Ухвала суду № 135057411, 23.03.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

23 березня 2026 року Справа № 280/2076/26 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., перевіривши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012)

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427)

про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач 1), до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач 2), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 від 15.08.2023 про відмову в поновленні виплати пенсії;

визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не поновлення виплати пенсії позивачу, не виплати компенсації втрати частини доходу та невиплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок;

зобов`язати відповідача 1 поновити виплату пенсії за віком позивачу з 01.06.2021, виплатити компенсацію втрати частини доходу з 01.06.2021 до дати фактичної виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.

Ухвалою суду від 16.03.2026 позовну заяву залишено без руху на підставі ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) та позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання позивачем суду:

обґрунтованого пояснення щодо причин пропуску строку звернення до суду або заяви про поновлення цього строку; належним чином завірені копії документів, що підтверджують поважність пропуску строку на звернення до суду з позовом;

документу про сплату судового збору в розмірі 2129,92 грн, оформленого відповідно до вимог законодавства.

17.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. №13962), у якій заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору та про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

В обґрунтування заяви зазначає, що згідно з довідкою з органу державної податкової служби України від 04.03.2026 про суми виплачених доходів та утриманих податків у ОСОБА_1 за період з січня 2025 року по грудень 2025 року доходу не має, згідно з довідкою з особистого кабінету портала ПФУ у ОСОБА_1 за період з січня 2025 року по грудень 2025 року доходу не має. Отже, 5 відсотків розміру річного доходу позивача становить 0 грн. Наголошує, що позивач є особою похилого віку, предметом позову у цій справі є захист соціальних прав фізичної особи на належне пенсійне забезпечення, а розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача. Крім того, вказує, що предметом даного позову є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави. При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. Таким чином, вважає, що законодавчі норми не обмежують будь-якими строками період, протягом якого проводиться перерахунок пенсій, у разі, якщо такий не проведений у встановлені строки з вини органів Пенсійного фонду України.

Надаючи оцінку поважності наведених у заяві причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, необхідно зазначити таке.

Суд звертає увагу, що за приписами статті 118 КАС України процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, встановленим строком для звернення до адміністративного суду із зазначеними вище позовними вимогами є шестимісячний строк.

Так, дотримання строків звернення до суду з позовною заявою є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Це дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Заявляючи публічно-правовий спір у даній справі, позивач просить суд про скасування рішення відповідача 2 від 15.08.2023 про відмову в поновленні виплати пенсії, а також зобов`язання відповідача 1 поновити виплату пенсії за віком позивачу з 01.06.2021, виплатити компенсацію втрати частини доходу з 01.06.2021. З даним позовом позивач звернувся до суду лише 11.03.2026 (дата формування документа в системі «Електронний суд»), тобто із пропуском 6-місячного строку.

При цьому, згідно з відомостями з автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що 27.01.2025 ОСОБА_2 вже звертався до суду із позовом до відповідачів, зокрема у справі №280/627/25, у якій просив визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 15.08.2023 щодо відмови в поновленні виплати пенсії позивачу, протиправною бездіяльність щодо не виплати компенсації втрати частини доходу та невиплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок; зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області поновити виплату пенсії за віком позивачу з 01.06.2021 з компенсацією втрати частини доходу та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.

Ухвалою суду від 23.05.2025 по справі №280/627/25 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня одержання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

Ухвалою суду від 09.06.2025 по справі №280/627/25 визнано неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, вказані у заяві про усунення недоліків, позовну заяву повернуто позивачеві.

Так, суд зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Крім того, про обізнаність позивача про спірне рішення також свідчить зміст рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.10.2023 та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 27.03.2024 у справі №280/6715/23 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Запорізькій області про визнання протиправними дії та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, у яких судами першої та апеляційної інстанції досліджено його зміст та встановлено, що рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 15.08.2023 в поновленні виплати пенсії відмовлено. Управлінням зазначено, що відповідно до п.22.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій для поновлення виплати пенсії особи, які тимчасово проживають за кордоном, надсилають копії документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою.

При цьому, станом на 11.10.2023 (дата постановлення рішення суду першої інстанції у справі №280/6715/23) позивач достеменно був обізнаний про таке рішення, оскільки останнє досліджувалось судом в межах судової справи, ініційованої самим позивачем.

Звернення представника позивача 02.10.2025 до пенсійного органу із вимогою здійснити перерахунок пенсії позивача та отримання відмови на таку заяву не змінює момент, з якого позивач мав довідатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він через свого представника почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, відтак не є поважною причиною пропуску звернення до суду із цим позовом.

Відтак позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначає, що Верховний Суд зазначив, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України, має наслідком неможливість реалізувати передбачене частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема стаття 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та стаття 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути невиплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що нарахування ОСОБА_3 пенсії призупинено з 01.06.2021, тому немає підстав для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.

Крім того, суд також звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема, здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Таким чином, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому, обов`язковою умовою поновлення судом строків на звернення до адміністративного суду є існування поважної причини (певних обставин або обставини, за яких своєчасне здійснення процесуальної дії було неможливим або утрудненим) пропуску такого строку, про що зазначається та підтверджується матеріалами, що до неї додаються.

Відтак, зазначені представником позивача підстави у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду з вимогами, не є поважними та не свідчать про наявність у позивача перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення до суду з даним позовом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти росії ).

Частиною 1 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 КАС України).

Оскільки позивачем подано позов після закінчення строків, встановлених законодавством, а наведені підстави для поновлення йому строку звернення до адміністративного суду не визнані судом поважними, суд прийшов до переконання, що позовна заява підлягає поверненню.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З приводу наданого позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору суддя зазначає наступне.

Суд, за правилами частини 1 статті 133 КАС України, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до статті 8 Закону Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Стаття 133 КАС України також передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.

Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Суд наголошує, що Законом України «Про судовий збір» чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, зокрема доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Суд також виходить з того, саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення/відстрочення від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Так, до заяви про усунення недоліків позивачем додано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 04.03.2026 з січня по грудень 2025 року, згідно з яким позивачем не отримувався дохід.

Також в матеріалах справи наявна довідка про доходи від 17.03.2026 № 9776 8671 4847 3721, згідно з якою позивач перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні ПФУ м. Запоріжжя в Запорізькій області і отримує пенсію за віком. При цьому, жодних сум виплаченої пенсії не зазначено.

Крім того, суд наголошує, що наданий до суду витяг містить інформацію про відсутність доходів ОСОБА_1 на території України, проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач з 1994 року проживає на території держави Ізраїль.

Проте, жодних доказів відсутності доходів на території держави Ізраїль, позивачем до суду подано не було.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про неможливість задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

При цьому, згідно із частиною 5 статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись п. 1, 9 ч. 4 ст. 169, ст.ст. 241, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору у справі відмовити.

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В.Батрак