Ухвала суду № 135072953, 20.03.2026, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 193/156/25

Провадження № 2/193/14/26

У Х В А Л А

іменем України

20 березня 2026 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді Томинець О.В.,

за участі: секретаря судового засідання Оселедець О.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідачки ОСОБА_2 ,

представника відповідачаки ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області у порядку загального позовного провадження клопотання відповідачки ОСОБА_2 про закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмету спору у цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах позивача ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Донченко Вікторія Леонідівна, про визнання права власності на 1/3 частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

30.01.2025 представник позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до суду з вказаним цивільним позовом до відповідача Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, згідно з яким просив визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті її рідного брата ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частину земельної ділянки, загальною площею 10,080 га., за кадастровим № 1225255100:03:001:0050, що розташована на території Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області.

04.01.2025 за ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження.

08.05.2025 за ухвалою суду, за клопотанням представника позивача, замінено неналежного відповідача Софіївську селищну раду Криворізького району Дніпропетровської області на належних відповідачів, інших спадкоємців ОСОБА_6 , які після його смерті в установлений строк подали заяви до нотаріуса про прийняття спадщини, а саме: племінницю ОСОБА_2 (за правом представлення) та рідну сестру по матері ОСОБА_5 (а.с.142-143).

11.09.2025 за ухвалою суду, за клопотанням відповідачів, зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області у цивільній справі за № 197/868/25 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_2 , про встановлення факту родинних відносин (а.с.202-203).

05.01.2026 за ухвалою суду поновлено провадження у справі за клопотанням відповідачки ОСОБА_2 у зв`язку з набранням 05.12.2025 законної сили рішення суду від 04.11.2025 у цивільній справі №197/868/25 (а.с.221).

18.02.2026 за ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду на 20.03.2026 на 09:30 год. (а.с.245).

20.02.2026 відповідачка ОСОБА_2 подала до суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, зазначаючи про відсутність спору про право між сторонами, оскільки у відповідачки є оригінал правовстановлюючого документу на землю державний акт, що дозволяє усім спадкоємцям, у тому числі позивачці ОСОБА_4 , прийняти у спадок вказану земельну ділянку у рівних частках у нотаріуса (а.с. 241- 242).

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Каправчук В.Л. заперечував проти задоволення клопотання відповідачки, вказуючи на наявність спору між сторонами, зазначив, що спір існував як до подання позову до суду, так і триває до цього часу, зокрема наголосив, що позивачці було відомо, що у однієї з відповідачок знаходиться державний акт на землю, але вони, на її прохання, не передали цей документ для подання до нотаріуса для прийняття у спадок своєї 1/3 частки цієї земельної ділянки.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат Солод Р.Г. у судовому засіданні клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору підтримали і просили його задовольнити. Зокрема відповідачка ОСОБА_2 наголосила, що саме їй перед своєю смертю рідний дядько ОСОБА_6 передав державний акт на земельну ділянку, після його смерті саме вона погасила всі борги дядька перед кредиторами, позивачка дійсно зверталася до неї з проханням передати їй державний акт, але вона їй не відмовила, а лише попросила почекати поки вони з іншою сестрою спадкодавця у судовому порядку не встановлять зі спадкодавцем ОСОБА_6 факт їх родинних відносин, але ОСОБА_4 відмовилася чекати і подала відповідний позов про вирішення спору, якого насправді не було як тоді, так і тепер, адже на теперішній час за рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області 04.11.2025, що набрало законної сили, встановлено факт, що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був рідним братом по лінії матері ОСОБА_7 ОСОБА_5 і у неї, ОСОБА_2 , знаходиться оригінал державного акту, що посвідчує право власності спадкодавця на цю земельну ділянку. Нотаріус отримала і вказане рішення суду, і державний акт та чекає на завершення цієї справи, відтак саме існування цієї справи унеможливлює прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , а не інші обставини, оскільки вона з ОСОБА_5 ніколи не заперечували щодо прийняття спадщини позивачкою у заявленій нею частці 1/3, а відтак спір між ними щодо цієї спадщини ніколи не існував.

Відповідачка ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася, проте направила до суду письмову заяву про можливість розгляду справи за її відсутності, позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити з підстав зазначених нею у своєму відзиві, у якому, окрім іншого, наголошено, що визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (а.с.154-159).

Третя особа без самостійних вимог, приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Донченко В.Л., в судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялася належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, заперечень проти позову до суду не подала.

Вислухавши думку сторін та їхніх представників, дослідивши подане клопотання відповідачки, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову.

Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникнення).

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20, провадження № 61-3438сво21.

Судом установлено, що передумовою позивачки ОСОБА_4 для звернення до суду з позовом про визнання за нею, в порядку спадкування за законом після смерті її брата ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на 1/3 частку земельної ділянки, загальною площею 10,080 га., за кадастровим № 1225255100:03:001:0050, що розташована на території Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, існувала постанова приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Донченко В.Л. від 06.08.2024 про відмову у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину щодо цієї земельної ділянки (а.с.14).

Дослідивши вказану постанову нотаріуса, судом установлено, що неможливість у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку (її частину) після смерті ОСОБА_6 обґрунтована тим, що нотаріусу (1) не було надано правовстановлюючого документу на землю і (2) відсутня інформація про вказану земельну ділянку у Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Між тим, під час судового засідання позивачкою ОСОБА_2 надано суду для дослідження оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯА № 832306, виданого 18.11.2005 Софіївською райдержадміністрацією Дніпропетровської області, який посвідчує право власності спадкодавця ОСОБА_6 на спірну земельну ділянку, загальною площею 10,080 га., за кадастровим № 1225255100:03:001:0050, розташованої на території Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області (а.с.234).

Судом установлено, що позивачці ще до звернення до суду з цим позовом було відомо про місцезнаходження правовстановлюючого документу на згадану земельну ділянку у відповідачок, про що зазначено нею у своєму позові, проте вона не вживала жодних заходів щодо передачі їй цього документу (доказів про направлення вимог про передачу їй цього державного акту на землю, чи позову про його витребування вона не подавала).

Більш того, звертаючись до суду з цим позовом, позивачка не переймалася складом

учасників, які мають відповідати за цим позовом зокрема ОСОБА_2 і ОСОБА_5 які, як і вона, також є спадкоємцями за законом другої черги.

Отже наявність правовстановлюючого документу на землю дозволяє всім трьом спадкоємцям за законом другої черги отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину по 1/3 його частині кожній, яка складається з земельної ділянки для сільськогосподарського виробництва за кадастровим № 1225255100:03:001:0050.

Що стосується відсутності реєстрації цієї земельної ділянки у Державному реєстрі нерухомого майна, то суд зазначає таке.

Відповідно до п. 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу. Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

Також, як видно зі змісту ч.1 ст. 29 цього Закону, державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі.

Як видно з державного акту на згадану земельну ділянку, а також з відомостей з Державного реєстру речових прав, цій земельній ділянці присвоєно кадастровий номер № 1225255100:03:001:0050, відносно цієї земельної ділянки зареєстровані інші речові права у вигляді оренди та суборенди (а.с.11). Тобто вказана земельна ділянка була неодноразово об`єктом цивільно-правових угод, зареєстрованих у встановлених законом порядку у Державному реєстрі речових прав.

Крім того, у постанові нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій не зазначено про відсутність відповідних відомостей щодо цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Таким чином, за умови подання спадкоємцями нотаріусу вже згаданого державного акту на право власності на земельну ділянку, відомості про яку містяться у Державному земельному кадастрі, нотаріус управі самостійно здійснити реєстрацію у Державному реєстрі нерухомого майна вказану земельну ділянку з зазначенням його власника - спадкодавця ОСОБА_6 та зазначенням відомостей про його смерть, що дозволить сторонам у справі, які є його спадкоємцями за законом другої черги, успадкувати цю земельну часту саме у нотаріуса з огляду на те, що як видно з матеріалів спадкової справи, і позивачка, і відповідачі звернулися до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк.

Суд наголошує, що за сталою судовою практикою, не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства справи про визнання права власності щодо спадкового майна за наявності достатніх умов у спадкоємців оформити свої спадкові права у органах нотаріату.

Під час розгляду цієї справи судом установлено, що між сторонами відсутній спір щодо розміру часток щодо цієї спадщини (земельної ділянки), як позивачка, так і відповідачі претендують кожна на 1/3 частки цього спадкового нерухомого майна. У межах цієї справи не подано зустрічного позову про усунення від права на успадкування, тощо.

Самі по собі заперечення представника позивача щодо наявності спору про право жодним чином не свідчать про наявність предмету спору і лише призводять до утруднення прийняття спадщини у органах нотаріату, оскільки через незавершену вказану цивільну справу нотаріус не вправі видавати будь-якому зі спадкоємців свідоцтво про право на спадщину.

З огляду на викладене, клопотання відповідачки ОСОБА_2 про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору знайшло своє підтвердження під час судового розгляду справи, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки, провадження по даній справі закрито у зв`язку із відсутністю предмету спору, суд вважає, що позивачці слід повернути сплачений нею судовий збір при зверненні до суду з цим позовом.

Керуючись ст. 142, 255, 256, 260, 353-355 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання відповідачки ОСОБА_2 , - задовольнити.

Провадження у справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах позивача ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Донченко Вікторія Леонідівна, про визнання права власності на 1/3 частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом, - закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Повідомити позивача про те, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37988155, місцезнаходження за адресою: 49000, місто Дніпро, вулиця 93-ї Холодноярської Бригади, будинок, 1) повернути з державного бюджету України сплачений на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисячя двісті одинадцять) гривні 20 копійок у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" за платіжною інструкцією № 0.0.4161951086.1 від 30.01.2025.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 24 березня 2026 року.

Суддя О. В. Томинець