Рішення № 135055243, 04.03.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

cправа № 752/28574/25

провадження №: 2/752/1908/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2026 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши в приміщенні суду м. Києва у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ», в особі представника Гедз Ю.В., звернулося до Голосіївського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.02.2025 року між ПАТ «СК «УСГ» та ТОВ «Допомога-І» був укладений Договір страхування наземних транспортних засобів № 29-0111-25-00007, предметом страхування якого є транспортний засіб «Toyota Camry» державний реєстраційний НОМЕР_1 .

17.02.2025 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Toyota Camry» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та транспортного засобу «Chevrolet» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 .

Відповідно до схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, витягу довідки поліції, постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.03.2025 року по справі № 369/3659/25 вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожного руху.

17.02.2025 року страхувальник звернувся до ПАТ «СК «УСГ» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надав усі необхідні документи.

15.04.2025 року ПАТ «СК «УСГ» на підставі звіту № 186836 про оцінку колісного транспортного засобу від 10.03.2025 року та зобов?язуючої пропозиції позивачем було складено страховий акт № STOKA-1000003335 та розрахунок суми страхового відшкодування.

На підставі вищевказаних документів, ПАТ «СК «УСГ» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 428053,37 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 65260 від 15.04.2025 року.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування, виплаченого потерпілій особі, перейшло право зворотної вимоги до особи, винної у скоєнні ДТП.

Враховуючи ту обставину, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Chevrolet», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , станом на 17.02.2025 року була застрахована у ПрАТ «СК «Уніка» згідно полісу № ЕP-223501368, позивач звернувся до останнього з заявою про виплату страхового відшкодування за № 53974 від 17.04.2025 року. У відповідь, ПрАТ «СК «Уніка» 29.04.2025 року здійснило виплату страхового відшкодування по вказаній заяві в межах ліміту відповідальності за вищезазначеним полісом, а саме в розмірі 158000,00 грн, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією.

Зважаючи на ту обставину, що ПрАТ «СК «Уніка» частково здійснило виплату страхового відшкодування, різниця у виплаті становить 270053,37 грн, адже 428053,37 грн - 158000,00 грн = 270053,37 грн.

З урахуванням вищевикладеного, позивач звернувся до відповідача з претензію № 54237 від 15.05.2025 року, в якій просив в добровільному порядку сплатити вищезазначену різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Однак останній вказану претензію з поштового відділення не забрав вказану суму не виплатив, тому позивач змушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Просив розглядати справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, а також стягнути з відповідача кошти у сумі 270053,37 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн та судовий збір у розмірі 4050,80 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.12.2025 року відкрито провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178, ст. 181 ЦПК України.

Ст. 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно із ст.ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Суд установив такі факти та відповідні їм правовідносини.

05.02.2025 року між ПАТ «СК «УСГ» та ТОВ «Допомога-І» був укладений Договір страхування наземних транспортних засобів № 29-0111-25-00007, предметом страхування якого є транспортний засіб «Toyota Camry» державний реєстраційний НОМЕР_1 , що підтверджується копією Договору страхування наземних тнанспортних засобів від 05.02.2025.

17.02.2025 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Toyota Camry» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та транспортного засобу «Chevrolet» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 .

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.03.2025 року по справі № 369/3659/25 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та накладено стягнення в розмірі 850,00 грн.

У відповідності з ч. 4 та ч. 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не потребує доведення.

17.02.2025 року страхувальник звернувся до ПАТ «СК «УСГ» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надав усі необхідні документи.

15.04.2025 року ПАТ «СК «УСГ» на підставі звіту № 186836 про оцінку колісного транспортного засобу від 10.03.2025 року та зобов?язуючої пропозиції позивачем було складено страховий акт № STOKA-1000003335 та розрахунок суми страхового відшкодування.

На підставі вищевказаних документів, ПАТ «СК «УСГ» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 428053,37 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 65260 від 15.04.2025 року.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування, виплаченого потерпілій особі, перейшло право зворотної вимоги до особи, винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи ту обставину, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Chevrolet», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , станом на 17.02.2025 року була застрахована у ПрАТ «СК «Уніка» згідно полісу № ЕP-223501368, позивач звернувся до останнього з заявою про виплату страхового відшкодування за № 53974 від 17.04.2025 року. У відповідь, ПрАТ «СК «Уніка» 29.04.2025 року здійснило виплату страхового відшкодування по вказаній заяві в межах ліміту відповідальності за вищезазначеним полісом, а саме в розмірі 158000,00 грн, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією від 29.04.2025.

Зважаючи на ту обставину, що ПрАТ «СК «Уніка» частково здійснило виплату страхового відшкодування, різниця у виплаті становить 270053,37 грн, адже 428053,37 грн - 158000,00 грн = 270053,37 грн.

З урахуванням вищевикладеного, позивач звернувся до відповідача з претензію № 54237 від 15.05.2025 року, в якій просив в добровільному порядку сплатити вищезазначену різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Однак останній вказану претензію з поштового відділення не забрав, вказану суму не виплатив, тому позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», предметом договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом.

Об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 979 ЦК України визначено, що договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.

Статтею 89 Закону України «Про страхування», страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України. Загальні умови страхового продукту включають: 1) визначення понять і термінів, що вживаються в договорі страхування; 2) умови страхового покриття за договором страхування; 3) права та обов`язки сторін, відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання умов договору; 4) порядок внесення змін, дострокового припинення чи розірвання договору, їх правові наслідки; 5) порядок відмови від договору страхування; 6) порядок дій у разі настання події, що має ознаки страхового випадку; 7) порядок розрахунку та умови здійснення страхових виплат; 8) підстави відмови у страховій виплаті; 9) порядок укладення договору страхування; 10) винятки із страхових випадків та обмеження страхування; 11) порядок вирішення спорів; 12) контактні дані для звернення у разі настання події, що має ознаки страхового випадку.

Згідно із п. 50 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування» страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Ст. 108 Закону України «Про страхування» регламентує, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно із ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Аналізуючи викладене вище, відповідач ОСОБА_1 , як особа відповідальна за завданий збиток, повинен відшкодувати ПАТ «Страхова компанія «УСГ» різницю суми між сумою страхового відшкодування сплаченою за договором добровільного страхування наземного транспорту та сумою відшкодування за полісом в розмірі 270053,37 грн., (428053,37 грн. - 158000,00 грн. = 270053,37 грн.).

Таким чином враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування шкоди підлягають задоволенню.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як передбачено ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 та 3 (п. 1) ст.133 та ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Чачстини 1-3 ст. 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Матеріали справи містять наступні документи: Договір про надання правничої допомоги № 20-12/24-ЮП від 26 грудня 2024, Акт виконаних робіт від 27 жовтня 2025 та патіжну інструкцію від 27 жовтня 2025 на суму 21000,00 грн з призначенням платежу «Сплата за над. правової (правничої) допомоги зг. дог. № 20-12/24 - ЮП від 26.12.24 зг. рах. від 27.10.2025 та акту викон. робіт від 27/10/2025 Без ПДВ», що підтверджує понесені позивачем витрати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати за сплату судового збору у розмірі 4050,80 грн.

Керуючись ст.ст. 258-259 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (ЄДРПОУ: 30859524, місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, IBAN НОМЕР_6 в АТ «Укргазбанк») страхове відшкодування в загальному розмірі 270053 (двісті сімдесят тисяч п`ятдесят три) грн 37 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (ЄДРПОУ: 30859524, місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, IBAN НОМЕР_6 в АТ «Укргазбанк») витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (ЄДРПОУ 30859524, місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, IBAN НОМЕР_6 в АТ «Укргазбанк») судовий збір у розмірі 4050 (чотири тисячі п`ятдесят) грн 80 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Текст рішення складений 18.03.2026.

Суддя Ю.Ю. Мазур