Рішення № 135059523, 23.03.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 р. № 520/1057/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суми грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 520/23335/24 у розмірі 163 345,64 гривень за весь час затримки: з 14.05.2024 по 16.01.2026.

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суми грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 520/23335/24 у розмірі 163 345,64 гривень за весь час затримки виплати: з 14.05.2024 по 16.01.2026.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суми грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 520/23335/24 у розмірі 163 345,64 гривень за весь час затримки: з 14.05.2024 по 16.01.2026 є протиправною та такою, що порушує права позивача.

Ухвалою суду від 20.01.2026 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача 20.02.2026 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , у період з 02.10.2009 по 11.12.2009 та з 24.06.2010 по 14.05.2024 проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військовій частині НОМЕР_1 ), що підтверджується витягом із послужного списку.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 02.10.2009 №356-ОС та від 25.06.2010 №215-ОС позивача було зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, а наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 14.05.2024 №370-ОС позивача виключено зі списків військової частини та всіх видів забезпечення.

Не погодившись з виплаченою сумою грошового забезпечення при звільнення, позивач звернувся до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 року по справі № 520/23335/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у непризначенні та невиплаті ОСОБА_1 при звільненні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби за посадою з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2021, 2022 роки.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки (за виконання обов`язків військової служби за посадою з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку), передбаченої частиною 4 статтею 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2021, 2022 роки.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у непроведенні кінцевого розрахунку з ОСОБА_1 у день виключення зі списків військової частини та виплати всіх належних сум, зокрема компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби за посадою з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку.

Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 середній заробіток на користь ОСОБА_1 за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за 6 місяців.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 року по справі № 520/23335/24 відповідачем 16.01.2026 року позивачу виплачено грошове забезпечення у сумі 163345,64грн., що підтверджується матеріалами справи.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати компенсації втрат доходів у зв`язку із порушенням термінів виплати у належному розмірі грошового забезпечення, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі по тексту - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону № 2050-III передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст.3 Закону № 2050-III).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону № 2050-III).

Своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає (ст. 5 Закону № 2050-III).

Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку (ч.1 ст.7 Закону № 2050-III).

Зі змісту наведеної вище ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. А статті 2,3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Підстави та механізм виплати компенсацій встановлено відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі по тексту - Порядок №159).

Відповідно до п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Як вже було встановлено судом вище, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 року по справі № 520/23335/24 відповідачем 16.01.2026 року позивачу виплачено грошове забезпечення у сумі 163345,64 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати на вказану суму не була нарахована відповідачем, протилежного відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено.

За таких обставин, наявні підстави для нарахування та виплати позивачу втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманого грошового забезпечення.

Статтею 3 Закону України №2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з положеннями статті 4 Закону України №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Так, відповідачем не доведено нарахування та виплати ОСОБА_1 , компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Окремо суд зазначає, що невиплата компенсації свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

Суд зазначає, що умовами для виплати суми компенсації у справі, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі, за рішенням суду), а виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

Отже, норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до відповідача за виплатою такої компенсації.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 02.04.2024 по справі №560/8194/20.

Отже, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суми грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 520/23335/24 у розмірі 163 345,64 гривень за весь час затримки: з 14.05.2024 по 16.01.2026.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суми грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 520/23335/24 у розмірі 163 345,64 гривень за весь час затримки виплати: з 14.05.2024 по 16.01.2026.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суми грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 520/23335/24 у розмірі 163 345,64 гривень за весь час затримки: з 14.05.2024 по 16.01.2026.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суми грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 520/23335/24 у розмірі 163 345,64 гривень за весь час затримки виплати: з 14.05.2024 по 16.01.2026.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.