Рішення № 135038487, 23.03.2026, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/59/25

Номер провадження 2/341/33/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого - судді Гаполяка Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до:

- ОСОБА_1 ;

- ОСОБА_2 ,

про стягнення інфляційного збільшення і 3 відсотків річних, -

В С Т А Н О В И В:

1.Стислий виклад позиції позивача, відповідачів.

Представник Міньковська А.В. в інтересах довірителя ТОВ «Фінансова компанія «Позика» звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та просить суд стягнути з відповідачів в рахунок погашення заборгованості солідарно 50 232 гривні 70 копійок, що складається з 14 656 гривень 3% річних та 35 576 гривень 70 копійок інфляційного збільшення.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 08 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» укладено Кредитний договір. В порядку забезпечення зобов`язань за Кредитним договором із ОСОБА_2 укладено Договір поруки.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2014 року ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за згаданим Кредитним договором в розмірі 162 700 гривень 03 копійки.

24 листопада 2016 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «ФІНАКТИВ» укладено договір факторингу за змістом якого право вимоги за згаданим Кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «ФІНАКТИВ».

28 листопада 2016 року між ТОВ «ФК «ФІНАКТИВ» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» укладено договір факторингу за змістом якого право вимоги за згаданим Кредитним договором відступлено ТОВ «Фінансова компанія «Позика».

На даний час позика відповідачами не повернута, відтак має місце факт невиконання грошового зобов`язання.

У зв`язку з невиконанням боржниками грошового зобов`язання, з боржників підлягає стягненню солідарно 50 232 гривні 70 копійок, що складається з 14 656 гривень 3% річних та 35 576 гривень 70 копійок інфляційного збільшення, розрахованих за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року.

В судове засідання належно повідомлене про час та місце розгляду справи ТОВ «Фінансова компанія «Позика» представника не скерувала. Представником Козюковим К.А. скеровано заяву про розгляд справи у відсутності представника. Судом постановлено рішення щодо подальшого руху справи.

Представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Тарнавським Г.М. скеровано відзив на позовну заяву за змістом якого представник позов заперечує. Заперечуючи позов представник покликається на те, що 3% річних та інфляційне збільшення можуть бути нараховані в межах загального строку позовної заяви, а саме протягом трьох років до часу звернення до суду. Розрахунок здійснено з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року, а саме переважно за межами строку позовної давності.

У скерованих додаткових поясненнях представник зазначив, що виконавчі провадження з виконання рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2014 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за згаданим Кредитним договором в розмірі 162 700 гривень 03 копійки завершені 17 березня 2016 року у спосіб повернення виконавчого документу стягувачу. Повторно виконавчий лист до виконання не скеровувався. Трьохрічний строк пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив. Вимоги позивача хоча і пітверджені судовим рішенням, однак в подальшому виконання рішення не може бути реалізоване, відтак переходить в категорію натурального зобов`язання.

В судовому засіданні 21 січня 2026 року представник ОСОБА_3 позов заперечив з підстав, наведених у відзиві та додаткових поясненнях.

В судове засідання належно повідомлені про час та місце розгляду справи відповідач ОСОБА_2 , її представник - адвокат Тарнавський Г.М. не з`явились. Представником ОСОБА_3 скеровано заяву про розгляд справи у його та довірительки відсутності. Судом постановлено рішення щодо подальшого руху справи.

Відповідачем ОСОБА_1 скеровано до суду заяву про застосування строків позовної давності. В судове засідання належно повідомлений про час та місце розгляду справи відповідач ОСОБА_1 не з`явився. Судом постановлено рішення щодо подальшого руху справи.

2.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2014 року (справа 352/3103/13-ц) ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ТзОВ «ШЛ ЛТД» на користь ПАТ «Укрсиббанк» борг 162 700 гривень 03 копійки. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: комплексно-приймальний пункт, який складається з цегляного будинку побуту площею 127,5 м2 і цегляного складу площею 17,9м2 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТзОВ «ШЛ ЛТД» на користь ПАТ «Укрсиббанк» судовий збір у розмірі 1 627 гривень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/39390078).

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2017 року постановлено замінити сторону у виконавчому провадженні (стягувача) у справі № 352/3103/13-ц з ПАТ «УкрСиббанк», за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТзОВ «ШЛ ЛТД» про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та звернення на предмет іпотеки на ТзОВ «Фінансова компанія «Позика» (а.с. 4).

ТОВ «Фінансова компанія «Позика» здійснено розрахунок 3% річних та інфляційного збільшення виходячи з суми грошового зобов`язання 162 700 гривень за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року. Визначено суму 50 232 гривні 70 копійок, що складається з 14 656 гривень 3% річних та 35 576 гривень 70 копійок інфляційного збільшення (а.с. 5-6).

За Тисменицьким РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області облікується виконавчі провадження №44893402, де боржниками виступають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з примусового виконання виконавчого листа №352/3103/13-ц, виданого 26 серпня 2014 року Тисменицьким районним судом про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ТзОВ «ШЛ ЛТД» на користь ПАТ «Укрсиббанк» борг 162 700 гривень 03 копійки. Зазначені виконавчі провадження завершені 17 березня 2016 року шляхом повернення виконавчого документа стягувачеві відповідно до пункту 4 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV (стягувач перешкоджає провадженню або не здійснює авансування), що стверджується змістом листа №202737 від 17 листопада 2025 року Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного МУМЮ. На даний час згаданий виконавчий лист у виконавчих службах на виконанні не перебуває (а.с. 102).

3.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Передбачених частиною 2 статті 223 ЦПК України, підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін.

Враховуючи, належність повідомлення сторін, наявність клопотання про розгляд справи у відсутності, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, їх представників.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, суд, з дотриманням положень частини 6 статті 259 ЦПК України та частини 5 статті 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше десяти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог частини 4 статті 268 ЦПК України, підписав судове рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини 1 статті 4, частини 1 статті 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (частина 1 статті 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 дав судам роз`яснення, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

У постанові від 11 лютого 2026 року, ухваленій у справі № 754/511/23 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:

«94. Як зазначалося вище, виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 13 грудня 2012 року у справі № 18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини).

95. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

96. За статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

97. Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»). За пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла до набрання 05 жовтня 2016 року чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження») пропуск встановленого строку пред`явлення документів до виконання визначався як підстава для відмови у відкритті виконавчого провадження.

98. Тобто за межами цього строку (строку пред`явлення виконавчого документа до виконання) виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

99. Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, підстави переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, право стягувача, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання на звернення із заявою про поновлення такого строку до суду визначені у статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження».

100. До 05 жовтня 2016 року положення щодо строків пред`явлення виконавчих документів до виконання, підстави переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, право стягувача, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання на звернення із заявою про поновлення такого строку до суду визначались у статтях 22-24 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».

101. Одним з елементів забезпечення прав учасників справи на стадії виконання судового рішення є встановлена статтею 433 ЦПК України можливість поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання в разі його пропуску з причин, визнаних судом поважними.

102. Метою застосування статті 433 ЦПК України є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа для виконання з поважних причин. Поважними вважаються зокрема, причини, які не залежали від волі стягувача.

103. Наявність судового рішення про відновлення прав на грошові суми не змінює правової природи правовідносин учасників спору, оскільки за своєю юридичною природою рішення суду не породжує нових прав та/або обов`язків, а як спосіб захисту порушеного права на їх отримання лише трансформує та/або підтверджує існуючі зобов`язання з їх виплати у спосіб, обраний позивачем.

104. Водночас можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено судом в установленому законом порядку.

105. Оскільки право на примусове виконання обмежене строком пред`явлення виконавчого документа до виконання, то в разі пропуску такого строку та за умови, що суд відмовив у його поновленні, право на примусове виконання судового рішення вважається остаточно втраченим. Держава більше не забезпечує реалізацію цього рішення через виконавчу службу. Це означає, що рішення стає таким, яке не можна виконати примусово. У такому випадку за загальним правилом судове рішення про стягнення боргу не припиняє самого зобов`язання (борг як цивільно-правовий обов`язок формально продовжує існувати), але реалізація цього зобов`язання неможлива через примусове виконання.

106. Кредитор не може повторно пред`явити виконавчий документ на виконання (строк пропущено, а в його поновленні відмовлено), повторно звернутися до суду про той самий борг (наявне судове рішення щодо цього боргу), вимагати виконання через державні механізми. Боржник уже не зобов`язаний повертати борг через примус і може посилатися на остаточну втрату можливості виконання рішення.

107. Однак це не виключає можливого погашення боргу боржником добровільно, що не буде вважатися безпідставно отриманим майном.

108. У такій ситуації зобов`язання не є задавненим у класичному розумінні, оскільки позовна давність застосовується до звернення з позовом, а тут уже є судове рішення, яке набрало законної сили.

109. Водночас втрата права на примусове виконання судового рішення, припинення можливості його реалізації через пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання і відмову у його поновленні судом свідчить про неможливість захисту такої вимоги в примусовому порядку.

110. У зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відмовою суду в його поновленні право стягувача на примусове виконання судового рішення є остаточно втраченим, а можливість виконання такого рішення - припиненою.

111. Сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не є формальністю, а є самостійною підставою для припинення можливості примусового виконання судового рішення. Відмова в поновленні строку судом означає остаточність правової ситуації, відсутність будь-яких подальших процесуальних механізмів виконання судового рішення, а отже, відносини щодо примусового виконання стають стабільними.

112. З наведеного вбачається, що хоча формально позовна давність не застосовується, фактично зобов`язання втрачає юридичну примусовість, вимога за цим зобов`язанням стає такою, що не може бути захищена в примусовому порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном.

113. Ігнорування кредитором обставин закінчення строку пред`явлення рішення суду до виконання щодо стягнення заборгованості призвело б до надання стягувачу можливості безпідставно уникнути законодавчої вимоги щодо встановлених законом строків та призвело б до безпідставного перебування боржника у невизначеному стані понад установлений законом строк, що порушило б принцип правової визначеності як один з основоположних аспектів верховенства права.

114. Cплив строків пред`явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності після закінчення певного періоду після видачі судом виконавчого документа.

115. Ці строки забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав боржників.

116. Суд гарантує право на справедливий суд як стягувачу, так і боржнику, оскільки має враховувати не лише майнові інтереси стягувача, а й захищати права та інтереси боржника, який у такому випадку правомірно протягом тривалого періоду міг розраховувати на відсутність загрози примусового виконання рішення та притягнення до відповідальності за його невиконання.

117. Отже, зобов`язання зі сплати боргу, яке засвідчене судовим рішенням про його примусове стягнення, строк пред`явлення виконання за яким пропущено і в поновленні такого строку суд відмовив, а можливість його виконання втрачена, не може вважатися припиненим у матеріально-правовому сенсі (може бути виконаним добровільно боржником). Проте таке зобов`язання вважається тим зобов`язанням, вимоги за яким позбавлені примусового захисту, проте добровільне виконання яких визнається належним.

118. У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не можна застосовувати правила частини другої статті 625 ЦК України.»

Враховуючи те, що про солідарне стягнення грошових вимог з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 боргу в розмірі 162 700 гривень 03 копійки ухвалено рішення, однак щодо таких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням, тому застосовування правила частини другої статті 625 ЦК України в даному випадку є не допустимим.

Відтак, в позові слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, суд вважає виконаним свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись статтями 12, 13, 81, 82, 88, 200, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до:

- ОСОБА_1 ;

- ОСОБА_2 ,

з позовними вимогами:

-стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості солідарно 50 232 гривні 70 копійок, що складається з 14 656 гривень 3% річних та 35 576 гривень 70 копійок інфляційного збільшення

-відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач Твариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика", місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8 ідентифікаційний код юридичної особи 39493634;

відповідачі:

- ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання якої за адресою: АДРЕСА_2 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ;

- ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання якого за адресою: с. Маріямпіль, Івано Франківський р-н, Івано Франківська обл., індивідуальний податковий номер 2222620414.

СуддяТарас ГАПОЛЯК