Рішення № 135060288, 20.03.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2026 року Чернігів Справа № 620/107/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом Корюківської окружної прокуратури що діє в інтересах Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації до Свято-Успенської парафія Української православної церкви Чернігівської єпархії про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Корюківська окружна прокуратура, що діє в інтересах Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації звернулась до суду з позовом до Свято-Успенської парафія Української православної церкви Чернігівської єпархії про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:.

-визнати протиправною бездіяльність Свято-Успенської парафії Української православної церкви Чернігівської єпархії щодо не укладення з Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації охоронного договору на пам`ятку архітектури національного значення «Успенська церква», розташовану по вул. Успенська, 49, с. Волосківці Корюківського району Чернігівської області, на умовах і в порядку, визначених положеннями Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768;

-зобов`язати Свято-Успенську парафію Української православної церкви Чернігівської єпархії укласти з Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації охоронний договір на пам`ятку архітектури національного значення «Успенська церква», розташовану по вул. Успенська, 49, с. Волосківці Корюківського району Чернігівської області, на умовах і в порядку, визначених положеннями Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 12.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що постановою Ради Міністрів Української РСР від 06.09.1979 №442 «Про доповнення списку пам`яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави» до вказаного списку додано пам`ятку архітектури - Церкву, розташовану в с. Волосківці Менського району Чернігівської області (п. 1780).

Об`єкт культурної спадщини пам`ятка архітектури національного значення «Успенська церква» розташований за адресою: вул. Успенська, 49, с. Волосківці Корюківського району Чернігівської області,має охоронний № 250054 та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2024 № 1015 занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Наведене підтверджується Переліком об`єктів культурної спадщини національного значення, які вносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією пам`ятка архітектури.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власником будівлі за адресою: вул. Успенська, 49, с. Волосківці Корюківського району Чернігівської області є територіальна громада в особі Чернігівської обласної ради, державна реєстрація здійснена 22.07.2024.

Згідно з паспортом пам`ятки архітектури національного значення «Успенська церква» (охоронний №1780) функціональне використання об`єкту церква. Користувачем вказаної пам`ятки зазначено релігійну організацію Свято-Успенська парафія УПЦ МП, Чернігівська область, Менський район, с. Волосківці.

Таким чином у користуванні Свято-Успенської парафії перебуває об`єкт культурної спадщини - пам`ятка архітектури національного значення «Успенська церква». Разом з тим всупереч імперативних норм Закону України «Про охорону культурної спадщини» охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини на даний час не укладено.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами четвертою та п`ятою статті 54 Конституції України визначено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Законом України від 20.09.2006 № 165-V «Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи» ратифіковано Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи від 03.10.1985 (далі Конвенція), відповідно до статті 3 якої кожна Сторона зобов`язується: 1. вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; 2. за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України від 08.06.2000 № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі- Закон № 1805-III).

Об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

У абзацах третьому, шостому, сьомому, двадцять другому статті 1 Закону № 1805-ІІІ надано визначення таким термінам:

об`єкт культурної спадщини визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

пам`ятка культурної спадщини об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

охорона культурної спадщини система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

щойно виявлений об`єкт культурної спадщини об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1805-ІІІ об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 1805-III пам`ятка культурної спадщини, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку культурної спадщини визначаються згідно із законом.

Важливість забезпечення особливої охорони нерухомих об`єктів культурної спадщини та пріоритетності цього завдання для держави України неодноразово підкреслювались у правозастосовчій практиці Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21.

У цій постанові Великої Палати Верховного Суду (пункти 117 130) наводились мотиви про те, що нерухомі об`єкти культурної спадщини, на відміну від іншого нерухомого майна, мають особливу правову природу. Такі об`єкти мають певні характерні властивості, з огляду на які вони мають цінність не тільки як нерухоме майно («матеріальну» цінність), а набувають історико-культурну цінність («нематеріальну», ідеологічну цінність).

Така «нематеріальна» цінність культурної спадщини не з`являється одразу після побудови нерухомого майна. Вона формується десятиліттями та століттями, оскільки суспільство може лише успадкувати її від попередніх поколінь.

Тому руйнування нерухомого об`єкта культурної спадщини завдає шкоди не лише його власнику або володільцю (які втратять внаслідок цього нерухоме майно), а і суспільству в цілому (оскільки разом із нерухомим майном буде безповоротно втрачено його «нематеріальну» історико-культурну цінність, що формувалась протягом поколінь).

З огляду на це нерухомі об`єкти культурної спадщини потребують особливої охорони, у тому числі з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, для яких така охорона є одним із пріоритетних напрямків діяльності.

За приписами статті 23 Закону № 1805-ІІІ усі власники пам`яток культурної спадщини, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам`ятки має здійснюватися відповідно до визначених або встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо (частини перша, друга статті 24 Закону № 1805-ІІІ).

Статтею 25 Закону № 1805-ІІІ визначено, що надання об`єктів культурної спадщини, що є пам`ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється з дотриманням встановлених цим Законом вимог. Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам`ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов`язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини. Юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечити збереженість пам`яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.

Верховний Суд у постанові від 23.12.2019 у справі № 806/1536/18 проаналізувавши правову природу охоронного договору дійшов висновку, що такий договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі статті 23 Закону № 1805-ІІІ.

Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Отже охоронний договір, укладений на підставі статті 23 Закону № 1805-III, є адміністративним договором.

Зазначений правовий висновок підтримано Верховним Судом у постанові від 08.05.2024 у справі № 240/17530/23.

На виконання вимог Закону № 1805-ІІІ Кабінет Міністрів України 28.12.2001 постановою № 1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (далі Порядок № 1768).

Відповідно до пунктів 1, 2 та 5 Порядку № 1768 охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки культурної спадщини чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

В охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки культурної спадщини, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам`ятки культурної спадщини (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки культурної спадщини значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки культурної спадщини, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка культурної спадщини (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки культурної спадщини.

Вищезгадані положення законодавства встановлюють строк в один місяць для укладення власником пам`ятки культурної спадщини або уповноваженим ним органом (особою) охоронного договору з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Цей строк встановлюється або з моменту отримання такого об`єкту у власність чи у користування, або, якщо статус щойно виявленого об`єкта культурної спадщини надано пізніше, з дня отримання власником повідомлення уповноваженого органу про набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта.

Суд наголошує, що саме юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.

Отже відповідно до чинного законодавства уповноваженим суб`єктом на укладення охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини є власник або уповноважений ним орган.

Таким чином ключовим елементом охорони культурної спадщини є наявність статусу власника або користувача об`єкта культурної спадщини, який оформлений у встановленому законом порядку.

Реєстрація права власності на об`єкт культурної спадщини не тільки надає статус власника такого об`єкта, але і утворює обов`язки щодо його захисту, збереження, проведення за необхідності консерваційних та реставраційних робіт, виділення на ці цілі бюджетних коштів тощо.

Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

При цьому у відповідності до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду даної справи свідки судом не залучались та судові експертизи не призначались, суд вважає за необхідне зазначити, що судові витрати, понесені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Свято-Успенської парафії Української православної церкви Чернігівської єпархії щодо не укладення з Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації охоронного договору на пам`ятку архітектури національного значення «Успенська церква», розташовану по вул. Успенська, 49, с. Волосківці Корюківського району Чернігівської області, на умовах і в порядку, визначених положеннями Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

Зобов`язати Свято-Успенську парафію Української православної церкви Чернігівської єпархії укласти з Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації охоронний договір на пам`ятку архітектури національного значення «Успенська церква», розташовану по вул. Успенська, 49, с. Волосківці Корюківського району Чернігівської області, на умовах і в порядку, визначених положеннями Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями293,295 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Корюківська окружна прокуратура (вул. Шевченка, буд. 98, м. Корюківка, Корюківський район, Чернігівська область, 15300, код ЄДРПОУ - 02910114) що діє в інтересах Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації (пр-т. Миру, буд. 21-А, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 02498626).

Відповідач: Свято-Успенська парафія Української православної церкви Чернігівської єпархії (вул. Успенська, буд. 49, с. Волосківці, Корюківський район, Чернігівська область, 15632, код ЄДРПОУ - 34522581).

Суддя В.В. Падій