Ухвала суду № 135068384, 23.03.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/917/25

У Х В А Л А

про продовження запобіжного заходу

19 березня 2026 року селище Чорнобай

Колегія суддів Чорнобаївського районного суду Черкаської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

прокурора - ОСОБА_5 ,

потерпілого - ОСОБА_6 ,

потерпілої - ОСОБА_7 ,

представника потерпілих - адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого - ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 ,

обвинуваченої - ОСОБА_11 ,

захисника ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_12 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області кримінальне провадження № 12024250000000447, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.11.2024, за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Чорнобаївським районним судом Черкаської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 12024250000000447, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.11.2024, за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_11 строку тримання під вартою. Клопотання обґрунтовано тим, що 06.12.2024 ОСОБА_9 та ОСОБА_11 затримано у порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та цього ж дня їм повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. 30.05.2025 ОСОБА_9 та ОСОБА_11 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. 07.12.2024 на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_11 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово продовжувався. Зокрема, ухвалами слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси, а після направлення обвинувального акта до суду - ухвалами Чорнобаївського районного суду Черкаської області. Востаннє ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28.01.2026 строк тримання під вартою продовжено до 28.03.2026.

Прокурор зазначив, що судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженні не завершено, при цьому закінчити його до спливу строку дії попередньої ухвали неможливо, оскільки на даний час проведено підготовче судове засідання, визначено порядок дослідження доказів та частково досліджено письмові матеріали досудового розслідування. Докази у судовому засіданні повністю не досліджені, а тому є необхідність у продовженні раніше обраного запобіжного заходу у межах строків, передбачених ст. 331 КПК України. Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до положень глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи на підставі безпосереднього дослідження та оцінки доказів судом, що виключає можливість на даній стадії оцінки обґрунтованості підозри чи обвинувачення.

Прокурор обґрунтовував свою позицію тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином та має підвищений ступінь суспільної небезпеки, оскільки їхні умисні дії були спрямовані на спричинення смерті двом особам, однак не були доведені до кінця з причин, що не залежали від їх волі. Прокурор вважає, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризики ухилення обвинувачених від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, а також вчинення інших кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим просив продовжити обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_9 і ОСОБА_11 обвинувачуються у готуванні до вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке у разі їх засудження, навіть із урахуванням положень ст. 68 КК України, до них не може бути застосовано

ст. 75 КК України та звільнення від відбування покарання з випробуванням. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для переховування від суду.

Існування на даний час ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що з урахуванням обставин кримінального правопорушення обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть з мотивів уникнення або зменшення відповідальності чинити незаконний вплив на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, схиляти до відмови від надання показань або ж надання завідомо неправдивих показань.

Обставини інкримінованих злочинних дій, а саме їх цілеспрямованість, свідчать про зневажливе ставлення обвинувачених до норм закону та соціальних обов`язків громадянина України, що вказує на відсутність гарантій належної правомірної поведінки обвинувачених та можливість вчинення як іншого кримінального правопорушення, так і спроб завершити розпочате ними, яке не було завершене з причин, що не залежали від їхньої волі. Це підтверджує наявність ризику, визначеного п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На думку прокурора, вказане свідчить про неможливість застосування до обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів, які б забезпечили запобігання зазначеним у клопотанні ризикам та їх належну процесуальну поведінку.

Прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 та обвинуваченій ОСОБА_11 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів.

Представник потерпілих - адвокат ОСОБА_8 просив задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою. Зазначив, що матеріали кримінального провадження на цей час судом не досліджені, свідки та потерпілі не допитані, з часу обрання запобіжного заходу обставини не змінилися.

Потерпіла ОСОБА_7 підтримала позицію прокурора та свого представника, заперечила щодо можливої зміни запобіжного заходу. Повідомила, що продовжує відчувати страх за власне життя та здоров`я, безпеку рідних.

Потерпілий ОСОБА_6 підтримав клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_10 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, який забезпечить запобігання наведеним прокурором ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав свого захисника.

Захисник ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_12 просив відмовити у задоволенні клопотанні прокурора та змінити щодо його підзахисної запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. Вважає, що заявлені прокурором ризики об`єктивно не підтверджені, носять формальний характер. Прокурор щоразу наводить одні й ті самі обставини та ризики для продовження дії запобіжного заходу.

Обвинувачена ОСОБА_11 підтримала свого захисника. Повідомила, що не має наміру вчиняти кримінальні правопорушення. Щоб втекти - потрібні фінанси, яких вона не має. Люди, які її ніби бояться - постійно погрожують працівникам прокуратури.

Колегія суддів, заслухавши думки учасників кримінального провадження, вивчивши клопотання прокурора про продовження щодо обвинувачених ОСОБА_9 і

ОСОБА_11 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дійшла такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Колегія суддів установила, що згідно з обвинувальним актом дії обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_11 досудовим слідством кваліфіковано за ч. 1 ст. 14, п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, як готування до умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті двом особам, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_11 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду Черкаської області був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням в ДУ "Черкаський слідчий ізолятор", без застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. Надалі ухвалами слідчого судді Придніпровського районного суду Черкаської області та ухвалами Чорнобаївського районного суду Черкаської області за клопотаннями прокурора продовжено застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_11 у вигляді тримання під вартою у Державній установі "Черкаський слідчий ізолятор". Дія запобіжного заходу, продовженого ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28.01.2026 закінчується 28.03.2026. Підставами для постановлення вказаних ухвал було встановлення судом існування ризиків, передбачених положеннями

ст. 177 КПК України, а саме: ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків, потерпілих та вчинення нового кримінального правопорушення.

При вирішенні питання про застосування та продовження строку запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин: чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення; чи існують ризики, передбачені

ст. 177 КПК України; чи наявні відомості на переконання того, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам кримінального провадження; індивідуальні обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Факт перебування на розгляді суду обвинувального акта стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_11 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, у сукупності з позицією сторони обвинувачення та потерпілих, які підтримують висунуте обвинувачення і не заявляли клопотань про його зміну, дає підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ними кримінального правопорушення.

Станом на час розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, дослідження доказів сторони обвинувачення не завершено, свідки, потерпілі та обвинувачені судом не допитані, що виключає можливість надання остаточної оцінки доказам у справі. При цьому суду не надано жодних відомостей, які б свідчили про зміну обставин, що враховувалися під час обрання обвинуваченим запобіжного заходу, та таких обставин судом не встановлено.

Колегія суддів урахувала, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені особи можуть здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченими зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризик переховування обвинувачених від суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є актуальним незалежно від стадії кримінального провадження та обумовлений, зокрема, можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності і пов`язаними з цим негативними наслідками, включно зі суворістю передбаченого законом покарання.

Аналізуючи конкретні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що ризик переховування ОСОБА_9 і ОСОБА_11 є достатньо вірогідним. Це зумовлено тим, що кримінальне правопорушення, інкриміноване обвинуваченим, передбачене ч. 1 ст. 14, п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи, за скоєння яких при доведенні вини може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі. Сама по собі тяжкість кримінального правопорушення та ймовірність суворого покарання створює об`єктивний мотив для ухилення обвинувачених від судового процесу.

Доводи обвинуваченої ОСОБА_11 про відсутність наміру переховуватися через брак фінансових ресурсів суд оцінює критично. Колегія суддів враховує, що з 24.02.2022 в Україні діє правовий режим воєнного стану, запроваджений Указом Президента України № 64/2022 у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, дія якого продовжується до цього часу. За таких обставин громадянам України доступні спрощені механізми перетину державного кордону та отримання дозволів на проживання у низці країн світу, що підвищує реальну можливість ухилення від суду за межами держави.

Колегія суддів також зазначає, що ризик переховування не обмежується лише виїздом за кордон, а охоплює і можливість ухилення від судового процесу на території України. Співвідношення можливих негативних наслідків ухилення від суду з перспективою призначення покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин робить цей ризик актуальним та реальним у найближчій перспективі.

Крім того, відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012 та від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, усвідомлення обвинуваченим ймовірності доведення вини та можливості відбування суворого покарання є самостійною підставою для визнання ризику переховування від суду і виправдовує застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При визначенні цього ризику колегія суддів також враховує відсутність у матеріалах справи належних доказів на користь обвинувачених, які б свідчили про міцні соціальні зв`язки, наявність постійного місця проживання та офіційного працевлаштування, що додатково посилює ймовірність їхнього ухилення від судового процесу.

Наведені обставини у сукупності дають підстави дійти висновку щодо продовження існування ризику вчинення обвинуваченими дій, спрямованих на переховування від суду.

При оцінці наявності ризику незаконного впливу обвинувачених на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) суд керується встановленою Кримінальним процесуальним кодексом процедурою отримання показань. Зокрема, на стадії досудового розслідування свідчення фіксуються слідчим або прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду показання отримуються безпосередньо в судовому засіданні шляхом усного допиту (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може формувати свої висновки виключно на підставі доказів, безпосередньо сприйнятих у процесі судового розгляду, або отриманих у порядку, визначеному ст. 225 КПК України. Використання судом показань, наданих слідчому чи прокурору поза цим порядком, заборонене (ч. 4 ст. 95 КПК України), за винятком передбачених ст. 615 КПК України процедур. Відповідно, ризик впливу на свідків не обмежується лише етапом досудового розслідування, а зберігається і під час судового розгляду до моменту фактичного допиту свідків у судовому засіданні та оцінки їхніх показань судом.

Ознайомившись із матеріалами кримінального провадження, обвинувачені ОСОБА_9 і ОСОБА_11 отримали повну інформацію про коло свідків, які долучалися до слідчих дій і надавали показання. У зв`язку з зацікавленістю обвинувачених у запобіганні негативним правовим наслідкам притягнення до кримінальної відповідальності, існує реальна ймовірність того, що вони можуть намагатися впливати на свідків самостійно або через третіх осіб, використовуючи різні методи: умовляння, заохочення, підкуп чи інші форми тиску, з метою спотворення обставин, що стали відомі свідкам, або відмови від надання показань.

Зазначений ризик охоплює не лише свідків, які безпосередньо можуть свідчити про участь обвинувачених у кримінальному правопорушенні, а й осіб, що можуть надати інформацію щодо інших процесуально значущих обставин справи, які прямо не стосуються обвинувачених (наприклад, понятих, які брали участь у слідчих діях).

Обвинувачені обізнані про обсяг і характер зібраних доказів, включно з письмовими матеріалами досудового слідства, що дає їм можливість цілеспрямовано приховувати або знищувати докази, спотворювати факти чи чинити тиск на потерпілих та їхніх представників. Така поінформованість у поєднанні з високим ступенем суспільної небезпеки вчиненого злочину підвищує ймовірність намагання обвинувачених впливати на процес, що робить ризик незаконного втручання у судовий розгляд обґрунтованим та реальним.

На даний час судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 і ОСОБА_11 по суті ще не завершений. Свідки з боку обвинувачення та захисту судом фактично не допитані, а тому існує реальна й обґрунтована можливість впливу обвинувачених на хід дослідження доказів та формування їхніх показань.

Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості вчинення обвинуваченими ОСОБА_9 і ОСОБА_11 нового кримінального правопорушення або продовження вже вчиненого, обґрунтовується низкою об`єктивних і процесуальних обставин. Так, матеріали кримінального провадження на цей час не містять доказів про те, що обвинувачені мають постійне місце роботи, стабільні джерела доходів. Відсутність цього може стимулювати обвинувачених до вчинення протиправних дій для забезпечення власних потреб або уникнення правових наслідків. Характер інкримінованих дій свідчать про цілеспрямоване нехтування нормами закону і високий ступінь суспільної небезпеки поведінки обвинувачених. Ці обставини збільшують ймовірність того, що обвинувачені можуть намагатися завершити або повторити протиправні дії. Обвинувачені обізнані про повний хід кримінального провадження, перелік потерпілих, свідків та зібраних доказів, що дає їм можливість здійснювати організовані дії, спрямовані на приховування слідів злочину або на тиск на учасників процесу. Така поінформованість у поєднанні з високим ступенем суспільної небезпеки пред`явленого обвинувачення робить ризик повторного або продовженого кримінального правопорушення обґрунтованим і реальним.

Суд при цьому не оцінює доведеності вини обвинувачених і правильності кваліфікації їхніх дій. Встановлення фактів та оцінка доказів, що підтверджують їхню причетність до кримінального правопорушення, відбудеться в межах повного судового розгляду, після всебічного дослідження матеріалів справи, допиту свідків та потерпілих, а також дослідження письмових та інших доказів.

При вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу стосовно обвинувачених, колегія суддів оцінює ситуацію комплексно, враховуючи не лише наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а й інші обставини, визначені

ст. 178 КПК України. Зокрема, судом не отримано доказів, які свідчили б про те, що вік, стан здоров`я або будь-які інші медичні особливості обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_11 унеможливлюють їхнє перебування у місці попереднього ув`язнення або потребують спеціальних умов чи додаткового медичного забезпечення.

Наразі судом не встановлено жодних обставин, які б обґрунтовували зміну або пом`якшення застосованого запобіжного заходу. Враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, а також наявні ризики ухилення від суду, незаконного впливу на свідків та перешкоджання проведенню кримінального провадження, утримання обвинувачених під вартою залишається необхідним і пропорційним. Такий запобіжний захід забезпечує ефективність судового розгляду та мінімізує можливість перешкоджання встановленню об`єктивної істини у справі.

Крім того, колегія суддів враховує, що обвинувачені обізнані про всі процесуальні дії, матеріали справи та коло свідків, що підвищує ймовірність умисного втручання у судовий процес або спроби повторного вчинення протиправних дій. У цьому контексті запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним, здатним реально гарантувати належну процесуальну поведінку та безпеку потерпілих і учасників кримінального провадження.

Суд також враховує, що обрана міра запобіжного заходу, з огляду на її тривалість, залишається пропорційною тяжкості інкримінованого діяння і відповідає його характеру. Всі доводи, на які посилаються захисники, не зменшують встановлені ризики та не є достатніми для того, щоб гарантувати належну процесуальну поведінку обвинувачених. Тому колегія суддів дійшла висновку, що продовження тримання під вартою є обґрунтованим, необхідним і відповідає вимогам закону.

При постановленні даної ухвали, керуючись ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, беручи до уваги насильницький характер кримінального правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави.

Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

З огляду на те, що 28.03.2026 спливає строк дії обраних стосовно обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_11 запобіжних заходів, враховуючи неможливість з об`єктивних причин до указаної дати завершити судовий розгляд кримінального провадження, беручи до уваги відсутність підстав для скасування або зміни запобіжного заходу, суд вважає за необхідне продовжити дію існуючого запобіжного заходу на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 372, 376 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі "Черкаський слідчий ізолятор" строком на 60 (шістдесят) днів - до 17 травня 2026 року включно.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_11 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі "Черкаський слідчий ізолятор" строком на 60 (шістдесят) днів - до 17 травня 2026 року включно.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу - до 17 травня 2026 року року включно.

Копію ухвали вручити учасникам провадження та направити до Державної установи "Черкаський слідчий ізолятор".

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали оголошений 23 березня 2026 року.

Головуючий: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3