Рішення № 135071969, 23.03.2026, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/2602/25

Номер провадження 2/573/96/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

і м е н е м У к р а ї н и

23 березня 2026 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Черкашиної М.С.,

з участю секретаря Півньової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Основний зміст позову.

08.12.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому вказує, що 01.01.2025 між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» і ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит № 73944812, на підставі якого остання отримала у кредит грошові кошти на визначений строк, зі сплатою відсотків за використання кредитних коштів та комісії за надання кредиту. 27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу, згідно з умовами якого останнє набуло право вимоги грошових коштів від ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором. Відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість у розмірі 24327 грн 82 коп., яка складається з: 10059 грн 84 коп. заборгованість за основним зобов`язанням, 2700 грн заборгованість за відсотками, 8867 грн 98 коп. заборгованість за відсотками за понадстрокове користування кредитом, 2700 грн комісія за надання кредиту.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства вказану суму, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 02.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заяви, клопотання.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» - Какун А.С. не з`явилася, заявила клопотання про розгляд справи без участі представника товариства, проти постановлення заочного рішення не заперечує (а. с. 3).

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання також не з`явилася. За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання остання відсутня, інформації щодо своєї адреси суду не надала, а тому відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка вручена їй належним чином (а. с. 20 - 21).

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що представник позивача проти заочного вирішення справи не заперечує, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом.

01.01.2025 між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» і ОСОБА_1 у електронному вигляді укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73944812, відповідно до умов якого ОСОБА_1 шляхом перерахування на її банківський картковий рахунок отримала у кредит 18000 грн на 30 днів, з 01.01.2025 по 30.01.2025, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,5% на фактичний залишок заборгованості за кредитом за кожний день користування кредитом, комісії за надання кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, що складає 2700 грн (копія договору зберігається в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Відповідно до п. 2.4 кредитного договору денна процентна ставка/день 1%.

Згідно з п. 1.12, 6.2 кредитного договору комісія за надання кредиту грошові кошти, які згідно умов договору позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю за надання кредиту в якості однієї зі складових загальних витрат за споживчим кредитом.

За надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті позичальником відповідно до умов договору. Розмір комісії, яка нараховується за надання кредиту визначений п.п. 2.2.8. п. 2.2. договору. Розмір комісії за надання кредиту, яка підлягає сплаті позичальником, включає в себе адміністративні та операційні витрати, які несе кредитодавець під час розгляду заявки та надання кредиту. Комісія за надання кредиту підлягає сплаті виключно у випадку задоволення такої заявки та укладення договору. Послуга для позичальника полягає в аналізі заявки та наданні пропозицій з укладення кредитного договору, а також в швидкому прийнятті рішення щодо надання кредиту.

Відповідно до п. 1.26, 10.5.1 кредитного договору проценти за понадстрокове користування кредитом грошові кошти, що нараховуються на залишок суми кредиту у передбачених договором випадках за невиконання позичальником умов договору.

Якщо сума кредиту, що надається позичальнику за договором, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення договору, користування кредитом понад встановлений договором строк нараховуються проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) в розмірі, визначеному п. 2.2. договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Як вбачається з п. 2.2.4 кредитного договору проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) становлять 4%/день.

Згідно з п. 9.2.6, 9.3.8 кредитного договору кредитодавець має право відступити право вимоги за договором або звернутися до суду для примусового стягнення заборгованості, у разі невиконання позичальником зобов`язань за договором.

Позичальник зобов`язаний своєчасно повернути кредит відповідно до умов договору, сплачувати проценти за договором та комісію за надання кредиту у встановлених умовами договору порядку та розмірах, забезпечити своєчасне виконання зобов`язань відповідно до умов договору.

Цього ж дня між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» і ОСОБА_1 було підписано додаток №1 до кредитного договору «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит», а також паспорт споживчого кредиту.

У кредитному договорі, додатку №1 до нього, паспорті споживчого кредиту позичальником зазначена ОСОБА_1 та вказано, що вони підписані нею електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

У кредитному договорі ОСОБА_1 номером свого електронного платіжного засобу зазначила: НОМЕР_1 .

01.01.2025 ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» через ТОВ «ФК «Фінекспрес» перерахувало на ім`я ОСОБА_1 на банківську картку НОМЕР_1 18000 грн (копія довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» зберігається в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №27/03/2025, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» відступило за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язалося прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб (копія договору факторингу зберігається в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

26.06.2025 між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» підписано акт прийомі-передачі реєстру боржників №8 до договору факторингу №27/03/2025 від 27.03.2025 (копія акту зберігається в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

30.06.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» здійснило оплату ціни продажу реєстру боржників №8 відповідно до додаткової угоди №5 до договору факторингу №27/03/2025 від 27.03.2025 (копія платіжної інструкції, додаткової угоди №5 зберігаються в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Відповідно до витягу з реєстру боржників №8 до договору факторингу №27/03/2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 у розмірі 24327 грн 82 коп. за кредитним договором № 73944812 від 01.01.2025, з яких: 10059 грн 84 коп. заборгованість за тілом кредиту, 2700 грн заборгованість за відсотками, 8867 грн 98 коп. заборгованість за відсотками за понадстрокове користування кредитом, 2700 грн комісія за надання кредиту (копія витягу з реєстру боржників зберігається в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором підтверджується розрахунком ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» станом на 15.03.2025 (копія розрахунку заборгованості зберігаються в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Поняття «користування кредитом» є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані зокрема ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу ч. 2 ст. 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством.

Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма і охоронна норма не можуть застосовуватись одночасно.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.

Твердження про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме такі правові висновки щодо нарахування процентів викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22).

Згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Норми зазначеного пункту Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України є актуальними та зміни щодо їх застосування до Цивільного кодексу України не вносилися.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Висновки суду.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими та достовірними.

При цьому, до вказаного висновку суд дійшов, виходячи не тільки з вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні в справі «Ушаков та Ушакова проти України» від 18 червня 2015 року (остаточне 18 вересня 2015 року), в пункті 78 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою…».

Аналізуючи вище наведені норми матеріального права та надані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що між первісним кредитором і відповідачем у справі було укладено кредитний договір у встановленій законом формі з визначенням усіх істотних умов та правил такого договору.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором, надавши у кредит ОСОБА_1 грошові кошті. Натомість, відповідачка свої зобов`язання за вказаним договором порушила, по теперішній час не повернув заборгованість за кредитом.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» у встановленому законом порядку набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

У той же час суд звертає увагу на те, що пункт 10.5.1 кредитного договору, яким передбачено нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом розташований в розділі 10 кредитного договору «Відповідальність сторін, порядок вирішення спорів» та є за своєю суттю мірою відповідальності за період після закінчення строку кредитування.

Враховуючи, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло після 24.02.2022, позов слід задовольнити частково та з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 15459 грн 84 коп. заборгованості за кредитним договором, з яких: 10059 грн 84 коп. заборгованість за тілом кредиту, 2700 грн заборгованість за відсотками, 2700 грн комісія за надання кредиту. У задоволенні вимог про стягнення 8867 грн 98 коп. відсотків за понадстрокове користування кредитом слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам (63,54%) слід також стягнути 1539 грн 19 коп. понесених і документально підтверджених судових витрат, які складаються зі сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 81, 141, 247, 265, 273, 274 ЦПК України,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПУО 35625014) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 15459 (п`ятнадцять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять) грн 84 коп. заборгованості за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73944812 від 01.01.2025, а також - 1539 грн 19 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідач має право подати протягом 30 днів з дня проголошення заочного рішення заяву про його перегляд до Білопільського районного суду Сумської області.

Суддя