Ухвала суду № 135057363, 20.03.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ПРИЙНЯТТЯ ЗВІТУ ПРО ВИКОНАННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ

20 березня 2026 рокуСправа № 280/2510/25 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я, розглянувши в порядку письмового провадження заяву Військової частини НОМЕР_1 про прийняття звіту щодо виконання судового рішення в адміністративній справі

за позовною заявою ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі №280/2510/25 позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення безвісти зниклого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення безвісти зниклого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на визначений нею банківський рахунок в розмірі та в порядку, встановлених пунктом 6 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей, пункту 6 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884;

в іншій частині позовних вимог,- відмовлено.

стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .

Рішення набрало законної сили 30.07.2025.

10.11.2025 від представника ОСОБА_1 надійшла заява вх. №56233, в якій він просив встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати Командира Військової частини НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.11.2025 встановлено судовий контроль за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі №280/2510/25 та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 у місячний строк з дня набрання цією ухвалою законної сили подати до Запорізького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у справі №280/2510/25.

14.12.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 подано до Запорізького окружного адміністративного суду заяву (вх. № 62543 від 15.12.2025), відповідно до якої просив прийняти звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 23.12.2025 прийнято звіт Військової частини НОМЕР_1 , але встановлено новий строк для подання звіту про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі № 280/2510/25.

18.03.2025 від Військової частини НОМЕР_1 надійшов звіт вх.№14514. В обґрунтування звіту покликається на те, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі №280/2510/25 ОСОБА_1 було також виплачено за період з 01.02.2025 по 31.01.2026 грошове забезпечення ОСОБА_2 в розмірі 370 362,74 грн. Також зазначає, що в подальшому виплата буде здійснюватися щомісячно до настання обставин, передбачених п.5 Порядку.

Заперечення позивача на звіт до суду не надходили.

Суд, розглянувши заяву відповідача, дослідивши звіт про виконання рішення суду, зазначає наступне.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частинами 1, 2, 4 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Вказаною нормою законодавець встановив обов`язок учасників справи щодо обов`язкового виконання рішень суду та їх відповідальність за невиконання таких рішень. Зазначена норма не передбачає будь-яких припущень або виключень щодо виконання частини судового рішення, не визначає яку частину рішення сторона повинна виконати обов`язково, а яку може не виконувати за наявності будь-яких причин.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі Скордіно проти Італії. Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини).

Обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів. Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

В адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в яких є держава в особі її компетентних органів, а тому, адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Суд зазначає, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.

Питання, пов`язані із здійсненням судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовані статтею 382, 382-1, 382-2 КАС України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 3 статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини 5 статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин 2 та/або 3 статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Так, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2025 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення безвісти зниклого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на визначений нею банківський рахунок в розмірі та в порядку, встановлених пунктом 6 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей, пункту 6 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884.

Військова частина НОМЕР_1 надала звіт про виконання рішення суду, строк подання якого не було пропущено відповідачем.

Надіючи оцінку поданому звіту в контексті виконання відповідачем рішення суду, суд зазначає наступне.

Із наданих відповідачем до звіту документів, зокрема, довідки Військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2025 встановлено, що зниклому безвісті ОСОБА_2 нараховано грошове забезпечення за період з липня 2024 року по липень 2025 року у сумі 889 521,22 грн.

Також, судом встановлено, що на виконання рішення суду відповідачем 31.07.2025, згідно відомості 250731РВ000049667049 на рахунок ОСОБА_3 було сплачено грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 за період з 01.07.2024 по 31.01.2025 в розмірі 438089,20 грн. (чотириста тридцять вісім тисяч вісімдесят дев`ять гривень двадцять копійок). Вказане підтверджується скриншотом сторінки електронного сервісу Приват 24 для бізнесу.

З 01 лютого 2025 року набрали чинності зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до яких змінились умови та порядок нарахування та виплат грошового забезпечення для осіб, які отримували грошове забезпечення на підставі п.4, 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 р. №884 та статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до п.6 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" - у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Згідно відомості 260301РВ000054009783 на рахунок ОСОБА_1 було також виплачено за період з 01.02.2025 по 31.01.2026 грошове забезпечення ОСОБА_2 в розмірі 370 362,74 грн. (скриншот у справі).

Відтак, рішення суду виконано відповідачем в повному обсязі.

Тому, з огляду на положення статті 382-3 КАС України, у суду відсутні підстави для відмови у прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі №280/2510/25.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.241, 243, 248, 382 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Прийняти звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі №280/2510/25.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня її постановлення.

Суддя Л.Я. Максименко