Рішення № 13505253, 20.01.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2011 р.

Справа № 3/54-45.

за позовом Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”в особі відокремленого підрозділу “Рівненська дирекція залізничних перевезень”, м. Рівне

до відповідача: Приватне підприємство "Торговий дім Європацукор", смт. Іваничі

про стягнення 153 816,72 грн. плати за користування вагонами

та зустрічною позовною заявою приватного підприємства “Європацукор”, смт.Іваничі до Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця” в особі відокремленого підрозділу “Рівненська дирекція залізничних перевезень”, м. Рівне

про визнання частково недійсним договору № 35 від 12.09.2002р.

Суддя: Кравчук В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Адамович Т.Г., начальник юридичного сектору, довіреність від 29.07.2010 р. №ню-473

від відповідача: не з’явились

Права та обов’язки представнику позивача (за первісним позовом) відповідача (за зустрічним позовом) роз’яснені відповідно до ст.22ГПК України.

Відводу складу суду відповідно до ст.20 ГПК України не заявлено.

Розпорядженням голови господарського суду від 21.07.2010р. №01-4/83 розгляд справи за позовною заявою Львівської державної залізниці в особі її структурного підрозділу –Рівненської дирекції залізничних перевезень, м. Рівне до приватного підприємства "Європацукор", смт. Іваничі про стягнення 153816,72 грн. плати за користування вагонами та за зустрічною позовною заявою приватного підприємства "Європацукор", смт. Іваничі до Львівської державної залізниці в особі її структурного підрозділу –Рівненської дирекції залізничних перевезень, м. Рівне про визнання частково недійсним договору №35 від 12.09.2002р. було доручено судді Кравчуку В.О.

Ухвалою від 08.09.2010 р. згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України за № 80 змінено назву Львівської державної залізниці на Державне територіально галузеве об'єднання "Львівська залізниця", відповідно структурний підрозділ Рівненська дирекції залізничних перевезень також змінено назву на Відокремлений підрозділ "Рівненська дирекція залізничних перевезень" на підставі наказу №354/Н за підписом начальника ДТГО "Львівська залізниця".

Суть спору: Позивач –Державне територіально-галузеве об’єднання “Львівська залізниця” в особі відокремленого підрозділу “Рівненська дирекція залізничних перевезень” звернувся до господарського суду з позовом до відповідача –приватного підприємства “Європацукор” про стягнення 153 816,72 грн. плати за користування вагонами.

Ухвалою господарського суду від 14.05.2007 р. зустрічну позовну заяву приватного підприємства “Європацукор” до Львівської державної залізниці в особі її структурного підрозділу - Рівненської дирекції залізничних перевезень про визнання частково недійсним договору № 35 від 12.09.2002р. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом - Львівської державної залізниці в особі її структурного підрозділу - Рівненської дирекції залізничних перевезень до приватного підприємства “Європацукор” про стягнення 153 816,72 грн. плати за користування вагонами.

В судовому засіданні 17.01.2011 р. представник позивача за первісним позовом пред’явлені до відповідача вимоги підтримав, просив суд задовольнити останні в сумі 71 358,52 грн. у зв’язку з частковою проплатою заборгованості, разом з тим, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

На день та час судового розгляду справи ПП “Європацукор” всупереч вимогам ухвал суду письмових пояснень та інших документів не подано, компетентного представника в судове засідання не направлено, хоча про день та час розгляду справи в суді було повідомлено належним чином

З огляду на викладене суд вважає, що у відповідача існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду додаткових пояснень, документів з приводу пред’явленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав додаткових заперечень на позов, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами. Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні з приводу розгляду справи за відсутності ПП «Європацукор» не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача (за первісним позовом), господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

В статті 11 Цивільного кодексу України зазначено, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та інших актів законодавства.

Таким чином, права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках.

Відповідно до вимог частини першої ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Водночас відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами –суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Якщо вантажовідправник заявить про відмову від цих вагонів, плата нараховується до моменту одержання відмови. Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами.

За п.5 Правил користування вагонами і контейнерами (ст. 119 - 126 Статуту залізниць України), затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №165/3458, із наступними змінами та доповненнями, плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника. У разі неповернення залізниці вантажовласником вагона (контейнера) протягом 15 діб після прийняття їх вантажовласником плата за користування за ці 15 діб, а потім за кожні 5 діб стягується, не очікуючи повернення вагона (контейнера).

Відповідно до п.3 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам’яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к , Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

Пунктами 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у „Повідомленні про затримку вагонів” (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв’язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передає йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів (п.п. 10, 12, Правил користування вагонами і контейнерами).

В період з жовтня по грудень 2005р. на адресу приватного підприємства "Європацукор" з Польщі та Литви на станцію призначення Іваничі Львівської залізниці прибула значна кількість вагонів з цукровим буряком. Станом на 19.11.2005р. на коліях загального користування простоювало 99 вагонів, а 22.11.2005р. їх кількість зросла до 188. Це значно ускладнило роботу станції по прийманню поїздів, маневрову роботу, подачу вагонів іншим підприємствам. Така ситуація призвела до того, що у відповідності до вищезазначених нормативних актів приватному підприємству "Європацукор" було нараховано плату за користування вагонами в сумі 153 816,72 грн., в т.ч. ПДВ 25 636,12 грн.

Так, відповідно до:

- відомості плати за користування №121255 було нараховано плату за користування вагонами №№ 66038423, 60922309, 67876854. 66937541, 67876342, 66001256, 67918474, 66580754, 67152157, 67608323, 67336626 в сумі 25465 грн. без ПДВ. Загальний час користування вагонами склав 212 год. 10 хв. в т.ч. за актом затримки № 01 - 122 год. 10 хв.

- відомості плати за користування вагонами №121259 нараховано плату за користування вагонами №№ 61229142, 65750606, 66393554, 66811761, 67898627, 67845214, 67907105, 61118514, 65307464, 64780356, 67154013, 66577958, 67915207 в сумі 39695 грн. без врахування ПДВ. Загальний час користування вагонами склав від 273 год. 10 хв. до 255 год. 10 хв., в т.ч. за актом затримки № 01-122 год. 10 хв.

- відомості плати про користування вагонами № 122268 відповідачу нараховано плату за користування вагонами №№ 60610755, 61777876, 65690901, 65333254, 67170837, 67902064, 60685781, 67790428, 67872069, 65709602, 67846220 в сумі 19770 грн. 43 коп. без врахування ПДВ. Вагон знаходився у користуванні відповідача 96 год., сума плати за користування складає 194 грн.72 коп.

- відомості плати за користування вагонами № 116253 залізницею нараховано плату за користування вагонами №№ 66864984 67888008 66064759 65363061 67900563 66557380 66775073 64549256 66596586 67888065 66235177 в сумі 22905 грн. без врахування ПДВ. Загальний час користування вагонами склав від 194 год. 30 хв. до 197 год. 30 хв., в т.ч. за актом затримки № 01 - 170 год.

- відомості плати за користування вагонами № 121260 залізницею нараховано плату за користування вагонами №№ 60565553, 60470747, 60516805, 60595386, 64017510, 63932602, 68048883, 63932107, 60585320, 60797727, 63375075, 63625214, 63931349, 60466463, 62228648 в сумі 7977грн.75 коп. без врахування ПДВ. Загальний час користування вагонами склав 263 год. 10 хв. в т.ч. за актом затримки № 02 - 152 год. 20 хв.

- відомості плати за користування вагонами № 121262 залізницею нараховано плату за користування вагонами №№ 61001137 67821777 66430638 63637607 - 64947179 66973231 60195351 67104364 67317164 62500301 65971327 66648411 60915873 62873732 6742663 5 64944051 в сумі 9049грн.91 коп. без врахування ПДВ. Загальний час користування вагонами №№ 67821777, 66430638, 63637607, 64947179, 66973231 склав 276 год. 50 хв., вагонами №№ 61001137, 60195351, 67104364, 67317164, 62500301, 65971327, 66648411, 60915873, 62873732, 67426635, 64944051 - 280 год. 50 хв., в т.ч. за актом затримки № 02 - 152 год. 20 хв.

- відомості плати за користування вагонами № 121263 залізницею нараховано плату за користування вагонами №№ 63024483 60827110 65773681 63451470 63300990 61029112 в сумі 3317 грн.51 коп. без врахування ПДВ. Загальний час користування вагонами склав 272 год. 20 хв., вагона № 61029112 - 280 год. 50 хв., в т.ч. за актом затримки № 02- 152 год. 20 хв.

Плата за користування вагонами розраховувалась із застосуванням Ставок плати за користування вагонами залізниць, зазначеними в Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та склала: 25465 грн. + 39695 грн. + 19770,43 грн. + 22905 грн. + +7977,75 грн. + 9049,91 грн. + 3317,51 грн. = 128180 грн. 60грн. + 25636 грн. 12 коп. - ПДВ 20% = 153 816 грн. 72 коп.

06.12.2005р. у встановленому законодавством порядку позивачем на адресу ПП «Європацукор» було направлено претензію за №158 з вимогою проведення останнім належних розрахунків по сплаті заборгованості в розмірі 153 816 грн. 72 коп. за користування вагонами (а.с.128, І том)

Зазначену вимогу було залишено ПП «Європацукор» без відповіді та належного реагування. Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для звернення останнього до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості 153 816 грн. 72 коп.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, господарський суд прийшов до висновку про підставність (на момент звернення до суду) пред’явленого позивачем до відповідача позову щодо стягнення плати за користування вагона в сумі 153 816,72 грн. Дана сума підтверджується залізничними накладними, відомостями плати за користування вагонами, актами загальної форми, актами затримки вагонів, пам’ятками про користування вагонами, наказами залізниці, розрахунками плати за користування вагонами (а.с. 10-134, І том)

Разом з тим, враховуючи часткове (на суму 82 458,20 грн., що стверджується накопичувальною карткою №2706373 від 27.06.2006 р. та платіжними дорученнями від №1028, №174 від 22.06.2006 р., а.с. 66, ІV том) погашення відповідачем суми боргу суд вважає за необхідне провадження у справі в цій частині вимог припинити згідно п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та задовольнити позов в частині стягнення залишку заборгованості 71 358,52 грн.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача (частково проплата заборгованості здійснена відповідачем після звернення позивача з позовною заявою до господарського суджу та порушення останнім провадження у справі), витрати, пов’язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок ПП «Європацукор».

Розглянувши позовні вимоги викладені у зустрічній позовній заяві ПП «Європацукор» від 28 квітня 2007 року, а саме про визнання недійсними пунктів 2.2, 3.1, 3.4, 4.2, 7.5 договору №35 від 12.09.2002 р. про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані послуги, укладеного з Львівською державною залізницею в особі структурного підрозділу Рівненської дирекції залізничних перевезень, суд встановив наступне:

12 вересня 2002 року між ПП «Європацукор» та Львівською державною залізницею в особі структурного підрозділу Рівненської дирекції залізничних перевезень було укладено договір №35 про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані послуги (далі – договір, а.с. 146, І том)

Предметом договору є надання відповідачем позивачу послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги (п.1.1 договору).

Пунктом 2.2. договору визначено, що відповідач зобов’язується приймати до перевезення вантажі позивача, для чого подавати під навантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками позивача та надавати йому додаткові послуги, пов’язані з перевезенням вантажів.

Згідно з п. 3.1 договору розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначаються вантажовласником виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів. Розмір плати за перевезення визначається у відповідності до тарифного керівництва №1 (ТК№1) з врахуванням коефіцієнтів оголошених Укрзалізницею. Розмір плати за додаткові послуги, для яких відсутні тарифні ставки можуть змінюватись за вільними тарифами (ТК №1 п. 26 р.1) – згідно із затвердженими калькуляціями, які можуть змінюватись.

Пунктом 3.4 встановлено, що не рідше одного разу на місяць вантажовласник і залізниця проводять звірку розрахунків, результати якої оформлюються актом. У разі неявки представника вантажовласника для проведення звірки залізниця має право припинити надання послуг і закрити його особовий рахунок (код).

Відповідно до п.п. 4.2, 7.5 договору залізниця несе відповідальність перед вантажовласником за списання сум з його особового рахунка за документами, що не мають відношення до вантажовласника. У разі виявлення такого залізниця негайно відновлює неправильно списану суму на особовому рахунку вантажовласника. Вантажовласник відповідно до Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» №0644/3 від 06.04.2000 р. зобов’язаний здійснити у встановленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів.

Приватне підприємство «Європацукор» просить вищеперелічені пункти договору визнати недійсними на підставі ст.. 48 Цивільного кодексу УРСР у зв’язку з невідповідністю їх формі договору, визначеної Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Мінтранспорту України від 21.11.2000 р. №644.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором перевезення, відносини сторін регулюються його умовами та Главою 30 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на момент укладення договору, оскільки відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.

Крім того, у відповідності до ст.ст. 17, 71 Статуту залізниць України відносини залізниці з підприємством визначаються договором, форма якого встановлюється Правилами. Детальна регламентація відповідних відносин передбачена у Правилах обслуговування залізничних під'їзних колій та Правилах розрахунків за перевезення вантажів.

Згідно ст. 358 Цивільного кодексу УРСР, за договором перевозки вантажу транспортна організація (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення і видати його управомоченій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник зобов'язується сплатити за перевозку вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР цивільні права і обов’язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України про судову практику в справах про визнання угод недійсними від 28.04.1978 р. за правилами ст.48 ЦК угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції. Ст. 48 ЦК УРСР застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, при ущемленні угодою особистих або майнових прав неповнолітніх дітей, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними (статті 45-47, 49-58 ЦК). Правила зазначеної статті застосовуються також до наслідків визнання недійсною угоди при недодержанні форми, в якій угода під страхом недійсності має бути укладена.

Також чинним законодавством встановлено, згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Посилання ПП «Європацукор» у зустрічному позові на обставини, з якими він пов’язує недійсність договору, суд не може прийняти до уваги, оскільки ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Оспорювані пункти договору не суперечать і відповідають за формою та змістом пунктам договору, визначеного у Правилах розрахунків за перевезення вантажів.

Позивач за зустрічним позовом – ПП «Європацукор» не довів невідповідність пунктів спірного договору чинному на момент укладення законодавству, тому у суду немає підстав для визнання пунктів договору 2.2, 3.1, 3.4, 4.2, 7.5 договору №35 від 12.09.2002 р. про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані послуги недійсними та покладення судових витрат на відповідача за зустрічним позовом.

Враховуючи вищевикладене, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом УРСР, Правилами користування вагонами і контейнерами, Правилами розрахунків за перевезення вантажів, Статутом залізниці України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства “Європацукор” (Волинська область, смт. Іваничі, вул. Заводська, 18, код ЄДРПОУ 31979894) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" (м. Рівне, вул.16 Липня, 17, код ЄДРПОУ 25894955) 71 358,52 грн. плати за користування вагонами, 1538,17 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Провадження в частині стягнення 82 458,20 грн. – припинити.

4. В задоволені зустрічного позову відмовити.

Суддя В. О. Кравчук

Повний текст рішення

складено та підписано

20.01.11