Ухвала суду № 135039499, 18.03.2026, Люботинський міський суд Харківської області

Справа №: 630/1630/25 Провадження № 2-о/630/9/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Сухорукова І.М.,

за участю секретаря Дубрової А.І.,

представника заявника Дем`яненко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника заінтересованої особи Головного управління пенсійного фонду України у Харківській області про залишення без розгляду

заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ :

Представник ОСОБА_1 адвокат Дем`яненко О.О. звернулася до суду із даною заявою, в якій просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 в період з 07.08.1992 по 29.10.1997 працював в Торговому об`єднанні «НІКА». Встановлення даного факту необхідне заявнику для підтвердження трудового стажу для отримання пенсії за віком.

На обгрунтування заяви вказано, що після виповнення ОСОБА_1 60 років, він звернувся до відділення ПФУ з приводу призначення йому пенсії за віком. Така пенсія йому була призначена з 11.06.2025. Після отримання розрахунку страхового стажу, ОСОБА_1 виявив, що йому не було зараховано у загальний стаж періоди роботи з 07.08.1992 по 29.10.1997 у Торговому об`єднанні «Ніка». На усне звернення він отримав відповідь про те, що записи у трудовій книжці за вказаний період завірені печаткою підприємства, що має нечіткий відбиток, через що неможливо зарахувати цей період до трудового стажу для нарахування пенсії.

Ухвалою від 06 січня 2026 року було відкрито провадження у справі.

Представник заінтересованої особи Головного управління пенсійного фонду України у Харківській області у судові засідання не з`явився, надіслав системою «електронний суд» клопотання про розгляд заяви у його відсутності, а також заперечення на заяву, де просив залишити її без розгляду у зв`язку із наявністю спору. На обґрунтування такої позиції зазначив, що заявник просить встановити факт його перебування у трудових відносинах з ТО «Ніка», і з цього вбачається спір про право, яке підлягає захисту в порядку адміністративного судочинства. Спір виходить за межі встановлення юридичного факту, що може розглядатися в окремому провадженні. Оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, здійснюється за правилами адміністративного судочинства.

Представник заявника та заявник у судовому засіданні 22.01.2026 заяву підтримали у повному обсязі. Представник заявника вказала, що встановлення факт роботи заявника у ТОВ «Ніка» у період з 07.08.1992 по 29.10.1997 необхідно для подальшого зарахування цих періодів до страхового стажу.

У судовому засіданні 18.03.2026 представник заявника проти залишення заяви без розгляду заперечувала, та наполягала, що спору про право немає. Захист права заявника у порядку адміністративного судочинства є неможливим, оскільки в адміністративному судочинстві юридичні факти не встановлюються, а без встановлення юридичного факту захист права ОСОБА_1 є неможливим.

Вислухавши представника заявника, перевіривши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання заінтересованої особи про залишення заяви без розгляду.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження зокрема справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Такий правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, які можуть бути встановлені судом визначений ч. 1 ст. 315 ЦПК України і він не є вичерпним, а саме, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно із ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Ч. 1 ст. 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

У своїй заяві ОСОБА_1 просить встановити факт його роботи у ТОВ «Ніка» у період з 07.08.1992 по 29.10.1997. Із заяви вбачається, що встановлення цього факту необхідно заявнику для подальшого зарахування цих періодів до страхового стажу. Також, у заяві зазначено, що встановити даний факт іншим чином, окрім звернення до суду є неможливим, оскільки архівні матеріали з цього приводу відсутні.

Отже, той факт, який ОСОБА_1 просить встановити у порядку окремого провадження, у даному випадку дійсно має юридичне значення для зарахування певного періоду роботи до його страхового стажу.

При цьому, заявник не посилається на порушення норм законодавства зі сторони Пенсійного фонду, які б могли бути предметом адміністративного позову.

Вирішуючи заявлене представником заінтересованої особи клопотання суд також бере до уваги правові висновки, які були висловлені за аналогічних обставин справи у п.п. 98-105, 107 постанови ВП ВС від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним ст. 2 КАС України.

Ч. 2 ст. 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.

Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.

У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Водночас у ч. 6 ст. 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Встановлення факту роботи заявника ОСОБА_1 у ТО (у подальшому ТОВ) «Ніка» у період з 07.08.1992 по 29.10.1997 може призвести до реалізації права ОСОБА_2 на зарахування цього періоду до страхового стажу, що у свою чергу не свідчить про наявність спору про право цивільне.

Надаючи заперечення на заяву ОСОБА_1 представник Головного управління пенсійного фонду України у Харківській області не ставить під сумнів факт роботи ОСОБА_1 у ТО «Ніка» та не вказав конкретні обставини, з яких би міг вбачатися спір про право: наприклад, фальшування заявником поданих документів, перебування заявником у вказаний період в іншій місцевості, чи інші подібні обставини.

Представник Головного управління пенсійного фонду України у Харківській області також не посилається на потенційний майбутній спір про право, у разі встановлення судом факту, про який просить ОСОБА_1 .

Суд бере до уваги, що підставою для звернення ОСОБА_1 за встановленням такого факту стала нечітка печатка підприємства у його трудовій книжці та відсутність архівних документів підприємства ТО (у подальшому ТОВ) «Ніка», яке здійснювало свою діяльність у 90-ті роки. При цьому, заявник не вказує, що у діях пенсійного фонду є порушення норм законодавства, доведення яких має проводитися у порядку адміністративного судочинства.

Встановлення судом такого юридичного факту, у свою чергу, не буде свідчити про порушення норм законодавства зі сторони Головного управління пенсійного фонду України у Харківській області під час обчислення страхового стажу ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 180/2132/21.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним (див. постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20 (провадження № 61-12758св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22)).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що наразі відсутній спір про право між ОСОБА_1 та заінтересованою особою Головним управлінням пенсійного фонду України у Харківській області щодо невизнання чи оспорювання роботи Ткаченка у ТО (у подальшому ТОВ) «Ніка» у період з 07.08.1992 по 29.10.1997.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне залишити клопотання представника заінтересованої особи без задоволення і продовжити розгляд справи по суті.

Керуючись ст.ст. 294, 315 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника заінтересованої особи Головного управління пенсійного фонду України у Харківській області про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали виготовлено 23.03.2026.

Суддя І.М. Сухоруков