Ухвала суду № 135029797, 21.03.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 21.03.2026

Справа № 334/2489/26

Провадження № 1-кс/334/863/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участю прокурора - ОСОБА_3

підозрюваного - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізької області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР під №12026082050000150 від 20 січня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Оріхова, Запорізької області, маючого середню освіту, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.307 КК України

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2026 року слідчий СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізької області капітан поліції ОСОБА_6 , звернувся до суду із клопотанням погоджене із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР під №12026082050000150 від 20 січня 2026 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.307 КК України.

В провадженні СВ Запорізького РУП ГУ НП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження під №12026082050000150 від 20 січня 2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.307 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , діючи в порушення вимог ст.ст.25, 26 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини i прекурсори», маючи умисел на незаконне придбання та зберігання з метою подальшого збуту особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великих розмірах, діючи умисно, з корисливих мотивів, у невстановлений слідством час, у невстановленої особи, але не пізніше 19 березня 2026 року, незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), яку став незаконно зберігати за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , з метою подальшого збуту.

В подальшому, 19 березня 2026 року у період часу з 16:25 по 17:44 годину, під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем мешкання ОСОБА_4 , виявлено та вилучено: зіп-пакет з кристалічною речовиною білого кольору.

Згідно висновку експерта Запорізького НДЕКЦ від 20 березня 2026 року №СЕ-19/108-26-5702-НЗПРАП вилучена під час обшуку та надана на дослідження кристалічна речовина білого кольору містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVP, маса якої складає 34,6113 грамів, в перерахунку на основу, що відповідно до наказу МОЗ України від 01.08.2000 №188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» є особливо великим розміром.

Зазначену особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав в особливо великому розмірі, з метою подальшого збуту, за місцем свого мешкання до моменту вилучення співробітниками поліції.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України, а саме: у незаконному придбанні та зберіганні особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великих розмірах, з метою збуту.

19 березня 2026 року о 18 годині 24 хвилин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст.208 КПК України за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

20 березня 2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 інкримінованого кримінального правопорушення (злочину) повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом обшуку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Айнлагська, буд.5/1 від 19 березня 2026 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 19 березня 2026 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 19 березня 2026 року, протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_4 від 19 березня 2026 року, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_4 від 19 березня 2026 року.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Отримані на етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб передбачений КПК України і вказують на причетність ОСОБА_4 до особливо тяжкого злочину, тобто на цей час наявні достатні приводи та підстави для обґрунтованої підозри останнього у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення. Зазначене цілком узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).

На даному етапі кримінального провадження сторона обвинувачення не просить суд вирішити питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Сторона обвинувачення на підставі оцінки сукупності отриманих доказів стверджує, що причетність особи до вчинення нею злочинів є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Вказане також знайшло своє відображення у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства», який вказав, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).

Крім того, під час досудового розслідування встановлені ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_4 може:

переховуватися від органів досудового розслідування або суду, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від дев`яти та до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому, побоюючись покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним, підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів;

знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення тобто ризик передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України, який обґрунтовується тим, що на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування та не встановлені всі особи, які причетні до вчинення вказаного кримінального правопорушення;

незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, тобто ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 володіє повною інформацією стосовно свідків, понятих, присутніх під час проведення слідчих дій, інших підозрюваних, у зв`язку з чим, перебуваючи на свободі, може шляхом погроз, вмовлянь незаконно вплинути на таких свідків з метою зміни їх показань у зазначеному кримінальному провадженні;

вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати вчинення кримінального правопорушення, зокрема у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Так, ОСОБА_4 є особою, яка не має законного джерела доходу, який здатен забезпечити рівень життя підозрюваного, тому існує велика вірогідність, що ОСОБА_4 буде продовжувати вчиняти інші злочини з метою отримання коштів для існування та забезпечення життя, у разі обрання йому більш м`якого запобіжного заходу, оскільки припинення його протиправної діяльності стало можливим лише за втручанням правоохоронних органів.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Разом з цим, слід зазначити, що ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

З огляду на викладене вважаємо, що на цій стадії кримінального провадження до ОСОБА_4 недоцільно застосовувати більш м`який запобіжний заходів, ніж тримання під вартою, оскільки, враховуючи тяжкість та фактичні обставини злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , негативний суспільний резонанс кримінальних правопорушень за фактом збуту наркотичних засобів, а також ризики, передбачені ст.177 КПК України, що мають місце, вважаємо, що жоден інший запобіжний захід не зможе запобігти цим ризикам та не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Так, при обранні особистого зобов`язання та домашнього арешту підозрюваний зобов`язується не відлучатися із житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, відсутності підтвердження факту постійного законного джерела доходу є ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду чи вчинить новий злочин.

Враховуючи те, що до теперішнього часу не надійшли клопотання осіб, які б могли стати поручителями підозрюваного ОСОБА_4 свідчить про неможливість обрання йому запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, передбаченого п.2 ч.1 ст.176 КПК України.

Зазначені вище факти свідчать про неможливість запобігання вказаних ризиків і застосування більш м`якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 , тому, застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою відповідає нормам національного та міжнародного законодавства.

Таким чином, наведене вище доводить обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, та свідчить про:

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.

Недостатність застосування до ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Частиною 3 ст.183 КПК України передбачено, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини 4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України, який відповідно до ст.12 КПК України є особливо тяжким злочином за який передбачено покарання від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Таким чином, сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для визначення розміру застави.

Вказаний запобіжний захід відповідає характеру кримінального правопорушення, суспільному інтересу.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання заявлене слідчим. Вказав, що існує ризик, що підозрюваний стане переховуватися від слідства чи суду, впливати на свідків у справі. Зазначені обставини доводять, що підозрюваний може ухилитися від слідства чи суду.

Підозрюваний ОСОБА_4 пояснив в судовому засіданні, що від слідства він не ухиляється. Щодо оголошеної підозри, то він свою вину визнає у повному обсязі. Просив відмовити в задоволенні клопотання слідчого.

Захисник ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , та просила відмовити в задоволенні клопотання слідчого.

Заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.

20 березня 2026 року ОСОБА_4 оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Слідчий суддя вважає, що подані стороною обвинувачення докази, свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінальних правопорушень підозрюваним. При цьому слідчий суддя зазначає, що під час розгляду клопотання слідчим суддею перевіряється питання щодо обґрунтованості підозри, а питання доведеності вини у вчиненні кримінального правопорушення може бути розглянуте лише судом при розгляді кримінальної справи по суті.

Слідчий суддя вважає, що існує ризик, що тяжкість покарання, яке може бути призначене підозрюваному у випадку визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, за якими йому оголошено підозру, може схилити його до наміру переховуватися від органів слідства чи суду або вживати дії щодо перешкоджання встановлення істини у кримінальному провадженні, здійснюючи тиск на свідків у справі, в зв`язку із чим є необхідність у застосуванні запобіжного заходу.

В той же час, з урахуванням наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у кримінальному провадженні, віку і стану здоров`я підозрюваного, слідчий суддя вважає можливим застосування більш м`якого запобіжного заходу - у вигляді домашнього арешту у певний період доби, поклавши на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

За таких обставин клопотання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.181, 183, 184, 193, 194, 196, 205, 206 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізької області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР під №12026082050000150 від 20 січня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.307 КК України - задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби строком на 2 місяця.

Заборонити підозрюваному ОСОБА_4 , залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в період часу з 18.00 години до 09.00 години наступної доби.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 слідуючи обов`язки:

прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за викликом;

повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання на іншу адресу;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він мешкає без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, та суду;

не залишати місце свого мешкання з 18 години 00 хвилин по 09 годину 00 хвилин наступного дня;

не відвідувати місця значного скупчення людей (кафе, ресторани, розважальні заклади, нічні клуби тощо)

утриматися від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню.

У разі невиконання ухвали та покладених на підозрюваного обов`язків слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право контролю за підозрюваним, має право постановити ухвалу про зміну запобіжного заходу, згідно з положеннями цього Кодексу.

Встановити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 23 травня 2026 року.

Направити ухвалу для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1