Рішення № 135042882, 11.03.2026, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/1496/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2026 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Желіховського В.М.

секретаря судових засідань Гречанівської В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в селищі Літин за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №1181566 від 30.04.2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 30.04.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_2 укладено Договір позики №1181566, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 2 500,00 грн. строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису dU8WqG5SOw, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2

Позикодавець на виконання Договору позики №1181566 від 30.04.2021 року, передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 2 500,00 грн. за посередництвом платіжної системи ТОВ «ФК Фінекспрес» - платіжна система, яка діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на банківську платіжну картку фізичної особи).

26.10.2021 р. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» уклали Договір факторингу № 2610 від 26.10.2021 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1181566 від 30.04.2021..

03.04.2023 р. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 р. за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1181566 від 30.04.2021.

Свої зобов`язання відповідач за кредитним договором в добровільному порядку не виконує, за таких підстав представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 8 267,23,00 грн., зокрема 2 500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 5 776,23 грн. сума заборгованості за відсотками, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 17.11.2025 відкрито провадження по справі та призначено розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. 24.12.2025 до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Зачепіло З.Я., в якому зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами своїх позовних вимог, а надані ним докази є недостатніми, не підтверджують обставини справи, а тому позов є необгрунтованим.

Зокрема, позивачем не надано доказів на підтвердження права вимоги за основним зобов`язанням.

Відсутні належні та достовірні докази переказу коштів на рахунок відповідача, саме у тих розмірах, які заявляє позивач.

Надана ними Інформаційна довідка про переказ коштів Кредитним договором, згідно якої ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахував на невстановлений банківський рахунок кошти в сумі 2500 грн. При цьому номер рахунку отримувача в ній не відображається, як в не відображається ПІБ, РНОКПП особи, тому ідентифікувати відповідача як власника банківської картки та отримувача цих коштів за вказаним документом неможливо.

Також цей документ не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Тому, вважають, сама по собі надана довідка сформована платіжним сервісом ТОВ «ФК «Фінекспрес», не є належним та достатнім доказом виникнення та існування між кредитором та відповідачем кредитних відносин та доказом заборгованості.

Надане позивачем платіжне доручення також не можна вважати належним та допустимим доказом.

Позивачем на обґрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором заборгованості. У матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків, а також, зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.

Разом з тим, вважають, що сума заборгованості по відсотках у розмірі 5 776,23 гривень нарахована з порушенням вимог закону, оскільки, відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право стягнути заборгованість по нарахованим та несплаченим процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно копії наданої позивачем кредитного договору № 1181566 від 30.04.2021 року погоджений строк на який видавався кредит становив 30 днів, з 30.04.2021 року по 30.05.2021 року, загальна вартість кредиту складає 2507,50 гривень з яких 7,50 гривень проценти за користування кредитом. Таким чином, наданий позивачем розрахунок заборгованості не грунтується на умовах кредитного договору.

У межах строку кредитування до 30.05.2021 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти за користування кредитними коштами. Тобто, сторони погодили порядок і строки повернення кредиту, загальну вартість кредиту. Доказів того, що в подальшому сторонами пролонговано вказаний договір матеріали справи не містять Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

За таких підстав, просять відмовити в задоволенні позову повністю.

30.12.2025 до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача ТОВ "Фінпром Маркет" Ткаченко Ю.О., в якій зазначає, що твердження відповідача стосовно ненадання позивачем доказів перерахування коштів на картковий рахунок відповідача - не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.

Саме по собі посилання представника відповідача у відзиві на те, що не надано докази перерахування коштів на картковий рахунок відповідача, не заслуговує на увагу, оскільки лише ОСОБА_1 будучи стороною вказаного правочину, мала можливість надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження того, що відповідні кошти не зараховувались на її карткові рахунки, вказані у договорах, у період часу, про який стверджує позивач, або того, що карткові рахунки йому не належать, оскільки лише відповідач має доступ до свого рахунку. Крім того, відповідач в рахунок погашення заборгованості за договором позики здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 193,77 грн. (01.06.2021 - 50,00 грн., 01.06.2021 - 50,00 грн., 15.06.2021 - 93,77 грн.), що у свою чергу додатково підтверджує отримання відповідачем коштів за договором позики та його укладання.

Щодо нарахування процентів зазначають, що вони нараховані на умовах визначених договором.

Представник позивача ТОВ "Фінпром Маркет" Ткаченко Ю.О. у судове засідання не з`явилася, у відповідь на відзив міститься вимога здійснювати розгляд справи за відсутності позивача. Позовні вимоги підтримують повністю.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Жовта А.С. в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав зазнчеинх у відзиві, з огляду на те, що вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Також просить відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки вказаний розмір є необгрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.04.2021 (а.с.10) між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_2 укладено Договір позики №1181566, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 2 500,00 грн. строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована).

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису dU8WqG5SOw, що був надісланий на вказану відповідачем, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с.11).

Позикодавець на виконання Договору позики №1181566 від 30.04.2021 року, передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 2 500,00 грн. за посередництвом платіжної системи ТОВ «ФК Фінекспрес», що підтверджується листом (а.с.13) та електронною платіжною інструкцією №992002df-38fe-4311-a11c-fdbc2888efb9 від 30.04.2021 року (а.с.14).

26.10.2021 р. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» уклали Договір факторингу № 2610 від 26.10.2021 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1181566 від 30.04.2021, що підтверджується Реєстром Вимоги (а.с.17-18).

03.04.2023 р. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 р. (а.с.21) за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1181566 від 30.04.2021, що підтверджується Реєстром боржників (а.с.24-25

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с.6-8)

За період з 30.04.2021 по 15.10.2025 у відповідача ОСОБА_1 існує заборгованість через невиконання умов договору позики №1181566 від 30.04.2021 в розмірі 8 267,23,00 грн., зокрема 2 500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 5 776,23 грн. сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до листа АТ «Універсал Бан» за №БТ/У-6948 від 09.03.2026 (а.с.77-78) судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано банківську картку № НОМЕР_1 і зазначено рух коштів по вказаному рахунку, зокрема 30.04.2021 міститься надходження коштів в розмірі 2500 грн.

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

30 вересня 2015 року набрав чинності Закон України «Про електронну комерцію» який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII.

Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

За правилами частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

З матеріалів справи слідує, що було укладено кредитний договір в електронному вигляді, яким передбачено передачу коштів в безготівковій формі шляхом їх зарахування на платіжну картку позичальника.

Судом встановлено, що дійсно між товариством та відповідачем було укладено електронний Договір позики №1181566 від 30.04.2021, який відповідачем був підписаний шляхом зазначення одноразового ідентифікатора через особистий кабінет, доступ до якого має лише клієнт тобто відповідач, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноруч введений відповідачем для електронного підпису та свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору.

Отже, підписавши угоду одноразовим електронним ідентифікатором ОСОБА_1 добровільно погодилася у письмовому вигляді на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання та відсотки за користування кредитом.

Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Отже, враховуючи, те що ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило право вимогита ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ», а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» відповідно відступило право вимоги ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» за кредитним договором до боржника ОСОБА_1 , а тому у позивача наявне право на пред`явлення позову про стягнення заборгованості за цим договором.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що із наданих суду доказів встановлено, що відповідач отримала кредитні кошти, проте відповідачем не виконується зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, згідно з розрахунком позивача, у відповідача ОСОБА_1 наявний борг в сумі 8 267,23,00 грн., зокрема 2 500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 5 776,23 грн. сума заборгованості за відсотками.

Суд не бере до уваги твердження сторони відповідача ОСОБА_1 щодо недоведеності позивачем позовних вимог належними та допустимими доказами та відсутністю підстав для їх задоволення.

Із наданих позивачем доказів, судом встановлено, що ОСОБА_1 свідомо, самостійно шляхом розміщення інформації в особистому кабінеті звернулася до товариства за отриманням кредитних коштів, отримала їх та користувалася ними.

Факт зарахування, отримання та користування відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується листом АТ «Універсал Бан» за №БТ/У-6948 від 09.03.2026.

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність спірних правовідносин між сторонами, які відносяться до договірних зобов`язань, зокрема, кредиту, встановив, що права позивача відповідачем порушені, оскільки відповідач не виконувала належним чином умови договору про надання кредиту, тому права позивача підлягають захисту.

Враховуючи вище зазначене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором.

Суд не погоджується із твердження сторони відповідача щодо того, що невірно нараховані проценти за користування кредитними коштами, тобто вони перевищують 30 денний термін на який вони були надані, які жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами, та з огляду на таке.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

У пункті 2 Договору позики зазначено, що сума позики у 2 500,00 грн., надається строком на 30 днів під процентну ставку (базова) в день 1.99 % (фіксована). Додатково в зазначеному пункті наведений орієнтовний/попередній графік погашення заборгованості, згідно якого протягом 30 днів застосовується знижена процентна ставка/день 0,01%. За понадстрокове користування позикою (її частиною) за день встановлена процентна ставка 2,70%. Проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики, пункт 3 цього Договору.

Враховуючи зазначене, відповідач уклавши кредитний договір строком на 30 днів з 30.05.2021 порушила умови зобов`язань, тим самим свідомо допустила нарахування відсотків визначених умовами кредитного договору.

Тобто, звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач на підтвердження своїх позовних вимог надав суду належні докази того, що він набув права грошової вимоги до відповідача на законних підставах, у розмірі, якому він отримав згідно укладених договорів факторингів, будь-яких своїх нарахувань позивачем здійснено не було, а тому відсутні підстави для відмови в задоволені позовних вимог.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжного доручення про сплату судового збору, розмір судових витрат, понесених позивачем, складає 2 442,40 грн., а тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути суму судових витрат по сплаті судового збору.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до частин 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правової допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 (а.с. 27-29), акт приймання-передачі справи на надання правничої допомоги (а.с.30), Витяг з Акту №2-ФП (а.с.31), де вартість правничої допомоги становить 4500, 00 грн.

Відповідач у відзиві заперечує щодо такого розміру, зазначає лише про занадто завищений розмір на оплату витрат на правничу допомогу, проте своєї позиції щодо визначення будь-якого розміру не зазначає.

Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу у даній справі.

Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 137, 141, 209, 247, 258-259, 263-268 ЦПК України, ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) суму заборгованості за Договором позики №1181566 в розмірі 8 276,23 грн., з яких 2 500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 5 776,23 грн. сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422, 40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду сторони можуть подати протягом 30 днів після проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Желіховський В. М.