Рішення № 135058565, 23.03.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/1753/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/1753/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

18.02.2026 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУПФ), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті індексації (підвищення) його пенсії за вислугу років без обмеження у межах максимального розміру пенсії, враховуючи 90% грошового забезпечення, починаючи з 01.03.2025, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році";

- зобов`язати ГУПФ здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 враховуючи 90% грошового забезпечення з урахуванням індексації, запровадженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.

Позовні вимоги мотивує посиланням на обставини порушення свого права на належний рівень пенсійного забезпечення внаслідок протиправних дій відповідача внаслідок обмеження з 01.03.2025 розміру пенсії максимальним розміром.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просить суд у задоволенні позову відмовити. З посиланням на статтю 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вказує, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Розгляд справи судом здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на пенсійному обліку у відповідача, де отримує пенсію за вислугу років відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виходячи з 90% сум грошового забезпечення.

З 01.03.2025 відповідач на виконання приписів постанови Уряду від 25.02.2025 №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" провів індексацію пенсії позивача, внаслідок чого сума індексації склала 1500,00 грн, а загальний розмір нарахованої позивачу з 01.03.2025 пенсії з урахуванням індексації, доплат та підвищень склав 34 976,54 грн, з урахуванням максимального розміру - 33 476,54 грн.

На звернення позивача щодо проведення індексації пенсії з 01.03.2025 без обмеження максимальним розміром відповідач листом від 03.02.2026 повідомив, що з 01.03.2025 позивачу проведено перерахунок з урахуванням Постанови №209, пенсія становить 34 976,54 грн, але до виплати обмежується розміром, визначеним статтею 43 Закону №2262-ХІІ, в межах суми 33 476,54 грн.

Вважаючи протиправними дії ГУПФ щодо виплати пенсії із застосуванням величини максимального розміру з 01.03.2025, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому також просить здійснити перерахунок виходячи з 90% сум грошового забезпечення.

Аналізуючи обставини правомірності обмеження пенсії з 01.03.2025, суд виходить з наступного.

Обмеження пенсій військовослужбовців встановлювались ч. 7 ст. 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон №2262-ХІІ).

Проте рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційними положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У пункті 2 резолютивної частини згаданого рішення Конституційного Суду зазначено, що положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Тож з урахуванням висновків, сформульованих у рішенні Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, суд у контексті спірних правовідносин формулює висновок про те, що з 20.12.2016 частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром (10 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб), є нечинною, а тому не підлягала застосуванню відповідачем.

У постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії особи, право на пенсійне забезпечення якої встановлене Законом №2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.

Отже, наведені вище висновки Верховного Суду мали би бути враховані пенсійним органом під час обчислення та виплати пенсії позивача після перерахунку з 01.03.2025, однак цього зроблено не було.

Стосовно наявності у постанові Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 положення про підвищення пенсій "у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом", суд звертає увагу на те, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

У спірних відносинах згадане положення постанови №209 суперечить приписам Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем.

До того ж закон не передбачає випадків обмеження пенсійної виплати максимальним розміром, визначеним за результатами перерахунку пенсії, здійсненого на виконання судового рішення, як це зробив відповідач у спірних відносинах.

Закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави та умови для обмеження пенсійних виплат, а тому відповідні дії ГУПФ суд визнає протиправними, оскільки такі вчинені всупереч приписам ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Зважаючи на факт визнання неконституційними положень ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, суд зазначає, що пенсійний орган, обмежуючи позивачу виплату пенсії максимальним розміром, діяв всупереч чинному нормативно-правовому регулюванню.

За таких обставин суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025, а також зобов`язати ГУПФ здійснити виплату пенсії позивача з 01.03.2025 без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, виходячи з 90% сум грошового забезпечення, за вирахуванням фактично виплачених позивачу сум пенсії.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність достатніх фактичних та юридичних підстав для задоволення позову у спосіб, визначений судом.

Позивач звільнений від сплати судового збору в силу закону як особа з інвалідністю 2 групи, інших судових витрат не поніс, тому підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 у справі №440/1753/26 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області щодо обмеження з 01.03.2025 пенсії ОСОБА_1 величиною максимального її розміру.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, виходячи з 90% сум грошового забезпечення, за вирахуванням фактично виплачених позивачу сум пенсії.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Гоголя 34, м. Полтава, 36000).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.

Суддя Є.Б. Супрун