Рішення № 135033282, 23.03.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/153/26

Провадження № 2-а/455/6/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

23 березня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кушніра А.В.,

секретар судового засідання Борковська Н.М.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Бучковського С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

30.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до Старосамбірського районного суду Львівської області із зазначеним позовом, в якому просить суд скасувати постанову поліцейського відділення поліції №1 (м.Старий Самбір Самбірського району Львівської області) старшого сержанта поліції Лимар В.М. серії ЕНА №6559117 від 24.01.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню за таких підстав. Відповідно до винесеної постанови він нібито здійснив зупинку транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 «Зупинка заборонена». Місце розгляду справи та місце скоєння правопорушення м.Добромиль, вул..Галицька, 22. Однак за вказаною адресою місця скоєння правопорушення відсутній дорожній знак 3.34 «Зупинка заборонена», що свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Вказує, що після висловлення звинувачень, поліцейський пішов до свого службового автомобілю, де виніс постанову. Будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були дослідженні докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи. Незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, поліцейський не дав можливості скористатися своїми правами передбаченими ст. 268 КУпАП у повному обсязі. Не ознайомив із положеннями статей 55, 56, 59, 63 Конституції України. Своїми діями, поліцейський грубо порушив вимоги ст.ст.278, 279 КУпАП. Таким чином, були допущені такі порушення: відповідач, в особі поліцейського відділення поліції № 1 (м. Старий Самбір) Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області старший сержант поліції Лимар Василь Миколайович, позбавив можливості скористатися у повному обсязі своїми правами; відповідач, в особі поліцейського відділення поліції № 1 (м. Старий Самбір) Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області старший сержант поліції Лимар Василь Миколайович, порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорував порядок встановлений ст.ст. 278, 279 КУпАП. Крім того, що була порушена процедура розгляду адміністративної справи, також відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 1 статті 122 КУпАП: здійснення зупинки в зоні дії знаку 3.34 «Зупинка заборонена».

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2026 року справа визначена для розгляду судді Кушніру А.В.

Ухвалою судді від 02.02.2026 адміністративний позов прийнятий до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

09.02.2026 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначає наступне. Вказує, що оскаржувана постанова серії ЕНА №6559117 від 24.01.2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, складена протиправно без належних на те підстав та доказів. Відповідач у постанові зазначає, що ним встановлено та належно зафіксовано факт порушення ним на ділянці дороги у м. Добромиль по вул. Галицька, 22 вимогу дорожнього знаку 3.34 Зупинку заборонено чим порушив п.8.4. в ПДР - порушення вимог заборонних знаків, однак зазначене не відповідає дійсним обставинам справи та об`єктивно не може підтверджується відеофіксацією, що долучена до постанови. Зазначає, що згідно розділу 33 пункту 3 Заборонні знаки пл.3.34 «Зупинку заборонено» Правил дорожнього руху затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306 із змінами, визначено, що забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Цим же Розділом ПДР установлено, що дія знаків 3.9, 3.10, 3.34-3.37 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені. Для знаків 3.34-3.37 - табличкою 7.2.2 на початку зони дії, а також установленням у кінці їх зони дії дублюючих знаків 3.34-3.37 з табличкою 7.2.3. Підпункт 7.2.2 Таблички до дорожніх знаків Розділу 33 пункту 7 ПДР позначає зону дії знака, якщо вона не поширюється до найближчого перехрестя, а також для зазначення протяжності одного або кількох розміщених один за одним зупинкових майданчиків, позначених знаками 5.45.1, 5.46.1 і 5.47.1, без позначення кінця посадкового майданчика знаками 5.45.2, 5.46.2 і 5.47.2. Згідно оскаржуваної постанови місце вчинення правопорушення є м. Добромиль вул. Галицька, 22. Дорожній знак 3.34 Зупинку заборонено із Табличкою до дорожніх знаків 7.2.2 (125м) встановлений по вул. Галицькій за координатами (49.5720130,22.7861153), поруч з «Меблі Добромиль» м. Добромиль, що підтверджується фототаблицею. Прокладена відстань від місця встановленого знаку згідно координаті (49.5720130,22.7861153) до місця вчинення правопорушення за координатами (49.5725270,22.7890516) вул. Галицька, 22 визначена на основі GPS-трекінгу складає 220 метрів, та вказує на те, що Відповідач постановою серії ЕНА №6559117 від 24.01.2026 протиправно притягнув його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки вимога дорожнього знаку 3.34 Зупинку заборонено на ділянку дороги у м. Добромиль по вул. Галицька, 22 не діє, а обмежується 125 м від місця встановлення в напрямку руху.

11.02.2026 від представника відповідача - Головного управління Національної поліції у Львівській області Бучковського С.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову, мотивуючи таким. Зазначає, що як вбачається зі змісту постанови серії ЕНА №6559117 від 24.01.2026 «...24.01.2026... в м.Добромиль ... водій керуючи ТЗ не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п.8.4.«в»...». Вищезазначена постанова складена саме відносно водія транспортного засобу, яким на час складення постанови був гр.. ОСОБА_1 , а обставини, зазначені у ній повністю відповідають диспозиції ч.1 ст.122 КУпАП. Обставини справи: 24.01.2026 року близько 13.49 годин в ході патрулювання в м.Добромиль по вул.Галицька співробітниками поліції Лимар В.М. та Яремко В.І. було виявлено автомобіль марки «Опель Астра» д.н.з. НОМЕР_1 , який був запаркований з правого боку проїжджої частини в зоні дії дорожнього знаку 3.34. «Зупинку заборонено» ПДР України, тобто водій даного авто порушив п.8.4.«в» ПДР України. Коли поліцейські, запаркувавшись, намагались підійти до даного авто, водій рушив та намагався поїхати з місця події, однак співробітники поліції наздогнали автомобіль та увімкнувши світло-проблискові маячки синього та червоного кольору зі сиреною зупинили даний транспортний засіб. Підійшовши до водія ОСОБА_1 , співробітники поліції пояснили причину зупинки, роз`яснили порушений водієм пункт ПДР України, на що останній спочатку жодних заперечень не висловлював лише сказав, що йому казали що там можна паркуватись. Після чого співробітниками поліції було розпочато розгляд адміністративної справи. Стверджує, що під час розгляду адміністративної справи поліцейським повідомлено водія про суть вчиненого адміністративного правопорушення, надано можливість ознайомитись з наявними доказами вчиненого правопорушення, ознайомлено з правами та обов`язками в частині подавання клопотань та надання пояснень під час розгляду справи про вчинене адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП. Однак проаналізувавши наявні відеоматеріали з нагрудних відео реєстраторів працівників поліції, встановлено, що водій під час розгляду справи про вчинення ним правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП не виявив бажання ознайомитись з доказами вчиненого правопорушення так само жодних клопотань щодо залучення під час розгляду справи захисника чи фахівця в галузі права не заявляв. Зазначає, що в м.Добромиль по вул.Галицька 2 біля магазину «Львівські ковбаси» встановлено дорожній знак 3.34. «Зупинку заборонено» та табличка до дорожнього знаку 7.2.2. «Зона дії» (додаток № 1). Згідно п.8.4. «в» ПДР України, заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. В даному випадку зупинка та стоянка авто заборонені на найближчі 125 метрів по ходу руху. В свою чергу ОСОБА_1 не прийнявши до уваги наявні дорожні знаки, не виконав їх вимогу та здійснив зупинку в зону їх дії, чим порушив п.8.4.«в» ПДР України, що в свою чергу підтверджується відеозаписом зафіксованим на відеореєстратор службового автомобіля (відео «Video 2026-01-24»). Після розгляду справи та під час отримання копії постанови, ОСОБА_1 поставив всі свої підписи та отримав копію. Також зазначає, що у своїй позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що під час розгляду справи поліцейським він був позбавлений можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, хоча він не був обмежений у своїх правах, жодних клопотань він не заявляв, лише попросив дозволу зателефонувати до своєї доньки для отримання правової допомоги, яка в подальшому прибула на місце події та була присутня при розгляді справи. Таким чином, поліцейським при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП були повно та всебічно встановлені всі обставини справи та не було допущено порушень, які б свідчили про наявність підстав для скасування винесеної постанови.

20.02.2026 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшли письмові «заперечення на відзив», в яких він зазначає наступне. Вказує, що згідно оскаржуваної постанови місце вчинення правопорушення є м. Добромиль, вул. Галицька, 22. Прокладена відстань від вулиці Галицька, 2, де відповідно до відзиву Відповідача встановлено дорожній знак 3.34 «Зупинка заборонена» із Табличкою до дорожніх знаків 7.2.2 «Зона дії» (125 м) згідно координат (49.5719765, 22.7863332) до місця вчинення правопорушення за координатами (49.5725270,22.7890516) вул. Галицька, 22 визначена на основі GPS-трекінгу складає 210 метрів, та вказує на те, що Відповідач постановою серії ЕНА №6559117 від 24.01.2026 року протиправно притягнув його до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки вимога дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» на ділянку дороги у м. Добромиль по вул. Галицька, 22 не діє, а обмежується 125 м від місця встановлення в напрямку руху.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції у Львівській області Бучковський С.В. в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 24.01.2026 поліцейським відділення поліції №1 (м.Старий Самбір) Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області Лимар В.М. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6559117, якою на ОСОБА_1 (позивача у справі) накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 340 гривень.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, 24.01.2026 о 13:49:57 в м.Добромиль, вул..Галицька, 22, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Опель Астра», НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п.8.4в ПДР (порушення вимог заборонних знаків).

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню, зокрема, норми Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства та Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства, як вказується у ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначену норму суд під час розгляду справи щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинен перевірити їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина 1 ст.122 КУпАП передбачає, що порушення вимог дорожніх знаків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.8.4. «в» ПДР України, заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Згідно розділу 33 пункту 3 Заборонні знаки 3.34 «Зупинку заборонено» Правил дорожнього руху, визначено, що забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Цим же Розділом ПДР установлено, що дія знаків 3.9, 3.10, 3.34-3.37 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені.

Для знаків 3.34-3.37 - табличкою 7.2.2 на початку зони дії, а також установленням у кінці їх зони дії дублюючих знаків 3.34-3.37 з табличкою 7.2.3.

Підпункт 7.2.2 Таблички до дорожніх знаків Розділу 33 пункту 7 ПДР позначає зону дії заборонних знаків 3.34-3-37.

Відповідно до ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За приписами ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ст.288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

При цьому, згідно з ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.74 КАС України).

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тобто, саме відповідач, будучи повноважною особою на розгляд справи про адміністративне правопорушення та складання постанови про накладення адміністративного стягнення, був зобов`язаний обґрунтувати правомірність складення оскаржуваної постанови.

Як встановлено судом та сторонами не оспорюється, що в м.Добромиль по вул.Галицька 2 встановлено дорожній знак 3.34. «Зупинку заборонено» та табличка до дорожнього знаку 7.2.2. «Зона дії» (125метрів).

Тобто в даному випадку зупинка та стоянка авто заборонені на найближчі 125 метрів по ходу руху.

Із матеріалів справи, зокрема із оглянутого судом відеозапису, вбачається, що автомобіль марки «Опель Астра», НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 здійснив зупинку біля будинку під №18 по вул..Галицька в м.Добромиль, та був зупинений працівниками поліції біля будинку під №22 по вул.Галицька.

Позивач стверджує, що здійснив зупинку транспортного засобу за межами дії заборонного знаку 3.34, оскільки від знаку до місця де він зупинився відстань складає більше 150метрів, а до вул.Галицька 22, де його зупинили працівники поліції, більше 200метрів.

В свою чергу, у відзиві на адміністративний позов та наданих в судовому поясненнях представника відповідача, представник відповідача посилається на те, що місцем скоєння правопорушення є м.Добромиль, вул..Галицька, 18, і відстань до знаку 3.34 становить 120метрів, тобто позивач здійснив зупинку в межах дії знаку.

У підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, представник відповідача подав до суду скріншоти із веб-сайту (https://www.google.com/maps) із зоображенням вулиці Галицька у м.Добромиль, із вимірами відстані, згідно яких відстань від вулиці Галицька, 2, де встановлено дорожній знак 3.34 «Зупинка заборонена» із Табличкою до дорожніх знаків 7.2.2 «Зона дії» (125 м) згідно координат (49.5719765, 22.7863332) до місця зупинки (вул.Галицька 18) становить 120м.

Суд звертає увагу на те, що згідно наданих представником відповідача вимірів відстань від дорожнього знаку 3.34 та 7.2.2 ПДР до місця зупинки (вул..Галицька, 18) становить 120метрів, тобто є наближена до закінчення межі зони дії знаку (різниця - 5м).

Так, відповідно до наданих представником відповідача фотознімків із веб-сайту (фото№3), початковою точкою для вимірювання є координати 49.5719765, 22.7863332 (на початку будівлі із червоною покрівлею).

В той же час, як візуально видно із фотознімків місця розташування дорожнього знаку (Додаток №1 до відзиву) дорожній знак 3.34 розташований за декілька метрів ближче до цієї будівлі (через вулицю).

Відтак, якщо наприклад виміряти відстань за допомогою зазначеного веб-сайту (https://www.google.com/maps/@49.5721247,22.7872431,126m/data=!3m1!1e3?entry=ttu&g_ep=EgoyMDI2MDMxOC4xIKXMDSoASAFQAw%3D%3D), із координатами початкової точки 49.572007, 22.786185, то у такому разі така буде становити більше 125 метрів (близько 135 метрів).

Тобто, з наданих представником відповідача фотоматеріалів, не можна зробити однозначний висновок, що вимірювана відстань є точною.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження того, що фактична відстань від дорожнього знаку 3.34 до місця зупинки автомобіля позивача (вул..Галицька, 18) становить менше 125 метрів стороною відповідача суду не представлено.

За таких обставин, враховуючи незначну різницю у відстані (5м), не виключається сумнів у тому, що позивач здійснив зупинку автомобіля в межах дії знаку 3.34, а відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Так, згідно ч. 2 і ч. 3 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічні положення Конституції України поширюються і на осіб, які обвинувачуються у вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохін проти України» від 15.02.2013).

У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі також Конвенція) притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції.

Згідно частини другої статті 6 Конвенції кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Стаття 6 Конвенції встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов`язаного з правами та обов`язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.

В свою чергу, за п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

В силу ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС України). Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 74 КАС України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 КАС України).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За нормами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на відсутність достатніх належних та достовірних доказів допущення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП, суд доходить до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог ч.1 ст.139 КАС України понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору на суму 665,60 гривень слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.2, 6, 72-77, 90, 241, 243-246, 250, 271- 272, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення, - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6559117 від 24 січня 2026року, винесену поліцейським відділення поліції №1 (м.Старий Самбір) Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області Лимар В.М. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ-40108833) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ( РНОКПП - НОМЕР_2 ), понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ;

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, місцезнаходження: м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ-40108833.

Повний текст судового рішення складено та проголошено 23.03.2026.

Суддя А.В. Кушнір