Рішення № 135071056, 20.03.2026, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/2169/25

Провадження № 2/486/505/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 березня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ТОВ «ФК «Гелексі» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.06.2029 між ТОВ «Гелексі» (після зміни ТОВ «ФК «Гелексі») та відповідачем було укладено договір позики №85577, за умовами якого ТОВ «Гелексі» передало відповідачу в борг на умовах позики гроші в сумі 5000 грн. терміном користування до 26.07.2019. В свою чергу, відповідач зобов`язалася повернути позику, а також сплатити проценти за користування нею в розмірі 0,01 % від суми позики за кожен день користування коштами, комісію за користування позикою в розмірі 1,9 % за кожен день від суми позики (комісійна винагорода), підвищена комісійна винагорода у випадку прострочення терміну платежу становить 3,0%. Позичальниця свої зобов`язання належним чином не виконувала, в зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 25249,5 грн, у тому числі: заборгованість за позикою в розмірі 5000 грн, заборгованість за процентами та за комісією в розмірі 20249,5 грн., які позивач просить стягнути з відповідача, а також судовий збір у розмірі 2423 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Ухвалою суду від 28.11.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, та призначено до розгляду на 25.12.2025.

У зв`язку з перебуванням судді з 25.12.2025 по 09.01.2026 у щорічний відпустці, розгляд справи перенесено на 06.02.2026.

У зв`язку з проходженням суддею з 02 по 06 лютого 2026 року підготовки для підвищення кваліфікації, розгляд справи перенесено на 03.03.2026.

У зв`язку з нез`явленням відповідача, розгляд справи було відкладено на 20.03.2026.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, в позовній заяві просив про розгляд справи без його участі та зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, про дату, час та місце судового засідання за зареєстрованим місцем проживання був належним чином повідомлений, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення. Також судом було здійснено виклик відповідача оголошенням, яке розміщено на сторінці веб-сайту суду офіційного веб-порталу «Судова влада України». Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши надані докази у справі в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 27.06.2019 між ТОВ "ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 укладено договір позики №85577 шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеномуст.12 Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з п.п.1.1., 1.2. Договору ТОВ "ФК «Гелексі» надає Позичальнику позику а Позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк встановлений цим Договором.

Відповідно до п.п.1.1.1 сума позики 5000 грн.; п.п.1.1.2 плата за користування позикою у вигляді: п.п.1.1.2.1 процентів (надалі за текстом іменується «процентна ставка» в усіх відмінках) складає 0,01% (одна сота відсотка) в день від поточного залишку позики; п.п. 1.1.2.2 комісії (надалі за текстом іменується «комісійна винагорода» в усіх відмінках) складає 1,5% (одна ціла дев`ять десятих відсотка) в день від початкового розміру позики відповідно п.п.1.1.1. Договору; п.п.1.1.3 нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

Умовами п.п.1.1.4 передбачено, що нарахування комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою, п.п.1.1.5 строк повернення позики (термін платежу): 26.07.2019.

За змістом п.п.1.2 Позика надається Позичальнику в сумі, що зазначена в пп.1.1.1. Договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок Позичальника).

Згідно з п.п.1.3 Якщо Позичальник повертає позику в той самий день, що і день отримання позики Позичальник сплачує на користь Позикодавця компенсацію в розмірі 100 грн. В цьому випадку вимоги п.п.1.1.2.1.1.4. не застосовуються.

Відповідно до п.п. 4.2 - 4.4 Договору позики сторони домовились, що повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюватиметься згідно Графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору та розміщується в Особистому кабінеті. Обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики Позичальнику (перерахування коштів на банківський рахунок Позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в п.п. 1.1.5 Договору включно. У разі продовження строку Договору Позичальником, - нарахування процентів та комісійної винагороди за Договором після продовження строку здійснюється за фактичну кількість календарних днів на яку продовжено строк Договору.

Згідно з п.п. 2.1-2.2 Договору строк дії Договору становить до повного виконання Позичальником зобов`язань за Договором. Датою укладення Договору є дата перерахування суми кредиту на банківський рахунок Позичальника.

Договір позики №85577 від 27.06.2019 разом з графіком платежів, паспортом позики, відповідач підписав електронним цифровим підписом з використанням одноразового ідентифікатора 84267423.

До позовної заяви позивачем також додано копію додаткової угоди № 1 до договору позики від 27.06.2019, укладеної між позивачем та відповідачкем, за умовами якої строк повернення позики продовжено до 29.08.2019, графік платежів викладено у новій редакції. Додаткову угоду підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 34122102.

Позикодавець свої зобов`язання за договором позики виконав, надав позичальнику позику в сумі 5000 грн. шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджено копією листа ТОВ ФК "ЕЛАЄНС" від 01.09.2025 №85577.

Згідно з розрахунком заборгованості відповідача за договором позики №85577 від 27.06.2019 за період з 27.06.2019 по 31.07.2019 заборгованість відповідача становить 25249,50 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість за позикою; 20249,5 заборгованість по процентам та комісією за користування позикою.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями статей 3, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першою ст.1047 ЦК України у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Факт укладення електронного договору та отримання за ним кредитних коштів у розмірі 5000 грн. належним чином підтверджені матеріалами справи та не спростовано відповідачем, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Водночас судом встановлено, що договором про надання споживчого кредиту сторони визначили строк до 26.07.2019, розмір стандартної процентної ставки становить 0.01% в день, розмір комісії складає 1.5 %, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення 3%.

Отже, строк кредитування сплив 26.07.2019, що додатково підтверджується п.п. 4.1, 4.3, вказаного договору, де зазначено, що позикодавець зобов`язується повернути позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов`язання, встановлені договором не пізніше 26.07.2019; обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики Позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок Позичальника) до строку повернення позики, зазначеного в п. 1.1.5. Договору включно.

Відповідно до додаткової угоди №1 до договору позики №85577 від 27.06.2019, згідно з п.1.3 п.4.1. статті 4 Порядок повернення позики, порядок нарахування та сплати процентів та комісійної винагороди викласти в наступній редакції: Позичальник зобов`язується повністю повернути позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов`язання, встановлені договором, не пізніше 29.08.2019.

Згідно з розрахунком заборгованості позивач також просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики №85577 від 27.06.2019 за відсотками та комісією за період з 27.06.2019 по 31.06.2025 у розмірі 20249,5 грн.

Проте, враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для пролонгації строку договору позики, а отже, у позикодавця виникло право нарахування процентів за цим договором тільки у межах строку його дії договору до 29.08.2019.

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року в справі № 444/9519/12, де зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05.04.2023 року в справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України.

За таких обставин, відсутні підстави для нарахування відповідачу відсотків за користування позикою після 29.08.2019.

Отже, сума процентів, що підлягає стягненню з відповідача повинна розраховуватись в межах строку дії договору позики №85577 від 27.06.2019, тобто з 27.06.2019 по 26.07.2019 року включно, та за додатковою угодою №1 з 31.07.2019 по 29.08.2019 включно, розмір процентів за вказані періоди складає 29 грн.

Крім того, суд не може погодитися з законністю нарахування та стягнення комісії, оскільки, вказана комісійна винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме - за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок споживача, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним в силу вимог ч.5 ст.11, ч.1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Наведений висновок суду узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №730/1100/15-ц, від 27 листопада 2019 року по справі №522/18855/16, від 19 лютого 2020 року по справі №756/8840/17-ц, які з огляду на вимоги ч.4 ст.263 ЦПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач після отримання кредитних коштів взяті на себе зобов`язання відповідно до укладеного договору не виконує, істотно їх порушує, до погашення заборгованості заходів не вживав, що є підставою для стягнення з нього заборгованості за кредитним договором в розмірі 5029 грн., з яких 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту та 29 грн. заборгованість за відсотками. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених відносно них позовних вимог.

Оскільки судом позов задоволено частково в сумі 5029 грн., що становить 19,9 % від заявлених позовних вимог, то з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених щодо нього вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі 482 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу адвокатів, суд зазначає наступне.

Суд розподіляє судові витрати на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволених позовних вимог. Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У розумінні положень частини п`ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (зазначений правовий висновок наведено у постанові ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі №922/445/19).

Таким чином, оскільки заперечень зі сторони відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу надано не було, суд вважає за необхідне задовольнити їх в повному обсязі.

Водночас, оскільки позовні вимоги позивача були задоволенні частково, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму витрат на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог (19,9 %), в розмірі 995 гривень.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 280, 281, 282, 283, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (вул. В`ячеслава Липинського,10/1, м.Київ, 01054, ЄДРПОУ 41229318) заборгованість за договором позики №85577 від 27.06.2019 у розмірі 5029 (п`ять тисяч двадцять дев`ять) гривень 00 копійок, з яких: 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту та 29 грн. заборгованість за відсотками.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (вул. В`ячеслава Липинського,10/1, м.Київ, 01054, ЄДРПОУ 41229318) в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 482 (чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок та 995 (дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя О.О. Волощук