Рішення № 135072711, 20.03.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/209/26

№ 2/207/1191/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року м. Кам`янське .

Південний районний суд міста Кам`янського у складі головуючого судді Скиби С.А. , при секретареві Куцевол Л.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське справу № 207/209/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,

В С Т А Н О В И В

У січні 2026 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовною заявою , у якій просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у розмірі 24287 гривень 07 копійок , оскільки 7 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 4024171 , який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором , згідно якої відповідач отримав кредит у розмірі 3000 гривень 00 копійок , строком на 29 днів , шляхом перерахування коштів на картковий рахунок позичальника . 29 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 29-11-102 , згідно якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників , у тому числі за договором № 4024171 . 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги , згідно якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників , у тому числі за договором № 4024171 . 28 серпня 2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір № 28-08/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги , згідно якого ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників , у тому числі за договором № 4024171 . ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 4024171 . Відповідач отримав кошти , але своїх зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі не виконав .

Представник позивача у судове засідання не явився , письмово просив розглядати справу без їх участі , заявлений позов підтримав повністю . У відповіді на відзив зазначив , що 29 листопада 2021 року укладено договір № 29-11-102 , згідно ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників , у тому числі за договором № 4024171. 10 січня 2023 року укладено договір № 10-01/2023 , згідно ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників , у тому числі за договором № 4024171 . 28 серпня 2025 року укладено договір № 28-08/25 , згідно якого ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників , у тому числі за договором № 4024171 . Перехід прав вимоги підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним між сторонами актом прийому-передачі Реєстру боржників та самим реєстром боржників . Крім того , матеріали справи містять акти зарахування зустрічних однорідних вимог , що підтверджує факт здійснення розрахунків за даними договорами . Таким чином , наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід від первісного кредитора до позивача прав вимоги кредитними договорами , укладеними з відповідачем . Повідомлення боржника здійснювалось первісним кредитором відповідно до умов договору факторингу . Повідомлення про заміну кредитора не є обов`язковим при укладанні договорів відступлення прав вимоги . Крім того , у розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора , і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості , відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована . Сторонами Договору погоджено , що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості , а таке продовження не потребує додаткових дій ні від кредитора , ні від позичальника . Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору , без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін . Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови . Отже , ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості . Вважає , що кредитором нарахована заборгованість відповідно до умов укладеного договору . З умов договору вбачається , що прострочення зобов`язання та відповідальність за таке прострочення виникають у позичальника після дати завершення періоду , на який продовжено строк кредитування . При цьому , протягом періоду , на який пролонговано договір , позичальник має правомірно не сплачувати кредитору борг та таке користування коштами не вважається простроченням . Крім того , відповідач зазначив , що відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень до ЦК України , відповідно до якого у період дії в Україні воєнного , надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором , відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) , позичальник звільняється від відповідальності , визначеної статтею 625 цього Кодексу , а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу , пені) за таке прострочення . Установити , що неустойка (штраф , пеня) та інші платежі , сплата яких передбачена відповідними договорами , нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання , часткове виконання) за такими договорами , підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) . Проте , вказана норма застосовується щодо нарахування штрафних санкцій за порушення виконання умов договору , зокрема неустойки (штрафу та пені), а не відсотків за користування кредитом або відсотків річних . У справі , що розглядається , заборгованість складається з : заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками . Позивач не нараховував пеню , неустойку та/або інші штрафні санкції за невиконання умов договору , а лише відсотки , у розмірі та строк , погоджений сторонами . Більш того , такі відсотки нараховувалися до 23 лютого 2022 року . На момент укладення кредитного договору відповідач не набув статусу військовослужбовця і на нього не розповсюджувались пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» . Крім того , нарахування відсотків здійснювалось до 23 лютого 2022 року , тобто до початку повномасштабного вторгнення та набуття відповідачем статусу військовослужбовця . Відповідач не повідомляв ні первісних кредиторів , ні позивача про набуття ним статусу військовослужбовця . Щодо розміру витрат на правничу допомогу , які поніс позивач під час розгляду справи , то відповідач не навів обґрунтування неспівмірності витрат на правничу допомогу із складністю справи та не надав суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції . Заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами . Також , строки позовної давності не були пропущені позивачем , а підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні . Тому , посилання відповідача на пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом є необґрунтованими і заява останнього про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не підлягає задоволенню . Просить позов задовольнити у повному обсязі .

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не явився , письмово просив розглядати справу без його участі . У відзиві на позовну заяву заявлений позов не визнав і зазначив , що він не заперечує факту укладення кредитного договору та грошового зобов`язання за ним . Однак , заперечує проти задоволення позову саме на користь позивача , оскільки останнім не доведено належним чином права вимоги за спірним зобов`язанням , а також не підтверджено виконання вимог закону щодо повідомлення боржника про заміну кредитора . Крім того , заявлені позивачем вимоги підлягають оцінці судом з урахуванням положень цивільного законодавства . Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № 4024171 від 7 серпня 2021 року , у позовній заяві зазначає , що між первісним кредитором та ним було укладено кредитний договір , відповідно до якого було надано кошти у сумі 3000 гривень . Позивач посилається на те , що внаслідок укладення договору факторингу від 29 листопада 2021 року , а також подальших договорів відступлення права вимоги від 28 серпня 2025 року , право вимоги за зазначеним кредитним договором перейшло до позивача . Позивач обґрунтовує свої вимоги посиланням на укладення договору факторингу від 29 листопада 2021 року та подальших договорів відступлення права вимоги від 10 січня 2023 року та 28 серпня 2025 року . Разом з тим , сам факт укладення між юридичними особами договорів відступлення прав вимоги щодо кількох боржників не означає автоматичного безумовного набуття позивачем статусу належного кредитора у конкретному зобов`язанні відповідача . У даній справі позивач обмежився посиланням на укладення договору факторингу та договорів відступлення права вимоги , однак матеріали справи не містять належних доказів того , що саме право вимоги за кредитним договором № 4024171 фактично перейшло до позивача у встановленому законом порядку . Відсутні докази письмового повідомлення відповідача про заміну кредитора , у зв`язку з чим заявлене позивачем набуття статусу кредитора належними доказами не підтверджено . Таким чином , самі по собі договори між юридичними особами без підтвердження їх належного застосування до конкретного зобов`язання відповідача та без повідомлення боржника не підтверджують набуття позивачем статусу належного кредитора у даних правовідносинах . Він не отримував письмового повідомлення про укладення договору факторингу від 29 листопада 2021 року , а також про подальші договори відступлення права вимоги від 10 січня 2023 року та 28 серпня 2025 року . Позивач заявляє до стягнення 24287 гривень 07 копійок при первісній сумі кредиту 3000 гривень . При цьому позовна заява не містить належного обґрунтування того , що саме в такому обсязі право вимоги існувало на момент кожного з переходів , та що саме обсяг був переданий позивачу . Також , зазначив , що відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень до ЦК України , відповідно до якого у період дії в Україні воєнного , надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором , відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) , позичальник звільняється від відповідальності , визначеної статтею 625 цього Кодексу , а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу , пені) за таке прострочення . Установити , що неустойка (штраф , пеня) та інші платежі , сплата яких передбачена відповідними договорами , нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання , часткове виконання) за такими договорами , підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) . Він є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 17 січня 2024 року . Вимоги позивача про стягнення з нього процентів за кредитом , нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань , задоволенню не підлягають , оскільки він як військовослужбовець згідно п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільняється від сплати процентів за кредитним договором , тому у цій частині позовні вимоги є безпідставними . Заявлена до стягнення сума 24287 гривень 07 копійок сформована з порушенням імперативних норм Закону України «Про споживче кредитування» , зокрема щодо меж відповідальності споживача та максимально допустимого розміру нарахувань . Нарахування процентів за ставкою 5% на день призвело до кратного збільшення зобов`язання , що не відповідає вимогам законодавства та принципам цивільного права . Таким чином , нарахування процентів за ставкою 5% на день після закінчення строку користування кредитом є неправомірним . Також , з матеріалів позову вбачається , що кредитний договір № 4024171 укладено 7 серпня 2021 року , а прострочення виконання зобов`язання виникло у 2021 році після спливу строку користування кредитом . Отже , перебіг позовної давності розпочався саме з моменту настання прострочення виконання зобов`язання . Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України , під час дії воєнного стану перебіг позовної давності зупиняється . Разом з тим зупинення не означає поновлення строку з самого початку , а лише продовжує його на період дії воєнного стану . Позов подано у 2026 році , тобто після спливу трирічного строку позовної давності з урахуванням періоду зупинення . Вважає , що за відсутності належного та допустимого доказування правомірності та розміру заявленої заборгованості підстав для задоволення позову немає . Позивач просить стягнути з нього витрати на правничу допомогу у сумі 13000 гривень, але з огляду на те , що справа є типовою та не є складною , яка не потребувала значного обсягу правничої допомоги , а ціна позову становить 24287 гривень 07 копійок , то сума витрат на правничу допомогу становить понад 50% ціни позову, тому заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у сумі 13000 гривень не відповідають критерію співмірності і є необґрунтованими . Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі .

Суд , вивчивши матеріали справи , вважає , що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав .

Згідно ст. 1054 ЦК України 2003 року за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах , встановлених договором , а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти .

У судовому засіданні встановлено , що 7 серпня 2021 року між ТВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 4024171 ( а.с. 27 31 , 84 ) , який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором ( а.с. 90 ) , згідно якої відповідач отримав кредит у розмірі 3000 гривень 00 копійок , строком на 29 днів , шляхом перерахування коштів на картковий рахунок позичальника ( а.с. 91 ) . 29 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 29-11-102 ( а.с. 12 16 ) , згідно якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників , у тому числі за договором № 4024171 ( а.с. 32 ) . 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги ( а.с. 33 38 ) , згідно якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 4024171 ( а.с. 63 ) . 28 серпня 2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір № 28-08/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги ( а.с. 49 52 ) , згідно якого ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників , у тому числі за договором № 4024171 ( а.с. 68 ) . ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 4024171 . Відповідач отримав кошти , але своїх зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі не виконав .

Згідно ст. 1054 ЦК України 2003 року за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах , встановлених договором , а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти .

Кредитний договір разом з умовами , який було укладено з відповідачем , підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису відповідача одноразовим ідентифікатором .

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив , що він ознайомлений з усіма умовами надання грошових коштів у кредит .

Договір , укладений в електронній формі , є таким , що укладений у письмовому вигляді (ст. 205 , 207 ЦК України 2003 року) . Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 , від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19 .

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4024171 від 7 серпня 2021 року станом на 10 січня 2023 року становить 24287 гривень 07 копійок , з яких : заборгованість по основній сумі кредиту у розмірі 2910 гривень 00 копійок , заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги у розмірі 8718 гривень 57 копійок , заборгованість за відсотками у розмірі 12658 гривень 50 копійок (за період з 29 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року) ( а.с. 9 ) .

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Коллект Центр» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4024171 від 7 серпня 2021 року станом на 28 серпня 2025 року становить 24287 гривень 07 копійок , з яких : заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2910 гривень 00 копійок , заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги у розмірі 21377 гривень 07 копійок ( а.с. 10 ) .

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4024171 від 7 серпня 2021 року за період з 28 серпня 2025 року по 8 січня 2025 року становить 24287 гривень 07 копійок , з яких : заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2910 гривень 00 копійок , заборгованість за відсотками у розмірі 21377 гривень 07 копійок ( а.с. 11 ) .

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4024171 від 7 серпня 2021 року за період з 7 серпня 2021 року по 7 листопада 2021 року становить 11628 гривень 57 копійок , з яких : заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2910 гривень 00 копійок , заборгованість за відсотками у розмірі 8718 гривень 57 копійок ( а.с. 92 93 ) .

Відповідно до позиції Верховного Суду , котра міститься у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року по справі № 367/4970/13-ц , провадження № 61-19992св заперечуючи розмір кредитної заборгованості , розрахований банком , боржник та його представник не надали до суду докази , які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі , визначеним кредитним договором так і розмір боргу , що є процесуальним обов`язком боржника .

Згідно з правовою позицією Верховного Суду , викладеній у постанові від 8 липня 2020 року по справі № 464/4985/15-ц , провадження № 61-43538св18 , твердження заявника про те , що позивач не надав належних доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором є неспроможними , оскільки в матеріалах справи , серед інших письмових доказів , наявний розширений розрахунок заборгованості . Доказів , які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором , боржником не надано . У позиції Верховного Суду , викладеній у постанові Верховного Суду від 2 липня 2020 року по справі № 753/16745/15-ц , провадження № 61-40036св18 , Верховним Судом було підтримано позицію суду апеляційної інстанції , про те що розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та є належним доказом .

Згідно ч. 1 , 3 ст. 512 ЦК України 2003 року кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) . Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений , якщо це встановлено договором або законом .

Статтею 514 ЦК України 2003 року передбачено , що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах , що існували на момент переходу цих прав , якщо інше не встановлено договором або законом .

Таким чином , посилання відповідача про відсутність права вимоги за кредитним договором у ТОВ «Факторинг Партнерс» суперечить наданим позивачем доказам , оскільки спростовується наданими копіями договорів факторингу , а саме наданими доказами про перехід права вимоги до позивача .

Відповідач ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в сумі , строки та на умовах , що передбачені кредитними договорами , однак зобов`язання у повному обсязі не виконав , у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитними договорами .

Згідно ст. 611 ЦК України 2003 року у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки , встановлені договором або законом , зокрема : припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання , якщо це встановлено договором або законом , або розірвання договору ; зміна умов зобов`язання ; сплата неустойки тощо .

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України 2003 року боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання .

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України 2003 року зміст договору становлять умови (пункти) , визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови , які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства .

Згідно ст. 629 ЦК України 2003 року договір є обов`язковим для виконання сторонами .

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України 2003 року договір є укладеним , якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору . Істотними умовами договору є умови про предмет договору , умови , що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду , а також усі ті умови , щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди .

Згідно ст. 1049 ЦК України 2003 року позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі , визначені родовими ознаками , у такій самій кількості , такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку , що встановлені договором.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , крім випадків, встановлених цим Кодексом .

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві посилається на те , що кредитний договір № 4024171 укладено 7 серпня 2021 року , а прострочення виконання зобов`язання виникло у 2021 році після спливу строку користування кредитом . Отже , перебіг позовної давності розпочався саме з моменту настання прострочення виконання зобов`язання . Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України , під час дії воєнного стану перебіг позовної давності зупиняється . Разом з тим зупинення не означає поновлення строку з самого початку , а лише продовжує його на період дії воєнного стану . Позов подано у 2026 році , тобто після спливу трирічного строку позовної давності з урахуванням періоду зупинення .

Згідно ст. 256 ЦК України 2003 року позовна давність - це строк , у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу .

Згідно ст. 267 ЦК України 2003 року особа , яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності , не має права вимагати повернення виконаного , навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності . Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності . Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі , зробленою до винесення ним рішення . Сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі , є підставою для відмови у позові .

Згідно ст. 257 ЦК України 2003 року загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки .

Згідно ст. 259 ЦК України 2003 року позовна давність , встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін . Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі . Позовна давність , встановлена законом , не може бути скорочена за домовленістю сторін .

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 звернула увагу на те , що суд застосовує позовну давність лише тоді , коли є підстави для задоволення позовних вимог , звернутих позивачем до того відповідача у спорі , який заявляє про застосування позовної давності. Тобто , перш ніж застосувати позовну давність , суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні , чи було порушене право , за захистом якого позивач звернувся до суду . Якщо це право порушене не було , суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього . І тільки якщо буде встановлено , що право позивача дійсно порушене , але позовна давність за відповідними вимогами спливла , про що заявила інша сторона у спорі , суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску , про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц) .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшов висновку про те , що оскільки договір встановлює окремі зобов`язання , які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу . А відтак , перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема , прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу . У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу , передбаченого договором (прострочення боржника) , відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту , що залишилася , і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду , процентів , а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів . Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності , перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів .

Такий підхід відповідає правовій позиції , сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13 . Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України , зокрема , у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14 , від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14 , від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15 , від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 , від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16 , від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16 .

Укладений між сторонами кредитний договір , містить строк повернення кредиту (користування ним) . Враховуючи , що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті , а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України 2003 року , згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги , кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час , що свідчить про порушення його прав , тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів .

Згідно ст. 261 ЦК України 2003 року перебіг позовної давності починається від дня , коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу , яка його порушила .

Таким чином , початок перебігу позовної пов`язується не стільки зі строком дії ( припинення дії ) договору , як з певними моментами ( фактами ) , які свідчать про порушення прав особи . Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов , тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд .

Згідно ст. 264 ЦК України 2003 року перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії , що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку . Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників , а також якщо предметом позову є лише частина вимоги , право на яку має позивач . Після переривання перебіг позовної давності починається заново .

Судом не встановлено переривання перебігу позовної давності за даними правовідносинами , оскільки відповідачем не вчинено особою дій , що свідчить про визнання ним свого боргу .

Згідно п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України 2003 року , який є чинним з 2 квітня 2020 року , під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки , визначені статтями 257 , 258 , 362 , 559 , 681 , 728 , 786, 1293 цього Кодексу , продовжуються на строк дії такого карантину .

Згідно п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України 2003 року , який є чинним з 17 березня 2022 року , у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності , визначений цим Кодексом , зупиняється на строк дії такого стану .

З 12 березня 2020 року на усій території України був встановлений карантин , а з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан .

Виходячи з приписів п. 12 , 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України 2003 року , строки позовної давності продовжені на період дії карантину та зупинені на час воєнного стану .

Таким чином , на час подання до суду позову , позовна давність не сплинула .

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) , що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи , та інших обставин , які мають значення для вирішення справи .

Згідно довідки № 140 від 16 лютого 2026 року , виданої військовою частиною НОМЕР_1 вбачається , що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 з 17 січня 2024 року по теперішній час .

Згідно п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям , які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації , на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову , а також їх дружинам (чоловікам) , а також іншим військовослужбовцям , під час дії особливого періоду , які брали або беруть участь у захисті незалежності , суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції , забезпеченні її проведення , перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення , у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони , відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях , забезпеченні їх здійснення , перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів , у заходах , необхідних для забезпечення оборони України , захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України , їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції , пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами , установами і організаціями усіх форм власності , у тому числі банками , та фізичними особами , а також проценти за користування кредитом не нараховуються , крім кредитних договорів щодо придбання майна , яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку , квартири , майбутнього об`єкта нерухомості , об`єкта незавершеного житлового будівництва , майнових прав на них) , та/або автомобіля .

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України 2003 року зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку .

Згідно ст. 526 ЦК України 2003 року зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться .

Згідно ст. 599 ЦК України 2003 року зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином .

Позивачем надано розрахунки заборгованості за кредитним договором , з яких вбачається , що заборгованість за відсотками за кредитним договором № 4024171 від 7 серпня 2021 року була нарахована за період з 7 серпня 2021 року по 23 лютого 2022 року , а відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 17 січня 2024 року , тому відсутні підстави для застосування п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» .

Відповідач ОСОБА_1 підписав кредитний договір , у якому було зазначено про розмір процентів . Отже , відповідач був обізнаним з умовами договору до його підписання і не може посилатися на свою необізнаність та спонукання з боку первісного кредитора до підписання договору на невигідних для себе умовах , тому суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за відсотками , оскільки позивачем була нарахована заборгованість за відсотками згідно умов кредитного договору .

Згідно ст. 11 ЦК України 2003 року цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб , що передбачені актами цивільного законодавства , а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки . Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків , зокрема , є : договори та інші правочини .

В обґрунтування суми заборгованості за кредитним договором позивачем надано розрахунки заборгованості , з яких вбачається , що у період дії кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання порушив , внаслідок чого у нього утворилася заборгованість .

Доказів , які б спростовували правильність наданих позивачем розрахунків заборгованості за кредитним договором , відповідачем не надано . Заперечення щодо правильності розрахунків відповідачем обґрунтовані не були , свого розрахунку стороною відповідача суду не надано . Крім того , у відзиві відповідач не заперечував факт отримання кредиту та користування кредитними коштами . Також , відповідачем заявлено у відзиві про застосування до спірних правовідносин позовної давності , що свідчить про визнання позову по суті вимог .

Таким чином , стягненню підлягає заборгованість у розмірі 24287 гривень 07 копійок , з яких : заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2910 гривень 00 копійок , заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги у розмірі 21377 гривень 07 копійок , оскільки відповідач отримав кредит , користувався кредитними коштами .

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати , пов`язані з правничою допомогою адвоката , несуть сторони , крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави .

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами . Для цілей розподілу судових витрат :

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката , в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу , пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду , збір доказів тощо , а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості , що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою ;

2) розмір суми , що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката , необхідних для надання правничої допомоги , встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів , які підтверджують здійснення відповідних витрат .

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) , виконаних адвокатом , та здійснених ним витрат , необхідних для надання правничої допомоги .

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) ; часом , витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) ; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт ; ціною позову та (або) значенням справи для сторони , в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи .

Відшкодування витрат на оплату послуг адвоката здійснюється за наявності документального підтвердження витрат , а саме платіжного доручення про сплату коштів . У разі неподання відповідних документів у суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум .

Розмір відшкодування не повинен бути неспіврозмірним , тобто явно завищеним . Суд з урахуванням матеріалів конкретної справи , зокрема ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність .

Розумна необхідність це врахування часу , який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець , тривалість розгляду і складність справи ; вартість відповідних послуг адвокатів , яка склалася в країні або в регіоні, наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг ; ціна позову ; докази , що підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката .

Докази , які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката , повинна подавати сторона , що вимагає відшкодування таких витрат .

На підтвердження факту надання правової допомоги представником позивача надано копію договору № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 2 липня 2024 року , прас-листа АО «Лігал Ассістанс» , заявки на надання юридичної допомоги № 243 від 1 грудня 2025 року , витягу з акту № 25 про надання юридичної допомоги від 31 грудня 2025 року . Загальна вартість витрат на правову допомогу складають 13000 гривень 00 копійок , які позивач просить стягнути з відповідача . Однак , суд вважає , що ці витрати є неспівмірними .

Таким чином , стягненню підлягає сума витрат на правову допомогу у сумі 3000 гривень 00 копійок , що є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) ; часом , витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) ; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт ; ціною позову та значенням справи для сторони .

При розподілі судових витрат суд враховує , що позов задоволено повністю , тому судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, які складаються з : судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок , витрат на правову допомогу у сумі 3000 гривень 00 копійок , оскільки такі витрати позивачем понесені і ці витрати відповідають критерію розумності .

Керуючись ст. 525 , 526 , 530 , 610 612 , 1054 ЦК України 2003 року , ст. 10 , 19 , 81 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В

Заявлений позов задовольнити повністю .

Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання : АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків : НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» , місцезнаходження : м. Київ, вулиця Ґедройця Єжи , 6 , офіс 521 , ідентифікаційний код юридичної особи : 42640371 , заборгованість за Договором № 4024171 від 7 серпня 2021 року у розмірі 24287 гривень 07 копійок , з яких : заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2910 гривень 00 копійок , заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги у розмірі 21377 гривень 07 копійок , судові витрати у сумі 5662 гривні 40 копійок .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Суддя С.А. Скиба