Рішення № 135033354, 23.03.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/7086/25

Провадження №2/944/1299/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

23.03.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кондратьєвої Н.А.

з участю секретаря судових засідань Шандрук А.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1302929901961 від 29.01.2023 року у розмірі 12358 грн та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 29.01.2023 року між ТзОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1302929901961. На умовах, встановлених договором, ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» зобов`язується надати споживачу кредит у гривнях на умовах строковості, зворотності та платності, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту складає 4000 грн, строк кредиту 15 днів, від дати отримання кредиту і до 13.02.2023 року. Пунктом 1.9.1. договору передбачено базову процентну ставку, яка становить 1,99% в день. Первісний кредитор своє зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит у сумі 4000 грн. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису. Відповідно до реквізитів договору відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Н4VIS7». 04.10.2023 року ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали Договір факторингу №04102023/2. Згідно вказаного Договору, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1302929901961 від 29.01.2023 року. Заборгованість відповідача станом на дату подання позову становить 12358 грн, з яких: 4000 грн заборгованість за тілом кредиту, 8358 грн заборгованість за відсотками. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, а тому позивач просить стягнути на його користь заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Відповідач в судове засідання не з`явився, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Заяви, клопотання учасників справи

Представник позивача в судове засідання не прибув, однак в прохальній частині позовної заяви просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду за місцем реєстрації, в судове засідання не з`явився, поштове повідомлення повернулось без вручення із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Процесуальні дії в справі

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 07.01.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті на 12.02.2026 року.

Ухвалою суду від 12.02.2026 року судове засідання у справі відкладено у зв`язку із неналежним повідомленням відповідача про місце та час судового розгляду через припинення відправки судом поштової кореспонденції, до 19.03.2026 року.

Враховуючи те, що представник позивача не заперечив проти ухвалення заочного рішення у справі, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подав, тому у відповідності до вимог ст.280, 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частинами 4, 5 ст.268 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 19 березня 2026 року, є дата складення повного судового рішення 23 березня 2026 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 29.01.2023 року між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 було укладено договір №1302929901961 про надання фінансового кредиту продукту «Старт».

Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису.

Відповідно до реквізитів Договору №1302929901961 від 29.01.2023 року, укладеного між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 та довідки про ідентифікацію клієнта від 29.01.2023 року, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Н4VIS7», номер телефону позичальника НОМЕР_1 , номер карти/маска карти НОМЕР_2 .

На умовах, встановлених договором, ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» надала Клієнту грошові кошти в гривнях (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору:

Відповідно до п. 1.3 договору, кредитодавець надає позичальнику кошти в сумі 4000 грн одразу після укладення договору, які мають бути повернені до 13.02.2023 року.

Відповідно до п.1.6 договору, дата видачі кредиту 29.01.2023 року.

Відповідно до п.1.7 договору, кредит надається строком на 15 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 13.02.2023 року.

Пунктом 1.9.1 договору передбачено базову процентну ставку, яка становить 1,99% за кожен день користування кредитом.

Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 4000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів через платіжний сервіс «Platon» на платіжну картку № НОМЕР_2 , номер транзакції 37499-67142-05644, що підтверджується листом ТОВ «Платежі Онлайн» №1500/10 від 09.10.2023 року.

Згідно розрахунку заборгованості за договором кредиту №1302929901961 від 29.01.2023 року, складеного ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ», у період з 29.01.2023 року по 29.05.2023 року сума заборгованості ОСОБА_1 становить 12358 грн, з яких: 4000 грн заборгованість за тілом кредиту, 8358 грн заборгованість за відсотками.

04.10.2023 року ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали Договір факторингу №04102023/2.

Відповідно до п. 2.1. Договору факторингу №04102023/2 від 04.10.2023 року, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Згідно вищевказаного Договору, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1302929901961 від 29.01.2023 року, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу №04102023/2 від 04.10.2023 року.

Мотиви та оцінка суду

Як вбачається із позовної заяви, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу невиконання зобов`язань ОСОБА_1 кредитним договором №1302929901961 від 29.01.2023 року, отже є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У частинах 1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Зі змісту кредитного договору №1302929901961 від 29.01.2023 року вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, а відтак є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

Судом встановлено, що відповідач належним чином своїх зобов`язань не виконував, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитним договором перед первинним кредитором.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частина 1 статті 514 ЦК України зазначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Судом встановлено, що ТОВ «Діджи Фінанс» відповідно до укладеного Договору факторингу №04102023/2 від 04.10.2023 року набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №1302929901961 від 29.01.2023 року.

За приписами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ОСОБА_1 , будучи вільним в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, був обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, а також іншими його умовами, з чим погодився, підписавши електронним одноразовим ідентифікатором кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами та комісію. Кредитний договір було укладено в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов`язання повернути їх, у розмірі та у строки, зазначеними в кредитному договорі.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 4000 грн підтверджено листом ТОВ «Платежі Онлайн» №1500/10 від 09.10.2023 року про перерахування суми кредиту.

Однак, як вбачається з умов договору, що також узгоджується із анкетою-заявкою на отримання кредиту, паспортом договору про надання фінансового кредиту та графіком платежів, які було підписано ОСОБА_1 , строк позики становить 15 днів.

В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що позичальником ОСОБА_1 було ініційовано пролонгацію дії договору (порядок якої встановлено п.1.8 Договору) та, відповідно, укладалися додаткові угоди між сторонами з цього приводу, а отже вимога позивача про стягнення відсотків у сумі 8358 грн не підлягає до задоволення, оскільки відсотки за умовами договору можуть нараховуватися в межах строку дії останнього. В даному випадку на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 4000 грн 00 коп та проценти в розмірі 1194 грн 00 коп (15 х 1.99 х 4000/100). В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1-3 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з вимогами ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, відповідно до ч.6ст.137ЦПКУкраїни обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 915/1654/19.

На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу до суду представником позивача було подано такі письмові докази: копія Договору про надання правової допомоги №42649746 від 01 січня 2025 року, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»; додаткову угоду №1302929901961 до Договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025 року; акт №1302929901961 про підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом від 17.11.2025 року, в якому вказані найменування робіт: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій щодо захисту інтересів 2250 грн, складання позовної заяви 3000 грн, формування додатків до позовної заяви 750 грн, на загальну суму 6000 грн.

За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у даній справі з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 3000грн.

Згідно положень ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2422,40 грн.

Враховуючи, що позов задоволено частково, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1018.12 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,7,12,13,258-259,263-265,280-281,354 ЦПК України

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором №1302929901961 від 29.01.2023 року в розмірі 5194 (п`ять тисяч сто дев`яносто чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» сплачений судовий збір в розмірі 1018 (тисяча вісімнадцять) гривень 12 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 23.03.2026 року.

Повне найменування сторін та інших учасників справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» код ЄДРПОУ 42649746, юридична адреса: м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Кондратьєва Н.А.