Рішення № 13505973, 17.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/33717.01.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд»

про стягнення 572158, 03 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Лупич А.В.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 572158, 03 грн. за договором купівлі-продажу цінних паперів № Д80/П-2009 від 13.04.2009 р., з яких: 549515, 00 грн. вартості цінних паперів; 19752, 43 грн. –пені; 2890, 60 грн. –3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов вищезазначеного договору в частині оплати вартості цінних паперів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.11.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез’явлення у судове засідання повноважного представника відповідача, неналежне виконання сторонами вимог суду та необхідність витребування нових доказів у справі.

У даному судовому засіданні представник позивача надав суду документи по справі, підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, відзиву на позов не надав, вимог ухвали суду від 17.11.2010 р. не виконав, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов та витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 17.01.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?

ВСТАНОВИВ:

13.04.2009 р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Д80/П-2009, за умовами якого позивач зобов’язується продати (передати у власність відповідачу) цінні папери з наступними реквізитами:

Вид цінних паперівОблігація процентна іменна

Форма існуванняБездокументальна

Емітент і серія цінних паперівТОВ «Союз-Віктан Трейд»

Код ЄДРПОУ емітента33643230

Код ISINUA4000053755

Номінальна вартість одного цінного паперу1000, 00 (одна тисяча грн.) 03 коп.

Курсова вартість одного цінного паперу1099, 03 (одна тисяча дев’яносто дев’ять грн.) 03 коп.

Загальна кількість цінних паперів500 (п’ятсот шт.)

Відповідно до п. 1.2 договору відповідач зобов’язався прийняти цінні папери і сплатити позивачу за вказані цінні папери по курсовій вартості загальну суму 549515, 00 грн.

Згідно з п. 1.3 договору факт здійснення прийому-передачі цінних паперів підтверджується виписками про стан рахунку у цінних паперах позивача та відповідача.

Пунктом 2.1.1 договору передбачено, що позивач зобов’язується вжити всіх необхідних дій для зарахування вищезазначених цінних паперів на рахунок у ЦБ № 301547 в Депозитарії ОАО «МФС»(код МФС1), при умові повної оплати відповідачем курсової вартості цінних паперів згідно п. 1.2 даного договору.

Відповідно до п. 2.2.1 договору відповідач зобов’язується до 15:00 15 липня 2010 р. здійснити оплату за вищезазначені цінні папери в сумі, вказаній у п. 1.2 даного договору, на рахунок Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк», № 36410100000001 у ПАТ «Донгорбанк», код банку 334970, ідентифікаційний код 20365318.

У випадку, якщо позивач списав для зарахування на рахунок у цінних паперах відповідача у зберігача меншу кількість цінних паперів чим передбачено даним договором, відповідач зобов’язаний прийняти їх, зарахувати на свій рахунок у цінних паперах у зберігача. При цьому відповідач не може відмовитися від переданих таким чином цінних паперів (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 2.4 договору у випадку невиконання відповідачем зобов’язань за даним договором, позивач має право відмовитися від виконання даного договору повністю або в частині.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що у випадку порушення строків виконання зобов’язань, винна сторона сплачує пеню від суми невиконаного зобов’язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочки.

У випадку невиконання відповідачем зобов’язань згідно п. 2 даного договору, відповідач сплачує позивачу пеню від курсової вартості неоплачених цінних паперів, вказаних у п. 1.1 даного договору, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочки (п. 3.2.1 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору оплата пені та штрафів не звільняє сторін від виконання всіх зобов’язань по даному договорі.

Згідно з п. 5.8 даний договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до повного виконання своїх зобов’язань кожною із сторін.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач взяв на себе зобов’язання не пізніше 15 липня 2010 р. здійснити оплату 500 штук іменних облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд»серії В, що належали позивачу на праві власності, за ціною, яка становить 549515, 00 грн., однак, у визначений строк зобов’язання з оплати вартості зазначених цінних паперів відповідачем не були виконані.

Тож, позивач просить стягнути з відповідача 572158, 03 грн., з яких: 549515, 00 грн. –вартість цінних паперів; 19752, 43 грн. –пеня за прострочення оплати вартості цінних паперів; 2890, 60 грн. –3 % річних за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено відсутності його вини у порушенні зобов’язання, доказів належного виконання зобов’язання за договором купівлі-продажу цінних паперів № Д80/П-2009 від 13.04.2009 р. у встановлений договором строк не надано.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується довідкою з установи банку, відповідач, за період з 13.04.2009 р. до 15.11.2010 р., своє зобов’язання щодо сплати коштів за договором купівлі-продажу цінних паперів № Д80/П-2009 від 13.04.2009 р. не виконав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості цінних паперів у сумі 549515, 00 грн. підлягають задоволенню.

Що ж до вимоги позивача про стягнення з відповідача 19752, 43 грн. пені та 2890, 60 грн. 3 % річних за період з 16.07.2010 р. до 17.09.2010 р., суд відзначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

17.03.2010 р. ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 50/203-б за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд»про банкрутство; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів заявника (боржника).

Стаття 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачає, що мораторій на задоволення вимог кредиторів –це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що пеня та 3 % річних не підлягають стягненню, оскільки провадження у справі № 50/203-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд»було порушено 17.03.2010 р., а вимоги Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк»про стягнення з відповідача 572158, 03 грн. за договором купівлі-продажу цінних паперів № Д80/П-2009 від 13.04.2009 р. ґрунтуються на зобов’язанні, строк виконання якого настав 16.07.2010 р., тобто, вони є вимогами поточного кредитора, а тому у період з 16.07.2010 р. до 17.09.2010 р. уже діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів.

За таких обставини, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 549515, 00 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд»(04053, м. Київ, вул. Воровського, буд. 4, код ЄДРПОУ 33643230), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк»(83086, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 38, код ЄДРПОУ 20365318) вартість цінних паперів на суму 549 515 (п’ятсот сорок дев’ять тисяч п’ятсот п’ятнадцять) грн. 00 коп., 5 495 (п’ять тисяч чотириста дев’яносто п’ять) грн. 15 коп. –державного мита та 226 (двісті двадцять шість) грн. 66 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 21.01.2011 р.