Рішення № 135032809, 23.03.2026, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/5006/25

Номер провадження 2/317/169/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Громової І.Б.,

при секретарі судового засідання Шевченко В.С.,

за участю:

представника відповідача Максиміва В.М.

(в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між 07.01.2025 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 636864296, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідачка отримала від Товариства кредитні кошти у розмірі 16036,00 грн.

Відповідно до умов Розділу 2 Договору Товариство зобов`язалося надати відповідачці кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов`язалась повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», що є невід`ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua.

Згідно умов Договору грошові кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на рахунок, використовуючи реквізити платіжної картки вказаної Позичальником в особистому кабінеті.

Так, на виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № НОМЕР_3, яка була вказана відповідачкою при укладанні Договору.

11.03.2025 у відповідно до ст. 1077 ЦК України Товариство «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за Договором Факторингу № МВ-ТП/26.

У зв`язку із невиконанням відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором, у неї виникла заборгованості у розмірі: 57 700, 15 грн., проте позивач просить стягнути загальну суму заборгованості у розмірі 48 880, 35 грн. з них:

· заборгованість по кредиту - 16 036,00 грн.;

· заборгованість по процентам за користування кредитом - 32 844,35 грн.;

· заборгованість по комісії за надання кредиту (в разі наявності) - 801,80 грн. а також витрати пов`язані з оплатою судового збору у розмірі 24422, 40 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином. Через систему «Електронний суд» направив заяву, у якій просив розглядати справу за відсутності представника позивача.

Відповідачка, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання до суду не з`явилась.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції був присутній її представник, який проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, спираючись на позицію, яка була викладена у відзиві.

Через систему «Електронний суд» до суду надходив відзив від представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Максиміва В.М., у якому він просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію наступним чином.

Представник відповідачки зазначає, що матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують перерахування коштів відповідачці згідно з вказаним договором. Крім того, на думку представника відповідачки, позивач не довів, що він має право пред`являти вимогу щодо стягнення заборгованості за вказаним спірним договором, оскільки не надав належних доказів на підтвердження відступлення права вимоги за договором факторингу № МВ-ТП/26 від 11.03.2025, а тому не має права вимагати від відповідачки сплати заборгованості за кредитним договором № 636864296 від 07.01.2025.

Також представником відповідача була висловлена позиція щодо нарахування відсотків за користування кредитом, в якій зазначається, що після спливу строку надання кредиту, а саме з 06.02.2025, припиняється право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за договором та інших платежів за цим договором. Доказів, що відбулась пролонгація договору, відповідно до його умов, позивач не надав, і матеріали справи таких відомостей не містять.

Тож з урахуванням, що кредит надається строком на 30 днів, тобто до 06.02.2025, заборгованість за Кредитним договором № 636864296 повинна становити не більше 18 040,50 грн. (16 036,00 грн. сума боргу за тілом кредит + 2004,50 грн. сума за процентами).

Натомість, позивач безпідставно пред`являє позовні вимоги про стягнення суми заборгованості в розмірі 48 880, 35 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки відсутні належні докази, що підтверджують перехід права вимоги до Позивача, а також докази отримання Відповідачем кредитних коштів та користування ними.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що саме відповідачкою було здійснено авторизацію у системі Bank-ID, крім того відповідачка, укладаючи Договір, пройшла верифікацію, тим самим підтвердила актуальність та належність її персональних даних, в тому числі і фінансового мобільного номеру НОМЕР_1 , який був вказаний відповідачкою при заповненні заяви на отримання кредиту. Від банку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було отримані відповідні підтвердні дані про Відповідача, які зазначені нею у заявці.

Тільки користувач (власник персональних даних) може ініціювати передачу цих даних від абонента ідентифікатора до абонента надавача послуг, оскільки при проходженні даної процедури використовуються логіни та паролі. Отже, ніхто, окрім відповідачки, не міг ініціювати цей процес.

Також, представник позивача зазначає, що укладання кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Представник позивача посилається на п.7.3 Договору, в якому визначено, що кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 06.02.2030. Таким чином, Кредитодавець, а в разі відступлення права вимоги Фактор, яким є позивач ТОВ «Таліон плюс», має право нараховувати проценти за даним договором починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня закінчення строку дії цього Договору, виключенням може бути лише застосування Кредитодавцем або Фактором п. 9.1.1.7. Договору щодо дострокового припинення договору у разі затримання Позичальником сплати процентів за користування Кредитом щонайменше на один місяць, що і було застосовано Позивачем відповідно до повідомлення про дострокове розірвання договору з 05.08.2025 року та подальшого зупинення з вказаної дати нарахування відсотків, що відображено у доданих до позову розрахунках заборгованості.

Суд, вислухавши позицію представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.01.2025 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 636864296, відповідно до якого відповідачка отримала від Товариства кредитні кошти у розмірі 16036,00 грн. у формі електронного документа, який укладено шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки. Підписуючи договір відповідачка підтвердила, що вона ознайомилась з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Відповідно до умов кредитного договору, Товариство зобов`язується надати відповідачці грошові кошти (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Вказане підтверджується копією договору кредитної лінії № 636864296, паспортом споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору № 636864296, від 07.01.2025, який підписаний електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора 3273, який був відправлений на номер мобільного телефону, вказаного відповідачкою при авторизації.

Договір підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електрону комерцію» (п. 6.1 Договору).

Пунктом 6.3 Договору визначено, що всі додатки та додаткові угоди, складені сторонами в електронному вигляді і підписані з використанням одноразового ідентифікатора, є невід`ємними частинами Договору.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Порядок укладення електронного договору визначений статтею 11 вказаного Закону, при цьому, згідно частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному цією статтею, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному в письмовій формі.

Таким чином, факт укладення кредитного договору між кредитодавцемТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 636864296 у формі електронного документу з електронними підписами сторін знайшов своє підтвердження.

Відповідно до довідки про підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, яка була долучена до позовної заяви, вбачається, що на платіжну картку відповідачки була перерахована, вказана у договорі, сума коштів розмірі 16036 грн.

11.03.2025 у відповідно до ст. 1077 ЦК України Товариство «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за Договором Факторингу № МВ-ТП/26.

Відповідно до Реєстру прав вимоги від 11.03.2025 на виконання Договору факторингу № МВ-ТП/26 від 11.03.2025, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 .

Відповідачка своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку із чим ТОВ «Таліон Плюс» 05.08.2025 достроково розірвало договір та направило відповідачці повідомлення про досудову вимогу, проте відповідачкою не було погашено заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості з 07.01.2025 по 05.08.2025, у відповідачки утворилась заборгованість у розмірі 57 700, 15 грн., проте позивач просить стягнути загальну суму заборгованості у розмірі 48 880, 35 грн. з них:

· заборгованість по кредиту - 16 036,00 грн.;

· заборгованість по процентам за користування кредитом - 32 844,35 грн.;

· заборгованість по комісії за надання кредиту (в разі наявності) - 801,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно з ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст.612цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, оскільки відповідачка не виконує умови укладеного кредитного договору в порядку та в строки, передбачені зазначеним договором, кошти за кредитом не повернула та фактор скористався правом вимоги виконання зобов`язань за кредитним договором у зв`язку з невиконанням боржником умов кредитного договору, що підтверджується наданими позивачем доказами, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, суд також вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.

Крім того, відповідно до ст.ст. 137, 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу.

Вирішуючи це питання, суд виходить з того, що в межах цієї справи позивач ТОВ «Таліон Плюс» отримував правову допомогу адвоката Колінько А.В. на загальну суму 5000,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються наданими суду: договором № 5 від 02.12.2024 про надання правової допомоги, укладеним між Адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій» та ТОВ «Таліон Плюс»; актом приймання передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024, платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 133 від 02.09.2025 на суму 5000,00 грн.

Отже, витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. слід стягнути з відповідачки на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 553, 554, 610, 612, 625, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (код ЄДРПОУ: 39700642, адреса місцезнаходження: 14017, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» суму заборгованості за Договором №636864286 від 07.01.2025 у розмірі 48 880, 35 грн. (сорок вісім вісімсот вісімдесят гривень 35 копійок) з них:

· заборгованість по кредиту - 16 036,00 грн.;

· заборгованість по процентам за користування кредитом - 32 844,35 грн.;

· заборгованість по комісії за надання кредиту (в разі наявності) - 801,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. (п`ять тисяч гривень).

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Б. Громова