Рішення № 135053182, 18.03.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/2859/25

Провадження № 2/373/224/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі

головуючої судді Залеської А.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

Короткий виклад позовних вимог та їх обґрунтування

Позивач ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 4032456 від 02.11.2021 у загальному розмірі 40232,5 грн. Також просив стягнути судовий збір розмірі 2422,4 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 16000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

02.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 4032456 в електронній формі, шляхом обміну електронними повідомленнями та документами в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця. Позичальник прийняв пропозицію на укладання договору та надав відповідь (акцепт) у виді анкети-заявки, яку підписав шляхом відправлення кредитодавцю електронного повідомлення із застосуванням підпису одноразовим ідентифікатором, який попередньо був направлений кредитодавцем на мобільний телефонний номер позичальника.

Кредитодавець ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконав та надав відповідачу кредит у розмірі - 7000 грн шляхом перерахування коштів у день укладення договору (02.11.2021) на картковий рахунок позичальника за реквізитами платіжної картки, які він вказав при оформленні договору.

Відповідно до п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом складають 1312,5 грн, що нараховуються за ставкою 1,25 % за кожен день строку користування, який становить 15 днів - до 17.11.2021 (п.1.3, п.1.4 договору).

Окрім цього у п. 1.6 договору передбачена стандартна (базова) процентна ставка - 5,0 % від залишку по кредиту за кожен день користування кредитом, яка застосовується у разі неповернення кредиту у визначений договором строк. У такому випадку у відношенні позичальника, який кредит не повернув діють правила автоматичної пролонгації договору на стандартних умовах (за вищою ставкою), але не більше 60 днів.

Відповідач не виконав своє грошове зобов`язання за кредитним договором, грошові кошти не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив.

26.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір № 26-01/2022-83, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4032456 до позичальника ОСОБА_1

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до боржника ОСОБА_1 за договором № 4032456 на суму 40232,5 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 32462,5 грн - заборгованість за процентами; 770,00 грн - несплачена комісія.

Процесуальні рішення та дії у справі.

Ухвалою суду від 23.09.2025 відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Ухвала про відкриття провадження, що була направлена за місцем реєстрації відповідача, повернулась без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а отже у відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи судом.

Відзиву на позов відповідач не подав, інших заяв та клопотань процесуального характеру від нього також не надходило.

Зважаючи на такі обставини суд розглянув справу за письмовими матеріалами відповідно до ч.2 ст. 191, ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Фактичні обставини, аналіз та оцінка письмових доказів.

02.11.2021 ОСОБА_1 шляхом реєстрації через особистий електронний кабінет, що створений в ІТС на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» подав заявку на отримання кредиту (анкету-заяву) № 4032456 на суму 7000,00 грн строком користування - 15 днів.

По заяві позичальника № 4032456 кредитодавцем прийнято рішення 02.11.2021 про погодження вищевказаних умов кредитування.

Згідно довідки ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ідентифікований Товариством.

02.11.2021 відповідач підписав договір одноразовим ідентифікатором U87121, який відправлено кредитодавцем позичальнику на номер телефону НОМЕР_2 .

Таким чином, 02.11.2021 був укладений договір про споживчий кредит № 4032456 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 у формі електронного документа, текст якого направлений кредитодавцем в електронний кабінет позичальника.

За змістом кредитного договору сторони погодили такі основні умови: сума кредиту 7000,00 грн (п. 1.2); строк надання кредиту 15 днів (п. 1.3); термін повернення кредиту, сплати комісії та процентів: 17.11.2021 (п. 1.4); комісія за надання кредиту 770,00 грн, яка нараховується за ставкою 11,00 % від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1). Проценти за користування кредитом становлять 1312,5 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, тобто за 15 днів (п. 1.5.2). Тип процентної ставки фіксована (п. 1.7).

Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 9082,5 грн, до якої включено розмір кредиту та загальні витрати у виді процентів та комісії (п. 1.5).

Згідно з п. 2.4.1 договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 договору (тобто до 17.11.2021), а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.

Можливість продовження кредитування (пролонгація) на умовах застосування процентної ставки, визначеної у п. 1.5.2 договору (1,25 %), врегульовано п. 2.3.1.1 договору, де передбачено періоди, на який може бути продовжено строк кредитування: на 3, 7, 15 днів - максимально, а також вказана ставка комісії: 3%, 5% та 10%, яка підлягає сплаті за таке продовження. У цьому пункті зазначається, що для продовження строку кредитування на тих самих умовах позичальник також має сплатити частину заборгованості по кредиту.

Водночас, пунктом 1.6 договору передбачена стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом 5,00 % в день від фактичного залишку кредиту, яка згідно положень п. 2.2.3 застосовується у випадку неповернення кредиту у строк визначений договором, що може визначатись кредитодавцем як продовження кредитування на стандартних умовах (п. 2.3.1.2 договору) або мати характер відповідальності за прострочення позичальником зобов`язання (п. 4.2 договору).

За змістом п. 7.1 кредитного договору сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутися не пізніше дати, встановленої п. 1.4 (17.11.2021).

Додатком до договору є Графік платежів, згідно якого у день закінчення строку, на який надано кредит 17.11.2021 позичальник повинен повернути кредит - 7000,00 грн, сплатити комісію - 770,00 грн та проценти - 1312,5 грн, а всього 9082,5 грн.

Аналогічні відомості містить Паспорт споживчого кредиту № 4032456.

TOB «Мілоан» свої зобов`язання виконало та 02.11.2021 перерахувало позичальнику ОСОБА_1 кредитні кошти за договором № 4032456 у розмірі 7000,00 грн платіжним методом картки VISA на номер маска/картки НОМЕР_4, що підтверджено електронною квитанцією системи «LIQPAY» ID платежу № 1811168259, де вказано призначення платежу, сума платежу, дата платежу 02.11.2021 13:28.

26.01.2022 ТОВ «Мілоан» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) уклали Договір факторингу № 26-01/2022-83, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило за плату (фінансування), а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників на загальну суму 83672331,46 грн (п. 2.1 договору).

Згідно п. 7.1 Договору розмір фінансування за цим договором згідно Реєстру боржників складає 4097773,59 грн, які фактор ТОВ «Вердикт Капітал» сплачує клієнту шляхом одноразового перерахування грошових коштів протягом п`яти банківських днів.

До позовної заяви додано платіжне доручення № 324190002 від 27.01.2022 про переказ коштів від ТОВ «Вердикт Капітал» на рахунок ТОВ «Мілоан» в сумі 4097773,59 грн за договором факторингу № 26-01/2022-83 від 26.01.2022.

Також до позову долучено Акт приймання-передачі Реєстру боржників, що є додатком до Договору факторингу, де вказано, що клієнт передав фактору права грошової вимоги до боржників кількістю 3679 згідно Реєстру боржників.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників ТОВ «Мілоан» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 (п/номер у реєстрі 647) за кредитним договором № 4032456 від 02.11.2021 на загальну суму заборгованості 30082,5 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за кредитом; 770,00 грн - несплачена комісія; 22312,5 грн - відсотки.

Суму кредитної заборгованості, на яку ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги, позивач підтверджує складеним ТОВ «Мілоан» розрахунком заборгованості під назвою: «Відомість про щоденні нарахування та погашення».

Розрахунок заборгованості свідчить, що у день укладення кредитного договору ? 02.11.2021 окрім суми кредиту 7000 грн (п. 1.2 договору), позичальнику нарахована та включена до заборгованості комісія за надання кредиту у розмірі 11 % від суми кредиту - 770,00 грн (п. 1.5.1), а з 03.11.2021 розпочалось нарахування процентів за ставкою, вказаною у п. 1.5.2 договору (1,25 % в день ) - по 87,5 грн протягом 15 днів, тобто до 17.11.2021, що є датою повернення кредиту згідно п. 1.3 та 1.4 договору. За цей період нараховані проценти у сумі 1312,5 грн (7000,00 грн х 1,25 % х 15 днів).

Починаючи з 18.11.2021, внаслідок невиконання відповідачем свого грошового зобов`язання у строк, визначений договором, кредитодавець розпочав нарахування відсотків за вищою ставкою - 5,00% в день по 350,00 грн щодня (7000,00 грн х 5,0 %) та нарахував їх з 18.11.2021 по 16.01.2022 (60 днів) у сумі 21000,00 грн (350 грн х 60 днів).

10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) та ТОВ «Коллект Центр» (новий кредитор) уклали Договір про відступлення (куплю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» шляхом продажу відступило ТОВ «Коллект Центр» належні йому права вимоги до боржників (п. 2.1 договору).

Згідно п. 7.1, 7.2 згаданого Договору сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за договорами ТОВ «Коллект Центр» сплачує ТОВ «Вердикт Капітал» грошові кошти у розмірі 5312491,59 грн протягом 1065 календарних днів з дати підписання цього договору.

Представник позивача долучив до позовної заяви акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023, відповідно до якого непогашені грошові зобов`язання ТОВ «Коллект Центр» має перед ТОВ «Вердикт Капітал», які виникли на підставі Договору про відступлення (куплю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 в сумі 5312491,59 грн сторони договору вважають припиненими.

Також до позову долучено Акт приймання-передачі за Договором № 10-01/2023, де вказано, що ТОВ «Вердикт Капітал» передав ТОВ «Коллект Центр» Реєстр боржників в електронному вигляді, права вимоги за якими відступаються.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору про відступлення (куплю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 (п/номер у реєстрі 30786) за кредитним договором № 4032456 від 02.11.2021 на загальну суму заборгованості 40232,5 грн, з яких: 7000,00 грн - кредит; 770,00 грн - комісія; 32462,5 грн - відсотки.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Вердикт Капітал», останній у період з 26.01.2022 по 23.02.2022 (29 днів) здійснив донарахування відповідачу відсотків за ставкою - 5,00 % в день від суми кредиту - по 350,00 грн щодня, що разом склало 10150,00 грн (350 грн х 29 днів). У підсумку свого розрахунку ТОВ «Вердикт Капітал» визначив заборгованість ОСОБА_1 в сумі 40232,5 грн, з яких: 7000,00 грн - неповернутий кредит; 32462,5 грн - відсотки (22312,5 грн + 10150,00 грн); 770,00 грн - комісія за надання кредиту.

Позивач ТОВ «Коллект Центр», до якого на підставі договору Договору від 10.01.2023 перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 по заборгованості за кредитним договором № 4032456 від 02.11.2021, суму боргу не змінював та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 40232,5 грн кредитного боргу.

Правове регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до положень ст. 12 та ст. 13 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд, добросовісно та розумно, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб. Не допускається зловживання правом у будь-якій формі.

За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 1, ч. 2 ст. 631 ЦК України).

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»; 2) електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін.

Відповідно до п. 6 ст. 3 цього Закону підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.1 ст. 641 ЦК України пропозицією укласти договір (офертою) є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться.

За змістом ч.2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції (акцептом), якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 («Позика»), якщо інше не встановлено параграфом 2 («Кредит») і не випливає із суті кредитного договору.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Згідно положень ч. 1- 3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксована або змінювана. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

За правилами ч.3 ст. 18 ЗУ «Про споживче кредитування» до нового кредитора переходять передбачені цим законом зобов`язання кредитодавця, зокрема щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки).

Відповідно до положень ч. 2, п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону «Про споживче кредитування» забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем денної процентної ставки, реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача.

Частина 8 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Мотиви, з яких виходив суд при вирішенні спору та висновки суду.

Аналізуючи положення цивільного законодавства можна зробити висновок, що істотними (основними) умовами кредитного договору є предмет - грошові кошти (кредит), проценти за користування кредитом (плата) та строк, на який надається кредит. Умови щодо суми кредиту та розміру процентів становлять основне грошове зобов`язання у кредитному договорі, яке має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Кредитний договір може містити й інші (додаткові) умови, які випливають з його змісту та не суперечать закону, зокрема умови щодо відповідальності сторін, надання кредитодавцем додаткових та супутніх послуг, припинення кредитування тощо.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

За правилами ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Письмовими матеріалами доведено, що 02.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 4032456 у формі електронного документу, який направлено позичальнику в особистий кабінет, створений в ІТС товариства після надання відповіді про прийняття пропозиції та підписання заявки на кредит з використання аналогу ЕЦП одноразовим ідентифікатором.

Позичальник ознайомився з істотними (основними) умови кредитного договору, прийняв їх та подав анкету-заяву на кредит № 4032456 від 02.11.2021. Кредитодавець на підставі заяви ОСОБА_1 прийняв рішення про надання кредиту в сумі 7000,00 грн на строк 15 днів, зі сплатою комісії за надання кредиту 770,00 грн, що становить 11 % від суми кредиту та зі сплатою процентів усього в сумі 1312,5 грн, що нараховуються за кожен день строку користування кредитом за ставкою 1,25 % (п. 1.5.2 договору).

Загальна сума до повернення станом на день закінчення строку кредитування - 17.11.2021, для споживача складала: 9082,5 грн, що є орієнтовною загальною вартістю кредиту (7000,00 грн/кредит + 770,00 грн/комісія + 1312,5 грн/ відсотки).

ТОВ «Мілоан» перерахував на рахунок позичальника ОСОБА_1 за номером його банківської картки кредитні кошти 7000,00 грн, що підтверджується квитанцією системи LIQPAY від 02.11.2021.

Згідно «Відомості про щоденні нарахування та погашення» за договором № 4032456 відповідач ОСОБА_1 не вніс жодного платежу за кредитним договором

26.01.2022 ТОВ «Мілоан» відступив ТОВ «Вердикт Капітал» за договором факторингу право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 4032456 на суму заборгованості 30082,5 грн, до якої включено: 7000,00 грн - сума кредиту; 770,00 грн - комісія; 22312,5 грн -проценти.

10.01.2023 на підставі договору № 10-01/2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 4032456 від 02.11.2021 на суму кредитної заборгованості - 40232,50 грн. Вказана сума заборгованості збільшилась за рахунок донарахування ТОВ «Вердикт Капітал» додаткових відсотків за понадстрокове користування кредитом.

Проаналізувавши зміст кредитного договору та розрахунки заборгованостей, складені кредиторами, суд встановив, що до суми кредитної заборгованості в розмірі 40232,5 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача, увійшли такі складові:

1.сума наданого та неповернутого кредиту - 7000,00 грн;

2.комісія за надання кредиту (одноразова) - 770,00 грн згідно п. 1.5.1 договору;

3. несплачені проценти за користування кредитом в розмірі 1312,5 грн, що нараховані за 15 днів строку кредитування: з 03.11.2021 по 17.11.2021 за ставкою 1,25% в день, відповідно до п. 1.5.2 договору;

4. проценти в сумі 21000,00 грн, що нараховані відповідачу кредитодавцем ТОВ «Мілоан» за понадстрокове користування кредитом, протягом наступних 60 днів з 18.11.2021 по 16.01.2022 за ставкою 5,00 % в день, передбаченою у п. 1.6 договору;

5. проценти в сумі 10150,00 грн, що донараховані ТОВ «Вердикт Капітал» з 26.01.2022 по 23.02.2022 (29 днів) за ставкою 5,00 %.

Перевіряючи обґрунтованість вимог нового кредитора (позивача у справі) про стягнення з боржника (відповідача) кредитної заборгованості у заявленому розмірі, суд перевіряє правильність визначення розміру заборгованості на відповідність не лише умовам договору, а й вимогам Закону.

Істотні (необхідні) умови кредитування наведені у розділі 1 Договору про споживчий кредит № 4032456 від 02.11.2021 та в анкеті-заяві позичальника № 4032456 від 02.11.2021, яку погодив кредитодавець своїм рішенням від 02.11.2021 про надання кредиту по заяві. На таких самих умовах складено графік платежів (додаток № 1 до договору) та паспорт споживчого кредиту № 4032456 (додаток № 2 до договору).

Відповідно до умов кредитного договору № 4032456 та Графіку платежів, що є невід`ємною частиною цього договору, основне грошове зобов`язання за договором для позичальника ОСОБА_1 складається з наступного: сума кредиту ? 7000,00 грн; комісія за надання кредиту - 770,00 грн; проценти за користування кредитом за 15 днів строку кредитування за ставкою 1,25 % в день (п. 1.5.2) - 1312,5,5 грн. Зазначене грошове зобов`язання відповідач повинен був виконати не пізніше 17.11.2021 (п. 1.4 договору), а у випадку пролонгації на умовах, визначених п. 2.3.1.1 договору - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

У досліджуваній ситуації відповідачем не було внесено жодного платежу, а отже пролонгації кредитування на тих самих умовах не відбулося.

Не зважаючи на це, кредитодавець після закінчення, визначеного в договорі строку кредитування (до 17.11.2021) не припинив нарахування відсотків на суму залишку по кредиту та протягом наступних 60 днів - до 16.01.2022 здійснив нарахування відсотків у сумі 21000,00 грн за вищою процентною ставкою 5,00% в день (по 350 грн щодня). В подальшому новий кредитор ТОВ «Вердикт Капітал» нарахував відповідачу додаткові відсотки за понадстрокове користування кредитом: з 26.01.2022 по 23.02.2022 (29 днів) за ставкою 5,00 %, які склади суму 10150,00 грн (350 грн х 29 днів).

У цьому контексті суд звертає увагу, що пунктом 1.7 договору про споживчий кредит визначено тип процентної ставки - фіксована, яка за правилом ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України не підлягає зміні протягом всього строку кредитування.

Водночас, кредитодавець у договорі передбачив два розміри процентної ставки: 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2) у тому числі на умовах пролонгації згідно п. 2.3.1.1 договору; 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 договору).

Обидві ці процентні ставки застосовані при розрахунку суми заборгованості відповідача, а тому суд більш детально дослідив та проаналізував умови договору, які передбачають застосування вищої за розміром процентної ставки (п. 1.6 договору).

Процентна ставка 5,00 % (п. 1.6) у кредитному договорі передбачена у додаткових умовах договору на випадок невиконання (прострочення виконання) позичальником свого грошового зобов`язання. Так, за змістом п. 2.2.3 договору ставка процентів, передбачена п. 1.6 застосовується у випадку неповернення кредиту у визначений договором строк. Також пунктом 2.3.1.2 договору передбачено нарахування процентів споживачу за ставкою, визначеною у п. 1.6 договору (5,00 % в день) у випадку, якщо позичальник до закінчення строку, на який надавався кредит не виконав своє грошове зобов`язання: не повернув кредитні кошти, а продовжив користуватись кредитом. У такому випадку кредитодавець закріпив за собою право без повідомлення та згоди позичальника продовжити його кредитування за вищою процентною ставкою, вказаною у п. 1.6 договору максимально ще 60 днів.

Суд вважає, що відповідні умови договору про застосування кредитодавцем після спливу, визначеного в договорі строку кредитування, у чотири рази вищої денної процентної ставки за користування кредитом є істотними змінами умов договору, що погіршують становище позичальника, оскільки тягнуть за собою значне збільшення загальної вартості кредиту, яка не була визначена (обрахована) на день укладання договору. Тому, впровадження (застосування) таких умов договору кредитодавцем, без повідомлення позичальника та без отримання від нього згоди на відповідні зміни порушує, визначені Законом права споживача.

За правилами ч. 7 ст. 12 Закону «Про споживче кредитування» ( в редакції чинній на момент спірних правовідносин) умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною. На переконання суду це положення стосується, у тому числі, умов договору щодо автоматичного продовження (пролонгацій) визначеного в договорі строку кредитування за вищою процентною ставкою, яка не враховувалась при визначенні вартості кредиту.

З врахуванням зазначеного, застосування кредитодавцем положення п. 2.3.1.2 договору щодо так званої пролонгації кредитування у випадку не повернення кредиту у строки, визначені договором, із застосуванням вищої процентної ставки протягом невизначеного періоду (але не більше 60 днів), визнається судом таким що створює істотний дисбаланс між правами споживача та кредитора. А тому відповідне положення договору не підлягає застосуванню, оскільки обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про захист прав споживачів».

Окрім цього, суд зауважує, що пунктом 4.2 договору про споживчий кредит передбачено ще один випадок застосування денної процентної ставки, визначеної у п. 1.6 договору (5,00 % в день), а саме вказано, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, кредитодавець має право нараховувати проценти за ставкою, передбаченою п. 1.6 договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України.

Отже, для суду очевидним є те, що застосування збільшеної процентної ставки 5,0% в день (п. 1.6) у договорі передбачено лише на випадок невиконання позичальником свого основного грошового зобов`язання у строк, на який надавався кредит (з урахуванням усіх пролонгацій). При цьому, ставка процентів у пункті 1.6 договору (5,00 % в день) хоч і названа у змісті договору стандартною (базовою), однак згідно умов договору застосовується виключно для нарахування процентів на залишок неповернутого кредиту після спливу строку, на який надавався кредит. Тож застосування ще однієї вищої процентної ставки під назвою «стандартна» є нічим іншим, як нечіткі та двозначні умови договору.

У частині 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 (справа №444/9519/), від 04.07.2018 (провадження №14-154цс18) та від 31.10.2018 (провадження №14-318цс18) право кредитодавця нараховувати, передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Після закінчення строку, на який надавався кредит, або у разі пред`явлення банком вимоги до позичальника про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов`язання. У такому випадку нарахування кредитором процентів на суму невиконаного (простроченого) грошового зобов`язання має юридичну природу відповідальності, що передбачена статтею 625 ЦК України.

Водночас, пунктом 6 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) було передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 є боржником за договором про споживчий кредит № 4032456 від 02.11.2021. Отримавши кредитні кошти в сумі 7000,00 грн строком користування на 15 днів, відповідач не здійснив жодного платежу на сплату кредиту, процентів та комісії, а отже має прострочене грошове зобов`язання за договором.

Враховуючи усе вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів в сумі 31150,00 грн, які нараховані після спливу, визначеного в договорі строку кредитування (після 17.11.2021) за вищою процентною ставкою, передбаченою у п. 1.6 договору (5,00 % в день) у період з 18.11.2021 по 16.01.2022 (60 днів) - 21000 грн, та у період з 26.01.2022 по 23.02.2022 (29 днів) - 10150,00 грн, оскільки такі проценти мають юридичну природу відповідальності передбачену ст. 625 ЦК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь нового кредитора - позивача ТОВ «Коллект Центр» кредитну заборгованість за договором № 4032456 від 02.11.2021 у розмірі 9082,5 грн, яка складається з наступного: 7000,00 грн - заборгованості за основним зобов`язанням; 1312,5 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом протягом строку, визначеного договором; 770,00 грн - заборгованості за комісією за надання кредиту.

Розподіл судових витрат

За правилами ч. 1 та ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати: на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,4 грн, що підтверджується квитанцією та випискою про зарахування коштів до спеціального фонду державного бюджету.

Позивачем визначено ціну позову сумою стягнення 40232,5 грн. Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги частково на суму 9082,5 грн, що становить 22,58 % від ціни позову, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 546,98 грн (2422,4 грн х 22,58 %).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав Договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, укладений між ТОВ «Коллект Центр» з адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс»; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», в якому наведена тарифікація послуг клієнту; заявку на надання юридичної допомоги № 1366 від 01.08.2025 по супроводу примусового стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ; витяг з акту № 13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025 на суму 16000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд окрім положень щодо пропорційності такого відшкодування, керується положеннями частини 3 статті 141 ЦПК України та виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), їх обсягу, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та фінансового стану обох сторін, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Оцінюючи складність справи як типову та малозначну, враховуючи предмет спору, якість змісту позовної заяви, де мінімально (загально) викладені обставини щодо виникнення заборгованості та її розміру та зовсім не обґрунтовано нарахування процентів за двома різними ставками, беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог, а також суму стягнення, суд зменшує заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу та визначає їх в сумі 3000,00 грн, що відповідає критерію реальності, розумності та справедливості, а також є співмірним із наданими послугами та їх якістю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит № 4032456 від 02.11.2021 у загальній сумі 9082,5 грн (дев`ять тисяч вісімдесят дві гривні 50 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» понесені судові витрати в сумі 3546,98 грн (три тисячі п`ятсот сорок шість гривень 98 копійок), з яких: 546,98 грн - судовий збір; 3000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, адреса місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, 01133;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.О. Залеська