Рішення № 135034088, 23.03.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/330/25

№ 2/183/127/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі: секретаря судового засідання Моісєєва К. А., представника позивача Рижкова А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського Владислава Юрійовича, приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Оніщенка Дмитра Степановича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича, про:

- визнання незаконним та таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, виданого/вчиненого 27 січня 2020 року та внесеного до реєстру за № 5812 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О. М. щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» у розмірі 39 535,17 грн;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського Владислава Юрійовича, приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Оніщенка Дмитра Степановича повернути на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті кошти в рамках здійснених ними виконавчих дії по виконавчих провадженнях № 67202004, № 63739330,

В С Т А Н О В И В:

23 грудня 2024 року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з цим позовом, отриманим судом 08 січня 2025 року, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 у зв`язку із блокуванням власних банківських рахунків, у тому числі зарплатних, наприкінці 2023 року дізнався, що приватним виконавцем Лиманським В. Ю. (надалі відповідач-2) відносно позивача відкрито виконавче провадження № 67202004. Також позивач дізнався про те, що приватним виконавцем Оніщенком Д. С. (надалі відповідач-3) відносно позивача відкрито виконавче провадження № 63739330. Також позивач дізнався, що виконавчі провадження відкриті за наслідками вчинення приватним нотаріусом КМНО Гуревічов О. М. (надалі третя особа) виконавчого напису № 5812, виданого 27 січня 2020 року щодо стягнення з позивача 39 535,17 грн суми боргу. Виконавчий напис вчинено третьою особою на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (надалі відповідач-1). З`ясовуючи обставини вчинення виконавчого напису та відкриття виконавчого провадження щодо стягнення боргу позивач направив на адресу відповідачів та третьої особи відповідні письмові запити, які на день подачі позову були задоволені не в повному обсязі. На запити частково надані: постанова про відкриття виконавчого провадження № 63739330, лист приватного виконавця, лист приватного виконавця Лиманського В. Ю., постанова про відкриття виконавчого провадження № 67202004. Після ознайомлення з документами позивач вважає, що дії відповідачів є незаконними та такими, що суперечать вимогам діючого законодавства України. Позивач указує, що він на день складання виконавчих написів не мав боргових зобов`язань належних до стягнення перед відповідачем-1, боргові зобов`язання не є підтвердженими, до того ж строки давності сплили, наявний спір щодо суми заборгованості. Позивач не отримував жодного процесуального документу (претензія, вимога, повідомлення та таке інше) від відповідача-1 щодо інформування позивача про наявний борг та про вчинення виконавчих дій щодо нього.

Позивач вважає вказаний виконавчий напис незаконним та відповідно таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений нотаріусом із грубим порушенням норм Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за № 1172, так як позивач не укладав із відповідачем жодного нотаріально посвідченого договору, у зв`язку з чим є всі підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Також позивач указує, що за наслідками незаконного виконавчого напису, відповідач-2 та відповідач-3 вчинили дії, спрямовані на стягнення з позивача грошових коштів у сумі 2373,90 грн. Таким чином позивач зазначає, що оскільки відповідач безпідставно набув грошові кошти, стягнуті за виконавчими провадженнями, вони підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача. Крім того позивач просить стягнути з відповідачів на його користь витрати по сплаті судового збору.

Постановленою суддею ухвалою від 14 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

24 січня 2025 року відповідачем-1 подано заяву про визнання позовних вимог в частині визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису. Щодо вимог про стягнення безпідставно набутих коштів представник відповідача-1 у поданій заяві наголосив на відсутності доказів, які підтверджують стягнення на користь відповідача-1 коштів у розмірі 39 535,17 грн. Відповідач-1 наголошує на тому, що вказані кошти на рахунок відповідача-1 не надходили.

В судовому засіданні 03 квітня 2025 року постановленою судом ухвалою витребувано докази у справі.

Докази у частині від відповідача-1 отримані 09 квітня 2025 року, від відповідача-2 14 квітня 2025 року.

30 жовтня 2025 року ухвалою суду долучено докази, подані позивачем 29 жовтня 2025 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з`явився, у заяві просив розглянути справу у свою відсутність.

Відповідач-2 у судове засідання не з`явився, підстав неявки не повідомив. Про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно, належним чином.

Відповідач-3, третя особа причини неявки суду не повідомили, заяв, клопотань не подавали.

У зв`язку з повторною неявкою у судове засідання належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання відповідачів-2, 3, які не повідомили про причини неявки та не подали відзиви, позицію відповідача-1, який подав заяву про часткове визнання позову, суд ураховує, що неявка представників відповідачів та третьої особи не перешкоджає розгляду справи на підставі поданих та отриманих судом доказів.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши доводи заяв відповідача-1, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що 27 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 5812 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за Кредитним договором № 004-12515-161113 від 16 листопада 2013 року, укладеним ним із ПАТ «Дельта Банк», на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами», якому відступлено право вимоги, невиплачені в строк грошові кошти за період з 08 лютого 2018 року по 24 січня 2020 року включно, суму в розмірі 39 535,17 грн, яка складається з: 22 541,36 грн заборгованості за кредитом; 16 843,81 грн заборгованості за процентами та комісією; 150,00 грн плати за вчинення виконавчого напису /а.с.11 зворот/.

Надані відповідачем-1 копії: Договору відступлення права вимоги № 20/01/20-1/1 від 20 січня 2020 року /а.с.55-57/, акту приймання-передачі Реєстру боржників /а.с.58/, витягу з реєстру боржників /а.с.54, 60/ вбачається набуття позивачем права вимоги до боржника за № 12023 ОСОБА_1 за договором № 004-12515-161113.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Оніщенка Д. С. від 26 листопада 2020 року відкрито виконавче провадження № 63739330 з примусового виконання виконавчого напису № 5812, вчиненого 27 січня 2020 року /а.с.12/.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського В. Ю. 20 жовтня 2021 року відкрито виконавче провадження № 67202004 з примусового виконання виконавчого напису № 5812, вчиненого 27 січня 2020 року /а.с.15/.

Листом ОСОБА_2 від 22 лютого 2024 року представника позивача повідомлено про припинення нотаріальної діяльності по Київському міському нотаріальному округу, передачу документів до Київського державного нотаріального архіву /а.с.13/.

Вирішуючи вимоги позову, суд ураховує таке.

Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Можливість вчинення виконавчого напису прямо передбачена, зокрема, ст. 18 ЦК України, главою 14 Закону України «Про нотаріат», ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу», ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість; перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та п. 3.1. Глави 16 Розділу II Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо: подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» зі змінами та доповненнями (далі - Перелік документів), для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 листопада 2017 року № 92.

Постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-174ас18 від 20 червня 2018 року у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року відмовлено.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29 листопада 2001 року.

Пунктом 1 зазначеного Переліку, в редакції від 29 листопада 2001 року, передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: - оригінал нотаріально посвідченої угоди; - документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскільки відповідачем-1 не доведено, що між ним та позивачем укладений кредитний договір і він був посвідчений нотаріально, і в подальшому наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, суд приходить висновку, що наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Щодо стягнення з відповідачів на користь позивача коштів, стягнутих на підставі вищевказаного виконавчого напису, суд зазначає таке.

З наданих відповідачем-1 виписок за рахунком ОСОБА_1 за Кредитним договором № 004-12515-161113 від 16 листопада 2013 року за період з 08 лютого 2018 року по 24 січня 2025 року та по 09 квітня 2025 року вбачається нарахування заборгованості в розмірі 39 535,17 грн (за кредитом 22 541,36 грн, за процентами 16 843,81 грн) /а.с.30, 61/. З указаної виписки вбачається платежі в розмірі по 2 400,00 грн, проведені 01 серпня 2018 року, 01 вересня 2019 року, 01 жовтня 2019 року та 01 грудня 2019 року, враховані в складі пені.

З платіжного доручення № 25650 від 19 січня 2022 року вбачається перерахування коштів в сумі 458,08 грн ОСОБА_3 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» з призначенням платежу: № 5812; 27.01.2020; Погуца АВ № 67202004; Кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача /а.с.65/.

З платіжного доручення № 31796 від 14 лютого 2022 року вбачається перерахування коштів в сумі 1 019,63 грн ОСОБА_3 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» з призначенням платежу: № 5812; 27.01.2020; Погуца АВ № 67202004; Кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача /а.с.64/.

З платіжної інструкції № 14623 від 13 червня 2024 року вбачається перерахування коштів в сумі 5 106,76 грн ОСОБА_3 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» з призначенням платежу: № 5812; 27.01.2020; Погуца АВ № 67202004; Кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача /а.с.63/.

Також, з заяви ОСОБА_3 від 14 квітня 2025 року суд повідомлено про перерахування окрім зазначених сум у межах виконавчого провадження № 67202004 734,61 грн, як основної винагороди приватного виконавця та 702,00 грн витрат виконавчого провадження /а.с.62/.

Крім того, позивачем надано відповідь ТОВ «АТБ-Маркет» від 22 жовтня 2025 року на запит представника позивача, з якої вбачається, окрім іншого, утримання при остаточному розрахунку при звільненні на підставі виконавчого листа 5 674,18 грн /а.с.108/, до якого долучено копії платіжних інструкцій, за якими з грудня 2021 року по травень 2024 року проведено відрахування з заробітної плати позивача від ТОВ «АТБ-Маркет» за виконавчим листом на користь приватного виконавця, у загальній сумі 9 126,61 грн, датовані 10 січня 2022 року, 09 лютого 2022 року, 15 березня 2022 року та 10 червня 2024 року /а.с.109-113/.

Також з дублікату чека від 14 жовтня 2025 року вбачається проведення валютування 15 квітня 2025 року на користь відповідача-1 2 1649,72 грн в рахунок стягнення за ВП № 67202004 /а.с.114/

Водночас, не є належним доказом скрін про утримання 1 240,98 грн, оскільки не містить дати утримання, відомостей про перерахування коштів /а.с.113/.

За таких обставин позивачем, поданими доказами доведено відрахування від його доходів та стягнення з нього при примусовому виконанні виконавчого напису 10 776,33 грн. Також, з огляду на надані виконавцем докази вбачається, що з перерахованої суми виконавцем вирахувано 734,61 грн, як основну винагороду приватного виконавця та 702,00 грн витрат виконавчого провадження, 6 611,47 грн перераховано відповідачеві-1. При цьому, дати та суми відрахувань, докази яких надано позивачем частково співпадають з датами та сумами, які відображені виконавцем у відповіді та які ним перераховані в рахунок виконання відповідачеві-1. Водночас, інформації щодо розбіжності між сумою, перерахованою на рахунок виконавця у 10 776,33 грн та сумою, перерахованою виконавцем відповідачеві-1 6611,47 грн (за вирахуванням утриманої в якості витрат виконавчого провадження та нагороди 1 436,61 грн) суду не повідомлено, доказів місцезнаходження вказаної суми не надано.

Згідно з частинами першою, другою статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнута, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів у сумі, що стягнені з позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, отримані відповідачем кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.

Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.

Факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів. При цьому обставини наявності або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за таким кредитним договором можуть бути предметом окремого судового розгляду.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21).

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача-1 на його користь кошти, які стягнуті у процесі виконання вищевказаного виконавчого напису. Точної суми стягнення в позові не зазначає. На підтвердження стягнення позивачем до позовної заяви надано докази, що підтверджують стягнення з нього 10 041,72 грн на рахунок виконавця. Зі вказаної суми виконавцем вирахувано 734,61 грн, як основної винагороди приватного виконавця та 702,00 грн витрат виконавчого провадження.

За таких обставин, ураховуючи, що виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, суд вважає, що відпала підстава, на якій відповідач-1 набув кошти від позивача внаслідок вчинення виконавчих дій, пов`язаних з виконанням виконавчого напису нотаріуса, у зв`язку з чим безпідставно набуті кошти, розмір яких є доведеним та який становить 9 339,72 грн підлягає стягненню з відповідача-1.

Водночас суд зазначає, що в частині стягнення коштів з приватного виконавця у розмірі 734,61 грн та 702,00 грн позовна заява не підлягає до задоволення, оскільки вказані грошові кошти не можуть вважатися безпідставно набутими приватним виконавцем. Вони становлять витрати виконавчого провадження та основну винагороду виконавця, які звернено на користь останнього, а тому, стягувач не був їх одержувачем та не набув їх у своє користування або власність. Відповідно, правових підстав для стягнення вказаних коштів у порядку повороту виконання рішення, безпідставного їх отримання немає. У випадку незгоди з рішенням приватного виконавця про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та основної винагороди виконавця, такі рішення можуть бути оскаржені в порядку ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» до адміністративного суду.

За таких обставин позивачем доведено порушення його прав у частині винесення виконавчого напису та стягнення коштів без належної правової підстави на суму 9 339,72 грн й в цій частині позов підлягає до задоволення. У решті позову належить відмовити.

Крім того, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, як споживача, відповідачем-1 позов визнано частково, в частині виконавчого напису, судові витрати на суму 1 211,20 грн за позовну вимогу про стягнення безпідставно набутого майна підлягають стягненню з нього, як належного відповідача та набувача коштів, що їх утримує без правової підстави, на користь державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 158, 259, 263-265, 268, 272, 273ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 27 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем, зареєстрований в реєстрі за № 5812 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості на загальну суму 39 535,17 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в сумі 9 339 (дев`ять тисяч триста тридцять дев`ять) гривень 72 копійки.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять гривень) 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 23 березня 2026 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ;

відповідач-1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», код в ЄДРПОУ 35017877; місцезнаходження за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 9-А, офіс 203;

відповідач-2 Приватний виконавець Лиманський Владислав Юрійович; РНОКПП НОМЕР_2 ; місцезнаходження за адресою: Луганська обл., Сіверськодонецький р-н, м. Сіверськодонецьк, вул. Федоренко, буд. 46, оф. 21; адреса для листування: м. Київ, вул. Радистів, корп. 1, прим. 66;

відповідач-3 Приватний виконавець Оніщенко Дмитро Степанович; посвідчення: № 0263 від 10 грудня 2018 року; місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 20, офіс 5;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, ліцензія: 5486; місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5.

Суддя Д. О. Парфьонов