Рішення № 135074049, 23.03.2026, Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №439/2535/25

Провадження № 2/439/309/26

23 березня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

у складі:

головуючого-судді: Петейчука Б.М.,

за участі: секретаря

судового засідання: Ковальчук Н.І.

позивач: ТзОВ «Юніт Капітал»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТзОВ «Юніон Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалив таке рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернувся до Бродівського районного суду Львівської області зі позовними вимогами до відповідача: ОСОБА_1 , в яких просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором позики за № 284041363 від 16 травня 2023 року в розмірі 49 609 (сорок дев`ять тисяч шістсот дев`ять) гривень 56 копійок.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач зазначає, що 16 травня 2023 року між ОСОБА_1 , як позичальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» як позикодавцем було укладено договір позики за № 284041363, відповідно до якого позичальник погодився з усіма його істотними умовами, зокрема й умови про порядок повернення, строк повернення та оплату за користування грошовими коштами, про що власноруч поставив електронний цифровий підпис, із урахуванням вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором позики позикодавець виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися грошовими коштами на умовах, передбачених Договором та в межах обумовленого предмета договору. Проте відповідач, який зобов`язався повернути кредитні кошти, не надав своєчасно позикодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов`язанням.

Позивач мотивує, що взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 49 609 (сорок дев`ять тисяч шістсот дев`ять) гривень 56 копійок, з яких: 9 800 (дев`ять тисяч вісімсот) гривень заборгованості за тілом кредиту, 39 809 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот дев`ять ) гривень 56 копійок заборгованості за відсотками.

Позивач зазначає, що право грошової вимоги за договором позики за № 284041363 від 16 травня 2023 року за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року перейшло до ТзОВ «Таліон Плюс», надалі 27 травня 2024 року право вимоги за договором факторингу № 27/0524-01 перейшло до ТзОВ «ФК «Онліфанс», який в свою чергу 14 березня 2025 року за договором факторингу № 140325 передав право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал».

Відтак, позивач із метою належного та повного виконання зобов`язання просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором за № 284041363 від 16 травня 2023 року, та судові витрати по справі.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

16 грудня 2025 року відкрито провадження у справі.

Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів, із моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, подати відзив на позовну заяву.

Позивач у судове засідання участь свого представника не забезпечив. Від нього надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд задовольнити останні. Не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Від нього не надходило клопотань про відкладення розгляду справи та не подавався відзив.

Суд, зі згоди позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 Цивільного процесуального кодексу України.

За правилами норми частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Доказами у справі встановлено, що 16 травня 2023 року між ОСОБА_1 , як позичальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», як позикодавцем було укладено договір кредитування за № 284041363, відповідно до якого позичальник погодився з усіма його істотними умовами, зокрема й умови про порядок повернення, строк повернення та оплату за користування грошовими коштами, про що власноруч поставив електронний цифровий підпис, із урахуванням вимог Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору, а саме п. 2.1 договору сума кредиту складає 9 800 гривень, п. 3.1 договору встановлює строк кредитування 30 днів з можливістю пролонгації, п. 8.3.1 передбачає процентну ставку за користування кредитом - 1,72% від суми кредиту за кожний день користування, що підтверджується наданою суду на дослідження копією договору від 16 травня 2023 року та паспортом до кредитного договору

Право грошової вимоги за договором позики за № 284041363 від 16 травня 2023 року за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року перейшло до ТзОВ «Таліон Плюс», надалі 27 травня 2024 року право вимоги за договором факторингу № 27/0524-01 перейшло до ТзОВ «ФК «Онліфанс», який в свою чергу 14 березня 2025 року за договором факторингу № 140325 передав право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», що підтверджується наданими договорами факторингу на реєстрами передачі прав вимоги

Окрім цього, позивачем надано суду на дослідження розрахунки заборгованості за договором позики за номером: 284041363 від 16 травня 2023 року, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» відповідно до якого, заборгованість ОСОБА_1 , складає: 24 494 (двадцять чотири тисячі чотириста дев`яносто чотири) гривні 12 копійок, з яких: 9 800 (дев`ять тисяч вісімсот) гривень заборгованості за тілом кредиту, 14 694 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот дев`ять ) гривень 12 копійок заборгованості за відсотками та розрахунок заборгованості проведений ТзОВ «Таліон Плюс» відповідно до якого, заборгованість ОСОБА_1 , складає: 49 609 (сорок дев`ять тисяч шістсот дев`ять) гривень 56 копійок, з яких: 9 800 (дев`ять тисяч вісімсот) гривень заборгованості за тілом кредиту, 39 809 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот дев`ять ) гривень 56 копійок заборгованості за відсотками.

Мотиви суду.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту.

За нормативними правилами статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Виходячи зі змісту статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Разом із цим, нормою статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Нормою частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України акцентовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Імперативними приписами частини 2 статті 1048 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Нормативними положеннями статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси позикодавдавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Із доказів у справі вбачається, що 16 травня 2023 року між ОСОБА_1 , як позичальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» як позикодавцем було укладено договір позики за № 284041363.

Разом із цим, позикодавець надав позичальнику кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених кредитним договором, у повному обсязі.

Однак позичальник умови договору не виконував внаслідок чого виникла заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9 800 (дев`ять тисяч вісімсот) гривень.

Отже заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту, перед позичальником складає 9 800 (дев`ять тисяч вісімсот) гривень, оскільки дана заборгованість підтверджені належними доказами.

Щодо нарахування процентів за користування грошовими коштами на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України.

Проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом». Тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати позикодавцю борг протягом певного часу.

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від позикодавця грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати позикодавцю борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а позикодавець, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України).

Саме за таке благо: можливість правомірно не повертати позикодавцю борг протягом певного часу, позичальник сплачує позикодавцю плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні (правомірні) очікування щодо належного його виконання. Зокрема позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість позикодавець розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням позикодавцем вимоги про дострокове погашення кредиту, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому позикодавець вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від позикодавця відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення позикодавцем вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Очікування позикодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати позикодавцю борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору. Отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати позикодавцю борг протягом певного часу, себто та для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

За таких обставин надання позикодавцю можливості нарахування процентів відповідно до вимог статті 1048 Цивільного кодексу України, поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, вочевидь, порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

У свою чергу, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги позикодавця, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору, в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін, співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (латиною: verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem. Себто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав.

Як вбачається зі змісту проаналізованих судом договорів кредиту, договірні сторони між собою узгодили нарахування процентів за користування грошовими коштами саме на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України. Себто за правомірну поведінку позичальника.

Досліджувані судом зобов`язання сторін за договорами позики не містить у собі умови щодо встановлення нарахування процентів як міри відповідальності позичальника у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до договору кредиту строк договору визначено дисконтним періодом, який складає 30 днів.

Відповідно до п 3.2. кредитного договору, сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та періоду Пільгової реструктуризації оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду

Позичальник продовжував нараховувати проценти за користування кредитними коштами після закінчення строку дії договору всупереч його умовам. Доказів щодо пролонгації дії кредитного договору, суду позивачем не надано.

Отже, за досліджуваних обставин справи, нарахування відсотків повинно відбуватися на загальних підставах, визначених статтею 148 Цивільного кодексу України. Тобто під час визначеного договором строку кредитування чи до моменту пред`явлення до позичальника вимоги про повернення коштів за зобов`язанням.

Суд проводить розрахунок нарахованих процентів за користування грошовими коштами на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України за формулою: Розмір нарахованих процентів за договором = (Сума тіла кредиту Х Кількість днів строку кредитування Х Денну відсоткову ставку за користування кредитом).

Як встановлено судом, сума позики становить 9 800 (дев`ять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, строком на 30 днів, з нарахуванням процентів в розмірі 1,72 % за день користування.

Отже, розмір нарахованих процентів за договором повинен становити 5 056 (п`ять тисяч п`ятдесят шість) гривень 80 копійок (9 800 гривень Х 30 днів Х 1,72 %). Отже заборгованість ОСОБА_1 перед позикодавцем, у частині нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, становить 5 056 (п`ять тисяч п`ятдесят шість) гривень 80 копійок.

Загальна заборгованість ОСОБА_1 перед позичальником становить 14 856 (чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят шість) гривень 80 копійок, з яких: 9 800 (дев`ять тисяч вісімсот) гривень заборгованість за тілом кредиту та 5 056 (п`ять тисяч п`ятдесят шість) гривень 80 копійок заборгованість за відсотками.

Право грошової вимоги за договором позики за № 284041363 від 16 травня 2023 року за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року перейшло до ТзОВ «Таліон Плюс», надалі 27 травня 2024 року право вимоги за договором факторингу № 27/0524-01 перейшло до ТзОВ «ФК «Онліфанс», який в свою чергу 14 березня 2025 року за договором факторингу № 140325 передав право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», про що свідчать надані суду докази для дослідження.

Отже, саме позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» є належним стягувачем за досліджуваними грошовим зобов`язанням.

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Судом встановлено, що позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві)гривні 40 копійок (а.с. 1).

Нормою частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, ціна позову становила 49 609 (сорок дев`ять тисяч шістсот дев`ять) гривень 56 копійок, а позовні вимоги задоволено частково на 29,95%, тому суд вважає, що з відповідача: ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені судові витрати за сплачений судовий збір за подання позовної заяви на рахунок позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», саме пропорційно до частини задоволених вимог, у сумі 725 (сімсот двадцять п`ять) гривень 51 копійка.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Доказами у справі встановлено, що 10 вересня 2025 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Соломко та партнери» укладено договір про надання правничої (правової) допомоги за номером: № 10/09/25-02. Предметом договору визначено, що адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правничу (правову) допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити надані послуги з надання професійної правничої допомоги. Розмір гонорару адвоката за надання клієнту професійної правничої допомоги визначається сторонами у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання сторонами, що підтверджується наданою суду копією такого договору.

Винагорода адвоката за надання послуг згідно цього договору визначена сторонами згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» із урахуванням складності справи, зайнятості адвоката, економічної вигоди для Клієнта та його господарської діяльності, а саме: шляхом встановлення фіксованої суми гонорару за надання послуг представництва інтересів клієнта в суді у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Адвокатським бюро «Соломко та партнери» надано належним чином та у повному обсязі Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» професійну правничу допомогу в цивільній справі запозовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі: Закон за № 5076-VI) договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону за № 5076-VI встановлено, що представництвом є вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону за № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які варто застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналогічну правову позицію виклала Велика Палата Верховного Суду у судовому рішенні від 19 лютого 2020 року (єдиний унікальний номер справи: 755/9215/15-ц).

Суд, дослідивши надані суду докази витрат на професійну правничу допомогу, приходить до переконання, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Із доказів у справі, зокрема договору про надання правничої (правової) допомоги за номером: № 10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року та актом прийому передачі наданих послуг від 26 листопада 2025 року вбачається, що сторони узгодили між собою регулювання ціни договору з надання послуг у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Повно, всебічно встановивши обставини справи, здійснивши оцінку доказів з точки зору дійсності, допустимості, достатності та належності, виходячи із внутрішнього переконання, суд приходить до думки, що надані послуги професійної правничої допомоги представником позивача: адвокатським бюро «Соломко та партнери» та витрати, які були понесені позивачем: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» за надання таких послуг, належать до судових витрат, які у своїй сукупності відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності їх розміру, з урахуванням складності справи.

Суд вважає, що фактично понесені судові витрати відповідачем за надану професійну правничу допомогу у досліджуваній цивільній справі становлять: 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

За таких обставин, врахувавши розмір пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 29,95 %, суд вважає, що доцільно відшкодувати позивачу: Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом досліджуваного цивільного провадження за рахунок відповідача: ОСОБА_1 у розмірі 2096 ( дві тисячі дев`яносто шість) гривень 50 копійок.

На підставі статей 16, 526, 527, 530, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ТзОВ «Юніон Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Юніон Капітал» заборгованість за договорами кредиту № 284041363 від 16 травня 2023 року в розмірі 14 856 (чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят шість) гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Юніон Капітал» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 725 (сімсот двадцять п`ять) гривень 51 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Юніон Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2096 ( дві тисячі дев`яносто шість) гривень 50 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: ТзОВ «Юніон Капітал», місцезнаходження: Київська область, місто Київ, вулиця Лесі Українки, 34, офіс 333 код ЄДРПОУ: 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя Б.М. Петейчук