Вирок № 135033976, 03.03.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2279/26

№ провадження 1-кп/208/1160/26

ВИРОК

Іменем України

03 березня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Кам`янського у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

при судовому розгляді у спрощеному провадженні, без проведення судового засідання, розглянувши матеріали кримінального провадження № 12025046160000364 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня, матрос-навідника морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 17.07.2024 року, за ч. 2 ст. 125 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян,

по обвинуваченню у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30.06.2011 року, ОСОБА_4 зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_6 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для відповідного віку дитини щомісяця, починаючи з 17 травня 2011 року і до досягнення дитиною віку повноліття.

ОСОБА_4 , знаючи про обов`язковість виконання рішення суду, став на шлях злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання неповнолітнього сина, не вживав заходів до офіційного працевлаштування, з метою приховування заробітку, який підлягає обліку при відрахуванні аліментів, у Кам`янську філію Дніпропетровського обласного центру зайнятості на облік не став.

В період березня 2025 червня 2025 року, ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем Збройних Сих України у військовій частині НОМЕР_1 , маючи офіційне джерело доходу, а також, працюючи без офіційного працевлаштування по листопад 2025, отримуючи грошові кошти готівкою, аліменти добровільно не виплачував, матеріальної допомоги та будь-якої допомоги на утримання дитини не у грошовій формі не надавав, участі у вихованні сина не брав, внаслідок чого станом на 19 лютого 2026 року допустив заборгованість зі сплати аліментів на його утримання, у розмірі 405 742 гривень 13 копійок, що сукупно склало суму виплат за 177 місяців 19 днів відповідних платежів.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ст. 164 ч.1 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів)

Обвинувальний акт, у відповідності до ст. 302 КПК України надійшов до суду з клопотанням прокурора про розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Згідно зазначеної норми КПК, встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Підозрюваному, потерпілій роз`яснюється зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Прокурор зобов`язаний впевнитися у добровільності згоди підозрюваного, потерпілого на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

До обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_4 з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні додані:

- письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні, без проведення судового засідання;

- письмова заява потерпілої, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні, без проведення судового засідання;

- матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

Статтею 381 КПК України встановлено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень ст. ст. 381-382 КПК України.

Статтею 382 КПК України передбачено, що у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Аналізуючи викладене за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд вважає, що вина ОСОБА_4 при судовому розгляді встановлена та підтверджена, а його умисні дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст. 164 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів)

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлені.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому виду та міри покарання, суд враховує характер скоєного ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який є раніше судимим, вину визнав, скарг на його поведінку у побуті за місцем мешкання не надходило, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, враховує обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, які його обтяжують.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що подальше перевиховання та виправлення Тертишнього можливо шляхом призначення йому покарання у виді обмеження волі.

Вироком Заводського районного м. Дніпродзержинськ від 17.07.2024 року, ОСОБА_7 засуджений за ч.1 ст. 125 КК України, та йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень.

Статтею 71 КК України передбачено, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

З урахуванням принципу індивідуалізації покарання, суд вважає, що подальше перевиховання та виправлення обвинуваченого можливо шляхом призначення йому остаточного покарання з застосуванням ст. ст. 71 КК України, у виді обмеження волі з встановленням строку випробування.

Іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до дотримання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

Згідно ч. 4 ст. 70 КК України передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

На думку суду, зазначене покарання є законним, справедливим та цілком достатнім для подальшого виправлення обвинуваченого та попередження вчиненням нового злочину.

Речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373-374, 381-382 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у виді 1 року обмеження волі.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України, до покарання призначеного за теперішнім вироком, повністю приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Заводського районного м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17.07.2024 року, остаточно призначивши ОСОБА_4 покарання у виді 1 року обмеження волі зі штрафом в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, в сумі 1 700 гривень.

Вирок в частині покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, в сумі 1 700 гривень, виконувати самостійно.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбуття покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік.

Згідно ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_4 протягом іспитового строку: не виїжджати за межі України без погодження уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтись на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації.

До набрання вироком законної сили, захід забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_4 не обирати.

Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду, через Заводський районний суд міста Кам`янського, протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Законної сили вирок суду набирає після закінчення строку його оскарження.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1