Рішення № 135074167, 24.03.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/665/26 Справа №456/6844/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

(заочне)

24.03.2026 м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області в складі

головуючої судді - Рябчун А. В.,

за участю секретаря - Непопалової М. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаїв в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2026 року зі Стрийського міськрайонного суду Львівської області до Миколаївського районного суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (далі - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ») з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит № 71896194, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 11 000,00 грн. строком на 18 днів ( з 15.06.2025 по 02.07.2025 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.444 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 10.00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1 100,00 грн. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор '35665, що надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивач зазначає, що кредитодавець на виконання умов кредитного № 71896194 від 15.06.2025 року, виконав свої зобов?язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 11 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , платіжної установи (ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку Кредитодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією № d7e02478-aeb8-4844-917f-93a790b9ad2e, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі.

Проте, відповідач належним чином зобов?язання щодо повернення основної суми боргу за Договором кредиту, заборгованості за процентами та інших нарахувань - не виконав ні перед Кредитодавцем/Первісним кредитором, ані перед Позивачем/Фактором - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», що набуло право вимоги за договором кредиту № 71896194 на підставі договору факторингу.

Ураховуючи наведене, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики в розмірі 18 259,12 грн., з яких:

- 11 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 879,12 грн. - сума заборгованості за процентами;

- 1 100,00 грн. - сума заборгованості за комісією;

- 0 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою;

- 5 280,00 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Процесуальні дії суду

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18.12.2025 року справу № 456/6844/25 передано за підсудністю до Миколаївського районного суду Львівської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 січня 2026 року справа передана для розгляду судді Рябчун А.В.

Відповідно до вимог частини 6 статті 187 ЦПК України судом 26 січня 2026 року було скеровано запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 .

З отриманої судом відповіді № 2272915 від 26.01.2026 року Єдиного державного демографічного реєстру, відповідач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області області від 26 січня 2026 року позовну заяву ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб. Витребувано у АТ «Універсал банк» письмові докази, які становлять банківську таємницю щодо відповідача.

Ухвалою суду від 24 лютого 2026 року слухання справи відкладено на 24 березня 2026 року у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання.

Представник позивача ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» в судові засідання 24 лютого 2026 року, 24 березня 2026 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує. Крім того, до суду надходили заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання 24 лютого 2026 року, 24 березня 2026 року у не з`явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином в розумінні вимог пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства суд направив відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвалу про відкриття провадження у справі за зареєстрованим місцем проживання, отриманим за відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру у порядку ст.187 ЦПК України.

За таких обставин, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності сторін у справі та ухвалити рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23), якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (див. постанову Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 520/5386/15-ц).

З огляду на наявність достатніх матеріалів у справі, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відзив на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 не подав.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 15.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит № 71896194, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 11 000,00 грн. строком на 18 днів ( з 15.06.2025 по 02.07.2025 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.444 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 10.00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1 100,00 грн.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор '35665, що надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2.

На виконання умов кредитного договору № 71896194 від 15.06.2025 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов?язання, зокрема передало ОСОБА_1 у власність грошові кошти в розмірі 11 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , платіжної установи (ТОВ «ФК Фінекспрес» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку Кредитодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий.

У довідці від 21.10.2025 року № КД-000003152, виданою ТОВ «Фінансова Компанія «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА», зазначено, що відповідно до електронної платіжної інструкції № d7e02478-aeb8-4844-917f-93a790b9ad2e, на ім`я ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 перераховано кошти у розмірі 11 000,00 грн.

Відповідно до електронної платіжної інструкції № d7e02478-aeb8-4844-917f-93a790b9ad2e, на ім`я ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 перераховано кошти у розмірі 11 000,00 грн.

Згідно з розрахунком суми заборгованості заборгованість ОСОБА_1 договором № 71896194 від 15.06.2025 року становить 18 259,12 грн., з яких:

- 11 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 879,12 грн. - сума заборгованості за процентами;

- 1 100,00 грн. - сума заборгованості за комісією;

- 0 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою;

- 5 280,00 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Відповідно до договору факторингу № 16/10/25 від 16 жовтня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило, а ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Згідно з реєстром прав вимоги № 16/10/25-02 від 16 жовтня 2025 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло прав вимоги до ОСОБА_1 на суму 18 259, 12 грн.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Згідно положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Електронний договір та всі додаткові угоди до нього, підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов висновку: «Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа.

Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до частини 2 статті 76ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.

Встановлено, що 15.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит № 71896194, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 11 000,00 грн. строком на 18 днів ( з 15.06.2025 по 02.07.2025 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.444 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 10.00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1 100,00 грн.

Позивачем долучено до матеріалів справи документи, які підтверджують перерахування на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 11 000,00 грн. зокрема, зазначене підтверджується наданою АТ «Універсал анк» випискою за період з 15.06.2025 року до 18.06.2025 року по рахунку ОСОБА_1 , відповідно до якої 15.06.2025 року було зараховано 11 000,00 грн.

Отже, позивачем доведено виконання кредитором кредитного договору. При цьому у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про виконання/часткове виконання відповідачем взятих зобов`язань за кредитним договором.

Судом враховано та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за договором надання грошових коштів у позику № 71896194 від 15.06.2025 року виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Проте, у порушення норм закону та умов договору відповідача за вказаним договором зобов`язань належним чином не виконував, у результаті чого, у відповідача виникла заборгованість за вказаним договором.

У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2024 року у справі № 487/6342/18 (провадження № 61-2433св24) зазначено, що обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Судом враховано, що у матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості, поданий позивачем, при цьому відповідач не надав заперечень з приводу вказаного розрахунку, свого розрахунку не подав. З огляду на зазначене, суд вважає поданий позивачем розрахунок заборгованості належним доказом, оскільки такий не спростовано відповідачем.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача комісії, то суд дійшов висновку, що така задоволенню не підлягає з огляду на таке.

За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.

Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Враховуючи наведені правові висновки, суд вважає за необхідне відмовити у стягненні простроченої заборгованості за комісією, оскільки такі вимоги є необґрунтованими. При цьому банк не мав права встановлювати до кредитного договору щомісячну комісію за обслуговування кредиту, за дії, які банк вчиняє на власну користь, з огляду на те, що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, а також з метою встановлення правовідносин між ним та боржником. Така умова договору є нікчемною та не потребує визнанню недійсною.

Відповідно до частин 1, 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Встановлено, що відповідно до договору факторингу № 16/10/25 від 16 жовтня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило, а ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Згідно з реєстром прав вимоги № 16/10/25-02 від 16 жовтня 2025 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло прав вимоги до ОСОБА_1 на суму 18 259, 12 грн.

Ураховуючи зазначене, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , є належним позивачем у справі.

Отож, оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконує, доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, на день винесення судом рішення, жодного доказу оплати відповідачем на рахунок позивача заборгованості в повному обсязі чи її частини за вищевказаним кредитом суду не надано, позовні вимоги ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» підлягають частковому задоволенню, а саме до стягнення підлягає сума у розмірі 17 159,12 грн., яка складається з: 11 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 879,12 грн. - сума заборгованості за процентами;- 5 280,00 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Щодо розподілу судових витрат

У позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача на його користь витрати за надану правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

Судом встановлено, що 25.08.2025 року між адвокатом Ткаченко Ю. О. та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір про надання правничої допомоги.

Відповідно до витягу з акту № 8ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 25.08.2025 року за послуги з надання правничої допомоги, зокрема у справі про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів, ТОВ «Фінпром Маркет» має сплатити адвокату Ткачук Ю. О. винагороду у розмірі 4 500,00 грн.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених витрат, представником позивача було надано докази понесених витрат на надання юридичної допомоги.

Ураховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов переконання, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 500 грн. підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню підлягає сума у розмірі 4 2299,10 грн, оскільки позовні вимоги задоволено на 93,98%.

Крім цього, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 276,57 грн., сплачений відповідно до платіжної інструкції № 579943276.1 від 14 листопада 2025 року, оскільки позовні вимоги задоволено на 93,98%.

На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 628, 629, 639 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 261, 263-265,280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість у розмірі 17 159 (сімнадцять тисяч сто п`ятдесят дев`ять) гривень 12 копійок, з яких:

- 11 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 879,12 грн. - сума заборгованості за процентами;

- 5 280,00 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 276 (дві тисячі двісті сімдесят шість) гривень 57 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати за надану правничу допомогу у розмірі 4 229 (чотири тисячі двісті двадцять дев`ять) гривень 10 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Акціонерне товариство «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346), місцезнаходження: вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 2024, м. Ірпінь, 08200).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 24 березня 2026 року.

Суддя Анна Рябчун