Рішення № 135034433, 18.03.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/14004/25

н/п 2/953/1215/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Шаренко С.Л.,

за участю секретаря Реуцької Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

25.12.2025 представник позивача звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 19 526,10 гр., а також стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2422, 40 гр. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 гр.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 09.12.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідач уклали Кредитний договір № 163313.

Кредитний договір складається з індивідуальної частини, яка містить персональні умови кредитування Позичальника, графіку платежів та публічної частини, спільної для всіх клієнтів Кредитодавця розміщеної на сайті за посиланням: https://fi№x.com.ua/docs. Зокрема, згідно з Правилами, до укладення Кредитного договору, Позичальнику для ознайомлення в особистий кабінет надано Паспорт споживчого кредиту у вигляді додатку до оферти/проекту кредитного договору (Додаток №5,6). Під час реєстрації, відповідно до встановленого порядку та інструкцій, розміщених на сайті Кредитодавця, Відповідач пройшов процедури встановлення особи та підтвердження її достовірності, надавши необхідні персональні дані для укладення Кредитного договору. Первісний кредитор здійснив ідентифікацію та верифікацію Позичальника на підставі отриманих від нього відомостей та документів, а також за допомогою системи Ba№kID НБУ, що було передбачено та погоджено умовами Кредитного договору. Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний Кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом НОМЕР_1 , що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами. З урахуванням викладеного, наявність електронного підпису Відповідача підтверджує його волевиявлення, згоду з умовами надання кредиту, а також факт належного інформування Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі істотні умови, передбачені чинним законодавством України.

На виконання умов Кредитного договору, 09.12.2024 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № 5375-41ХХ-ХХХХ-1667 Відповідача, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Первісного кредитора. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Довідкою про перерахування коштів.

16.04.2025 між Первісним кредитором та Позивачем укладено Договір факторингу № 16042025 відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу 1 встановлено, що «Право вимоги» означає всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно п. 1.5. Договору факторингу 1 погоджено, що «Реєстр прав вимог» - означає перелік Прав вимог до Боржників, що відступається за цим Договором. Форма Реєстру прав вимог наведена в Додатку №1 до цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору факторингу 1 встановлено, що Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору факторингу 1 погоджено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог та Акту приймання-передачі Реєстру, по формі встановленій у відповідних Додатках. 5 Таким чином, відповідно до Реєстру прав вимог № 2 від 07.05.2025 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 2 від 07.05.2025 до Договору факторингу 1, до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 19 976, 10 гр., яка складається з: 12 000 гр. - заборгованість по тілу кредиту; 7025, 10 гр. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 501 гр. заборгованість по комісії; 450 гр. заборгованість за штрафними санкціями.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в прохальній частині позовної заяви представник позивача просив провести розгляд цивільної справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся своєчасно та належним чином, відзиву на позовну заяву не подано, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 3ст. 131 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлено, що 09.12.2024 року між ТОВ "Фінансова компанія "КРЕДІПЛЮС" та ОСОБА_1 укладено договір №163313, який підписаний електронним підписом відповідачем шляхом відтворення одноразового ідентифікатора 1d7e5f48.

Відповідно до п. 2.1. договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 2.6 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 2.2.1 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 2.6 договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені цим договором.

Відповідно до п. 2.2.1 договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 12000 гр., надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 9000 гр. на № рахунку/картки позичальника НОМЕР_2 , у національній валюті; у розмірі 3000 гр. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини.

Відповідно до п. 2.3 договору, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 390,00 % річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6 цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Відповідно до п. 2.4 договору, знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1 гр. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гр. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Відповідно до п. 2.5 договору, комісія за надання кредиту складає 3000 гр., що розраховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 25,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1 цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Відповідно до п. 2.6 договору, загальний строк кредитування за цим договором складає 84 дні з 09.12.2024 (дата надання кредиту) по 03.03.2025.

Відповідно до п. 2.7 договору, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 10031,10 гр.

Денна процентна ставка складає 10031,10 гр./12000 гр./84 дні*100 % =0,9951 % / день. (п. 2.7.1 договору).

До договору додано Графік платежів та Паспорт споживчого кредиту із зазначенням інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма).

Згідно довідки ТОВ "Фінансова компанія "КРЕДІПЛЮС" від 30.10.2025 вих. № 3882/30-10, 09.12.2024 о 14.58 год. здійснено переказ коштів у сумі 9000 гр. на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 , згідно договору № 16313 від 09.12.2024 (а. с. 38).

Відповідно до витребуваної з АТ "Універсал Банк" інформації встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) АТ "Універсал Банк" було емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 та згідно виписки про рух коштів по рахунку № НОМЕР_4 за період з 09.12.2024 по 14.12.2024 відповідач 09.12.2024 отримав грошовий переказ коштів у сумі 9000 гр.

Як вбачається із картки обліку виконання договору №163313 від 09.12.2024, заборгованість ОСОБА_1 становить: 12 000 гр. тіло кредиту, 7025,10 гр. відсотки, 450 гр. пеня, 501 гр. комісія за надання кредиту, загальна сума складає 19 976, 10 гр.

16.04.2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" та ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" укладено Договір факторингу №16042025, відповідно до умов якого, ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" (клієнт) відступило право грошової вимоги ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" (фактор) до відповідача за кредитним договором №163313 від 09.12.2024.

На виконання Договору факторингу №16042025 від 16.04.2025 між ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" складено Акт приймання-передачі Реєстру №2.

Відповідно до витягу з додатку 1 до договору факторингу №16042025 від 16.04.2025 реєстру прав вимоги 2 від 07.05.2025, до ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №163313 від 09.12.2024 в розмірі 19 976, 10 гр., яка складається з: 12 000 гр. заборгованість по тілу кредиту; 7025,10 гр. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 501,00 гр. заборгованість по комісії; 450 гр. заборгованість по пені.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №163313 від 09.12.2024 заборгованість ОСОБА_1 складає: 12 000 гр. заборгованість по тілу кредиту; 7025,10 гр. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 501,00 гр. заборгованість по комісії; 450 гр. заборгованість по пені. Станом на 01.11.2025 заборгованість за кредитним договором не погашена.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд враховує наступне.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК).

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 вказаного закону).

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ "Фінансова компанія "КРЕДІПЛЮС" та ОСОБА_1 кредитного договору №163313 від 09.12.2024, який підписаний з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора і відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Сторони договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДІПЛЮС" виконало взяті на себе зобов`язання та надало відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору.

Однак, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість по тілу кредиту та заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом та комісії за надання кредиту.

Стосовно правонаступництва за борговими зобов`язаннями.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" за кредитним договором, укладеним між ТОВ "Фінансова компанія "КРЕДІПЛЮС" та відповідачем.

Як встановлено судом, відповідач після укладання кредитного договору належним чином не виконував свого зобов`язання, в тому числі новому кредитору, із здійснення платежів, чим допустила порушення умов повернення кредиту, тобто строків та розмірів внесення щомісячних платежів, а тому допустив порушення виконання своїх зобов`язань.

Надані позивачем докази в сукупності мають взаємний зв`язок, є належними і допустимими у зазначених спірних правовідносинах сторін, їх достовірність стороною відповідача не спростована (в тому числі і розмір заборгованості за договором).

З урахуванням наведеного, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь суми заборгованості за кредитним договором №163313 від 09.12.2024 в розмірі 19 526, 10 гр., яка складається з: 12 000 гр. заборгованість по тілу кредиту; 7025,10 гр. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 501,00 гр. заборгованість по комісії, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені квитанцією № 32452 від 23.12.2025, за правилами ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача, а тому суд має підстави для стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат по оплаті судового збору у розмірі 2422,40 гр.

Крім того, представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги в розмірі 7000,00 гр.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що 10.09.2025 між ТОВ "Юніт Капітал" та адвокатським бюро "Соломко та партнери" укладено договір про надання правової допомоги № 10/09/25-02. 11.09.2025 між ТОВ "Юніт Капітал" та адвокатським бюро "Соломко та партнери" укладено додаткову угоду № 25770863358.

На підтвердження оплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 гривень позивачем надано акт прийому-передачі наданих послуг, відповідно до якого вартість послуг, які надавались, складається з наступного: складання позовної заяви ТОВ "Юніт Каптіла" до позичальника, яким є ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - 2 год., вартістю 5000,00 гр.; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_1 2 год., вартістю 1000,00 гр.; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 1 год., вартістю 500,00 гр.; підготовка та подача клопотання про отримання інформації про зарахування кредитних коштів 1 год., вартістю 500,00 гр. Разом 7000 гр.

Тобто, позивач надав докази понесених витрат на професійну правову допомогу.

При визначенні співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа "East/West Allia№ce Limited" проти України", заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При вирішенні питання стягнення витрат на правову допомогу, суд бере до уваги зазначений в заяві обсяг виконаних адвокатом робіт: складання позовної заяви, вивчення матеріалів справи, підготовка запиту та подача клопотання про витребування доказів.

Водночас, суд враховує, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин.

Переважна більшість тексту позову містить перелік норм чинного законодавства, використання яких є типовим для даного виду цивільно-правових спорів.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, а також відсутність судових засідань у цій справі, слід дійти висновку про неспівмірність розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000 гр., який є очевидно завищеним.

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 гр. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката у даному випадку є співмірним із складністю даної справи та обсягом виконаних робіт.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 137, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № 163313 від 09.12.2024 в розмірі 19 526 (девятнадцять тисяч пятсот двадцять шість) гривень 10 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, код ЄДРПОУ: 43541163) судовий збір в сумі 2422, 40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 гривень.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу - відмовити.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Харківського апеляційного суду в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя С.Л. Шаренко