Рішення № 135029578, 16.03.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

16 березня 2026 року Справа № 903/1055/25

Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., за учасіт секретаря судового засідання Коритан Л.Ю., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

по справі № 903/1055/25

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля"

до відповідача за первісним позовом: фізичної особи-підприємця Грибовського Олега Вікторовича

про стягнення 201430,14 грн,

за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Грибовського Олега Вікторовича

до відповідача за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля"

про стягнення 1922987,88 грн,-

за участю представників-учасників справи:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним): н/з;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним): н/з;

У зв`язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.

установив:

11.11.2025 до Господарського суду Волинської області через систему Електронний суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" до фізичної особи-підприємця Грибовського Олега Вікторовича про стягнення 201430,14 грн, з них 200000,00 грн основного боргу та 1430,14 грн 3 % річних.

08.12.2025 через систему Електронний суд надійшла зустрічна позовна заява фізичної особи-підприємця Грибовського Олега Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" про стягнення 1922987,88 грн.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 02.03.2026 первісний позов задоволено, у задоволені зустрічного позову відмовлено.

05.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" через систему Електронний суд подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з фізичної особи-підприємця Грибовського Олега Вікторовича витрат на правову допомогу у розмірі 60000,00 грн, з них 30000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу ТОВ "Промінь Поділля" у зв`язку з розглядом первісного позову у даній справі та 30000 грн витрати на професійну правничу допомогу ТОВ "Промінь Поділля" у зв`язку розглядом зустрічного позову ФОП Грибовського Олега Вікторовича.

Ухвалою суду від 06.03.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" від 05.03.2026 прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено на 16.03.2026. Запропоновано фізичній особі-підприємцю Грибовському Олегу Вікторовичу подати суду пояснення по суті поданої заяви та наявні докази.

13.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника фізичної особи-підприємця Грибовського Олега Вікторовича надійшло заперечення на заяву про стягнення судових витрат. При цьому, просить суд відмовити у задоволенні заяви ТОВ «ПРОМІНЬ ПОДІЛЛЯ» про стягнення витрат на правничу допомогу у повному обсязі. Зазначають, що сам по собі факт укладення договору з адвокатом не є безумовною підставою для компенсації витрат у повному обсязі. Сума заявлених витрат становить 60 000 грн, що є надмірною та неспівмірною з урахуванням обставин даної справи. Справу №903/1055/25 не можна віднести до категорії складних господарських спорів, оскільки: вона не містить складних правових питань; не потребувала проведення судових експертиз; не пов`язана з великою кількістю доказів; розглядалася судом першої інстанції у межах звичайного господарського спору. Враховуючи відсутність у матеріалах заяви належного та детального опису виконаних адвокатом робіт, а також відсутність достатніх доказів, які б дозволяли встановити фактичний обсяг наданої правничої допомоги, заявлені вимоги про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу не можуть вважатися належним чином обґрунтованими, що є самостійною підставою для відмови у їх задоволенні або істотного зменшення заявленого розміру таких витрат. Заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу у сумі 60000 грн є необґрунтованим та явно непропорційним у співвідношенні із ціною позову, характером та складністю даного спору, а тому підлягає відхиленню або, принаймні, істотному зменшенню до розумного та співмірного розміру. Дана заява долучена до матеріалів справи.

16.03.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" надійшли додаткові пояснення у справі у яких просить суд заперечення фізичної особи-підприємця Грибовського Олега Вікторовича залишити без задоволення. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь Поділля» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити у повному обсязі. Зокрема зазначають, що надані заявником документи відповідають вимогам статей 73, 74, 76, 77 ГПК України щодо належності та допустимості доказів. Доводи відповідача щодо відсутності погодинної деталізації (опису) є безпідставними. Акт виконаних робіт містить достатню деталізацію правничої допомоги, яка дозволяє однозначно встановити зв`язок наданих послуг із конкретною судовою справою. Розмір витрат є співмірним із ціною позову та складністю справи. Доводи відповідача ґрунтуються на довільному тлумаченні норм процесуального права та не підтверджені жодними доказами. Дані пояснення долучені до матеріалів справи.

Представники сторін у судове засідання не прибули, хоча належно були повідомлені про час та місце розгляду заяви.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

У відповідності до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У судовому засіданні 19.02.2026, до закінчення судових дебатів у справі, представник ТОВ «ПРОМІНЬ ПОДІЛЛЯ» адвокат Сторожук А.В. зробив усну заяву про намір подати докази стягнення судових витрат в розмірі 60 000,00 грн у встановлений строк ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Суд встановив, що позивачем за первісним позовом заяву про ухвалення додаткового рішення подано в межах строку, визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Частинами 1, 2 ст. 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У відповідності до ч.1 ст. 124 ГПК України, ТОВ «ПРОМІНЬ ПОДІЛЛЯ» у первісній позовній заяві повідомило, що орієнтовна сума судових витрат на правничу допомогу адвоката, які воно очікує понести в зв`язку із розглядом справи за первинним позовом у суді 1-ї інстанції становить 30 000,00 грн; у відзиві на зустрічний позов ТОВ «Промінь Поділля» також повідомило, що орієнтовна сума судових витрат на правничу допомогу адвоката, які воно очікує понести в зв`язку із розглядом справи за зустрічним позовом у суді 1-ї інстанції становить 30 000,00 грн. Загальний розмір витрат на правничу допомогу, які ТОВ «ПРОМІНЬ ПОДІЛЛЯ» очікує понести в зв`язку із розглядом справи в суді 1-ї інстанції, склав 60000 грн.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, ч. 3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом п.1 ч.3 ст.123 та ст.126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.27,30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17; додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження витрат у сумі 60000 грн представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надав копії наступних документів: договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 25.07.2025 року; додаткової угоди від 25.07.2025 року до договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 25.07.2025 року; додаткової угоди від 09.12.2025 року до договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 25.07.2025 року; акту прийняття-передачі наданих послуг від 02.03.2026 року. Крім того, останнім долучено ордер на надання правничої допомоги серії ВХ№1110402 від 06.11.2025.

23.07.2025 між адвокатом Стророжуком А.В. та ТОВ «ПРОМІНЬ ПОДІЛЛЯ» укладено договір про надання правничої (правової) допомоги б/н від 25.07.2025 року.

Відповідно до п.1.1 договору, адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом п.2.3 договору, клієнт зобов`язується сплатити гонорар адвокату в розмірі та в строк погоджені між ними.

На визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару. Гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору (п.4.1.-4.2. договору).

Договір підписаний між сторонами без будь-яких зауважень.

Крім того, 23.07.2025 між сторонами підписано додаткову угоду до договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 25.07.2025 року у відповідності до п.1 якої, визначено порядок оплати правничих (правових) послуг (гонорару) Адвоката за надання правничої (правової) правової допомоги Клієнту під час розгляду спору за позовом ТОВ «ПРОМІНЬ ПОДІЛЛЯ» до Фізичної особи- підприємця Грибовського Олега Вікторовича про стягнення 200 000,00 грн авансу (передоплати) за договором підряду № 03/03-2025 від 03.03.2025 року, а також інфляційних втрат та штрафних санкцій. Згідно п. 3 додаткової угоди вартість послуг встановлюється у фіксованому розмірі та становить: за представництво та захист інтересів клієнта у суді першої інстанції - 30000 грн.

В подальшому між сторонами 09.12.2025 також підписано додаткову угоду до договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 25.07.2025 року у відповідності до п.1 якої, визначили порядок оплати правничих (правових) послуг (гонорару) адвоката за надання правничої (правової) правової допомоги Клієнту під час розгляду спору за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Грибовського Олега Вікторовича до ТОВ «ПРОМІНЬ ПОДІЛЛЯ» про стягнення 1 922 987,88 грн упущеної вигоди та прямих збитків у справі № 903/1055/25. Згідно п. 3 додаткової угоди вартість послуг встановлюється у фіксованому розмірі та становить: за представництво та захист інтересів клієнта у суді першої інстанції - 30000 грн.

02.03.2026 між сторонами підписано акт прийняття-передачі наданих послуг у відповідності до якого адвокат з 23.07.2026 року по 02.03.2026 року надав клієнту правничу (правову) допомогу (адвокатські послуги) відповідно до договору про надання правової допомоги від 23.07.2025 року та додаткових угод від 23.07.2025 року і 09.12.2025 року до даного договору, а клієнт прийняв надані послуги. Крім того, сторони у акті встановили, що відповідно до п.4.2 договору про надання правничої (правової) допомоги від 23.07.2025 року та п.3 додаткових угод від 23.07.2025 року і 09.12.2025 року до даного договору, загальна вартість послуг за період, вказаний в п.1 цього акту, становить 60 000,00 (шістдесят тисяч) грн. Всього до сплати - 60 000,00 (шістдесят тисяч) грн.

02.03.2026 адвокат виставив ТОВ «ПРОМІНЬ ПОДІЛЛЯ» рахунок на суму 60000 грн за надання правничої допомоги та на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 25.07.2025 року; додаткової угоди від 25.07.2025 року до договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 25.07.2025 року; додаткової угоди від 09.12.2025 року до договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 25.07.2025 року.

Отже вартість наданих послуг складає 60000 грн (разом за первісним позовом та зустрічним позовом, тобто по 30000 грн).

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд звертає увагу, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові від 22.10.2020 Верховного Суду по справі №910/9187/19.

Суд відхиляє заперечення представника відповідача за первісним позовом, як підставу для зменшення витрат, щодо неподання представником позивача за первісним позовом опису із зазначенням кількості фактично використаного часу та результатів виконаних робіт, оскільки судом встановлено, що додатковими угодами до договору сторони погодили фіксовану суму гонорару, який складає всього 60000 грн (30000 грн за первісним позовом та 30000 грн за зустрічним позовом).

Відповідач за первісним позовом у даному випадку може тільки доводити неспівмірність витрат зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У своїх запереченнях представник відповідача за первісним позовом також просив повністю відмовити або ж зменшити розмір витрат позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу, оскільки справу №903/1055/25 не можна віднести до категорії складних господарських спорів, вона не містить складних правових питань, не потребувала проведення судових експертиз, не пов`язана з великою кількістю доказів, розглядалася судом першої інстанції у межах звичайного господарського спору, розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу також є очевидно непропорційним ціні позову та фактичним обставинам даної справи.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/7334/21, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 викладено правову позицію, згідно з якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та [або] значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім [орієнтовним] розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Водночас суд з урахуванням позиції викладеній у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 липня 2022 року у справі 910/7765/20 вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правову допомогу за первісним позовом не є пропорційним до предмета спору у цій справі з урахуванням предмету спору, складності відповідної роботи, що свідчить про відсутність відзиву на позовну заяву.

Судом враховано кількість та обсяг підготовлених адвокатом позивача за первісним позовом процесуальних документів та тривалість розгляду справи судом.

Суд зазначає, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 вказала на те, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При цьому, покладення всіх понесених стороною судових витрат на іншу сторону не може бути надмірним тягарем для іншої сторони.

Крім того, суд враховує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17.

На думку суду, витрати на оплату послуг адвоката (за первісним позовом) у даному випадку є дійсними та необхідними, проте їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У свою чергу, у кожній окремій справі суд виходить з конкретних особливих обставин, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про під ставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу. Кожна справа має різну кількість судових засідань, як і різну кількість розглянутих клопотань, а отже і кількість виконаного адвокатом обсягу робіт з огляду на кількість вчинених процесуальних дій.

Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Між тим, враховуючи подані на адресу суду письмові заперечення представника відповідача за первісним позовом в частині складності справи, непропорційності до предмета спору та неможливості бути способом надмірного збагачення сторони, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, останні приймаються судом із наступними висновками про можливість зменшення розміру таких витрат з 30000 грн до 15000 грн, що на переконання суду є достатньою компенсацією витрат робочого часу, необхідного для участі в судових засіданнях та підготовки до судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо доцільності відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" за рахунок фізичної особи-підприємця Грибовського Олега витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн за первісним позовом.

Разом з тим, у межах даного провадження відповідачем за первісним позовом було подано зустрічний позов до первісного позивача, у задоволенні якого судом відмовлено повністю.

З огляду на те, що у задоволенні зустрічного позову судом відмовлено повністю, інша сторона є такою, на користь якої вирішено спір у відповідній частині, що відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України зумовлює покладення на позивача за зустрічним позовом обов`язку з відшкодування понесених опонентом витрат на професійну правничу допомогу.

Суд враховує, що надання професійної правничої допомоги у зв`язку із захистом від зустрічного позову становить самостійний обсяг юридичної роботи, який не охоплюється правничою допомогою у межах первісного позову, та включає, зокрема, підготовку і подання відзиву на зустрічний позов, формування правової позиції, аналіз доводів та доказів позивача за зустрічним позовом, підготовку процесуальних документів у ході розгляду справи, а також участь представника у судових засіданнях. Отже, витрати, понесені у зв`язку із здійсненням такого захисту, підлягають самостійному розподілу.

Суд встановив, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною надано належні та допустимі докази, які свідчать про фактичне надання відповідних послуг вартістю 30 000 грн. Водночас позивачем за зустрічним позовом не подано конкретного обгрунтування на спростування заявленого розміру витрат, не доведено їх неспівмірності, як цього вимагають положення процесуального закону та вищенаведена судова практика, заперечення представника позивача за зустрічним позовом носять загальний характер, одночасно по обдвом позовам.

Оцінюючи заявлений до стягнення розмір витрат, суд виходить із характеру та складності правовідносин, що виникли у зв`язку із заявленням зустрічного позову, зокрема ціни позову (192298,88 грн), обсягу виконаної представником роботи, змісту підготовлених процесуальних документів, необхідності аналізу доводів та доказової бази іншої сторони, що відобразилося у поданому відзиві на зустрічний позов, а також участі представника у судових засіданнях. Сукупність наведених обставин свідчить про те, що витрати на професійну правничу допомогу за зустрічним позовом у розмірі 30 000 грн є реальними, необхідними та співмірними із виконаною роботою.

Зазначені витрати за зустрічним позовом, відповідають критеріям пропорційності, добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому суд зазначає, що зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у межах первісного позову було здійснено з огляду на оцінку співмірності та розумності таких витрат саме щодо відповідних позовних вимог та встановлених у цій частині обставин справи та не впливає на вирішення питання щодо розподілу витрат, понесених у зв`язку із захистом щодо зустрічного позову, який має самостійне процесуальне значення.

Враховуючи наведене, керуючись принципами змагальності сторін, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, принципами диспозитивності та добросовісності учасників процесу, а також враховуючи результат розгляду зустрічного позову, суд дійшов висновку про наявність правових підстав щодо доцільності відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" за рахунок фізичної особи-підприємця Грибовського Олега витрат на професійну правничу допомогу в повному заявленому розмірі 30000 грн за зустрічним позовом та відхиленні заперечень представника позивача за зустрічним позовом через необгрунтованість.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд, оцінивши надані докази у їх сукупності, керуючись положеннями ст. 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, а також принципами змагальності сторін, диспозитивності учасників судового процесу, враховуючи критерії пропорційності, добросовісності, розумності та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, а саме стягнення витрат, понесених у межах первісного позову, в зменшеному судом розмірі 15000 грн, та витрат, понесених у межах зустрічного позову, в повному розмірі 30000 грн, а разом 45000 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 73-80, 123, 126-127, 129, 221, 236-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Грибовського Олега Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" (вул.Бойчука,16а, с. Песець, Кам`янець-Подільський район, Хмельницька область, 32625, код ЄДРПОУ 35469896) 45000 грн (сорок п`ять тисяч гривень) витрат на правничу допомогу.

3. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 20.03.2026.

Суддя Вороняк А. С.