Ухвала суду № 135054567, 19.03.2026, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № № 585/3481/25

Номер провадження 1-в/585/5/26

У Х В А Л А

І М Е Н ЕМ У К Р АЇ Н И

19 березня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря- ОСОБА_2 , прокурора- ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни клопотання засудженого ОСОБА_5 про звільнення від покарання довічного позбавлення волі на підставі Закону України від 26.11.2015 року № 838-VIII,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 про звільнення від покарання довічного позбавлення волі на підставі Закону України від 26.11.2015 року № 838-VIII.

В обгрунтування клопотання ОСОБА_5 посилається на те, що вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області від 15.12.2004 року по справі 1-26 за 2004 рік, він ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.

Його клопотання ґрунтується на звільненні його від відбування покарання, а саме:- довічного позбавлення волі та звільненні з місць позбавлення волі, саме на підставі Закону України від 26.11.2015 року v 838-VIII, оскільки покарання у виді довічного позбавлення волі у частині 1 статті 72 КК України відсутні.

Згідно частини 5 статті 72 КК України в редакції закону України 838-VIII від 26.11.2015 року переведення строку попереднього ув`язнення у строк позбавлення волі та в подальшому в інший призначений вид покарання відповідно до співвідношення, визначено частиною першою цієї статті, а також обов`язок суду звільнити засудженого від відбування призначеного основного покарання, не зазначеного в частині першій цієї статті. При цьому, у вказаній нормі конкретизовано, що саме основний вид покарання який не зазначений у частині першій статті 72 КК України суд зобов`язаний звільнити особу від такого основного виду покарання довічне позбавлення волі є основним видом покарання.

У Законі України від 26.11.2015 року 838-VIII чітко прописано, що при призначенні основного покарання не зазначеного в частині першій статті 72 КК України, суд зобов`язаний звільнити засудженого від відбування такого основного покарання.

Довічне позбавлення волі в частині 1 статті 72 КК України, не зазначено і є основним видом покарання. Альтернатив немає, а тому суд зобов`язаний звільнити його від такого основного покарання як довічне позбавлення волі.

ОСОБА_5 у судове засідання, в режимі відеоконференцзв`язку, доставлений не був в зв`язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні.

В зв`язку з неодноразовим відкладення розгляду даної справи( 8 разів), зважаючи на строки розгляду справи даної категорії, судом було ухвалено розгляд клопотання засудженого ОСОБА_5 проводити за його відсутності. При цьому судом при ухваленні розгляду справи в цьому судовому засіданні було враховано, що справа надійшла до суду 09.09.2025 року, розгляд справи неодноразово відкладався, тобто судом було надано достатньо часу для подання як самим ОСОБА_5 так і іншими учасниками провадження доказів на підтвердження заявленого клопотання (чи заперечення проти клопотання).

Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні просив клопотання засудженого ОСОБА_5 задовольнити, посилаючись на Закону України від 26.11.2015 року № 838-VIII.

Прокурор заперечував проти задоволення заяви, оскільки законодавством не передбачено вирішення судом питання звільнення від покарання у виді довічного позбавлення волі на підставі Закону України від 26.11.2015 року № 838-VIII.

Суд, заслухавши адвоката, прокурора, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати такі питання, зокрема, про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 74 КК України.

Судом встановлено, що вироком апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року ОСОБА_5 засуджений за п.п.1,6,12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі .(а.с. 43-53).

Згідно розпорядження про виконання вироку, що набрав чинності вирок апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року відносно ОСОБА_5 набрав законної сили 22.03.2005 року. ( а.с.54)

Згідно характеристик від 05.05.2023 року, 06.02.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вину у скоєних злочинах визнав частково. За час відбування покарання не став на шлях виправлення, застосування ст.82 КК України є недоцільним. (а.с.61 на зв.-63)

Згідно довідки по особовій справі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20.05.2015 року прибув до Сумського СІЗО із вк-58 Хмельницької області на підставі ухвали Апеляційного суду Сумської області від 24.02.2015 року. У подальшому тимчасово залишений в ДУ Сумський СІЗО судами загальної юрисдикції та Апеляційним судом Сумської області для розгляду його скарг та клопотань, передбачених чинним законодавством. ( а.с.63 на зв.-64)

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року- ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 травня 2019 року про відмову ОСОБА_5 у зарахуванні строку попереднього ув`язнення на покарання у виді довічного позбавлення волі, відповідно до ст.72 ч.5 КК України , в редакції закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року , з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. ( а.сч. 64 на зв.-65)

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 грудня 2019 року зараховано строк попереднього ув`язнення ОСОБА_5 строк попереднього ув`язнення з 20.05.2015 р. по 20.03.2018 р. включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі (а.с. 69-70).

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2017 року зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_5 строк його попереднього ув`язнення з 30 вересня 2003 року по 22 березня 2005 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі (а.с. 71-72).

Згідно ч.2 ст.4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

За злочини, передбачені п.п. 1,6,12 ч.2 ст. 115 КК України, передбачено максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі.

Призначене вироком апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року ОСОБА_5 покарання у виді довічного позбавлення волі відповідає положенням та нормам КК України, які діяли на момент вчинення ним злочинів.

Відповідно до ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

24.12.2015 року набрав чинності Закон України №838-VIII від 26.11.2015 року «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання», яким ч.5 ст.72 Кримінального кодексуУкраїни викладено в такій редакції: "5. Зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

У разі призначення судом іншого покарання, ніж позбавлення волі, зарахування строку попереднього ув`язнення в межах того самого кримінального провадження здійснюється в такому порядку:

1) строк попереднього ув`язнення переводиться у строк позбавлення волі відповідно до співвідношення, визначеного абзацом першим цієї частини;

2) визначений відповідно до пункту 1 цієї частини строк позбавлення волі переводиться в інший призначений вид покарання відповідно до співвідношення, визначеного частиною першою цієї статті.

При призначенні основного покарання, не зазначеного в частині першій цієї статті, суд зобов`язаний повністю звільнити засудженого від відбування такого основного покарання.

Частиною 1 ст. 72 КК України (в редакції на момент набрання чинності Законом України №838-VIII від 26.11.2015 року) передбачено, що при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення:

1) одному дню позбавлення волі відповідають:

а) один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту;

б) два дні обмеження волі;

в) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

г) вісім годин громадських робіт;

2) одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту відповідають:

а) два дні обмеження волі;

б) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

3) одному дню обмеження волі відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

4) одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт.

Однак, згідно ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року переведення строку попереднього ув`язнення у строк позбавлення волі та в подальшому в інший призначений вид покарання відповідно до співвідношення, визначеного частиною першою цієї статті, а також обов`язок суду звільнити засудженого від відбування призначеного основного покарання, не зазначеного в частині першій цієї статті, передбачено лише разі призначення судом іншого покарання, ніж позбавлення волі. При цьому, у вказаній нормі не конкретизовано, якого саме позбавлення волі, довічного чи на певний строк, тобто законодавець мав на увазі будь-яке позбавлення волі.

Вказаний висновок узгоджується, з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 26.10.2017 року по справі №344/7495/16, згідно якої положення частини п`ятої статті 72 КК в редакції Закону №838-VІІІ слід тлумачити таким чином, що в ній фактично використане родове поняття позбавлення волі, яке складає зміст відразу двох видів покарань: позбавлення волі на певний строк і довічного позбавлення волі.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 70 КК, при складанні покарань у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покараньдовічним позбавленням волі, а згідноч. 2 ст. 71 цього Кодексу при складанні покарань у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Таким чином, положення ст. 72 КК, в частині визначених правил складання покарань та встановленого співвідношення покарань, при їх переводі з менш суворого виду покарання у більш суворий не розповсюджуються на такий вид покарання як довічне позбавлення волі, оскільки при призначенні покарання як за сукупністю злочинів, так і за сукупністю вироків, остаточне покарання визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавлення волі при складанні цих покарань.

Відповідно до даних АСДС Роменського міськрайонного суду Сумської області, ОСОБА_5 вже звертався до суду з аналогічним клопотанням про звільнення від покарання у виді довічного позбавлення волі на підставі Закону України від 26.11.2015 р. № 838-VIII, однак у його задоволенні було відмовлено ( Ухвала Роменського міськрайонного суду від 03.09.2025 року).

Враховуючи викладене, клопотання ОСОБА_5 про звільнення від покарання на підставі Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року та звільнення з місць позбавлення волі,- задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст.537,539КПК України, ст.ст.70-72КК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про звільнення від покарання довічного позбавлення волі на підставі Закону України від 26.11.2015 року № 838-VIII,- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 7 днів з дня складення повного тексту ухвали суду, засудженим - з дня отримання копії повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено і проголошено 23 березня 2026 року о 11 год. 45 хв.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_6