Рішення № 135038478, 23.03.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1449/25

23 березня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Куценка О.О., секретаря судового засідання Двібородчин І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду селища Богородчани цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначило, що 18 червня 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідачем укладено кредитний договір № 00-9819695 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Позивач вказав, що для отримання кредиту відповідач зареєструвалася на сайті кредитодавця та отримала доступ до особистого кабінету. У процесі реєстрації вона пройшла процедуру ідентифікації та верифікації, дотримуючись підказок відповідного сайту кредитодавця. Після цього відповідач ознайомилася з чинною редакцією Правил надання коштів у позику, заповнила свої персональні ідентифікаційні дані, визначені як обов`язкові, та вказала суму коштів, яку бажала отримати. До укладення кредитного договору позичальнику для ознайомлення в особистий кабінет було надано паспорт споживчого кредиту.

Оскільки відповідач погодилася з умовами, запропонованими в паспорті споживчого кредиту, шляхом його підписання за допомогою одноразового ідентифікатора, первісний кредитор сформував та надав відповідачу оферту щодо укладення кредитного договору. Відповідач приєдналася до умов кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора 16541, що, відповідно до вимог законодавства, визнається належним та допустимим способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину. Після вчинення акцепту позичальником кредитодавцем на кредитний договір накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи із кваліфікованою електронною позначкою часу.

На виконання умов кредитного договору 18 червня 2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» ініціювало переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «ПРОФІТГІД» на платіжну картку № НОМЕР_1 . Первісний кредитор свої зобов`язання щодо надання грошових коштів виконав у повному обсязі.

Щодо переходу права вимоги позивач зазначив, що 16 квітня 2025 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 16042025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9819695 від 18.06.2024 року. Згідно з реєстром боржників та актом приймання-передачі реєстру боржників від 16.04.2025 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Також на підтвердження переходу права вимоги за договором факторингу позивач долучив платіжну інструкцію щодо сплати фінансування по реєстру боржників, що свідчить про виконання фактором своїх обов`язків за договором факторингу.

Таким чином, на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача за кредитним договором № 00-9819695 від 18 червня 2024 року становить 22 271,00 грн, яка складається з: 10 350,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 11 921,00 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 00-9819695 від 18 червня 2024 року в розмірі 22 271,00 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до ухвали Богородчанського районного суду Івано-Франківської області про відкриття провадження у справі позов прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином у порядку, передбаченому ст.ст. 128, 130 ЦПК України, відзиву на позов не подала, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надсилала.

За таких обставин, з огляду на відсутність відзиву на позов, заперечень проти позовних вимог та за згоди позивача, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 18 червня 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідачем укладено кредитний договір № 00-9819695 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідач приєдналася до умов кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора 16541, що є підтвердженням підписання договору. Зазначений порядок укладення договору підтверджується кредитним договором, довідкою про ідентифікацію, паспортом споживчого кредиту, правилами надання коштів у позику.

На виконання умов кредитного договору 18 червня 2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» перерахувало грошові кошти шляхом безготівкового зарахування через ТОВ «ПРОФІТГІД» на платіжну картку № НОМЕР_1 , що є доказом того, що відповідач прийняла пропозицію кредитодавця. Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі.

Щодо переходу права вимоги.

16 квітня 2025 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 16042025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до розділу 1 цього договору сторони погодили поняття прав вимоги, реєстру боржників та акту прийому-передачі реєстру боржників. Пунктом 2.1 договору факторингу визначено, що фактор зобов`язується передати клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до п. 2.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно боргів та набуває відповідні права вимоги.

Згідно з п. 2.4 договору факторингу з дати відступлення прав вимоги клієнт перестає бути стороною за укладеними кредитними договорами, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за укладеними кредитними договорами, згідно з реєстром, та набуває всіх прав за ними.

Таким чином, відповідно до реєстру боржників від 16.04.2025 та акту приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу № 16042025-МК/ЮнітКапітал від 16.04.2025, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9819695 від 18.06.2024.

На підтвердження переходу права вимоги за вказаним договором факторингу позивач долучив також платіжну інструкцію щодо сплати фінансування по реєстру боржників, що свідчить про виконання фактором своїх обов`язків за договором факторингу.

Таким чином, право вимоги за кредитним договором № 00-9819695 від 18 червня 2024 року перейшло від ТОВ «МАКС КРЕДИТ» до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на підставі договору факторингу, реєстру боржників та акту прийому-передачі, які оформлені належним чином.

Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Положення частини першої статті 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручного підпису.

Отже, в порушення вищезазначених вимог закону та умов договору, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов`язання, які випливають з кредитного договору, ними дотримано письмову форму укладення кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог ст.ст. 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.

Крім того, суд враховує, що відповідач відзив на позов не подала, проти позовних вимог не заперечила, будь-яких доказів на спростування доводів позивача, доказів погашення заборгованості повністю або частково, а також контррозрахунку заборгованості суду не надала.

Будь-яких конкретних правових доказів про повне або часткове спростування позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал», стороною відповідача суду не надано.

Визначений стороною ТОВ «Юніт Капітал» математичний розрахунок кредитної заборгованості, про яку йдеться в позові, стороною відповідача не спростовувався.

Частиною 4 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 00-9819695 від 18 червня 2024 року у розмірі 22 271,00 грн, яка складається з 10 350,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 11 921,00 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, за подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Враховуючи, що судом задоволено позовні вимоги повністю, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2422,40 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Із наданих та досліджених доказів на підтвердження витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги, встановлено, що звертаючись до суду позивач просив стягнути із відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року, додаткову угоду № 25770871906 від 11 вересня 2025 року до договору про надання правничої допомоги, а також акт прийому-передачі наданих послуг.

Актом прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року сторони засвідчили, що виконавець надав, а клієнт отримав такі послуги: вивчення матеріалів справи - 1000 грн (2 год), складання позовної заяви - 5000 грн (2 год), підготовка адвокатського запиту - 500 грн (1 год), підготовка клопотань - 500 грн (1 год). Всього надано послуг на загальну суму 7000 грн.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження N 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу, та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Так, суд враховує ті обставини, що адвокат є кваліфікованим фахівцем, а дана справа за своїм правовим змістом не може бути віднесена до складних, крім того справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, відповідач відзиву не подала, будь-яких заперечень не заявила, справа вирішена за наявними письмовими доказами, а тому розмір витрат за складання відповідних процесуальних документів є завищеним та не відповідає обсягу й складності виконаної роботи.

З урахуванням обсягу та складності наданих позивачу послуг з правничої допомоги, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу, понесені позивачем у суді першої інстанції, у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 274, 280 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 00-9819695 від 18 червня 2024 року у розмірі 22 271 (двадцять дві тисячі двісті сімдесят одна) грн 00 коп., яка складається з 10 350,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 11 921,00 грн заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати у розмірі 2422,40 грн за сплату судового збору та 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування, ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено 23 березня 2026 року.

Суддя: