Рішення № 135075194, 24.03.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/655/26 2/335/1181/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бойкинюк Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 635026115 від 13.06.2019 у розмірі 18837,78 грн. та понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач послався на таке.

13.06.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 635026115 в електронній формі.

При укладенні Кредитного договору між Первісним кредитором та Відповідачем узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит (14040,00 грн.), строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого електронного Кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з умовами Кредитного договору, Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав Відповідачу грошові кошти у сумі 14 040,00 шляхом перерахування через банк - провайдер.

Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви за Кредитним договором, станом на 14.07.2025 становить 28 969,78 грн, яка складається з: 7 848,40 грн - заборгованість по тілу кредиту; 10 989,38 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 10 132,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Також позивач послався на те, що 28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» (далі ТОВ «Таліон Плюс») укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до цього Договору факторингу Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії вказаного Договору факторингу.

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання вказаного Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 45 від 24.09.2019, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором, у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01.

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до вказаного Договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 14.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 28 969,78 грн.

Враховуючи, що відповідач не виконав свого зобов`язання за кредитним договором, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою від 21.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, сторонам був наданий строк для подання письмових заяв по суті справи та доказів на їх обґрунтування.

Сторони у справі, чи їх представники, у судове засідання двічі не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від відповідача відзиву на позов, заяв про розгляд справи за його відсутності не надходило, від представника позивача на адресу суду надійшла заява, у якій представник позивача просив про розгляд справи за його відсутності, та не заперечував проти заочного розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення за відсутності учасників справи, на підставі доказів, які є в матеріалах справи, без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенню ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

13.06.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 635026115 в електронній формі.

Відповідно до Договору сторони погодили наступні умови кредитування.

Сума кредиту 14040,00 грн. (п. 1.1). Строк дії кредитного договору і строк надання кредиту тридцять днів (п. п. 1.2, 1.3)

Згідно із п. п. 1.4, 1.5 кредитного договору № 635026115 від 13.06.2019 нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за процентною ставкою в розмірі 0,96 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним, або 350,40% річних.

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору, у випадку користування кредитом з боку позичальника понад строк, передбачений п. 1.3 Договору, зобовязання за цим кредитним договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом. При цьому у випадку, що встановлена у п. 1.4 процентна ставка є меншою за 1,7% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, - правила нарахування процентів на процентною ставкою, визначеною у п. п. 1.4, 1.5 кредитного договору, скасовуються з моменту початку їх застосування, і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,7% від суми кредиту за кожен день користування ним, починаючи з дати укладення кредитного договору і до дня повного повернення кредиту.

Водночас у п. 4.3 кредитного договору сторони узгодили, що проценти, нараховані згідно п. 4.2 цього договору після закінчення строку кредиту, визначеного у п. 1.3, є процентами, що нараховуються за понад строкове користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за кредитним договором перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 14040,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією, копія якої надана позивачем.

Відповідач факту укладання кредитного договору в електронній формі, а також факту отримання кредитних коштів за вказаним кредитним договором не оспорював.

У зв`язку з цим, виходячи з положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України, суд вважав за недоцільне витребувати докази фактичного переказу кредитних коштів на рахунок відповідача, про що позивач просив разом з поданням позовної заяви.

Судом також встановлено, що в подальшому право грошової вимоги до відповідача за вказаним Кредитним договором перейшло до позивача як результат його послідовного передання від первісного кредитора до наступних шляхом укладення відповідних договорів факторингу.

Зокрема, 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.

28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.

31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, що діє протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 31.12.2024.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 45 від 24.09.2019 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 21568,40 грн.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 18837,78 грн.

11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 18837,78 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 11/07/25-Е від 14.07.2025.

Вказані обставини підтверджуються доданими до позовної заяви копіями договорів факторингу, додаткових угод до них, витягів з реєстрів боржників до них, платіжних документів щодо оплати набутих грошових вимог кожним наступним кредитором (фактором).

Відповідач вказані обставини також не оспорював.

З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором випливає, що станом на час звернення позивача до суду заборгованість за кредитним договором становить 18837,78 грн., в тому числі 7848,40 грн. основної суми кредиту та 10989,38 грн. несплачених процентів за користування кредитом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч .1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В разі заміни кредитора у зобов`язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов`язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов`язання, тобто обсяг прав та обов`язків його сторін залишається незмінним. Отже, виходячи із загальних правил та положень даної статті, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором.

Позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов`язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.

Згідно ст. ст. 526, 530, 610 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, договір факторингу є підставою для заміни сторони кредитора у грошовому зобов`язанні.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Беручи до уваги, що відповідач не сплатив своєчасно позивачу, який є правонаступником первісного кредитора, грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, який відповідачем не спростовується, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню сплачена при зверненні до суду з позовом сума судового збору 2662,40 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При визначенні суми відшкодування таких витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається із матеріалів справи, попередній розрахунок витрат на правову допомогу адвоката становить 7000 грн. 00 коп.

Так, на підтвердження надання правничої допомоги у визначеному розмірі, до матеріалів справи долучено: копію Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, укладеного між Адвокатським бюро «Соломко та партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»; Додаткової угоди № 25770907494 від 01.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025; копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 до Договору про надання правничої (правничої) допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 на суму 7000,00 грн.

Аналізуючи подані представником позивача докази на підтвердження витрат на правову допомогу адвоката за подання до суду позову ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд доходить до висновку, що позивачем доведено, що ці витрати пов`язані з розглядом цієї справи, наявні у матеріалах справи докази доводять реальність та обґрунтованість витрат на правову допомогу.

Відповідачем не надано суду заперечень і жодного належного та допустимого доказу щодо неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу, що позбавляє суд права з власної ініціативи вирішувати питання про їх зменшення.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн., які є документально підтвердженими.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 28, 81, 82, 141, 246, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956) суму заборгованості за Кредитним договором № 635026115 від 13.06.2019 у розмірі 18837,78 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять сім гривень 78 копiйок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956) судовий збір у розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.М. Мінаєв