Вирок № 135076787, 23.03.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/26053/25

Провадження №1-кп/522/2269/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025163520000572 від 19.09.2025 року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, має на утриманні неповнолітню дитину 2010 року народження, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-05.08.2025 року Приморським районним судом м. Одеси за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

суд -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2025 року, близько 10 год., 00 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи на вул. Мечникова, в м. Одесі, більш точного місця не встановлено, незаконно, шляхом знахідки, придбав для власного споживання особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP, яка містилась у двох пакетиках.

При цьому, ОСОБА_3 , 05.08.2025 року був засуджений Приморським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 309 КК України і вирок вступив у законну силу 05.09.2025 року.

Вказану протиправно придбану психотропну речовину ОСОБА_3 незаконно зберігав при собі до 10 год., 40 хв., 19.09.2025 року доки не був разом з вказаною особливо небезпечною психотропною речовиною зупинений співробітниками патрульної поліції ГУНП в Одеській області під час патрулювання території Приморського району міста Одеси біля буд. № 4 по пров. Манежному в м. Одесі та на їх питання про наявність у нього заборонених речовин правдиво повідомив про їх наявність.

3 вказаних підстав співробітниками патрульної поліції було викликано слідчо-оперативну групу відділення поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області якою під час проведення 19.09.2025 року, о 12 год., 02 хв., за вказаною адресою обшуку ОСОБА_3 за невідкладних обставин, виявлено та вилучено психотропну речовину, обіг якої заборонено в 2 пакетах: 1 зіп-пакет з порошкоподібною речовиною, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP (1-феніл-2-піролідин-1-ілпентан-1-он) з кількісним вмістом PVP 0,106г, та 1 паперовий згорток з порошкоподібною речовиною яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP (1-феніл-2-піролідин-1-ілпентан-1-он) з кількісним вмістом PVP 0,053г, а всього загальною масою особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено PVP (1-феніл-2-піролідин-1-ілпентан-1-он) 0,159г.

Зазначеними діями ОСОБА_3 скоїв незаконне придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

Обвинувачений ОСОБА_3 визнав встановлені судом обставини, які повністю відповідають змісту формулювання обвинувачення за обвинувальним актом, а також визнав вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 ч.2 КК України, розкаялася у вчиненому і підтвердив вище встановлені обставини судом у своїх показах. Також, обвинувачений ОСОБА_3 просить суворо його не карати, запевнив, що не допустить подібного в майбутньому.

Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою сторін кримінального провадження, визнав не доцільним дослідження доказів щодо встановлених обставин, які ніким не оспорюються, і постановив обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що характеризують його особу та процесуальних документів для вирішення питань судових витрат і речових доказів, роз`яснивши попередньо наслідки застосування цієї процесуальної дії.

Оцінивши встановлені обставини, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_3 є винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 ч.2 КК України, яке мало місце, за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

За вчинене кримінальне правопорушення обвинувачений підлягає покаранню.

При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу обвинуваченого, обставини які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, у кримінальному провадженні не має.

У відповідності до вимог Закону України про кримінальну відповідальність, покарання має на меті не тільки кару, а повинне забезпечити перевиховання обвинуваченого, задля недопущення повторення протиправної поведінки з його сторони. Покарання повинно бути справедливим.

Відповідно практики Верховного Суду (постанова ВС від 09.10.2018 у справі №756/4830/17-к), згідно якої визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз`яснено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до правової позиції щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину: категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання мас перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

Призначаючи покарання, суд бере до уваги особу обвинуваченого, який не вперше вчинив кримінальне правопорушення і обліковується судимим раніше за кримінальне правопорушення, пов`язане з незаконним обігом психотропних речовин. Це стверджено змістом вироку Приморського районного суду м. Одеси від 05.08.2025 року (справа №522/17473/25) про засудження ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, який набрав законної сили, довідками органу поліції про притягнення до кримінальної відповідальності і засудження в минулому.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 не перебуває на диспансерному обліку, зокрема наркологічному. Натомість у судовому засіданні обвинувачений стверджував, що інколи вживає психотропні речовини, однак не має хронічної залежності.

Суд вважає, що з урахуванням установлених обставин вчиненого кримінального правопорушення, відсутності обтяжуючих покарання обставин, наявність пом`якшуючої покарання обставини, відомостей, що характеризують особу обвинуваченого, надходженні на його утриманні неповнолітньої дитини 2010 року народження, - не має підстав застосовувати до обвинуваченого покарання, яке пов`язане з ізоляцією від суспільства, тобто у виді позбавлення волі реально відповідно до санкції статті 309 ч.2 КК України, бо це покарання є занадто суворим. Натомість покарання у виді штрафу недоцільно застосувати, бо обвинувачений не працює, не має доходів. Мінімальний штраф, який передбачений санкцією ч.2 ст. 309 КК України, відповідає розміру 34000 гривень, а тому виконання такого покарання може бути утруднено.

Суд дійшов переконання, що ОСОБА_3 заслуговує покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, у виді позбавлення волі на строк два роки.

ОСОБА_3 вчинив зазначене кримінальне правопорушення після постановлення стосовно нього вироку Приморським районним судом м. Одеси від 05.08.2025 року, але до повного відбуття покарання, яке було призначено зазначеним вироком у виді пробаційного нагляду на строк один рік, отже, ОСОБА_3 не відбув повністю покарання у виді пробаційного нагляду.

Частиною 1 статті 71 КК України передбачено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Згідно з частиною четвертою цієї ж норми кримінального закону передбачено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Згідно з ч. 1 п. 1 пп. «а-1» ст. 72 КК України при складанні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид покарання, виходячи з такого співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідає два дні пробаційного нагляду.

З урахуванням того, що ОСОБА_3 раніше не засуджувався до реального покарання у виді позбавлення волі чи обмеження волі, суд вважає достатнім застосувати принцип часткового складання покарання для остаточного його відбуття ОСОБА_3 , а саме до призначеного покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 роки частково приєднати не відбуту частину покарання у виді строку пробаційного нагляду, що відповідає 3 місяцям і остаточно визначити строк покарання у виді позбавлення волі для відбуття ОСОБА_3 за сукупністю вироків 2 роки та 3 місяці.

З огляду на викладені вище обґрунтування, суд застосовує положення статті 75 КК України до призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та 3 місяці із звільненням від відбуття цього покарання з випробуванням протягом іспитового строку, якщо ОСОБА_3 не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Суд вважає, що іспитовий строк для ОСОБА_3 слід визначити 2 роки з огляду на те, що він раніше вчинив аналогічне кримінальне правопорушення, пов`язане з незаконним обігом психотропних речовин. Адже обвинувачений потребує більш тривалого строку випробування, передбаченого ст. 75 ч.4 КК України.

Згідно з ч.1 ст. 76 КК України покладення обов`язків, які передбачені п. 1,2 цієї норми закону є обов`язковими у період випробування протягом іспитового строку. Для здійснення додаткового контролю за обвинуваченим в період іспитового строку на нього доцільно покласти обов`язок, який передбачений п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: заборону виїзду за кордон без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Суд вважає, що обране судом покарання відповідає положенням статті 50 КК України щодо досягнення мети покарання. Адже покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 06.10.2026 року, слід скасувати.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід не обирався.

Речові докази підлягають знищенню відповідно до положень ст. 100 КПК України, як речі, що заборонені в обігу.

Судові витрати у виді вартості судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів (висновок СЕ-19/116-25/24934), - слід стягнути з обвинуваченого у користь держави в розмірі 6239 гривень 80 копійок.

Керуючись ст.ст. 349, 370-371, 373- 376, 395, 615 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 ч.2 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Згідно зі ст.ст. 71, 72 ч. 1 п. 1 пп. «а-1» Кримінального кодексу України за сукупністю вироків, частково приєднати до призначеного покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі на строк два роки невідбуту частину покарання за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 05.08.2025 року у виді пробаційного нагляду, що відповідає покаранню у виді позбавлення волі строком на 3 (три) місяці, і призначити остаточно для відбуття ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки та 3 (три) місяці.

Згідно зі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного остаточного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку - 2 (двох) років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 під час відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку такі обов`язки :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжнимй захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 06.10.2026 року, - скасувати.

Речові докази після набрання вироком законної сили: зіп-пакет з речовиною коричневого кольору, який було поміщено до поліетиленового сейф-пакету №300535283; паперовий згорток з речовиною білого кольору, який було поміщено до поліетиленового сейф-пакету №300535282, - знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 у дохід держави судові витрати у розмірі 6239 (шість тисяч двісті тридцять дев`ять) гривень 80 копійок.

Апеляційну скаргу на вирок суду може бути подано до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Оскарження вироку з питань не дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, згідно з ч.3 статті 349 КПК України не допускається.

Вирок набирає законної сили після спливу строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після винесення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок не скасовано.

Суддя: