Ухвала суду № 135029862, 06.03.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/19408/25

Провадження № 1-кс/947/3354/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12023162490001625 від 22.11.2023 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Казахстан, громадянина України, з середньою технічною освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресо: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Суть клопотання.

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12023162490001625 від 22.11.2023 року відносно ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 15 000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 49 920 000 грн.

Клопотання мотивовано тим, що:

- ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України .

- наявні ризики вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

- застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього судом обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.

Позиція учасників судового засідання

Прокурор ОСОБА_3 оголосив клопотання та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 15 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, посилаючись на обставини викладені в клопотанні, зокрема на наявні ризики передбаченні ч. 1 ст. 177 КПК Українита обґрунтованість підозри. На думку прокурора саме даний розмір застави зможе забезпечити належу процесуальну поведінку підозрюваного, натомість як більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти визначеним ризикам. Звернув увагу на той факт , що в ході досудового розслідування за період з 2023 по 2024 роки документовано 6 епізодів злочинної діяльності підозрюваного, а також встановлено переведення останньому грошових коштів за його діяльність пов`язану з незаконним переправленням осіб через державний кордон. Зазначив, що організатор наразі оголошений у міжнародний розшук.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 надала письмові заперечення посилаючись на які, у задоволенні клопотання просила відмовити та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби. Вважає клопотання сторони обвинувачення є необґрунтованим, а ризики передбачені ст. 177 КПК України не доведені. Просила врахувати дані про особу підозрюваного, та про його стан здоров`я. Зазначила, що запропонований стороною обвинувачення розмір застави є непомірним.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника, повідомив, що з підозрою не погоджується, надав пояснення щодо обставин кримінального правопорушення.

Короткий виклад фактичних обставин даного кримінального провадження та змісту поданого стороною обвинувачення клопотання.

Відділом розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023162490001625 від 22.11.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено,у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.

Пункт 3 Указу № 64/2022 визначає, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини й громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

В подальшому, воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався відповідно до Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та Законів України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Так, 24.02.2022 Указом Президента України № 69/2022, оголошено загальну мобілізацію та постановлено здійснити призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами. Строк проведення зазначеної мобілізації неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 14 січня 2025 року № 27/2025, продовжено з 08 лютого 2025 року на 90 діб.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 22 даного Закону, передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 1455 від 29.12.2021, якою затверджено «Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» визначено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Перелік громадян України, які наділені правом перетинання державного кордону затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995.

Разом з тим, статтею 1 Закону України від 04.11.1991 № 1777-XII «Про державний кордон України» зазначено, що Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

Відповідно до ст. 9 Закону «Про державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.

Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

У відповідності до ст. 11 Закону «Про державний кордон України», особи, транспортні засоби, вантажі та інше майно, що перетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному контролю.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України від 05.11.2009 № 1710-VI «Про прикордонний контроль», прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Крім того встановлено, що ОСОБА_7 , використовуючи обставини військової агресії Російської Федерації проти України та введення воєнного стану, що обмежив конституційні права і свободи людини, зокрема на перетинання державного кордону України, на початку вересня 2023 року, з метою отримання незаконного прибутку, ініціював створення організованої групи, до складу якої залучив громадян Республіки Молдова, які вироком Кишинівського суду Республіки Молдова від 27.05.2025 по справі № 1-25031818-12-1-11032025 (1-602/2025) засуджені ст. 42, п. (2), 46, 362?, п. (3), літ. а) Кримінального кодексу Республіки Молдови (незаконна міграція вчинена у складі організованої групи), далі Особа № 1, Особа №2, та Особа №3, а також невстановлену особу (далі Особа №4).

Так, за допомогою телеграм-каналу ІНФОРМАЦІЯ_2 та акаунта в соціальній мережі TikTok за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 учасники організованого злочинного угруповання здійснювали пошук та відбір громадян України чоловічої статті, яким в умовах воєнного стану заборонено залишати територію України.

ОСОБА_7 та двоє невстановлених осіб надавали таким громадянам інструкції щодо маршрутів обходу офіційних пунктів пропуску та незаконного перетину державного кордону, а також одержували від них грошові кошти за надання протиправних послуг з організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Розмір винагороди, становив від 2000 до 10 000 доларів США з кожної особи. З метою отримання грошових коштів за надані «послуги» учасники злочинної групи використовувалися складні фінансові операції з конвертації коштів у віртуальні активи із застосуванням платформи криптовалютних транзакцій «Binance», зареєстрованих на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка не була обізнана щодо вчинення кримінальних правопорушень.

Після надходження зазначених коштів учасники угруповання вказували громадянам України прибути до міста Одеса, де їм надавали детальні вказівки щодо маршрутів обходу та незаконного перетину державного кордону.

Надалі ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , а також інші водії, які не входили до складу організованої групи, а співпрацювали з останніми щодо окремих злочинів, на території України, за допомогою різних транспортних засобів доставляли громадян до прикордонної зони поблизу державного кордону України з Республікою Молдова, звідки їх спрямовували для незаконного перетину державного кордону у напрямку Республіки Молдова поза встановленими пунктами пропуску.

Після прибуття вказаних осіб на територію Республіки Молдова їх зустрічали члени організованого злочинного угруповання, а саме: Особа № 1, Особа №2, та Особа №3.

Зазначені особи, діючи за попередньою змовою у складі організованої групи та з корисливих мотивів, здійснювали незаконне перевезення громадян України від державного кордону Республіки Молдова з Україною до м. Кишинів з метою забезпечення їх незаконного в`їзду, перебування, транзиту або подальшого виїзду з території цієї держави.

Однак, частина осіб, які здійснювали спроби незаконного перетинання державного кордону були затримані працівниками Державної прикордонної служби України.

Створене ОСОБА_7 злочинне об`єднання характеризується ознаками стійкості, які полягають у стабільності складу його учасників, узгодженості їхніх дій, тривалості існування та повторюваності спільних протиправних дій.

Діяльність групи мала системний характер і тривала з вересня 2023 по листопад 2024 року. Протягом цього часу її учасники послідовно реалізовували злочинний план, спрямований на незаконне переправлення осіб через державний кордон України.

Стійкість очолюваної ОСОБА_7 організованої групи відзначалася здатністю забезпечити її членам стабільність та безпеку функціонування, тривалістю спільних дій, постійним та стабільним складом учасників.

Також стійкість групи забезпечувалася за рахунок ефективної протидії факторам, що могли б дезорганізувати її функціонування.

Особистісні якості ОСОБА_7 створювали впевненість в членів організованої групи у можливості подальшого безпечного існування злочинного угруповання під його керівництвом.

Окрім того, забезпечення стійкості злочинного об`єднання сприяли централізоване підпорядкування керівнику, єдині для всіх правила поведінки, злагодженість дій, спрямованих на досягнення злочинної мети отримання незаконного прибутку.

Наявність тісних взаємовідносин, довіри та взаємозалежності між учасниками, а також попередня змова, підтверджена їхньою взаємодією протягом кількох етапів вчинення кримінального правопорушення, свідчить про високий рівень узгодженості та стійкості цього злочинного об`єднання.

Учасники організованої групи діяли відповідно до єдиного, заздалегідь розробленого та узгодженого між собою злочинного плану, спрямованого на одержання неправомірної вигоди від організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України. Зазначений план був відомий усім співучасникам та передбачав скоординовану послідовність взаємопов`язаних дій, спрямованих на досягнення єдиної протиправної мети - забезпечення незаконного виїзду громадян України, яким у період дії правового режиму воєнного стану тимчасово обмежено право виїзду за межі території України.

Зміст і механізм реалізації загального злочинного плану полягали у наступному:

-створенні та використанні в месенджері «Telegram» і соціальній мережі «TikTok» облікових записів « ОСОБА_10 », « ОСОБА_11 », « ОСОБА_12 », «Test» та « ОСОБА_13 » з метою пошуку осіб, зацікавлених у незаконному виїзді з України, а також залучення водіїв транспортних засобів для їх перевезення до прикордонної зони;

-встановленні контактів із громадянами України, які мали намір незаконно перетнути державний кордон України;

-одержанні від таких осіб грошових коштів за організацію їх незаконного переправлення;

-доставлені осіб до прикордонної зони поблизу державного кордону України з Республікою Молдова (в районі невизнаної ПМР) та подальшому їх спрямуванні для незаконного перетину кордону у напрямку Республіки Молдова поза встановленими пунктами пропуску;

-зустрічі учасниками організованої групи осіб, які незаконно прибули на територію Республіки Молдова (невизнаної ПМР);

-перевезенні громадян України через територію невизнаної ПМР до м. Кишинів з метою забезпечення їх незаконного в`їзду, перебування, транзиту або подальшого виїзду з території цієї держави;

-подальшому одержанні та розподілі грошових коштів, здобутих у результаті вчинення зазначених протиправних дій.

Системність, організованість та конспіративний характер вчинюваних дій, зокрема використання складних фінансових операцій з конвертації коштів у віртуальні активи, зміна транспортних засобів, якими користувалися співучасники на території України, а також постійна координація дій за допомогою засобів телекомунікації, свідчать про те, що злочинний план не мав випадкового чи ситуативного характеру, а був заздалегідь розроблений, узгоджений між усіма учасниками та реалізовувався у визначений період часу з чітким розподілом ролей, функцій і ресурсів у межах організованого злочинного об`єднання.

Згідно зі злочинним планом і розподілом функцій між членами групи кожен з її учасників виконував відведені йому функції, а саме:

ОСОБА_7 обрав собі роль організатора злочинної групи; розробив та узгодив з іншими учасниками план вчинення кримінальних правопорушень, виконував організаційно-розпорядчі функції, об`єднав інших співучасників для вчинення запланованих злочинів та координував їхню поведінку, підбирав і залучав до групи виконавців і пособників, розподіляв обов`язки між ними, підшукував осіб, які мали намір незаконно перетнути державний кордон України, спрямував та об`єднав зусилля учасників організованої групи, керування підготовкою та вчиненням злочинів, забезпечив приховування злочинів, шляхом використання складних фінансових операцій з конвертації коштів у віртуальні активи із застосуванням платформи криптовалютних транзакцій «Binance».

ОСОБА_4 та ОСОБА_9 здійснювали роль виконавців, які діяли відповідно до вказівок ОСОБА_7 щодо вибору маршруту руху транспортного засобу під їх керуванням, доставляли осіб чоловічої статті до прикордонної зони поблизу державного кордону України з Республікою Молдова, звідки їх спрямовували для незаконного перетину державного кордону у напрямку Республіки Молдова поза встановленими пунктами пропуску.

Особа №1, Особа №2, та Особа №3 виконували роль виконавців; зустрічали громадян України, які незаконно перетнули кордон республіки Молдова в районі невизнаної ПМР, перевозилиїх до м. Кишинів з метою забезпечення їх незаконного в`їзду, перебування, транзиту або подальшого виїзду з території цієї держави.

Особа № 4 виконувала роль виконавця; шляхом використання засобів телекомунікації в месенджері «Telegram» здійснювали інструктаж осіб, які планували незаконно перетнути державний кордон України, вказували останнім на маршрут їх руху, крім того керували діями водіїв транспортних засобів на яких доставляли осіб до ділянок державного кордону України.

Учасники організованої групи, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою приховування злочинної діяльності вживали комплекс заходів конспірації, спрямованих на унеможливлення викриття їх причетності до вчинення кримінальних правопорушень.

З метою забезпечення конфіденційності співучасники використовували виключно перевірені канали зв`язку, зокрема особисті зустрічі та обмін інформацією через мобільні месенджери, у тому числі із застосуванням функцій автоматичного видалення повідомлень після їх прочитання.

Учасники злочинної групи систематично змінювали транспортні засоби, якими здійснювалося перевезення громадян України до прикордонної зони, а також залучали сторонніх водіїв, які за грошову винагороду надавали послуги з перевезення осіб територією України, у тому числі до ділянок державного кордону України.

Крім того, з метою приховування походження коштів, одержаних злочинним шляхом, співучасники використовували складні фінансові операції з конвертації грошових сум у віртуальні активи із застосуванням платформи криптовалютних транзакцій «Binance», облікові записи в якій були зареєстровані на підставних осіб.

Таким чином, узгоджені та системні дії учасників, спрямовані на маскування злочинної діяльності, підтверджують наявність у групи високого рівня організованості, внутрішньої дисципліни та продуманості, характерних для стійких організованих злочинних об`єднань.

Установлено, що ключову роль в організації та координуванні діяльності злочинного об`єднання відігравав ОСОБА_7 , який виступав організатором та фактичним керівником організованої групи. Саме він розробив загальний злочинний план, визначив механізм заволодіння земельними ділянками у місті Одесі, розподілив ролі між учасниками та забезпечив створення умов для його реалізації.

Організатор визначав загальну стратегію злочинної діяльності, координував дії підлеглих, надавав обов`язкові до виконання вказівки, контролював дотримання встановлених домовленостей і забезпечував конспірацію. Поведінка ОСОБА_7 мала ознаки лідерської та управлінської діяльності, спрямованої на досягнення спільної злочинної мети.

Дії ОСОБА_7 свідчать, що він не лише ініціював створення організованої групи, а й забезпечував її функціонування, взаємозв`язок між учасниками, фінансову стабільність та контроль за результатами реалізації злочинного плану.

Фінансове забезпечення діяльності організованої групи здійснювалося за рахунок незаконно отриманих від громадян України грошей, в якості оплати їх незаконного переправлення через державний кордон України, після чого кошти використовувались членами організованої та керованої ОСОБА_7 групи, як постійне джерело для існування та підримання стабільного функціонування групи.

При цьому фінансові операції здійснювалися з використанням кількох електронних (цифрових) гаманців на платформі криптовалютних транзакцій «Binance», а також рахунків у різних банківських установах, що дозволяло учасникам уникати виявлення узгодженого характеру переказів.

Епізод № 1

Досудовим розслідуванням установлено, що у грудні 2023 року, але не пізніше 12.12.2023 (точніший час не встановлено), ОСОБА_7 , діючи у складі організованої групи, умисно та з корисливих мотивів, використовуючи засоби зв`язку й соціальні мережі, зокрема телеграм-канал ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідний акаунт у TikTok, підшукав громадян України: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску.

За організацію їх незаконного переправлення кожен із них повинен був сплатити грошову винагороду у розмірі 100 000 гривень шляхом перерахування коштів на вказаний ОСОБА_7 криптогаманець.

З метою реалізації протиправного наміру ОСОБА_7 залучив ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за грошову винагороду погодився здійснити перевезення зазначених осіб до прикордонної смуги для їх подальшого незаконного переправлення до Республіки Молдова.

Крім того, спільно з Особою № 4 було залучено ще одного водія (далі - Особа № 9), який також погодився виконати перевезення за винагороду.

Далі 12.12.2023 ОСОБА_4 діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою незаконного переправлення осіб через державний кордон України, у складі організованої групи виконуючи вказівки ОСОБА_7 , прибув до м. Одеси на автомобілі «Mitsubishi Galant».(точну адресу не встановлено).

У свою чергу ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , діючи відповідно до отриманих через месенджер «Telegram» інструкцій, прибули до визначеного місця зустрічі.

Надалі ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 сіли до автомобіля «Mitsubishi Galant» під керуванням ОСОБА_4 .. Після цього транспортний засобів вирушив в напрямку державного кордону України.

Під час руху Особа № 4, діючи за погодженням із ОСОБА_7 , координувала діями ОСОБА_4 шляхом надсилання маршрутів пересування через месенджер «Telegram».

В подальшому, ОСОБА_4 діючи з прямим умислом, з корислвимих мотивів, з метою переправлення осіб через державний кордон України, на автомобілі «Mitsubishi Galant» доставив ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 до села Гулянка Подільського району Одеської області, де їх очікувала Особа № 9 на автомобілі марки «Ford Fusion»

Після чого, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 відповідно до вказівок ОСОБА_7 , пересіли до вищезазначеного транспортного засобу, на якому вирушили в напрямку державного кордону України з Республікою Молдова, де на них очікували Особа 1, Особа 2 та Особа 3.

В ході руху автомобіля Особа № 4 продовжила координувати діями Особи № 9 шляхом надсилання маршрутів пересування через месенджер «Telegram».

Однак, зазначені дії були припинені працівниками Державної прикордонної служби України. ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 зупинено на напрямку Тригради - Нова Комісарівка під час спроби незаконного перетину державного кордону України.

Епізод № 2

Досудовим розслідуванням установлено, що у грудні 2023 року, але не пізніше 15.12.2023 (точніший час не встановлено), ОСОБА_7 , діючи у складі організованої групи, умисно та з корисливих мотивів, використовуючи засоби телекомунікації та соціальні мережі, зокрема телеграм-канал ІНФОРМАЦІЯ_2 і акаунт у соціальній мережі TikTok за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 , підшукав громадян України: ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску.

При цьому ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , ОСОБА_18 після їх звільнення працівниками Державної прикордонної служби України повторно зв`язалися з ОСОБА_7 з метою організації їх незаконного переправлення через державний кордон України.

За надання зазначених послуг кожен із вказаних громадян повинен був сплатити грошову винагороду у розмірі 100 000 гривень шляхом перерахування коштів на визначений ОСОБА_7 криптогаманець.

З метою реалізації злочинного наміру ОСОБА_7 залучив ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які за грошову винагороду погодилися здійснити перевезення зазначених осіб до прикордонної території для їх подальшого незаконного переправлення до Республіки Молдова.

Далі 15.12.2023 приблизно о 07 годині 00 хвилин ОСОБА_4 на автомобілі «Mitsubishi Galant» синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , та ОСОБА_9 на автомобілі «Toyota» синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою незаконного переправлення осіб через державний кордон України, у складі організованої групи виконуючи вказівки ОСОБА_7 , прибули до заздалегідь визначеного місця в місті Одесі (точну адресу не встановлено).

У цей же час ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_16 , діючи відповідно до отриманих через месенджер «Telegram» інструкцій, прибули до обумовленого місця зустрічі.

Надалі ОСОБА_15 та ОСОБА_17 розмістилися в автомобілі «Mitsubishi Galant» під керуванням ОСОБА_4 , тоді як ОСОБА_16 , ОСОБА_18 сів до автомобіля «Toyota» під керуванням ОСОБА_9 , після чого транспортні засоби вирушили в напрямку державного кордону України.

Під час руху ОСОБА_7 спільно з Особою № 4 координували дії водіїв шляхом надсилання повідомлень із зазначенням маршруту через месенджер «Telegram».

Того ж дня зазначених громадян було доставлено до району населеного пункту Ставрове Подільського району Одеської області з метою їх подальшого незаконного переправлення поза встановленими пунктами пропуску до Республіки Молдова, де їх мали зустріти Особа 1, Особа 2 та Особа 3.

Після прибуття до зазначеного населеного пункту водії, виконуючи вказівки організатора, зупинили транспортні засоби та надали вказівку продовжити рух у пішому порядку до державного кордону України.

Однак реалізацію злочинного плану було припинено працівниками Державної прикордонної служби України. ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_16 зупинено на напрямку ОСОБА_19 під час спроби незаконного перетину державного кордону України.

Епізод № 3

Досудовим розслідуванням установлено, що у грудні 2023 року, але не пізніше 20.12.2023 (точніший час не встановлено), ОСОБА_7 , діючи у складі організованої групи, умисно та з корисливих мотивів, використовуючи засоби зв`язку й соціальні мережі, зокрема телеграм-канал ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідний акаунт у TikTok, підшукав громадян України: ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , та ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску.

ОСОБА_17 після його звільнення працівниками Державної прикордонної служби України повторно звернувся до ОСОБА_7 з метою організації незаконного виїзду за межі України.

За надання зазначених послуг кожен із вказаних громадян повинен був сплатити винагороду у розмірі від 100 000 гривень до 3200 USDT шляхом перерахування коштів на визначені організатором криптогаманці.

Для реалізації протиправного наміру ОСОБА_7 залучив ОСОБА_4 , а також інших водіїв (далі - Особи № 10 та № 11), які погодилися за винагороду здійснити перевезення зазначених осіб до прикордонної смуги.

Далі 20.12.2023 ОСОБА_4 , а також Особи № 10 та № 11 на автомобілях «Dacia Logan», «Opel Astra» та «Mitsubishi Galant» (державний номерний знак НОМЕР_1 ) діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою незаконного переправлення осіб через державний кордон України, у складі організованої групи виконуючи вказівки ОСОБА_7 прибули до м. Одеси (точну адресу не встановлено), де зустріли осіб, які мали намір незаконно перетнути державний кордон.

Після чого ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію злочинного плану, заздалегідь здійснив розподіл осіб на умовні групи з визначенням для кожної окремого транспортного засобу та водія.

До першої групи увійшли ОСОБА_24 , ОСОБА_23 та ОСОБА_25 , які мали пересуватися автомобілем «Dacia Logan» під керуванням Особи № 13.

Другу групу склали ОСОБА_17 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , яким було визначено автомобіль «Opel Astra» під керуванням Особи № 14.

До третьої групи увійшли ОСОБА_26 , ОСОБА_20 та ОСОБА_27 , які здійснювали переміщення автомобілем «Mitsubishi Galant», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після цього зазначені особи, виконуючи вказівки ОСОБА_7 , розмістилися у відповідних транспортних засобах під керуванням визначених водіїв та вирушили в напрямку державного кордону України.

Під час руху Особа № 4, діючи за погодженням із ОСОБА_7 , координувала дії водіїв шляхом надсилання маршрутів пересування через месенджер «Telegram».

Того ж дня ОСОБА_24 , ОСОБА_28 , ОСОБА_25 , ОСОБА_17 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_26 , ОСОБА_20 та ОСОБА_27 було доставлено до району населеного пункту Семенівка Подільського району Одеської області з метою їх подальшого незаконного переправлення до Республіки Молдова поза встановленими пунктами пропуску, де їх мали зустріти інші співучасники.

Однак, реалізацію злочинного плану припинено працівниками Державної прикордонної служби України. Усіх зазначених осіб зупинено поблизу населеного пункту Семенівка Подільського району Одеської області під час спроби незаконного перетину державного кордону України.

Епізод № 4

Крім того, досудовим розслідуванням установлено, що у січні 2024 року, але не пізніше 26.01.2024 (точніший час не визначено), ОСОБА_7 , діючи у складі організованої групи, умисно та з корисливих мотивів, використовуючи засоби телекомунікації й соціальні мережі, зокрема телеграм-канал ІНФОРМАЦІЯ_2 та акаунт у мережі TikTok ІНФОРМАЦІЯ_3 , підшукав громадянина України ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , який мав намір незаконно перетнути державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску.

За організацію такого переправлення ОСОБА_29 перерахував 3200 USDT на криптогаманець, реквізити якого надав ОСОБА_7 .

З метою реалізації злочинного наміру ОСОБА_7 , не пізніше 26.01.2024, залучив ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який, діючи у складі організованої групи та за грошову винагороду, погодився здійснити перевезення осіб чоловічої статі, яким обмежено виїзд за межі України, до прикордонної території для їх подальшого незаконного переправлення до Республіки Молдова.

Реалізуючи спільний план, 25.01.2024 приблизно о 20:00 ОСОБА_4 , виконуючи вказівки організатора, прибув на автомобілі марки «Volkswagen» чорного кольору до м. Одеси (точну адресу не встановлено).

У той же час ОСОБА_29 , діючи відповідно до отриманих через месенджер «Telegram» інструкцій, прибув до визначеного місця зустрічі.

Надалі ОСОБА_29 сів до зазначеного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_4 , після чого автомобіль вирушив у напрямку державного кордону України.

Під час руху координацію маршруту здійснювала невстановлена особа № 4, яка, діючи за вказівками ОСОБА_7 , надсилала водієві подальші інструкції через месенджер «Telegram».

Того ж дня ОСОБА_4 , виконуючи відведену йому роль у складі організованої групи, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою незаконного переправлення осіб через державний кордон України, виконуючи вказівки ОСОБА_7 ,доставив ОСОБА_29 до невстановленого населеного пункту поблизу державного кордону з метою подальшого незаконного перетину кордону поза пунктами пропуску в напрямку Республіки Молдова, де на нього очікували Особа 1, Особа 2 та Особа 3 для забезпечення незаконного в`їзду, перебування, транзиту та виїзду з території зазначеної держави.

Після прибуття до визначеної місцевості водій зупинив транспортний засіб та запропонував продовжити рух у пішому порядку до лінії державного кордону, на що ОСОБА_29 погодився.

Однак, зазначені протиправні дії були припинені працівниками Державної прикордонної служби України та ОСОБА_29 зупинено поблизу населеного пункту Павлівка під час спроби незаконного перетину державного кордону України.

Епізод № 5

Крім того, досудовим розслідуванням установлено, що у січні 2024 року, але не пізніше 31.01.2024 (точніший час не визначено), ОСОБА_7 , діючи у складі організованої групи, умисно та з корисливих мотивів, використовуючи засоби телекомунікації й соціальні мережі, зокрема телеграм-канал ІНФОРМАЦІЯ_2 та акаунт у мережі TikTok ІНФОРМАЦІЯ_3 , підшукав громадян України: ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_21 та ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску.

Також установлено, що ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , після його звільнення працівниками Державної прикордонної служби України повторно звернувся до ОСОБА_7 з метою організації незаконного переправлення через державний кордон України.

За надання зазначених послуг кожен із вказаних громадян повинен був сплатити грошову винагороду в розмірі від 3000 до 3200 доларів США шляхом перерахування коштів на криптогаманець, реквізити якого надавав організатор.

З метою реалізації злочинного наміру ОСОБА_7 , не пізніше 31.01.2024, залучив ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який, діючи у складі організованої групи та за грошову винагороду, погодився здійснити перевезення зазначених осіб до прикордонної території. Крім того, спільно з Особою № 4 він підшукав водія (Особу № 11), який також погодився на участь у протиправній діяльності за винагороду.

Далі 31.01.2024 приблизно о 16:00 ОСОБА_4 та Особа № 11, виконуючи вказівки організатора, прибули на автомобілях «Chevrolet» та «Mazda 2» за адресою: м. Одеса, вул. Адмірала Лазарєва, 27, біля універсаму «Точка».

У зазначений час ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 та ОСОБА_39 , діючи відповідно до отриманих через месенджер «Telegram» інструкцій, прибули до визначеного місця.

В подальшому ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 та ОСОБА_39 розмістились в салоні автомобіля «Chevrolet» під керуванням ОСОБА_4 , у той же час ОСОБА_35 сів до салону автомобіля «Mazda 2» під керуванням Особи № 11. Після цього автомобілі вирушили у напрямку державного кордону України.

Під час руху координацію дій водіїв здійснювали ОСОБА_7 та Особа № 4 шляхом надсилання маршрутів і подальших вказівок через месенджер.

Того ж дня зазначених громадян було доставлено до населеного пункту Росіянівка Подільського району Одеської області з метою їх подальшого незаконного переправлення до Республіки Молдова поза пунктами пропуску, де на них очікували Особа 1, Особа 2 та Особа 3 для забезпечення незаконного в`їзду, перебування, транзиту та виїзду з території зазначеної держави.

Після прибуття водії зупинили транспортні засоби та запропонували продовжити рух у пішому порядку до лінії державного кордону, на що вказані особи погодилися.

Однак, зазначені протиправні дії були припинені працівниками Державної прикордонної служби України. ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 та ОСОБА_44 зупинено поблизу населеного пункту Росіянівка Подільського району Одеської області під час спроби незаконного перетину державного кордону України.

Епізод № 6

Крім того, досудовим розслідуванням установлено, що у лютому 2024 року, але не пізніше 14.02.2024 (точніший час не встановлено), ОСОБА_7 , діючи у складі організованої групи, умисно та з корисливих мотивів, використовуючи засоби телекомунікації й соціальні мережі, зокрема телеграм-канал ІНФОРМАЦІЯ_2 та акаунт у соціальній мережі TikTok за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 , підшукав громадян України: ОСОБА_45 , ІНФОРМАЦІЯ_24 , та ОСОБА_46 , ІНФОРМАЦІЯ_25 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску.

За організацію незаконного переправлення зазначені особи повинні були сплатити грошову винагороду в розмірі від 2500 до 3200 доларів США кожен шляхом перерахування коштів на криптогаманець, реквізити якого надавав ОСОБА_7 .

З метою реалізації злочинного плану ОСОБА_7 , діючи умисно та з корисливою метою, у невстановлений час, але не пізніше 14.02.2024, залучив ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за грошову винагороду погодився доставити громадян України чоловічої статі, яким обмежено виїзд за межі держави, до прикордонної ділянки для їх подальшого незаконного переправлення до Республіки Молдова.

Реалізуючи спільний злочинний намір, ОСОБА_4 , виконуючи вказівки організатора, 14.02.2024 приблизно о 12:00 прибув на автомобілі марки «Toyota» сірого кольору до м. Одеси (точну адресу досудовим розслідуванням не встановлено).

У цей же час ОСОБА_47 та ОСОБА_48 , діючи відповідно до отриманих через месенджер «Telegram» інструкцій, прибули до визначеного місця в місті Одесі.

Надалі ОСОБА_47 та ОСОБА_48 сіли до автомобіля «Toyota» під керуванням ОСОБА_4 , після чого транспортний засіб вирушив у напрямку державного кордону України.

Під час руху ОСОБА_7 здійснював координацію дій водія, надсилаючи маршрут і подальші вказівки через месенджер «Telegram».

Того ж дня ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою незаконного переправлення осіб через державний кордон України, у складі організованої групи виконуючи вказівки ОСОБА_7 , перевіз ОСОБА_49 і ОСОБА_50 до одного з населених пунктів Подільського району Одеської області з метою їх подальшого незаконного переправлення через державний кордон України поза пунктами пропуску до Республіки Молдова, де їх мали зустріти Особа 1, Особа 2 та Особа 3 для забезпечення незаконного в`їзду, перебування, транзиту та виїзду з території цієї держави.

Після прибуття до зазначеного населеного пункту ОСОБА_4 , діючи за вказівками ОСОБА_7 , зупинив транспортний засіб та запропонував продовжити рух у пішому порядку до лінії державного кордону, на що ОСОБА_47 і ОСОБА_48 погодилися.

Однак, протиправні дії були припинені працівниками Державної прикордонної служби України, після чого ОСОБА_49 та ОСОБА_50 зупинено поблизу населеного пункту Тимкове Подільського району Одеської області під час спроби незаконного перетину державного кордону України.

Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя зазначає про наступне.

Зі змісту ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Отже, умовою, без якої неможливе вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав і обов`язків в порядку ст. ст. 276-279 КПК України.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023162490001625 розпочато 22.11.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.

05 березня 2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 3 ст. 332 КК України, за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчинені щодо декількох осіб, організованою групою осіб, з корисливих мотивів.

- ч. 3 ст. 332 КК України, за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчинені щодо декількох осіб, організованою групою осіб, з корисливих мотивів, повторно.

Отже, ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні в розумінні ст. 42 КПК України і стосовно нього може розглядатися питання про застосування запобіжного заходу.

Щодо обґрунтованості підозри

Вирішуючи питання стосовно того, чи є пред`явлена ОСОБА_4 підозра обґрунтованою, встановлення чого визначено ч. 2 ст. 177 КПК України однією з обов`язкових підстав для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з наступного.

Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332 КК України.

Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, не встановлює наявність в його діях складу злочину та ступінь його вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, тобто не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише об`єктивно та розумно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 в інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів підтверджується в сукупності наступними матеріалами кримінального провадження:

- вироком Кишинівського суду Республіки Молдова від 27.05.2025 по справі № 1-25031818-12-1-11032025 (1-602/2025), яким затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 22.05.1991, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 42, п. (2), 46, 362?, п. (3), літ. а) Кримінального кодексу Респбуліки Молдови, а саме в незаконній міграції вчинене у складі організованої групи з ОСОБА_7

- показаннями 30 свідків, які зазначили, що у різний спосіб (мережа інтернет, особисті знайомства) знайшли оголошення в системі обліку повідомленнями «Телеграм» та/або соціальній мережі «ТікТок» про переправлення осіб через державний кордон України поза пунктами пропуску за грошову винагороду.

В подальшому зв`язавшись за допомогою засобів телекомунікації із особою, що використовує облікові записи « ОСОБА_10 », « ОСОБА_11 », « ОСОБА_12 », « ОСОБА_54 » та « ОСОБА_13 », свідки зустрілись в обраний день та час із водієм, який разом з іншими чоловіками привіз їх до ділянки державного кордону. Далі свідки йшли пішки відповідно до вказівок наданих особою із вищезазначеними обліковими записами. Однак, їх дії було викрито працівниками державної прикордонної служби та складено протоколи про адміністративні правопорушення;

- протоколами оглядів мобільний телефонів вищезазначених свідків, в ході яких встановлено їх спілкування з особами, що використовують облікові записи « ОСОБА_10 », « ОСОБА_11 », « ОСОБА_12 », « ОСОБА_54 » та « ОСОБА_13 » в месенджері «Телеграм»;

- висновком експерта № 5703-34-25 від 25.12.2025 щодо аудіоповідомлень, виявлених у телефонах осіб, що здійснювали спроби незаконного перетинання державного кордону України, згідно якого у зазначених розмовах імовірно брав участь ОСОБА_7 ;

- показами військовослужбовців Державної прикордонної служби України: ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 та ОСОБА_63 , відповідно до яких свідки у період 2023-2024 роки затримували осіб за спроби незаконного перетину державного кордону України, стосовно яких складались протоколи про адміністративні правопорушення;

- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Дослідивши обставини вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення та можливу роль ОСОБА_4 у ньому, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій останнього, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів пов`язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про застосування запобіжного заходу відносно нього, а тому слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри щодо можливого вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332 КК України, в межах даного кримінального провадження.

Крім встановлення обґрунтованості пред`явленої особі підозри, положеннями ст. ст. 177, 178, 194 КПК України визначена необхідність дослідження слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу і таких обставин: підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків кримінального провадження, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; індивідуальні обставини підозрюваного та особливості інкримінованого кримінального правопорушення.

Щодо ризиків кримінального провадження

У сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов`язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню, якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремлені у ч. 1 ст. 177 КПК України як конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваного, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.

Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Обов`язок обґрунтування ризиків кримінального провадження покладено КПК України на слідчого, прокурора.

Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий в клопотанні та прокурор в судовому засіданні послалися на існування ризиків того, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК, у кримінальному провадженні стосовно підозрюваного ОСОБА_64 слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.

Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є тяжким та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до дев`яти років , що саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Слідчий суддя враховує, і те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію. Тому слідчий суддя, вважає, що тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати.

Зважаючи на специфіку інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а саме організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчинені щодо декількох осіб, організованою групою осіб, з корисливих мотивів, підозрюваний перебуваючи на волі та зіставляючи можливі негативні наслідки для себе у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, може безперешкодно залишити територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки фактично обізнаний про можливі шляхи залишення країни поза пунктами пропуску.

На думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання в сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення тяжкого злочину, який інкримінується ОСОБА_4 та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, приходить до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважає переконливими доводи слідчого у клопотанні та прокурора у судовому засіданні в обґрунтування наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки враховуючи значення ОСОБА_4 , як суб`єкта незаконних дій, його роль у розслідуваних подіях та відсутність достатньої інформації задля викриття всіх учасників злочинної схеми, з урахуванням активної стадії досудового розслідування, підозрюваний, володіючи інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, обставин, що є предметом доказування у вказаному кримінальному провадженні, може вжити заходів, з метою знищення речей і документів, які мають значення для кримінального провадження та наразі не зібрані. Ігнорування вказаного, буде несправедливим підходом до завдань кримінального провадження.

Отже кримінальне провадження перебуває на початковій стадії, органом досудового розслідування здійснюються дії для збирання всіх необхідних доказів, які можуть бути використані в рамках даного кримінального провадження.

Враховуючи зазначене, ризик знищення або спотворення будь-якої із речей чи документів, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя визнає спроможним та приймає його до уваги.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя звертає увага на наявність в матеріалах клопотання даних про свідків (загалом 30 осіб), враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від таких осіб, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

Слідчий суддя вважає, що підозрюваний може впливати на свідків з погрозами застосування насильства з метою схилення не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, адже ОСОБА_4 наразі підозрюється в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчинені щодо декількох осіб, організованою групою осіб, з корисливих мотивів, а свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.

На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного у можливості спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру, в цілях уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані підозрюваним дії, останній може вживати заходів щодо впливу на свідків та коригування їх показів, тощо.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Слідчий суддя погоджується з доведенням наявності зазначеного ризику, оскільки досудове розслідування перебуває в активній фазі, та наразі органом досудового розслідування проводиться ряд оперативно (розшукових) заходів з метою встановлення всіх обставин вчинення злочину та причетних до його вчинення осіб, існує об`єктивна необхідність у відшуканні речей та документів (знарядь ймовірно вчинених злочинів), які можуть мати доказове значення для даного кримінального провадження та які станом на теперішній час органом досудового розслідування встановлені не були. Тому на цьому етапі слідства ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є вкрай обґрунтованим

Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання та описані вище ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваного, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі й цілодобового, буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.

До аналогічних висновків слідчий суддя доходить і при аналізі інших більш м`яких запобіжних заходів. Зокрема, застава не може бути застосованою до підозрюваного, оскільки є занадто м`яким запобіжним заходом. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Отже, враховуючи встановленні в ході розгляду клопотання обставини та інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що з урахуванням початку відкритої фази розслідування домашній арешт та застава, яка оплачується не одразу, як і особисте зобов`язання та особиста порука не відповідають тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, та обсягу наданих доказів (зафіксованих дій за участю підозрюваного) і не зможуть уберегти від встановлених у цьому кримінальному провадженні ризиків. При цьому вік та стан здоров`я підозрюваного не виключають можливості тримання його під вартою.

Таким чином, зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, слідчий суддя приходить висновку, що до підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Крім того, слідчим суддею не встановлено законодавчих обмежень щодо застосування до ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, оскільки п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Як вказувалось вище, за інкримінований підозрюваному злочин передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років.

Щодо розміру застави та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрюваного.

Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).

У клопотанні слідчий, а в судовому засіданні прокурор, посилаючись на характер вчиненого кримінального правопорушення, просили у разі постановлення слідчим суддею ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити підозрюваному заставу у сумі - 15 000 розмірів прожиткових мінімумів працездатних осіб.

Водночас, слідчий суддя вважає, що прохання прокурора визначити підозрюваному заставу в сумі 49 920 000 гривень, є необґрунтованим, оскільки ним в клопотанні не зазначено та в судовому засіданні не доведено необхідність застосування саме вказаного розміру застави та з урахуванням чого виходив визначаючи саме даний розмір.

Визначаючи розмір застави, який необхідно встановити, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Мангурас проти Іспанії», «Істоміна проти України», гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи особу самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у разі неявки в судове засідання, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув`язнення.

Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.

Як встановлено вище, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, тобто тяжких кримінальних правопорушень, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на тяжкість та характер злочинів у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , роль останнього у їх вчиненні, обставини кримінального правопорушення та індивідуальні особливості підозрюваного, слідчий суддя доходить висновку, що застава у сумі до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.

Відповідно до абзацу другого ч. 5 ст. 188 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Так, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, його роль який за версією слідства організував незаконне переправлення осіб через державний кордон України, обставини інкримінованого кримінального правопорушення, а саме ймовірне вчинення злочину в умовах воєнного стану, під час мобілізаційних заходів, коли країна кожного дня бореться за свою територіальну цілісність та недоторканість, що безпосередньо пливає на обороноздатність країни, що за своєю характеристикою несе суспільний інтерес, а також з огляду на особу підозрюваного, його характеризуючи дані, не погодження з підозрою, його вік, зафіксовані в ході досудового розслідування епізоди протиправної поведінки та встановлені в ході розгляду даного клопотання ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що у даному випадку доцільним є при визначенні застави вийти за межі її розміру, передбаченому законом для осіб, підозрюваних у вчинені тяжких злочинів та визначити підозрюваному ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді тримання застави у розмірі 3 005 (три тисячі п`ять ) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних на 2026 рік, що становить 10 000 640 (десять мільйонів шістсот сорок) гривень.

За описаних вище обставин альтернативний запобіжний захід у виді застави у зазначеному розмірі буде достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялася б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного, враховуючи розміри винагород за переправлення осіб через державний кордон та кількість ймовірних осіб, які скористалися послугами підозрюваного.

На думку слідчого судді, саме вказаний розмір застави буде в повній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного, у випадку її внесення, під загрозою звернення вказаного розміру застави в дохід держави за наявності відповідних для цього підстав (ч. 8 ст. 182 КПК України).

При цьому стороною обвинувачення не зазначено обставин та не надано на їх підтвердження доказів необхідності визначення застави у більшому розмірі, тобто слідчим суддею, у цьому кримінальному провадженні, не встановлені виключні випадки, для визначення застави яка перевищує розмір встановлений законом.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти обов`язки, передбачені цією нормою, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, а саме: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні з приводу обставин вчинення ним кримінального правопорушення; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.

Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.

Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Держаній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком до 03 травня 2026 року, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 3 005 (три тисячі п`ять ) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних на 2026 рік, що становить 10 000 640 (десять мільйонів шістсот сорок) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , строком до 03 травня 2026 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора чи суду із встановленою періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1