Ухвала суду № 135031313, 04.03.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/10605/25

Провадження № 1-кс/202/1532/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

У Х В А Л А

04 березня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, яке подане у кримінальному провадженні № 12025040000000495 від 13.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

У С Т А Н О В И В:

Старший слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 звернувся з погодженим із прокурором клопотанням, в якому просить накласти арешт шляхом заборони розпорядження та користування на сім-картки з маркуванням « НОМЕР_1 », « НОМЕР_2 », « НОМЕР_3 », які були вилучені 24.02.2026 року під час обшуку в камері № 315 ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4», за адресою м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 80, де утримується слідчо-заарештований ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування свого клопотання слідчий посилається на те, що слідчим управлінням ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025040000000495 від 13.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за фактом незаконного виготовлення та збуту наркотичних засобів та психотропних речовин («метадон», «канабіс», «метамфетамін», «PVP») у великих розмірах групою осіб, зокрема окремими ув`язненими (слідчо-заарештованими) на території Державної установи «Дніпропетровська установа виконання покарань (№ 4)».

24 лютого 2026 року проведений обшук у камері № 315 ДУ «ДУВП (№ 4)», під час якого виявлено та вилучено вищевказане майно, яке постановою слідчого від 24.02.2026 року визнано речовими доказами.

Слідчий зазначає, що вилучені сім-картки можуть містити інформацію, яка має значення для досудового розслідування, зокрема осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, а також, що у разі не накладення арешту на вилучене майно існує ризик його відчуження, знищення, передачі іншим особам, що унеможливить досягнення завдань кримінального провадження.

Отже, з метою забезпечення збереження речових доказів слідчий просить накласти арешт на вилучене майно.

Слідчий ОСОБА_3 у судовому засіданні вказане клопотання підтримав.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Слідчим суддею установлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025040000000495 від 13.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

24 лютого 2026 року в цьому кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді був проведений обшук у ДУ «ДУВП (№ 4)» за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 80, зокрема в камері № 315 у слідчо-заарештованого ОСОБА_5 виявлено та вилучено сім-картки з маркуванням « НОМЕР_1 », « НОМЕР_2 », « НОМЕР_3 », які постановою слідчого від 24.02.2026 року визнані речовими доказами.

При вирішенні питання про арешт цього майна слідчий суддя керується тим, що згідно зі статтею 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

За змістом частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зокрема у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК).

Так, за приписами статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна (частина четверта статті 170 КПК України).

Відповідно до частини 11 статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя вважає доведеним, що був вчинений злочин, оскільки це підтверджується протоколами допиту свідків, матеріалами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, а також, що вилучені речі відповідають критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, оскільки вони можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто мають значення речових доказів.

Зокрема вилучені під час обшуку в камері сім-картки можуть містити інформацію щодо контактів, листування та іншого спілкування осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, що має суттєве значення для встановлення обставин кримінального провадження, кола співучасників, координації їхніх дій та інших відомостей, що маються значення для досудового розслідування.

В разі не накладення арешту на вилучене майно існує ризик його приховування, пошкодження, знищення або перетворення, оскільки особи, в яких воно вилучено, можуть бути заінтересовані у кримінальному провадженні, яке здійснюється за фактом збуту наркотичних засобів та психотропних речовин.

Отже, матеріали клопотання доводять наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно.

На переконання слідчого судді, накладення арешту на вказане майно відповідає потребам досудового розслідування, оскільки спрямоване на забезпечення збереження речових доказів, і не матиме негативних наслідків, так як вилучені речі належать до заборонених.

Враховуючи вищенаведене, клопотання слідчого необхідно задовольнити та накласти арешт шляхом заборони розпорядження та користування на речі, вилучені 24.02.2026 під час обшуку в камері № 315 ДУ «ДУВП №4», а саме сім-картки з маркуванням « НОМЕР_1 », «1120523355053», « НОМЕР_3 ».

Керуючись ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого задовольнити.

Накласти арешт шляхом заборони розпорядження та користування на речі, вилучені 24.02.2026 під час обшуку в камері № 315 ДУ «ДУВП №4», а саме сім-картки з маркуванням « НОМЕР_1 », « НОМЕР_2 », « НОМЕР_3 », які поміщені до спецпакету №WAR1098991.

Роз`яснити, що накладений арешт може бути скасований у порядку, визначеному статтею 174 КПК України.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_6