Рішення № 135062851, 23.03.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/127/26

Провадження № 2/159/958/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі позивач) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) в якому просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором № 7591991 від 16.02.2024 у розмірі 67784,60 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.02.2024 між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем у електронній формі було укладено договір № 7591991 про надання споживчого кредиту. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора C1053 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності було надано кредит у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 18850,00 грн.

23.10.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23.10/24-Ф, за умовами якого до ТОВ «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 7591991 від 16.02.2024.

16.05.2025 ТОВ «Онлайн Фінанс» відступило позивачу право вимоги до відповідача за кредитним договором № 7591991 від 16.02.2024.

Станом на день формування позовної заяви у позичальника існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 67784,60 грн, яка складається з 18850,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 48934,60 грн заборгованості за процентами, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати, у тому числі витрати на правову допомогу.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою від 14.01.2026 позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення усунення недоліків.

Позивач усунув визначені ухвалою суду недоліки у встановлений у ній строк. Ухвалою від 23.01.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд справи вирішив здійснювати у змішаній формі.

До суду повернулося поштове повідомлення про вручення поштового відправлення R068057243906, яким відповідач повісткою повідомлявся про розгляд справи, копію позовної заяви з додатками отримав власноручно 10.02.2026.

Відповідно до ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про час, місце і дату судового розгляду.

Позивач та відповідач не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

16.02.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідач уклали договір № 7591991 про надання споживчого кредиту у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Сума кредиту складає 18850,00 грн. (п. 1.3); строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п. 1.4); стандартна процентна ставка становить 2,20% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору (п. 1.5.1), знижена процентна ставка 0,55 % в день та застосовується якщо споживач до 17.03.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою (п.1.5.2); протягом строку дії Договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для Споживача у випадку та на умовах визначених в пп. 1.5.2 Договору, зокрема у випадку отримання Споживачем знижки на стандартну процентну ставку (п. 1.5.3); кредитні кошти надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п.2.1).

Відповідні умови зазначені також у паспорті споживчого кредиту, який підписаний одноразовим ідентифікатором «CN2617».

Кредитний договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором «C1053» у ньому зазначені реквізити паспорта відповідача, його РНОКПП, адреса проживання, електронна адреса номер телефону.

У додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 7591991 від 16.02.2024 сторони узгодили графік платежів з 17.03.2024 по 10.02.2025. Перший платіж 17.03.2024 в розмір 3110,25 грн, усі наступні платежі по 12441,00 грн.

Відповіддю ТОВ «Пейтек» від 13.11.2024 та відповіддю ТОВ «Авентус Україна» від 27.11.2024 доводиться та обставина, що 16.02.2024 було здійснено успішне перерахування коштів на банківську карту в АТ «ПУМБ» НОМЕР_1 в сумі 18500,00 грн.

У розрахунку заборгованості за договором № 7591991від 16.02.2024 зазначено про про наявність у відповідача заборгованості, яка виникла за період з 16.02.2024 по 15.07.2024, як складається, з 18850,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 48934,60 грн заборгованість за процентами та 9425,00 заборгованість за штрафними санкціями. У розрахунку зазначено, що відповідач частково здійснив оплату по кредитному договору в розмірі 3939,65 грн 19.03.2024.

23.10.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23.10/24-Ф.

Відповідно до п.1.1. договору, фактор передав грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу), а Клієнт відступив Факторові Право грошової Вимоги. Права грошової вимоги щодо погашення (стягнення) Заборгованостей з Боржників, які виникли на підставі кредитних договорів. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною Договору. Витяг долучено до матеріалів справи.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги (п. 1.2).

23.10.2024 між клієнтом та фактором укладено Акт прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу №23.10/24-Ф від 23.10.2024, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 6400 шт.

Згідно Реєстру боржників за договором факторингу №23.10/24-Ф від 23.10.2024 ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» набуло право вимоги до відповідача за договір № 7591991 від 16.02.2024 про надання споживчого кредиту на загальну суму 77209,60 грн, порядковий номер 2139.

Платіжною інструкцією від 30.10.2024 № 166 підтверджується сплата ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «Авентус Україна» за договором факторингу коштів в розмірі 3217772,00 грн.

16.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладений договір факторингу № 16/05/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступило позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги (п. 1.2).

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників №б/н від 16.05.2025 за Договором факторингу № 16/05/25-Е, клієнт п ередав а фактор прийняв Реєстр боржників в кількості 7349, на суму 117867607,11 грн.

Згідно з витягом з реєстру боржників б/н від 16.05.2025 до договору факторингу № 16/05/25-Е ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договір № 7591991 від 16.02.2024 в розмірі 77209,60 грн, порядковий номер 3325.

Платіжними інструкціями від 27.11.2025 № 460, № 459 від 27.11.2025 та № 465 підтверджується сплата позивачем на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за договором факторингу коштів в розмірі 300000,00 грн., 222524,57 грн., 310923,01 грн.

Витягом з ЄДР підтверджується, що позивач здійснює діяльність з надання інших фінансових послуг (вед 64.99).

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Цивільним Кодексом України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір № 7528178 про надання споживчого кредиту від 16.02.2024 підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором «C1053», який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору, паспортом кредиту. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, в тому числі з паспортом споживчого кредиту, правилами надання грошових послуг в позику мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло від ТОВ «Авентус Україна» за договором факторингу № 23.10/24-Ф права вимоги до відповідача за кредитним договором підписавши акт прийому-передачі Реєстру боржників.

На виконання п. 1.2 договору факторингу № 16/05/25-Е від 16.05.2025 укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивавчем 16.05.2025 підписано Реєстр Боржників до договору факторингу № 16/05/25-Е від 16.05.2025 та Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 16/05/25-Е від 16.05.2025. Отже позивач, набув право вимоги до відповідача за договором № 7591991 про надання споживчого кредиту від 16.02.2024.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Відповіддю ТОВ «Пейтек» від 13.11.2024 та відповіддю ТОВ «Авентус Україна» від 27.11.2024 доводиться та обставина, що 16.02.2024 було здійснено успішне перерахування коштів на банківську карту в АТ «ПУМБ» НОМЕР_1 в сумі 18500,00 грн.

Доказів того, що банківська карта із зазначеним номером не належить відповідачу, що кошти не надходили на цю банківську карту, відповідач суду не надав, а тому суд дійшов висновку, що відповідач 16.02.2024 отримав кредитні кошти в розмірі 18500,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до умов кредитного договору повне погашення тіла кредиту мало відбутися 10.02.2025 (графік платежів).

Контррозрахунку заборгованості відповідач не надав.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний повернути отримані кредитні кошти, оскільки строк їх повернення настав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заявлених позивачем вимог про стягнення процентів, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 2,20% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.

У п. 1.5.2 проценти можуть нараховуватись за зниженою процентною ставкою 0,55% в день за у мови, що відповідач до 17.03.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У п. 1.5.3 зазначено, що Протягом строку дії Договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для Споживача у випадку та на умовах визначених в пп. 1.5.2 Договору, зокрема у випадку отримання Споживачем знижки на стандартну процентну ставку.

Як вище встановив суд, відповідач 19.03.2024 здійснив платіж в розмірі 3939,65 грн.

Відповідно до графіку платежів, узгодженого сторонами у додатку №1 до кредитного договору, розмір першого платежу становить 3110,25 грн, який мав бути сплачений 17.03.2025.

Отже, відповідач виконав умови п. 1.5.2 кредитного договору, а тому до нього мала бути застосована процента ставка в розмірі 0,55% на день у період з 16.02.2024 по 17.03.2024.

Вирішуючи за якою процентною ставкою відповідачу мали нараховуватись проценти починаючи з 18.03.2024, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 265/6582/16-ц від 04.09.2019.

Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набув чинності 24.12.2023, пунктом 5 розділу І цього Закону, внесені зміни до ст. 8 та Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Так, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено ч. 5, у якій зазначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

А Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» доповнені п. 17 у якому зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів - 2,5 %;

протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Водночас у п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" зазначено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Тобто, вимоги п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", діють лише щодо договорів про споживчий кредит, які були укладені до набрання чинності цим Законом (до 24.12.2023) і лише, якщо строк їх дії продовжувався після набрання чинності цим Законом.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що оскільки кредитний договір у цій справі був укладений 16.02.2024, тобто після набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», то на нього не поширюється п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

На підставі наведеного, умови кредитного договору у цій справі, щодо нарахування процентів у розмірі більшому ніж 1% на день, не відповідають вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому за період строку надання кредиту слід застосовувати процентну ставку у розмірі 1% в день, якщо у договорі передбачений більший її розмір.

Відтак, у період з 16.02.2024 по 17.03.2024 відповідачу мало бути нараховано процентів на суму 3110,25 грн (18850,00 грн * 0,55% на день * 30 днів), а за період з 17.03.2024 по 19.03.2024 (день сплати коштів відповідачем) проценти мали бути нараховані в розмірі 377,00 грн (18850,00 грн * 1% *2 дні)

Відповідач сплатив 19.03.2026 кошти в розмірі 3939,65 грн , відтак, станом на 119.03.2024 у ньго існувала заборгованість по тілу кредиту в розмірі 18397,60 грн (18850,00 грн тіла кредиту + 3110,25 грн нарахованих процентів + 377,00 грн нарахованих процентів - 3939,65 грн сплачених коштів).

Як видно з розрахунку заборгованості відповідачу проценти перестали нараховуватись 15.07.2024.

Отже, за період з 19.03.2024 по 15.07.2024 відповідачу мало бути нараховано процентів в розмірі 21893,14 грн (18397,60 грн тіла кредиту * 1% * 119 днів).

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами є підставними за період з 19.03.2024 по 15.07.2024 в розмірі 21893,14 грн, а за тілом кредиту в розмірі 18397,60 грн.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо погашення процентів та тіла кредиту, а тому позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 40290,74 грн, яка складається і заборгованості за процентами за період з 19.03.2024 по 15.07.2024 в розмірі 21893,14 грн та за тілом кредиту в розмірі 18397,60 грн; у стягненні тіла кредиту в розмірі 452,40 грн та процентів в розмірі 27041,46 грн необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має керуватися не лише формальним арифметичним розрахунком, а й принципом пропорційності, що передбачає забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, врахування ціни позову та значення справи для сторін (стаття 11, частина третя статті 141 ЦПК України) та принципом справедливості цивільного судочинства (стаття 2 ЦПК України).

Суд встановив, що позивач просить суд стягнути заборгованість за процентами виходячи з розрахунку 2,2% на день, водночас будучи професійним учасником ринку фінансових послуг, позивач не міг не знати положення чинного законодавства, які регулюють зазначені правовідносини та сталу судову практику щодо верхньої межі процентної ставки, яка може бути застосована з з 23.12.2023, у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір необхідно стягнути з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки суд вирішив стягнути з відповідача 40290,74 грн заборгованості за кредитним договором, що становить 59,44 % від суми позову 67784,60 грн, то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 59,44 % понесених позивачем витрат на сплату судового збору, що складає 1582,53 грн (59,44 % від 2662,40 грн).

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором №7591991 від про надання споживчого кредиту від 16.02.2024 у розмірі 40290,74 грн, з яких:

- 18397,60 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту;

- 21893,14 грн. нарахованих за відсотками за період з 18.03.2024 по 15.07.2024.

Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» тіла кредиту в розмірі 452,40 грн та процентів в розмірі 27041,46 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у сумі 1582,53 грн.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02090, м. Київ, вул. Поправки юрія, буд. 6, каб. 13; ЄДРПОУ 42986956);

Відповідач ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складене 23.03.2026.

Головуючий: Р. Я. СМАЛЮХ