

Адвокат Довженко В.І., який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною заявою про забезпечення позову. В обґрунтування заяви посилається на те, що провадження за цим позовом відкрито ухвалою суду від 16.01.2026 року. Лише 18.02.2016 року суд задовольнив заяву начальника Лівобережного відділу ДВС Шалабаєвої Л. про видачу дубліката виконавчого листа. Відповідач отримав ухвалу про видачу дублікату виконавчого листа № 265/8389/18. Попри те, що позивач 24.02.2026 року подав апеляційну скаргу на цю ухвалу, державний виконавець Мануїлова Н.В., достовірно знаючи про оскарження правової підстави для виконання, вчинила дії щодо розпорядження коштами, не маючи на руках ані оригіналу, ані дубліката листа. На даний час позивачу стало відомо, що вже під час судового розгляду даної справи, а саме 12.03.2026 року державний виконавець перерахувала третій особі ОСОБА_2 кошти у розмірі 148128,46 гривень.

Згідно із заявою ОСОБА_2 від 12.03.2026 р. вона фактично перебуває у Словацькій Республіці (м.Братислава). Перерахування значної суми коштів особі, яка знаходиться за межами юрисдикції України та чиї рахунки раніше закривалися через неможливість ідентифікації, створює реальну загрозу того, що в разі перемоги позивача ці гроші неможливо повернути. Позивач наголошує, що надання ОСОБА_2 адреси у м. Братислава (Словаччина) є лише засобом для отримання коштів та не свідчить про її реальний виїзд з окупованої території на постійне місце проживання. Згідно з матеріалами виконавчого провадження та вироком суду ОСОБА_2 зареєстрована та постійно мешкала у м. Маріуполь (пр-т Будівельний 19). Протягом майже чотирьох років збройної агресії вона жодного разу не повідомляла виконавчу службу про зміну місця проживання, що підтверджується самою ДВС. У разі повернення стягувача в окупацію, будь-яке рішення суду на користь позивача-пораненого військовослужбовця ЗСУ не може бути виконане, оскільки держава в особі ДВС передала майно особі, яка перебуває поза зоною ефективного контролю української влади. На підставі викладеного, просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 148128,46 гривень, що належать ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та знаходяться на її рахунку НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанку», по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Довженко Валерій Іванович, до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними дії щодо перерахування коштів, стягнення безпідставно набутих грошей.

Згідно положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Ознайомившись із змістом заяви та матеріалами позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Виходячи зі змісту ст.ст. 149-151 ЦПК України забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення.

Пунктом 1 ч. 1ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Положеннями ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що в заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача; а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяви про забезпечення позову судом встановлено, що предметом позову є визнання протиправними бездіяльності державного виконавця та стягнення безпідставних набутих грошових коштів. Позивач в уточненій позовній заяві просить суд стягнути солідарно з відповідачів Лівобережного відділу ДВС у місті Маріуполі та ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в розмірі 148 128,46 гривень, як безпідставно набуті.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що представником позивача не доведено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки, відповідно до ст. 543 ЦК України, виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором, та солідарне стягнення з відповідачів передбачає виконання рішення суду будь-яким відповідачем у випадку можливого рішення суду про задоволення позову у даній цивільній справі, внаслідок чого суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 148128,46 гривень, що належать ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та знаходяться на її рахунку НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанку».

Керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 259, 353 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви адвоката Довженко Валерія Івановича, який дії від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 148128,46 гривень, що належать ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та знаходяться на її рахунку НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанку» по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Довженко Валерій Іванович, до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними дії щодо перерахування коштів, стягнення безпідставно набутих грошей, відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.О.Костромітіна