Рішення № 135070959, 23.03.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/24168/25

Провадження 2/127/5177/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 12.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 525196773 на суму 15000 грн. У Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував Відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: 15000,00 грн 12.10.2021 на банківську карту № 5168-74XX-XXXX-4241 Відповідача, яку Відповідач вказав у Заявці при укладенні Кредитного договору. Повідомляє, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому сторони погодили продовжити строк дії Договору рядом додаткових угод. Далі 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, за умовами якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача. Також 04.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з позивачем ТОВ «Юніт Капітал» договір факторингу №04/06/25-Ю, за умовами якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань, передбачених кредитним договором стало підставою для звернення позивача до суду з позовом, в якому він просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати щодо сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.09.2025 суд постановив задовольнити клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач 13.10.2025 подав відзив на позовну заяву. Відзив мотивовано тим, що відповідач не заперечує факту укладення 12.10.2021 між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитного договору № 525196773 та отримання грошових коштів у сумі 15000,00 грн, однак вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими.

У відзиві відповідач зазначає, що позивачем не доведено належним чином набуття права вимоги за спірним кредитним договором. На думку відповідача, договори факторингу, на які посилається позивач, укладалися між різними фінансовими установами у різні періоди, при цьому частина обставин щодо попередніх договорів факторингу та їх продовження позивачем у позовній заяві не зазначена. Відповідач вказує, що право вимоги за кредитним договором № 525196773 від 12.10.2021 нібито переходило від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», далі до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а згодом до ТОВ «Юніт Капітал», однак, на його думку, такі правочини укладені за відсутності належного права вимоги у попередніх кредиторів, оскільки частина договорів факторингу була укладена ще до виникнення самого кредитного зобов`язання. У зв`язку з цим відповідач вважає, що позивач не набув права вимоги до нього за спірним кредитним договором.

Крім того, відповідач посилається на несправедливість умов кредитного договору, зазначаючи, що встановлений договором розмір процентів за користування кредитом є надмірним та таким, що не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності. Зокрема, умовами договору передбачено нарахування процентів у значному розмірі, що, на думку відповідача, створює непропорційний фінансовий тягар для споживача.

Також у відзиві відповідач просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності. Вказує, що кредитний договір укладено 12.10.2021 строком на 30 днів, а після сплати процентів 11.11.2021 строк користування кредитом був продовжений до 10.12.2021, у зв`язку з чим строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості, на його думку, сплинув 10.12.2024. Навіть з урахуванням переходу права вимоги до ТОВ «Таліон Плюс» 11.02.2022, строк позовної давності, на переконання відповідача, сплинув 11.02.2025, тоді як позивач звернувся до суду лише у серпні 2025 року.

Окремо відповідач зазначає, що введення воєнного стану саме по собі не є безумовною підставою для поновлення строків звернення до суду, а позивач не звертався із відповідним клопотанням та не навів доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного подання позову. У зв`язку з викладеним відповідач просить суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову.

Крім того, 13.10.2025 відповідач подав до суду окрему заяву про застосування строку позовної давності, у якій повторно зазначив про пропуск позивачем встановленого законом строку звернення до суду та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з цієї підстави.

Також 13.10.2025 відповідач подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, у якому просив зменшити розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу з 7000,00 грн до 2000,00 грн, посилаючись на їх, на його думку, неспівмірність та необґрунтованість.

Позивач 04.11.2025 подав відповідь на відзив, у якому вказав, що позовна давність сплила під час дії воєнного стану та вважається продовженою на строк дії в Україні воєнного стану. Оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, Позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України.

Вказав, що Відповідач, не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. У свою чергу Позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 р. та витяг з реєстру прав вимоги 168 від 11.01.2022 до Договору факторингу № 28/1118- 01 від 28.11.2018. Тому вважає, що Позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи.

Витяг з реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 підтверджує, що право вимоги за Кредитним договором № 525196773 від 12.10.2021 відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на законних підставах, а передача права вимоги відбулося відповідно до умов Договору факторингу.

На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025.

Надані Позивачем витяги з Реєстру прав вимоги до Договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, № 30/1023-01 від 30.10.2023, реєстр прав вимоги № 2 від 20.12.2023 та №04/06/25-Ю від 04.06.2025 підписані та мають печатки уповноважених осіб, а також зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін. Тому вони відповідають загальним вимогам належності та допустимості доказів, передбаченим статтями 76 та 77 ЦПК України.

Позивач вважає, оскільки відбулось порушення Відповідачем норм матеріального права, що регулюють договірні зобов`язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, у Позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України).

Просить позов задовольнити повністю та стягнути судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Суд установив, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем 12.10.2021 укладено кредитний договір № 525196773.

Пунктом 1.1. Договору встановлено, що зацим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 15000 грн 00 коп. (п`ятнадцять тисяч грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»

Сума Кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника (п. 1.2. Договору). Кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 15000 грн 00 коп. (п`ятнадцять тисяч грн. нуль коп.) одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 11.12.2021 (п. 1.3. Договору)

Згідно з п. 1.7. Договору Кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі «Дисконтний період»), а саме до 11.12.2021 р.. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору, строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором.

Відповідно до п. 1.8. Договору Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Сторони у п. 1.9. Договору визначили, що за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 (сімсот двадцять дві цілих сім десятих) процентів річних, що становить 1,98 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 621,82 (шістсот двадцять одна цілих вісімдесят дві сотих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті. Якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 (сімсот шістдесят шість цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору. Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

Відповідно до п. 1.12.1. Договору зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;

Також сторони узгодили у п. 1.12.2. Договору, що з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2. Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми Кредиту Позичальником (п. 1.13. Договору).

Позивач додав до позову порядок дій споживача, які повинен здійснити позичальник з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг, а також алгоритм дій Товариства стосовно укладення кредитних договорів.

Довідка щодо дій позичальника підтверджує акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором.

Алгоритм дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладення кредитних договорів містить поряд укладення договору, порядок проведення верифікації та ідентифікації особи позичальника під час укладення договору та порядок повідомлення Заявника про прийняття рішення стосовно видачі/відмови у видачі кредиту.

Згідно із заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 12.10.2021 ОСОБА_1 вказав номер своєї банківської карти НОМЕР_1 .

Відповідно до платіжного доручення від 12.10.2021 ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало відповідачу кредитні кошти в сумі 15000 грн шляхом їх перерахування на карту 5168-74XX-XXXX-4241.

Відповідно до довідки № 525196773/23052025/Э від 23.05.2025 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» повідомило, що на виконання кредитного договору № 525196773 від 12.10.2021 ініційовано платіжну операцію з перерахування 12.10.2021 коштів у розмірі 15000 грн на картковий рахунок НОМЕР_1 .

На виконання ухвали суду АТ КБ «Приватбанк» надіслав на адресу суду лист №20.1.0.0.0/7-250904/70440-БТ від 10.09.2025, яким підтвердив, що картку № НОМЕР_1 емітовано на ім`я 2021 ОСОБА_1 . Також банк надав виписку по картковому рахунку відповідача.

Згідно із вказаною випискою за період 12.10.2021 по 17.10.2021 на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 зараховано 12.10.2021 кошти у розмірі 15000 гривень.

Суд звертає увагу, що Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.2012 №578/5, а також позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц, якою крім того зроблено висновок, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжився до 31 грудня 2020 року.

31 грудня 2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, яка продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. У цій додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено в новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та №28/1118-01.

31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. Інші умови договору залишились без змін.

31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. Інші умови договору залишились без змін.

31 грудня 2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Пунктом 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно з п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

11.01.2022 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 168 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 43977,00 грн.

За таких обставин сторони виконали умови договору факторингу №28/1118-01 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу №28/1118-01; уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу.

31 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, за умовами якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача.

Пунктом 2.1. Розділу 2 (ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ) Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 року, ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за Кредитними договорами.

Відповідно до п.1.5. Договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 встановлено, що Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за цим Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до цього Договору.

Згідно з п. 4.1. Право вимоги переходить від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог , по формі установленій в Відповідному додатку

20.12.2023 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 63198,00 грн.

04 червня 2025 року «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу №04/06/25-Ю.

Так, відповідно до п.1.1. за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно з п.1.2 договору перехід від клієнта (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») до Фактора (позивач) прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому передачі реєстру боржників згідно з додатком №2.

Згідно з витягом з Реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача на загальну суму 63198,00 грн.

На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025.

Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості

Надані Позивачем витяги з Реєстру прав вимоги до Договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, № 30/1023-01 від 30.10.2023, реєстр прав вимоги № 2 від 20.12.2023 та № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 підписані та мають печатки уповноважених осіб, а також зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень частини першої статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

У силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року в справі №524/5556/19 дійшов висновку, що одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Відповідно, використання для підписання договорів позики електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який містить тільки комбінацію цифр, узгоджується із вимогами законодавства».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2023 року у справі № 757/22453/20-ц, від 26 лютого 2024 року у справі № 752/6020/21.

Суд установив, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка відповідачу не належить, дійшов висновку про факт укладення кредитного договору №525196773 від 12.10.2021 між відповідачем та первісним кредитором.

Подібні правові за змістом висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20, від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21.

За таких обставин, позивач довів, що відповідач уклав договір із первісним кредитором на погоджених ними умовах. Свої зобов`язання за кредитним договором первісний кредитор виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі та в порядку, передбаченому договором.

Відповідач у своєму відзиві не заперечував факту укладення договору та отримання коштів у розмірі 15000 грн.

Посилання відповідача на те, що позивач не довів його право вимоги за договором №525196773 від 12.10.2021 у зв`язку недоведенням належного правонаступництва суд відхиляє як неспроможні.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом частини першої статті 4 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який був чинним но момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 2664-III), факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг, передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.

Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III, договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання для фізичної особи, найменування та місцезнаходження для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У постанові КЦС Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 за подібних обставин зроблено висновок що:

допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №753/20537/18 відображений правовий висновок, згідно з яким належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Подані позивачем договори факторингу, протоколи погодження та витяги з реєстру прав вимоги є самостійними та достатніми доказами заявлених вимог. Акти звірки, у свою чергу, виконують допоміжну функцію та додатково підтверджують факт сплати фактором суми фінансування клієнту, що вказує на узгодженість та послідовність правової позиції позивача.

Отже, суд вважає, що копії договорів факторингу, реєстри прав вимоги, платіжні інструкції щодо оплати фінансування за відступлення прав вимоги, а також акт звірки взаєморозрахунків є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Тому, позивач набув право вимоги до відповідача на законних підставах і в порядку, визначеному чинним законодавством.

Тому суд вважає, що позивач повністю довів належними та допустимими доказами позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №525196773 від 12.10.2021, а доводи відповідача у цій частині повністю спростовуються дослідженими судом матеріалами справи.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості первісний кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» здійснював нарахування процентів за користування кредитними коштами за період з 12.10.2021 по 11.01.2022.

Як встановлено судом 12.10.2021 відповідачу було надано кредит у розмірі 15000 грн, одночасно відповідно до умов договору проценти за користування кредитом нараховуються щоденно на фактичний залишок кредиту (п. 1.13 договору).

Згідно з пунктом 1.7 договору кредит надано строком на 30 днів, тобто дисконтний період тривав до 11.11.2021.

Відповідно до пункту 1.9.1 договору, протягом строку, визначеного пунктом 1.7 договору, проценти за користування кредитом нараховуються щоденно за дисконтною процентною ставкою у розмірі 1,98 % від суми кредиту за кожен день користування.

Водночас з наданого розрахунку встановлено, що за період з 12.10.2021 по 11.11.2021 первісним кредитором здійснювалось нарахування процентів у розмірі 90 грн за кожен день користування кредитними коштами, що є меншим за розмір процентів, визначений договором. З огляду на положення пункту 1.9.2 договору, яким передбачено право кредитодавця надавати позичальнику знижки на розмір процентної ставки, таке нарахування не суперечить умовам договору та фактично є більш сприятливим для позичальника.

З наданого розрахунку також встановлено, що 11.11.2021 відповідач сплатив 2700 грн, що відповідає сумі нарахованих процентів за вказаний період та свідчить про сплату процентів за користування кредитом протягом першого дисконтного періоду і подальше продовження строку користування кредитними коштами.

У подальшому, за період з 12.11.2021 по 11.12.2021, проценти за користування кредитними коштами нараховувались у розмірі 255 грн за кожен день користування кредитом.

Таке нарахування відповідає умовам пункту 1.9.2 договору, відповідно до якого у разі продовження строку дисконтного періоду проценти за користування кредитом нараховуються за індивідуальною процентною ставкою у розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування.

З наданого розрахунку також встановлено, що 15.12.2021 первісним кредитором було здійснено перерахунок нарахованих процентів, у зв`язку з чим відповідачу донараховано 9258 грн процентів.

Відповідно до пункту 1.9.3 договору, у випадку користування позичальником кредитними коштами після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів, умови щодо застосування дисконтної та індивідуальної процентних ставок скасовуються з дати надання кредиту, а до правовідносин сторін застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою у розмірі 2,10 % від суми кредиту за кожен день користування.

Зазначений перерахунок процентів здійснено кредитором саме у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо своєчасної сплати процентів після закінчення строку дисконтного періоду.

Суд враховує, що подальші нарахування процентів здійснювались кредитором відповідно до умов договору та не перевищують меж, передбачених сторонами у кредитному договорі.

Починаючи з 16.12.2021 по 11.01.2022, первісний кредитор здійснював нарахування процентів за користування кредитними коштами у розмірі 447 грн за кожен день користування кредитом.

Таке нарахування узгоджується з положеннями пункту 1.12.2 договору, яким передбачено, що з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати проценти у розмірі 2,98 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

У подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», яке, набувши статусу нового кредитора у зобов`язанні, продовжило здійснювати нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Зокрема, відповідно до наданого розрахунку заборгованості новим кредитором, проценти за користування кредитними коштами нараховувались за період з 12.01.2022 по 03.03.2022 у розмірі 447 грн за кожен день користування кредитом, що також відповідає положенням пункту 1.12.2 договору.

Крім того, з розрахунку встановлено, що 04.03.2022 та 08.04.2022 кредитором було здійснено коригування розміру нарахованих процентів шляхом їх зменшення, що свідчить про проведення кредитором уточнення розрахунку заборгованості та не погіршує становище відповідача.

Також суд враховує, що відповідно до пункту 1.12.1 договору строк виконання зобов`язання щодо повернення кредиту може переноситись щоденно, однак не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

З огляду на те, що дисконтний період завершився 11.12.2021, граничний строк нарахування процентів відповідно до умов договору припадає на 11.03.2022.

Як встановлено з наданого розрахунку заборгованості, нарахування процентів здійснювалось до 03.03.2022, тобто в межах строку, визначеного умовами кредитного договору, а тому підстав вважати, що кредитором було здійснено нарахування процентів за межами погодженого сторонами строку, судом не встановлено.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок заборгованості загалом узгоджується з умовами кредитного договору, порядок нарахування процентів відповідає погодженим сторонами умовам, а нарахування процентів здійснено у межах строків та за ставками, передбаченими договором.

За таких обставин суд доходить висновку, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є належним та допустимим доказом у справі та підтверджує розмір заборгованості відповідача за кредитним договором.

Твердження відповідача про завищений розмір процентів відхиляються судом, оскільки сторони, укладаючи кредитний договір, погодили всі його умови, в тому числі щодо порядку нарахування та сплати процентів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Потрібно зазначити, що статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак ця норма стосується вимог щодо нарахування пені, яку позивач не нараховував та не заявляв до стягнення.

Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 року в справі № 559/1605/18 зазначив, що тлумачення статті 627 ЦК України свідчить, що за загальним правилом обсяг договірної відповідальності регулюється в ЦК України нормами, які мають диспозитивний характер. Тобто, сторони при укладенні конкретного виду договору можуть регулювати їх самостійно.

Тому, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтями 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили саме такі умови кредитного договору, підтвердивши свою згоду на такі умови своїми підписами.

Водночас договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, у тому числі їх не оскаржив позичальник відповідач у справі, вони не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню обох сторін. Відповідач не надав належні та допустимі докази, які б свідчили про протилежне.

За таких обставин у суду відсутні підстави визнавати умови договору щодо розміру відсотків за користування кредитом несправедливими.

Також суд відхиляє доводи відповідача про необхідність застосування до вимог позивача позовної давності і відмову в задоволенні позовних вимог в зв`язку з цим.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Як встановлено у справі строк виконання зобов`язання за спірним кредитним договором настав 11.03.2022, а тому строк позовної давності мав би сплинути 11.03.2025, тобто через три роки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного Кодексу України та строки, визначені Господарським кодексом України, а саме статтями 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Воєнний стан неодноразово було продовжено та діє до цього часу.

30 січня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон №3450-IX).

Так, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

У чинній до цього редакції ЦК України від 15 березня 2022 року відповідний пункт 19 передбачав, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу, продовжуються на строк його дії.

Доводи відповідача про застосування правових висновків Великою Палатою Верховного Суду у постанові 10 листопада 2022 року №990/115/22, на які він посилається у відзиві, є безпідставними, оскільки такі стосуються процесуальних строків в адміністративних справах, а в даній справі йдеться про строк, визначений матеріальним законом, - строк позовної давності.

Отже, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно задовольнити повністю.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу відповідно до вимог ст. 137, 141 ЦПК України, суд враховує, що справа є незначної складності, обсяг підготовлених та наданих доказів є незначним, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження за відсутності сторін, відповідач надав обґрунтовані заперечення щодо заявленої позивачем суми витрат, а тому суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивача 2000 гривень витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено повністю, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2422 грн. 40 коп.

Керуючись ст. 514, 516, 525, 526, 530, 553, 554, 1046, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. 81, 141, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» суму заборгованості за Кредитним договором №525196773 від 12.10.2021 в розмірі 63198 (шістдесят три тисячі сто дев`яносто вісім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4-А, оф. 10.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя В. В. Горбатюк