Ухвала суду № 135070545, 23.03.2026, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 138/3460/25

Провадження № 1-кп/139/42/25

У Х В А Л А

(за результатами розгляду клопотання про продовження дії запобіжного заходу)

23 березня 2026 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,

захисників адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_9 ,

розглядаючи у закритому судовому засіданні в селищі Муровані Курилівці кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 149, ч. 2 ст. 156, ч.ч. 1-4 ст. 301-1 КК України та ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 301-1 КК України,

У С Т А Н О В И В:

Мурованокуриловецьким районним судом з 22 грудня 2025 року здійснюється судовий розгляд вказаного кримінального провадження.

У судовому засіданні 23 березня 2026 року сторона обвинувачення заявила клопотання про продовження обвинуваченим дії запобіжного заходу в виді тримання під вартою (а.с. 112-117, 118-122 в т. 3).

Так, строк обраних щодо обвинувачених під час досудового розслідування і продовжених в ході судового розгляду запобіжних заходів у виді тримання під вартою закінчується 27 березня 2026 року; на думку сторони обвинувачення, доведено причетність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до кримінальних правопорушень, в яких кожен з них обвинувачується, лише запобіжний захід у виді тримання під вартою здатний забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків під час розгляду справи; в іншому випадку цілком ймовірно, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та співучасника злочину, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити ті, в яких обвинувачується, а обвинувачений ОСОБА_6 - переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те, в якому обвинувачується.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_7 , які приймають участь в судовому засіданні дистанційно, просили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою пом`якшити та застосувати цілодобовий домашній арешт із застосуванням засобів електронного контролю.

Зокрема, обвинувачений ОСОБА_5 заявив, що він має родину, хворих матір та тещу, з початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України добровольцем став на захист територіальної цілісності держави, а тому цими обставинами спростовується твердження прокурора про можливий виїзд за межі території України та переховування від суду; щодо тиску на свідків, вважає цей аргумент безпідставним, оскільки сторону потерпілої уже допитано судом, тому впливати на їх покази нема потреби. Вважає, що наразі відсутні підстави для тримання його під вартою.

Захисник ОСОБА_7 заявив, що його підзахисний уже вісім місяців перебуває під вартою, прокурори з клопотання в клопотання вносять надумані ризики, які не доведені ніякими доказами. Так, ОСОБА_5 не несе ніякої загрози для потерпілої, він не має з нею ніякого зв`язку, йому не відомо, де вона проживає, з моменту, коли у ОСОБА_5 вилучили телефон і до моменту, коли його затримали минуло майже пів року, за той час він ніяким чином не намагався впливати на потерпілу. Вважає, що навіть у клопотаннях прокурора поступово зменшилася кількість ризиків, а тому є підстави для суду розглянути можливість пом`якшення запобіжного заходу та визначити його як цілодобовий домашній арешт. В той же час, якщо суд прийде до висновку про необхідність продовження існуючого запобіжного заходу, просив вирішити питання про зменшення визначеного ухвалою Вінницького апеляційного суду розміру застави, оскільки той розмір є непомірним для ОСОБА_5 .

Обвинувачений ОСОБА_6 заявив, що він зберігав на своєму телефоні 10 файлів, які отримав від ОСОБА_5 , але не розповсюджував їх, не був учасником організованої злочинної групи, не має наміру кудись тікати чи переховуватися.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_8 заявив, що твердження прокурора у клопотанні про наявність у діях і поведінці ОСОБА_6 ризиків є необґрунтованими припущеннями. Зокрема, посилання в клопотанні на наявності у ОСОБА_6 бронювання не відповідає дійсності, оскільки воно анульоване. З огляду на тяжкість обвинувачення підзахисного просив пом`якшити обраний щодо нього запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Суд, вислухавши думки учасників процесу, оцінивши ступінь обґрунтованості заявлених клопотань про захід забезпечення кримінального провадження відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , приходить до таких висновків:

Статтею 350 КПК України встановлено, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України (ч. 2 ст. 331 КПК України).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Частина 3 ст. 331 КПК України встановлює, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування; за результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Заявлені прокурором клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжних заходів у виді тримання під вартою за процесуальним змістом і формою відповідають вимогам ст. 184 КПК України та містять виклад обставин, передбачений ч. 3 ст. 199 КПК України.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 липня 2025 року (а.с. 81-88 в т. 1) встановлено наявність у процесуальній поведінці підозрюваного ОСОБА_5 ризиків, передбачених п.п. 1 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 09 вересня 2025 року. З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що ухвалами слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 08 вересня (в ЄДРСР № 130060981) та 08 жовтня 2025 року (а.с. 105-112 в т. 1), ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05 грудня 2025 року (а.с. 173-175 в т. 1), ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2026 року (а.с. 148-151 в т. 2) встановлено наявність у процесуальній поведінці підозрюваного (обвинуваченого) ОСОБА_5 ризиків, передбачених п.п. 1, 3 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 27 березня 2026 року. В той же час, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2026 року ОСОБА_5 визначено заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 липня 2025 року (а.с. 136-140 в т. 1) встановлено наявність у процесуальній поведінці підозрюваного ОСОБА_6 ризиків, передбачених п.п. 1 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та застосовано до запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 10 вересня 2025 року. З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що ухвалами слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 09 вересня (в ЄДРСР № 130095570) та 08 жовтня 2025 року (а.с. а.с. 153-158 в т. 1), ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05 грудня 2025 року (а.с. 173-175 в т. 1), а також Мурованокуриловецького районного суду від 27 січня 2026 року (а.с. 95-96 в т. 2) встановлено наявність у процесуальній поведінці підозрюваного (обвинуваченого) ОСОБА_6 ризиків, передбачених п.п. 1 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 27 березня 2026 року.

Виходячи з аналізу положень ч. 3 та ч. 5 ст. 199 КПК України, суд при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою має лише перевірити доведеність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

З наявних у матеріалах справи документів слідує, що встановлені ухвалами слідчих суддів та суду ризики, передбачені п. 1 і п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а продовжують існувати до теперішнього часу.

Так, продовження існування такого ризику як переховування від суду підтверджується суворістю кримінального покарання за дії, інкриміновані кожному з обвинувачених. І таке твердження узгоджується з позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії», де суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Також про існування цього ризику може стверджувати обставина, що, зважаючи на воєнний стан, наявність тимчасово окупованих територій, які не контролюються з боку правоохоронних органів України та органів державної прикордонної служби, обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть виїхати на вказані території.

Підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, потерпілу чи іншого співучасника інкримінованого йому злочину наразі нема. Так, судом в ході судового розгляду кримінального провадження уже допитано законного представника потерпілої, досліджено технічний запис допиту малолітньої потерпілої слідчим суддею на досудовому розслідуванні, а також допитано єдиного свідка у справі.

За таких обставин суд виключає наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_5 наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підставами вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується свідчить поведінка самого обвинуваченого до його викриття, зокрема, приховування своєї протиправної діяльності, тривалість вчинення протиправних дій та їх масштабність, психічний розлад, виявлений у нього в ході експертизи (а.с. 113-116 в т. 1).

Підставами вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується свідчить поведінка самого обвинуваченого до його викриття, зокрема, його аморальна поведінка тривала досить довго, а також психічний розлад, виявлений у нього в ході проведеної судово-психіатричної експертизи (а.с. 141-152 в т. 1).

На підставі викладеного, суд при вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора враховує тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованих обвинуваченим злочинів, тяжкість можливого покарання, наявність таких ризиків як можливість обвинувачених переховуватися від суду з метою уникнення покарання та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінальних правопорушень, у яких обвинувачуються.

З урахуванням наведеного та за відсутності з боку захисту обґрунтованого клопотання про зміну запобіжного заходу, суд вважає клопотання прокурора такими, що підлягають до задоволення.

За змістом ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування (продовження) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Так, ч. 4 ст. 183 КПК України встановлено винятки з цього правила та зазначено випадки, коли питання визначення застави щодо певних категорій кримінальних правопорушень належить до дискреційних повноважень суду. Зокрема, п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України дозволяє суду суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Відповідно до обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті щодо ОСОБА_5 , він обвинувачується у вчиненні, в тому числі, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301-1 КК України, - у зберіганні з метою розповсюдження та розповсюдженні дитячої порнографії, вчинене потворно, за попередньою змовою групою осіб та примушуванні малолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії.

Так, примушування є формою насильства психологічного або фізичного, воно передбачає умисний вплив на особу проти її волі, щоб змусити вчинити певні дії, використовуючи погрози, шантаж, матеріальну чи службову залежність.

У формулюванні обвинувачення ОСОБА_5 , викладеному в обвинувальному акті, зазначено: «Крім цього, ОСОБА_5 з метою створення продукції, яка містить дитячу порнографію, у період з березня 2023 року до 21.02.2025, за допомогою свого мобільного телефону, під час спілкування у мобільних додатках з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом психологічного впливу та шантажу, примусив малолітню ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , створити власні фотографічні твори, які містять дитячу порнографію, пов`язаних з демонструванням оголеного тіла з акцентуацією уваги на статевих органах ОСОБА_10 . Таким чином, ОСОБА_5 виготовив фотографічний твір порнографічного характеру, що містить дитячу порнографію, шляхом примушування до участі у створенні такого твору малолітню ОСОБА_10 ».

За таких обставин, суд переконаний в доцільності не застосовувати щодо обвинуваченого ОСОБА_5 застави.

Щодо можливості визначення застави обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує таке:

Кримінальне правопорушення, за якими обвинувачується ОСОБА_6 , не входить до переліку злочинів, щодо яких неможливе визначення застави.

Розмір застави визначається з урахуванням тяжкості злочину. Так, відповідно до положень ст. 12 КК України злочин, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_6 , відноситься до особливо тяжких злочинів. Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Застава в жодному разі не виконує функції покарання особи або ж відшкодування збитків, адже обрання цього заходу не означає доведення її вини, натомість її розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Кримінальний процесуальний закон саме на суд покладає обов`язок під час визначення розміру застави перевіряти, чи він не є завідомо непомірним для підозрюваного.

Розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою вона може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану.

Застосовані загальні принципи щодо обґрунтування тримання підозрюваного під вартою та визначення розміру застави наведені, зокрема, в рішенні у справі «Корбан проти України» від 04 липня 2019 року, де йдеться про те, що гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти. Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред`явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави.

У цьому провадженні ОСОБА_6 інкримінується участь в одному злочині, він є особою передпенсійного віку, має міцні соціальні зв`язки (одружений, має зареєстроване місце проживапння), відсутні відомості про притягнення його раніше до кримінальної відповідальності. За таких обставин суд вважає достатнім стримуючим фактором визначення застави в розмірі двохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 182, 183, 199, 331, 350 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 149, ч. 2 ст. 156, ч.ч. 1-4 ст. 301-1 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 липня 2025 року та продовжений ухвалами слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 08 вересня та 08 жовтня 2025 року, ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05 грудня 2025 року, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2026 року, до 22 травня 2026 року (включно).

Продовжити обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301-1 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 липня 2025 року та продовжений ухвалами слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 09 вересня та 08 жовтня 2025 року, ухвалами Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05 грудня 2025 року та Мурованокуриловецького районного суду від 27 січня 2026 року, до 22 травня 2026 року (включно).

Визначити ОСОБА_6 заставу у розмірі 200 (двохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача (МФО): 820172; Рахунок отримувача: UA688201720355219002000000401; Призначення платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_6 , справа № 138/3460/25, провадження № 1-кп/139/42/25.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави на ОСОБА_6 покласти обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати на виклики суду за першою вимогою;

- не відлучатися із місця постійного проживання без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утриматись від спілкування із особами, які являються потерпілими чи свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_6 положення ч. 8 ст. 182 КПК України про те, що якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 цього Кодексу.

У разі внесення застави та покладення обов`язків на обвинуваченого ОСОБА_6 визначити термін їх дії, відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України, на строк дії даної ухвали.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)».

Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 з-під варти, про що повідомити Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_6 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

Ухвала про продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали направити начальнику державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)», для відома та виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуюча - суддя ____ ОСОБА_11

Суддя ____ ОСОБА_12

Суддя ____ ОСОБА_13