Постанова № 13503630, 21.12.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2010 року

Справа № 5002-14/3347-2010

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сотула В.В.,

суддів Борисової Ю.В.,

Голика В.С.,

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Феодосійська тютюнова фабрика ЛТД";

відповідача: не з`явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Фаворит";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Фаворит" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лагутіна Н.М.) від 09 вересня 2010 року у справі №5002-14/3347-2010

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Феодосійська тютюнова фабрика ЛТД" (вул. Дружби, 62, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98111) ( вул. 8 Березня,3 місто Феодосія, АР Крим, 98100) ( вул. Гарнаєва, буд 73 кв. 26, місто Феодосія АР Крим)

до товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Фаворит" (вул. М. Залкі, 27-67, місто Сімферополь, 95000 ) ( вул. Субхі, 1, місто Сімферополь, 95015)

про стягнення 65453,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Феодосійська тютюнова фабрика ЛТД”, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дом „Фаворит”, про стягнення заборгованості у розмірі 65453,36 грн., обґрунтовуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором поставки від 02 січня 2009 року в частині оплати за отриманий товар.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим суду від 09 вересня 2010 року (суддя Лагутіна Н.М.) у справі № 5002-14/3347-2010 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову. Позов задоволено. З товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Фаворит" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Феодосійська тютюнова фабрика ЛТД" стягнуто заборгованість у розмірі 65453,36 грн., державне мито у розмірі 654,53 грн., а також 236,00 грн. витрат на інфомаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначив про доведеність матеріалами справи факту порушення відповідачем зобов’язань за договором поставки від 02 січня 2009 року в частині своєчасної та повної оплати за отриманий товар, а тому дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Одночасно, судом зазначено про необґрунтованість заявленого позивачем клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову через недоведеність обставин, на які він послався у зазначеному клопотанні.

Вважаючи, що рішення судом першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, 19 жовтня 2010 року відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, але не спростовуючи при цьому висновків суду першої інстанції щодо взаємовідносин сторін, заявник скарги зазначав про неналежне дослідження судом обставин справи при з’ясуванні фактичного розміру заборгованості відповідача за договором поставки від 02 січня 2009 року.

Зокрема, відповідач вказував, що відповідно до платіжного доручення від 26 травня 2010 року № 1124 ним оплачена заборгованість за наведеним договором у розмірі 5000,00 грн., втім, при здійсненні розрахунку позову зазначена сума позивачем врахована не була, а місцевим судом наведені обставини не перевірені.

З огляду на викладе, сторона стверджувала, що фактичний розмір заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Фаворит" за договором поставки від 02 січня 2009 року є меншим та складає суму у розмірі 60453,36 грн.

У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 21 грудня 2010 року, представники сторін не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до приписів чинного законодавства.

До судового засідання представник позивача скерував на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням наявних у справі доказів, вважаючи їх наявними для вирішення спору, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін, оскільки їх явку не визнано обов’язковою.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

02 січня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Феодосійська тютюнова фабрика ЛТД” (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дом ”Фаворит” укладено договір поставки (а.с.7)

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного договору продавець зобов’язався систематично поставляти та передавати у власність покупця табачні вироби та інші товари народного споживання (товар), а покупець зобов’язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату згідно з умовами цього договору.

Товар поставляється та сплачується партіями. Асортимент, кількість та вартість кожної партії товару зазначається у витратних накладних, по яких продавець передає, а покупець приймає товар (пункт 2.1. договору).

Згідно з пунктом 1.2. договору від 02 січня 2009 року датою поставки товару є дата приймання товару покупцем.

При цьому, пунктом 3.1 договору поставки від 02 січня 2009 року визначено, що придбаний товар оплачується покупцем на умовах відстрочення платежу на 10 банківських днів.

За умовами пункту 7.1. договір поставки від 02 січня 2009 року вступає в силу з моменту підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2009 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Пунктом 7.2. договору зумовлено, що у разі, якщо жодна з сторін не заявить про намір розірвати або змінити договір за 10 днів до закінчення строку його дії, він вважається пролонгованим на тих самих умовах до наступного року.

Доказів надіслання сторонами за договором поставки від 02 січня 2009 року заяви про намір припинення договірних відносин матеріали справи не містять.

Згідно з витратною накладною від 28 жовтня 2009 року № Ф-0252 у виконання умов договору поставки від 02 січня 2009 року позивач поставив відповідачу товар на суму 165455,00 грн. (а.с.8).

Товар у кількості та асортименті відповідно до наведеної накладної отриманий представником товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дом „Фаворит” на підставі довіреності, оформленої належним чином (а.с. 9).

З наданих до матеріалів справи виписок по банківському рахунку позивача з 30 квітня 2009 року по 12 березня 2010 року (а.с. 41-54) вбачається, що оплата отриманого товару відповідачем здійснена лише частково та несплаченою залишилась у розмірі 65453,36 грн.

Позивач стверджував, що повна оплата за отриманий товар відповідачем у добровільному порядку не здійснена, а тому просив стягнути з нього суму заборгованості в судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що спір у цій справі виник у зв’язку з порушенням відповідачем прийнятих зобов’язань з оплати товару, поставленого на умовах договору поставки від 02 січня 2009 року.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Факт поставки позивачем товару на загальну суму 165455,00 грн. у відповідність до договору від 02 січня 2009 року підтверджується витратною накладною від 28 жовтня 2009 року № Ф-0252 та довіреністю представника товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дом „Фаворит” на отримання цього товару, завіреною належним чином (а.с. 8-9) .

Крім того, отримання товару у визначених обсязі та вартості відповідачем протягом розгляду справи та в заявленій апеляційній скарзі не спростовувався ( а.с. 103-104).

Отже, судова колегія вважає, що факт прийняття товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дом „Фаворит” товару на вищевказану суму є належним чином встановленим.

Пунктом 3.1 договору поставки від 02 січня 2009 року визначено, що придбаний товар оплачується покупцем на умовах відстрочення платежу на 10 банківських днів.

Позивач стверджував, що в порушення прийнятих зобов’язань відповідач оплату за отриманий товар здійснив не в повному обсязі, а саме у сумі 100000,00 грн., у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 65453,35 грн. (а.с. 37-39).

Погоджуючись з наведеними доводами та надаючи висновків про задоволення позову, суд першої інстанції послався, що зазначена заборгованість відповідача за спірним договором достовірно підтверджена наявними в матеріалах справи виписками по банківському рахунку позивача за період з 30 квітня 2009 року по 12 березня 2010 року (а.с. 41-54) .

Водночас, відповідно до платіжного доручення № 1124 від 26 травня 2010 року, копія якого надана до матеріалів апеляційної скарги, відповідачем сплачена заборгованість за отримані тютюнові вироби за накладною від 28 жовтня 2009 року у сумі 5000,00 грн. (а.с. 105), але при здійсненні розрахунку ціни позову зазначений платіж товариством з обмеженою відповідальністю „Феодосійська тютюнова фабрика ЛТД” врахований не був.

При цьому, з моменту звернення до господарського суду із цим позовом- 25 червня 2010 року представник позивача приймав участь у трьох судових засіданнях по справі, підтримуючи розрахунок по заявлених вимогах, втім, про здійснення відповідачем часткової оплати заборгованості жодного разу представником не зауважено, а місцевим судом наведені обставини не перевірялись.

Отже, оскільки суму у розмірі 5000,00 грн. сплачено відповідачем у добровільному порядку до передачі спору на вирішення господарського суду, вимоги позову належало задовольнити частково, стягнувши з товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дом „Фаворит” в судовому порядку суму заборгованості за договором поставки від 02 січня 2009 року у розмірі 60453,35 грн. (65453,35 грн. -5000,00 грн. = 60453,35 грн.).

Таким чином, доводи апеляційної скарги про неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи знайшли своє підтвердження під час її перегляду в апеляційному порядку.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з вимогами апеляційної скарги щодо прийняття нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову в цілому, адже встановлені вище обставини не є підставою для звільнення відповідача від виконання договірних зобов’язань, це також суперечить приписам цивільного та господарського законодавства України, якими передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк.

Також, апеляційна інстанція відхиляє посилання представника товариства з обмеженою відповідальністю „Феодосійська тютюнова фабрика ЛТД” на неможливість прийняття платіжного доручення № 1124 від 26 травня 2010 року на стадії апеляційного провадження, які надані у відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 112-113), оскільки відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на момент вирішення цього спору в суді першої інстанції представник відповідача у судових засіданнях участь не приймав, тобто не мав можливості надати суду необхідні докази.

Крім того, перевіряючи обставини на предмет доведеності та обґрунтованості заявлених у позові вимог, суд першої інстанції не був позбавлений можливості витребувати в позивача виписки з його банківського рахунку або інші належні письмові докази за період з моменту виникнення в сторін спірних правовідносин –02 січня 2009 року до дати вирішення спору по суті у господарському суді –09 вересня 2010 року, встановивши на їх підставі фактичний розмір заборгованості відповідача у спірному зобов’язанні.

При цьому, апеляційний суд, як судова інстанція, яка переглядає спір по суті, може відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони витребувати та долучити до матеріалів справи необхідні докази, надавши їм відповідну правову оцінку, якщо такі докази, на думку суду, підтверджують фактичні обставини справи. (Аналогічну позицію викладено Вищим господарським судом України у постанові від 02 вересня 2009 року у справі № 2-6/529-2009) .

З огляду неповне з’ясування господарським судом обставин справи, що призвело до невірного вирішення позову в частині визначення розміру заборгованості відповідача, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, а тому рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а позов належить задовольнити частково.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно до задоволених вимог

Повний текст постанови складений 22 грудня 2010 року.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 104 (частина 1 пункт 1,3 ), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Фаворит" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим суду від 09 вересня 2010 року у справі № 5002-14/3347-2010 скасувати частково, виклавши пункти 2-3 резолютивної частини рішення у наступній редакції:

Позов задовольнити частково у розмірі 60453,36 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Фаворит" (вул. М. Залкі, 27-67, місто Сімферополь, 95000, вул. Субхі, 1, місто Сімферополь, 95015, ЄДРПОУ 31859504, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Феодосійська тютюнова фабрика ЛТД” (вул. Дружби, 62, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98111, вул. 8 Березня,3 місто Феодосія, АР Крим, 98100, вул. Гарнаєва, буд 73 кв. 26, місто Феодосія АР Крим, ЄДРПОУ 34636910) заборгованість у розмірі 60453,36 грн., а також витрати по оплаті державного мита у розмірі 604,53 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

В частині стягнення заборгованості у розмірі 5000,00 грн. в задоволенні позову відмовити.

3. В іншій частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 вересня 2010 року у справі № 5002-14/3347-2010 залишити без змін.

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя В.В.Сотула

Судді Ю.В. Борисова

В.С. Голик