Ухвала суду № 135036004, 20.03.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1023/26

Провадження № 2-з/309/5/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року м. Хуст

Суддя Хустського районного суду Закарпатської області Орос Я.В. розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Якименко Валентина Онисімівна про визнання недійсними договорів дарування ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Хустського районного суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Якименко В. О. про визнання недійсними договорів дарування недійсними .

Разом з позовною заявою позивач ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову .

Заява про забезпечення позову вмотивована тим , що позивач, ОСОБА_1 , звертається із позовом до відповідача, ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, який розташований за адресою:

АДРЕСА_1 (один «а»), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко Валентиною Онисимівною 15 листопада 2017 року. зареєстрованого в реєстрі за №1273 та визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, яка розташована: АДРЕСА_1 , площею 0,2423 (нуль цілих дві тисячі чотириста двадцять три десятитисячних гектара), кадастровий номер: 2125355300:03:001:0127, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко Валентиною Онисимівною 15 листопада 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №1272 .

Позивач має старшу доньку - ОСОБА_2 (Відповідач по даному позову) ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також, Позивач має молодшу доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

15 листопада 2017 року Позивач уклала з Відповідачем Договір 1, відповідно до якого, подарувала Відповідачу житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

15 листопада 2017 року Позивач уклала з Відповідачем Договір 2, відповідно до якого подарувала Відповідачу земельну ділянку, яка розташована: АДРЕСА_1 , площею 0,2423 (нуль цілих дві тисячі чотириста двадцять три десятитисячних гектара), кадастровий номер: 2125355300:03:001:0127.

На момент укладення договорів дарування, Позивач уже мала меншу доньку - ОСОБА_4 .

За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позивач дарувала будинок та земельну ділянку у власність Відповідача лише за умови поділу вказаного майна порівну з молодшою донькою ОСОБА_4 та з лише для безперешкодно користування Відповідачем подарованим нерухомим майном, тому можна дійти висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним спірного договору дарування порядку статті 229 ЦК України.

Проте, Відповідач не відступила молодшій доньці половину дарованого майна.

Крім цього, укладення вказаних договорів дарування прямо суперечило правам та інтересам неповнолітньої дитини позивача, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Враховуючи вищезазначене, позивач звернулася із позовом про визнання недійсними договорів дарування будинку та земельної ділянки.

Позивач практично постійно проживає за кордоном, в той час як відповідач перебуває в Україні

Позивач має теплі родинні почуття до доньки відповідача, а тому вірила у сказане Відповідача.

Тому логіка дарування будинку полягала у формальній зміні власника, щоб надати можливість Відповідачу безперешкодно користуватись подарованим нерухомим майном.

Проте, задум відповідача був лише в отриманні нерухомого майна та землі у власність.

Відповідач в свою чергу постійно зазначає позивачу про відсутність грошей, про необхідність продажу проекти/стартами тощо. свого майна та інвестування в незрозумілі для Позивача майна .

З урахуванням реальних намірів відповідача, а саме наживи та збагачення за рахунок Позивача, оскільки користування вказаним майном надавалось позивачем безперешкодно та цілодобово, існує необхідність у забезпеченні позову.

Позивач вважає, що відповідач має намір відчужити спірне майно, а отже є підстави для застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладання арешту на спірне майно згідно ст. 150 ЦІК України.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, рішення, яким суд забезпечує позов, як ефективний засіб юридичного захисту повинне бути реальним (тобто таким, яке забезпечує дієвий правовий захист від свавілля контрагента) та своєчасним.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова КГС у складі ВС від 08.10.2018 у справі N? 913/257/18).

У провадженні з розгляду заяви про забезпечення позову суд позбавлений можливості встановлювати законність і обґрунтованість дій відповідачів, позаяк такий предмет розгляду належить здійснювати в порядку позовного провадження. Сутність забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії покликана захистити заявника від свавільних дій осіб, якщо крім усього такі дії носять непередбачувані, швидкі та невідворотні елементи. Таким чином, у цьому випадку суд встановлює обґрунтованість заходів забезпечення з урахуванням розумності та адекватності вимог заявника, його доводів, відповідності наведених в приписах підстав із положеннями закону.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального випадку задоволення позову. виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018 року Верховного суду по справі N? 905/2130/17 та від 13.02.2018 року по справі N? 911/2930/17. \

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Виходячи з вищенаведених обставин справи існує вірогідності того, що спірне нерухоме майно, не дивлячись на наявність спору щодо нього, може бути, як відчужене Відповідачем іншій особі, в свою чергу може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у випадку витребування майна з чужого незаконного володіння.

З аналізу викладеного послідовним є висновок про те, що, конкретно в даному випадку, виходячи з фактичних темпоральних обставин, не вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на предмет віндикації, а також встановлення заборони вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав щодо спірного майна, може призвести як до безконтрольного збільшення кола осіб, які можуть претендувати на спірне майно, так і до знищення вказаного майна як об`єкту права, що не лише ускладнить, але й зробить неможливим виконання рішення суду у цій справі.

Слід зауважити, що вжиття заходів забезпечення позову з метою недопущення перереєстрації прав на це майно та його відчуження жодним чином не створює перешкоди та обмеження можливостей відповідачів як власників майна користуватися цим майном, та не призведе до невідворотних наслідків.

У відповідності до положень частини 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи мас право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Відповідно до ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

У своїй заяві позивач просить суд накласти арешт на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (один «а»), загальною площею 277,76 (двісті сімдесят сім цілих сімдесят шість сотих) кв.м, житловою площею 92,52 (дев`яносто дві цілих п`ятдесят дві сотих) кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1164342121253

Заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму) тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо) щодо житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (один «а»). загальною площею 277,76 (двісті сімдесят сім цілих сімдесят шість сотих) кв.м. житловою площею 92,52 (дев`яносто дві цілих п`ятдесят дві сотих) кв.м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1164342121253.

Накласти арешт на земельну ділянку, яка розташована: АДРЕСА_1 , площею 0,2423 (нуль цілих дві тисячі чотириста двадцять три десятитисячних гектара), кадастровий номер: 2125355300:03:001:0127, реєстраційний номер об`єкта нерухомого Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 505738921253. Майна

Заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму) тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо) щодо земельної ділянки, яка розташована: АДРЕСА_1 , площею 0,2423 (нуль цілих дві тисячі чотириста двадцять три десятитисячних гектара), кадастровий номер: 2125355300:03:001:0127, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 505738921253.

Згідно ч. 1ст. 153 ЦПК України, ч. 2ст. 247 ЦПК України, сторони у судове засідання не викликалися, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, суд вважає, що така підлягає до задоволення виходячи із наступного.

В провадженні Хустського районного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Якименко Валентина Онисімівна про визнання недійсними договорів дарування .

Встановлено, що предметом спору у даній справі є визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки від 15 листопада 2017 року, витребування цього будинку та земельної ділянки з чужого незаконного володіння, а також скасування державної реєстрації права власності на ці об`єкти.

Із заяви вбачається, що на даний час відповідач має наміри відчужити спірне нерухоме майно .

Відповідно роз`яснень Верховного суду України, викладених у п. 1 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006, єдиною підставою для забезпечення позову є мотивована заява будь-кого з осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Виходячи з аналізу даної норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити, і такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

У відповідності до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно із роз`ясненнями, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Відповідно до частин 5-7 статті 153 Цивільного процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про що постановити ухвалу, в якій зазначити вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішити питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідності вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини», заява N? 32715/06), Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».

Таким чином, з метою виключення потенційної можливості невиконання рішення суду за результатами судового розгляду справи, у контексті з положеннями ст. 2 ЦПК України, заяву про накладення арешту на нерухоме майно слід задоволити.

При цьому, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову за результатами розгляду зазначеного клопотання не є вирішенням спору по суті без фактичного його розгляду судом. Вжиття заходів забезпечення позову, у даному випадку, суд вважає вимушеним заходом, оскільки невжиття заходів забезпечення може утруднити виконання рішення суду через імовірну зміну статусу спірного майна.

Одночасно, вирішуючи питання зустрічного забезпечення, судом не встановлено підстав, визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 151-153, 260 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву про забезпечення позову задоволити.

Накласти арешт на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (один «а»), загальною площею 277,76 (двісті сімдесят сім цілих сімдесят шість сотих) кв.м, житловою площею 92,52 (дев`яносто дві цілих п`ятдесят дві сотих) кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1164342121253

Заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму) тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо) щодо житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (один «а»). загальною площею 277,76 (двісті сімдесят сім цілих сімдесят шість сотих) кв.м. житловою площею 92,52 (дев`яносто дві цілих п`ятдесят дві сотих) кв.м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1164342121253.

Накласти арешт на земельну ділянку, яка розташована: АДРЕСА_1 , площею 0,2423 (нуль цілих дві тисячі чотириста двадцять три десятитисячних гектара), кадастровий номер: 2125355300:03:001:0127, реєстраційний номер об`єкта нерухомого Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 505738921253.

Заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму) тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо) щодо земельної ділянки, яка розташована: Закарпатська область, Хустський район, село Шаян, вулиця Санаторна, площею 0,2423 (нуль цілих дві тисячі чотириста двадцять три десятитисячних гектара), кадастровий номер: 2125355300:03:001:0127, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 505738921253.

Позивач (стягувач): ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_2 .

Відповідач (боржник) ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_2

Ухвалу для виконання надіслати до Відділу державної виконавчої служби у місті Хуст Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та підлягає негайному виконанню.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Хустського

районного суду: Орос Я.В.