Ухвала суду № 135057877, 23.03.2026, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про зміну способу і порядку виконання судового рішення

23 березня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/1211/23

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Жданової Олени Віталіївни про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 360/1211/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

2 березня 2026 року до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надійшла заява головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Жданової Олени Віталіївни про зміну способу і порядку виконання рішення у справі № 360/1211/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 різниці в пенсії у розмірі 53067,98 грн.

На обґрунтування заяви зазначено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 360/1211/23, виданого Луганським окружним адміністративним судом 17 квітня 2024 року, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити ОСОБА_1 з 1 грудня 2022 року виплату пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням сплачених сум.

1 травня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 днів з моменту отримання постанови.

До державного виконавця надійшла відповідь боржника, з якої встановлено, що рішення суду не виконано. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області на виконання зазначеного рішення суду у квітні 2024 року ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром та нараховано доплату за період з 1 грудня 2022 року до 30 квітня 2024 року. Пенсією в новому розмірі, обчисленому на виконання рішення суду, забезпечено ОСОБА_1 з травня поточного року (2024 року). Доплата пенсії, обчислена на виконання рішення суду, обліковується в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та підлягає виплаті на умовах окремого порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165 «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території» (далі - Порядок № 1165).

З посиланням на положення статей 3, 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), державний виконавець вважає, що наявні підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду (частина друга статті 378 КАС України).

Суд своєю ухвалою від 3 березня 2026 року заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення призначив до розгляду у письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи) на 23 березня 2026 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач, стягувач) правом на подання відзиву на заяву державного виконавця про зміну способу і порядку виконання судового рішення не скористався.

13 березня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, боржник) через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надійшов відзив на заяву державного виконавця про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 11 березня 2026 року № 1200-0901-8/6239, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні заяви. Водночас, суд не враховує наданий відзив, оскільки відповідач не надав до нього належних доказів направлення відзиву позивачу.

Так, у означеному відзиві відповідач зазначає, що у зв`язку із відсутністю Електронного кабінету у позивача ОСОБА_1 копію відзиву направлено на відому Головному управлінню адресу, що значиться в базі ІКІС ПФУ «Підсистема призначення та виплата пенсій» - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Як доказ такого направлення відповідач надав скріншот з програми «Документообіг», в якому зазначено серед іншого, що відзив направляється до Луганського окружного адміністративного суду та позивачу на електронну пошту датою 12 березня 2026 року.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд».

Відповідно до абзацу першого частини дев`ятої статті 44 КАС України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.

За приписами абзацу другого частини дев`ятої статті 44 КАС України такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.

Таким чином, відповідач не виконав свій обов`язок щодо надання до суду доказу надсилання заяви по суті справи, а саме відзиву на заяву, іншим учасникам справи (позивачу).

Розглянувши заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення та дослідивши матеріали судової справи у змішаній формі, суд встановив таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 КАС України:

судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України (частина перша);

судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (частина друга);

невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом (частина третя).

Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

У адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.

Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 27 листопада 2023 року у справі № 360/1211/23, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2024 року, задовольнив повністю позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії:

- визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії по інвалідності максимальним розміром з 1 грудня 2022 року;

- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити ОСОБА_1 з 1 грудня 2022 року виплату пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням сплачених сум.

17 квітня 2024 року позивачу за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі № 360/1211/23, яке підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», видано виконавчий лист.

Постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 1 травня 2024 року ВП № НОМЕР_2 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 360/1211/23, виданого Луганським окружним адміністративним судом 17 квітня 2024 року, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити ОСОБА_1 з 1 грудня 2022 року виплату пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням сплачених сум.

Листом від 3 травня 2024 року № 1200-0505-8/11799 боржник повідомив Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що ним на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі № 360/1211/23 у квітні 2024 року ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром та нараховано доплату за період з 1 грудня 2022 року до 30 квітня 2024 року. Пенсією в новому розмірі, обчисленому на виконання рішення суду, забезпечено ОСОБА_1 з травня поточного року (2024 року). Доплата пенсії, обчислена на виконання рішення суду, обліковується в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та підлягає виплаті на умовах Порядку № 1165.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 517 «Деякі питання міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» серед іншого перейменовано Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції на Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України.

Згідно із пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 517 «Деякі питання міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» серед іншого утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції: Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України.

Відповідно до постанови заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 16 лютого 2026 року ВП № НОМЕР_2 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 17 квітня 2024 року у справі № 360/1211/23, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити ОСОБА_1 з 1 грудня 2022 року виплату пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням сплачених сум, передано до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 17 лютого 2026 року ВП № НОМЕР_2 прийнято до провадження виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 17 квітня 2024 року у справі № 360/1211/23, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити ОСОБА_1 з 1 грудня 2022 року виплату пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням сплачених сум.

Відповідно до протоколу від 18 квітня 2024 року по пенсійній справі № 1203007152 - МВС та розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 1203007152 ОСОБА_1 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі № 360/1211/23 проведено перерахунок пенсії з 1 грудня 2022 року; з 1 травня 2024 року пенсія призначена до виплати у новому розмірі; заборгованість по нарахованій, але не виплаченій пенсії за період з 1 грудня 2022 року до 30 квітня 2024 року після проведеного перерахунку складає 53067,98 грн.

Згідно із Інформаційною довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 10 березня 2026 року № 4872/05-16 на виконання судового рішення у справі № 360/1211/23 ОСОБА_1 нараховано заборгованість за період з 1 грудня 2022 року до 30 квітня 2024 року у розмірі 53067,98 грн; виплачено заборгованість у розмірі 0,00 грн; залишок заборгованості складає 53067,98 грн.

Відповідно до інформації з підсистеми «Призначення та виплата пенсій на базі електронної пенсійної справи» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України розділ «Реєстр судових рішень» органом Пенсійного фонду України, що виконує рішення, є 12001 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області; органом Пенсійного фонду України, що є боржником за рішенням, є 12001 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області; тип рішення суду - Постанова № 1165; дата реєстрації даних в підсистемі - 8 квітня 2024 року; реєстраційний номер рішення суду - 2350362; дата набрання законної сили - 4 квітня 2024 року; дата надходження рішення до боржника - 5 квітня 2024 року; категорія позову - про перерахунок пенсії; період, за який стягувачу нараховано пенсію на виконання рішення - з 1 грудня 2022 року до 30 квітня 2024 року - 53067,98 грн; заборгованість по пенсії складає - 53067,98 грн; залишок несплачених коштів складає - 53067,98 грн, виплата боргу - данні відсутні; відмітка про виконання судового рішення - «ні».

Таким чином, залишок невиплаченої заборгованості з пенсії за період з 1 грудня 2022 року до 30 квітня 2024 року складає 53067,98 грн.

Отже, станом на цей час рішення суду у справі № 360/1211/23 повністю не виконано.

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

У статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

У абзаці першому частини третьої статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат (абзац другий частини третьої статті 378 КАС України).

Отже, із наведених положень статті 378 КАС України слідує, що невиконання рішення суду про зобов`язання здійснити виплату перерахованої пенсії протягом двох місяців з дня набрання законної сили цим судовим рішенням є самостійною та достатньою підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Із зібраних судом матеріалів судом встановлено, що розмір з невиплаченої заборгованості з пенсії за період з 1 грудня 2022 року до 30 квітня 2024 року (місяць проведення перерахунку) складає 53067,98 грн.

З дати набрання рішенням суду законної сили пройшло більше двох місяців.

Заборгованість у розмірі 53067,98 грн, нарахована на виконання судового рішення, стягувачу не сплачена.

Таким чином, судом встановлено, що наявні підстави для зміни способу і порядку виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі № 360/1211/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 перерахованої та невиплаченої пенсії за період з 1 грудня 2022 року до 30 квітня 2024 року у розмірі 53067,98 грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Суд зазначає, що ухвала про зміну способу і порядку виконання рішення суду стосується вже нарахованої та чітко визначеної суми доплати пенсії, а тому зміна способу і порядку виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, а є лише зміною невиконаного грошового зобов`язання у форму примусового грошового стягнення для ефективного забезпечення права позивача.

У постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22 Верховний Суд виснував, що судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.

Застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з органу Пенсійного фонду України нарахованої суми пенсії є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.

Верховний Суд відхилив доводи органу Пенсійного фонду України щодо неможливості заміни зобов`язання вчинити дії на стягнення коштів, оскільки такий підхід є застарілим та таким, що не враховує змін, які відбулися у статті 378 КАС України з 19 грудня 2024 року згідно із Законом 21 листопада 2024 року № 4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень», та визнав неправомірним будь-який формалістичний підхід до тлумачення статті 378 КАС України, який дозволяє суб`єкту владних повноважень зловживати процесуальними правами шляхом затягування виконання рішення, особливо у випадках, коли такий підхід нівелює реальне поновлення прав заявника.

Верховний Суд вкотре наголосив, що формальне виконання зобов`язань без реального відновлення прав особи є неприпустимим, особливо у справах щодо пенсійних виплат. Судовий контроль має гарантувати ефективний захист соціальних прав. Метою судового контролю за виконанням рішення суду є не лише перевірка звіту боржника, а й забезпечення фактичного поновлення прав. Якщо виконання рішення про зобов`язання вчинити дії блокується неправомірною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, суд зобов`язаний обрати інший спосіб виконання, який забезпечить безумовне і реальне поновлення прав, а саме - стягнення коштів.

Питання про розподіл судових витрат не вирішується, оскільки за приписами пункту 2 частини другої статті 2 Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення.

Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Жданової Олени Віталіївни про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 360/1211/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Змінити спосіб і порядок виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі № 360/1211/23 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити ОСОБА_1 з 1 грудня 2022 року виплату пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням сплачених сум на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованості з перерахованої та невиплаченої пенсії за період з 1 грудня 2022 року до 30 квітня 2024 року у розмірі 53067,98 грн (п`ятдесят три тисячі шістдесят сім грн 98 коп.).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Cуддя Т.І. Чернявська