Ухвала суду № 135067904, 18.03.2026, Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 691/943/25

провадження № 1-кп/691/210/26

УХВАЛА

18 березня 2026 року Городищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

сторони кримінального провадження:

особа, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4

законний представник ОСОБА_5

захисник ОСОБА_6

(участь в режимі відеоконферензв`язку із Корсунь-

Шевченківським районним судом Черкаської області)

потерпілий ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище матеріали клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №42025252230000026 стосовно ОСОБА_4 , за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,-

встановив:

16 липня 2025 року до Городищенського районного суду Черкаської області, від Смілянської окружної прокуратури Черкаської області надійшло клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №42025252230000026 стосовно ОСОБА_4 , за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

Органами досудового розслідування встановлено, що 22 березня 2025 року, близько 08 години 10 хвилин, ОСОБА_4 перебуваючи на території домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 , за місцем проживання свого дядька ОСОБА_7 , безпричинно, діючи умисно, маючи протиправний умисел, спрямований на умисне заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, кулаком лівої руки завдав йому один удар в праву частину обличчя, а кулаком правої руки завдав йому удар в область лоба зліва, внаслідок чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді синця обличчя, саден обличчя, які відповідно до висновку судово-медичного експерта №05-11-01/57 від 22 травня 2025 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Так своїми діями, ОСОБА_4 відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вчинив кримінальне правопорушення пов`язане із домашнім насильством.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано, як вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.125 КК України з кваліфікуючою ознакою умисне легке тілесне ушкодження.

За даним фактом 21 квітня 2025 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025252230000026 з ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

Під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні призначено та проведено судово-психіатричну експертизу та відповідно висновку судово-психіатричного експерта №388 від 11 липня 2025 року було встановлено, що у ОСОБА_4 , на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення, виявлялися прояви хронічного психічного захворювання у формі параноїдної шизофренії з безперервним перебігом і вираженим дефектом ( F-20.00 за міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду) через що він не міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. На теперішній час у ОСОБА_4 виявляються прояви хронічного психічного захворювання у формі параноїдної шизофренії з безперервним перебігом і вираженим дефектом через що він не може усвідомлювати свої дії і керувати ними, не може самостійно приймати участь при проведенні слідчих дій і при розгляді справи у суді, і за своїм психічним станом потребує застосування примусового заходу медичного характеру госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з метою обов`язкового лікування та запобігання вчинення суспільно-небезпечних діянь. З врахуванням наведеного, 30 червня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру та вручено клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_4 є неосудним, хоч і підозрюється у скоєнні суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кваліфікації за ч.1 ст.125 КК України та відноситься до кримінальних проступків, будучи особою, яка не могла усвідомлювати свої дії і керувати ними на період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння і не міг правильно сприймати обставини, що мають значення по справі, внаслідок психічного захворювання.

Прокурор направив до суду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_4 з врахуванням вище викладеного, яке підтримав в судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_7 просив задоволити клопотання прокурора, остільки без своєчасного прийому ліків ОСОБА_4 небезпечний, схильний робити пожежі, наносити тілесні ушкодження людям, може бути непередбачуваний в рішеннях. Між собою перебувають у родинних відносинах, ОСОБА_4 приходиться племінником, остільки є сином його брата, який помер, і фактично лише він його доглядає і допомагає йому в справах. Підтвердив, що 22 березня 2025 року, близько 08 години 10 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи на території його домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 , безпричинно, умисно заподіяв йому тілесні ушкодження, ударивши кулаком лівої руки завдав йому один удар в праву частину обличчя, а кулаком правої руки завдав йому удар в область лоба зліва, внаслідок чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді синця обличчя, саден обличчя. Претензій до ОСОБА_4 не має.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального проступку визнав повністю і суду пояснив, що потерпілий є його рідним дядьком із яким виникло непорозуміння, в результаті якого наніс йому кулаком руки удари по обличчю, примирився, попросив вибачення. Обізнаний із незадовільним станом свого здоров`я і згідний пройти курс лікування у психіатричному закладі.

Законний представник ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_4 потребує невідкладного лікування, остільки не приймає своєчасно ліки, в результаті чого відбуваються прояви протиправної поведінки, так до прикладу, спалив належне йому житло, проявляє неповагу до жителів міста, чіпляється безпричинно, що створює надходження скарг до сектору поліцейської діяльності, вважає, за доцільне задоволити клопотання прокурора та врахувати, що самостійно курс лікування особа не зможе пройти і є необхідним доставити його примусово для проходження такого.

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні просив постановити рішення щодо ОСОБА_4 , як особи, яка потребує госпіталізації до закладу з наданням психіатричної допомоги, остільки це буде виключно в його інтересах і забезпечить можливість не вчиняти кримінальні правопорушення. Зазначив, що у спілкуванні з ОСОБА_4 , він повідомив, що згідний пройти лікування в медичному закладі.

Крім повного визнання своєї вини ОСОБА_4 , його вина у скоєнні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, підтверджується й доказами зібраними на досудовому слідстві і перевіреними в суді:

-даними Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію 21 квітня 2025 року кримінального провадження №42025252230000026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України;

-даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 22 березня 2025 року, яка зареєстрована від ОСОБА_7 щодо вчинення 22 березня 2025 року, близько 08 години 10 хвилин, ОСОБА_4 на території його домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 , протиправних дій у виді заподіяння йому тілесних ушкоджень;

-даними заяви ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 22 березня 2025 року, близько 08 години 10 хвилин на території його домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 ;

-даними протоколу проведення слідчого експерименту від 21 травня 2025 року за участю потерпілого ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 з метою уточнення і перевірки показів, як потерпілого, в ході якого останній показав місце перебування ОСОБА_4 та механізм нанесення тілесних ушкоджень йому безпосередньо на території домоволодіння;

-даними Висновку експерта №05-11-01/57 від 22 травня 2025 року про те, що при дослідженні у потерпілого ОСОБА_7 тілесних ушкоджень з урахуванням наданої медичної документації, протоколів проведення слідчих експериментів, встановлено, - на тілі ОСОБА_7 мали місце тілесні ушкодження у вигляді синця обличчя, саден обличчя та правої гомілки, які утворилися від дії тупого(-их) твердого(-их) предмету(-ів), могли утворитися в строк, вказаний у постанові; дані тілесні ушкодження не спричиняють короткочасний розлад здоров`я і по цій ознаці відносяться до легких тілесних ушкоджень; із тих тілесних ушкоджень, які мали місце на тілі ОСОБА_7 , при обставинах, вказаних ним у протоколі проведення за його участі слідчого експерименту від 21 травня 2025 року, могли утворитися ушкодження у вигляді синця обличчя, саден обличчя та не могли утворитися ушкодження у вигляді садна правої гомілки; із тих тілесних ушкоджень, які мали місце на тілі ОСОБА_7 , при обставинах, вказаних свідком ОСОБА_8 в протоколі проведення за її участі слідчого експерименту від 21 травня 2025 року, могли утворитися ушкодження у вигляді синця обличчя, саден обличчя та не могли утворитися ушкодження у вигляді садна правої гомілки;

-даними Висновку судово-психіатричної експертизи №388 від 02 липня 2025 року встановлено, що у ОСОБА_4 , на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення, виявлялися прояви хронічного психічного захворювання у формі параноїдної шизофренії з безперервним перебігом і вираженим дефектом ( F-20.00 за міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду) через що він не міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. На теперішній час у ОСОБА_4 виявляються прояви хронічного психічного захворювання у формі параноїдної шизофренії з безперервним перебігом і вираженим дефектом через що він не може усвідомлювати свої дії і керувати ними, не може самостійно приймати участь при проведенні слідчих дій і при розгляді справи у суді, і за своїм психічним станом потребує застосування примусового заходу медичного характеру госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з метою обов`язкового лікування та запобігання вчинення суспільно-небезпечних діянь;

-даними постанови про зміну порядку досудового розслідування від 14 липня 2025 року, якою змінено порядок досудового розслідування кримінального провадження№42025252230000026 і його продовження за правилами передбаченими главою 39 КПК України.

Від допиту свідка ОСОБА_8 , прокурор при розгляді клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_4 , відмовився.

Суд, вислухавши думку прокурора, особу, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, законного представника, захисника, потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження та клопотання, приходить до висновку про підстави для його задоволення в силу наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Згідно ст. 92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки, передбаченого особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Згідно до ст.93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

У відповідності до ч.1 п.2 ст.94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Згідно пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» №7 від 03 червня 2005 року, примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, а примусове лікування щодо осіб, які вчинили злочини та страждають на хворобу, що становить небезпеку для здоров`я інших осіб ст. 96 КК України, - висновку судово-медичної експертизи.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку встановлених Кримінальним та Кримінально процесуальним Кодексами України, цим законом та іншими законами. За рішенням суду застосовуються примусові заходи медичного характеру.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 , законного представника, захисника, потерпілого, дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази, а також оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечне діяння за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.

Так, ОСОБА_4 має вік 33 роки, ідентифікаційний номер 337513392, згідно Витягу з реєстру Городищенської територіальної громади місце реєстрації та місце проживання АДРЕСА_1 , Вимога №4-03052025/71009 від 03 травня 2025 року підтверджує, що раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, із змісту характеристики за місцем проживання характеризується посередньо, згідно довідок Комунального некомерційного підприємства "Городищенське медичне об"єднання" Городищенської міської ради Черкаської області від 03 травня 2025 року №01-03-06 відповідно до облікової документації звертався за допомогою до лікаря-психіатра та не звертався за допомогою до лікаря-нарколога, згідно висновку судово-психіатричної експертизи №388 від 02 липня 2025 року встановлено, що ОСОБА_4 за своїм психічним станом потребує застосування примусового заходу медичного характеру у виді госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з метою обов`язкового лікування та запобігання вчинення суспільно-небезпечних діянь, а тому необхідно, у відповідності до п.2 ч.1 ст.94 КК України, застосувати до нього примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з наданням психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Сукупність вище вказаних досліджених доказів дає підстави суду зробити висновок, що ОСОБА_4 міг вчинити суспільно небезпечне діяння в стані неосудності і у відповідності зі ст.20 КК України є таким, що не підлягає до кримінальної відповідальності. Проте враховуючи, що ОСОБА_4 являється душевнохворою людиною, яка по своєму психічному стану і характеру вчиненого ним суспільно небезпечного діяння, становить небезпеку для суспільства, то до нього згідно зі ст. ст. 513, 516 КПК України, ст.ст. 93, 94, 96 КК України повинні бути застосовані примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом, з метою обов`язкового лікування, а також запобіганню вчиненню суспільно небезпечних діянь.

Запобіжні заходи стосовно ОСОБА_4 на досудовому слідстві, як, і під час судового розгляду, на час вступу ухвали в законну силу, не обиралися.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Речові докази і процесуальні витрати в кримінальному провадженні не встановлені.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосуванню судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» за №7 від 03.06.2005 року, ст. 93, п.2 ч.1 ст. 94 Кримінального Кодексу України, главою 39, п.2 ч.1 ст.392, п.1 ч.1, п.1 ч.2 ст.395, 513, 516 Кримінально-процесуального Кодексу України, суд, -

постановив :

клопотання прокурора Городищенського відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №42025252230000026 стосовно ОСОБА_4 , за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.125 КК України задоволити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Городище Черкаського району Черкаської області, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, місце реєстрації та місце проживання АДРЕСА_1 , раніше не судимого, примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Запобіжний захід ОСОБА_4 судом не обирався на час вступу ухвали суду в законну силу.

Виконання ухвали суду покласти на Сектор поліцейської діяльності №1 відділення поліції №1 Черкаського районного управління поліції Головного Управління Національної Поліції в Черкаській області, направивши для відому та виконання.

На ухвалу може бути подана апеляція до Черкаського апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1