Рішення № 13505499, 19.01.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.01.11р.

Справа № 21/2-11

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", м. Павлоград, Дніпропетровська обл.

до Петропавлівська районна державна адміністрація, смт. Петропавлівка, Дніпропетровська обл.

про визнання недійсним пункту договору оренди землі

Суддя Назаренко Н.Г.

Представники:

від позивача - Губайдуллін О.Ф., дов. б/н від 02.12.10р.;

від відповідача - Тригуб В.М., дов. № 12/10-73 від 14.01.11р.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство "Павлоградвугілля" звернулося до господарського суду з позовом у якому просить визнати недійсним з моменту вчинення правочину п.7 договору оренди землі №07-0/4099-А від 23.10.2007р., укладеного між відкритим акціонерним товариством "Павлоградвугілля" та Петропавлівською районною державною адміністрацією.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами укладений договір оренди землі №07-0/4099-А, який набрав чинності з моменту його державної реєстрації –28.02.2008р. року. За цим договором орендодавець (відповідач) надає, а орендар (позивач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва станції авто заправлення. Пунктом 7 вказаного договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Позивач зазначає, що спірний пункт не відповідає умовам (п.10) типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004 року в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 року №1724 (яка діяла на час укладення договору), відповідно до якого обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії, на підставі чого просить визнати недійсним.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, у судовому засіданні представник відповідача в усній формі визнав позов.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу (аудіо запис) представниками сторін не заявлялося.

В судовому засіданні 18.01.11р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2007 року між Петропавлійською райдержадміністрацією (далі - орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Павлоградвугілля" (орендар) був укладений договір оренди землі №07-0/4099-А (далі - договір), відповідно до п.1 якого орендодавець надає на підставі розпорядження голови Петропавлівської РДА № 429-р-07 від 31.07.2007р., а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку не сільськогосподарського призначення - землі промисловості, яка знаходиться на території Миколаївської сільської ради за межами населеного пункту.

Відповідно до п. 36 договору, договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір укладено строком на 49 років, після закінчення строку договору оренди має переважне право поновлення його на новий строк (п. 5 договору).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,4825 га, забудованих земель промисловості (п.2 договору).

Зазначений договір підписаний сторонами, зареєстрований у Петропавлівській районній філії Дніпропетровського регіонального центру земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28 лютого 2008 року за №040812900889.

Відповідно до п.6 договору орендна плата згідно ст. 8 Закону України "Про плату за землю) вноситься орендарем у формі та розмірі:

- в перший рік оренди 5 відсотків від грошової оцінки площі ріллі по області, що складає 730,28 грн. в рік;

- в послідуючі роки переглянути відповідно до виконаної нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до п. 8 договору орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на р/р Миколаївської сільської ради не пізніше 10 числа наступного за звітним місяця.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п.7 договору).

Не погоджуючись зі змістом вказаного пункту - пункту 7 договору, позивач просить визнати його недійсним, як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і є причиною виникнення спору.

Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1-ч.3, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним та Цивільними кодексами України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про плату за землю", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ст.6 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. 14 Закону України "Про оренду землі").

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року №220 "Про затвердження Типового договору оренди землі" затверджений Типовий договір оренди землі.

Відповідно до ч. 2 п.10 Типового договору оренди землі (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 року №1724 (яка діяла на час укладення договору) обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Таким чином, під час укладення договору оренди землі №07-0/4099-А, сторонами не дотримано умов ч. 2 п.10 Типового договору оренди землі, та викладено п.7 договору оренди землі №07-0/4099-А у редакції, яка не відповідає умовам Типового договору оренди землі.

Згідно зі статтею 217 Цивільного кодексу України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року " Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України).

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги про визнання недійсним з моменту вчинення правочину п.7 договору оренди землі №07-0/4099-А, укладеного між Петропавлійською райдержадміністрацією та Відкритим акціонерним товариством "Павлоградвугілля" є такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник з вини обох сторін, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі покладаються на сторін порівну.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним з моменту вчинення правочину п.9 договору оренди землі №07-0/4035-А, укладеного між відкритим акціонерним товариством "Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, код ЄДРПОУ 00178353) та Тернівською міською радою (51500, Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. Пушкіна, 5-а, код ЗКПО 33912428).

Стягнути з Петропавлівської районної державної адміністрації (52700, Дніпропетровська область, смт. Петропавлівка, вул. Радянська, буд. 62, код ЄДРПОУ 04052347) на користь Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, код ЄДРПОУ 00178353) витрати по сплаті державного мита у сумі 42,50 грн. (сорок дві грн. 50 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.), про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 20.01.2011р.