Рішення № 135029573, 10.03.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" березня 2026 р. Cправа № 902/1495/25

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., за відсутності представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком", м.Київ

до Приватного підприємства "Українські дротові мережі", м.Козятин Хмільницького району Вінницької області

про стягнення 78347,12 грн заборгованості за договором про надання послуг

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Вінницької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Українські дротові мережі" 78347,12 грн заборгованості, що нарахована з посиланням на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором "про надання телекомунікаційних послуг" №04/2021/UDM від 14.03.2021 в частині оплати наданих послуг, а саме: 25900,00 грн - основного боргу; 34641,83 грн - пені; 14863,06 грн - інфляційних втрат та 2942,23 грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 05.11.2025 відкрито провадження в справі №902/1495/25, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 18.12.2025.

В зв`язку з невиконанням учасниками справи вимог ухвали від 05.11.2025 про відкриття провадження в цій справі в частині подання документів, необхідних для повного та всебічного з`ясування обставин, які мають значення для вирішення спору; 18.12.2025 прийнята ухвала суду про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні до 20.01.2026.

20.01.2026 постановлена ухвала суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи №902/1495/25 до судового розгляду по суті на 10.03.2026.

На визначену судом дату, 10.03.2026, сторони не з`явились.

В заяві б/н від 23.02.2026 (а.с.77-79) позивач просив розгляд справи провести без участі його представника.

Відповідач про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відтиском штемпелю вихідної кореспонденції суду про направлення ухвали від 20.01.2026 на адресу його електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.76).

У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, відповідно до положень ч.2 ст.178 ГПК України, судом вирішено спір за наявними матеріалами справи.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

14.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" (далі - Виконавець) та Приватним підприємством "Українські дротові мережі" (далі - Замовник) укладено Договір про надання телекомунікаційних послуг №04/2021/UDM (далі - Договір).

В пункті 2 Договору сторони визначили, що відповідно до його умов на підставі замовлень, які є невід`ємними частинами договору, замовник замовляє для власних потреб, приймає, та оплачує телекомунікаційні послуги, а виконавець надає замовнику телекомунікаційні послуги.

Також сторони погодили, що:

"Рахунок-фактура" - є платіжним документом, що виставляється виконавцем замовнику при авансовій формі взаєморозрахунків (п.1.1).

"Замовлення" - означає документ, що підписується сторонами в рамках цього договору з метою придбання замовником для власних потреб телекомунікаційних послуг виконавця, що містить найменування наданої послуги, її вартість, а також терміни її надання й іншу інформацію, необхідну для реалізації Замовлення. Форма замовлення приведена в Додатку №3 (п.1.4).

"Послуга" - означає телекомунікаційну послугу, щомісяця надану виконавцем замовнику для його власних потреб в рамках окремого замовлення. Опис, умови і порядок надання кожної послуги, а також процедура взаємодії сторін у рамках надання послуги вказуються в Додатках №4, №5, №6 до Договору. Дата початку надання послуги вказується в акті приймання послуги по підключенню (п.1.10 Договору).

Договір набирає сили з моменту його підписання останньою зі сторін ("Дата вступу Договору в силу") і діє протягом 1 року, після чого продовжується на кожен наступний рік на тих же умовах при відсутності письмових заперечень сторін, поданих за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору або до моменту його розірвання відповідно до п.п.11.1, 11.2, 11.3 Договору (п.3.1 Договору).

Відповідно до п.3.2 Договору кожне із замовлень, укладених в рамках Договору, набирає сили після його підписання останньою із сторін ("Дата вступу Замовлення в силу") і, якщо в замовлення не зазначене інше, діє протягом 1 року, після чого продовжується на кожен наступний рік на тих же умовах при відсутності письмових заперечень сторін, поданих за 30 календарних днів до закінчення терміну дії замовлення.

Згідно з п.4.2.2 Договору моментом виконання послуги вважається останній день календарного місяця. По закінченню календарного місяця, протягом 10 календарних днів наступного місяця, виконавець оформляє на направляє замовнику рахунок (Акт) за надані послуги із зазначенням об`єму наданих послуг, їх виду та вартості (Додаток №2 до Договору).

Сторони погоджуються, що рахунок (Акт), в момент його виставлення, є належним доказом надання виконавцем та прийняття замовником послуг за відповідний календарний період (п.4.2.3 Договору).

Відповідно до умов п.4.3.1 Договору Акт приймання послуги по підключенню підписаний сторонами, засвідчує приймання замовником послуги по підключенню у повному обсязі.

Замовник зобов`язується прийняти надані виконавцем телекомунікаційні послуги відповідно до умов даного Договору; провести своєчасну оплату вартості телекомунікаційних послуг у відповідності зі статтею 8 цього Договору (п.5.2.1, 5.2.2 Договору).

Згідно з п.7.1 Договору вартість послуги, наданої виконавцем замовнику в рамках замовлення складається із вартості послуги по підключенню та щомісячної вартості послуги і вказується в замовленні в гривнях. Оплата вартості послуг зв`язку здійснюється у відповідності зі статтею 8 Договору.

У випадку, якщо в замовленні та/або Додатку з описом послуги не зазначено інше, оплата вартості телекомунікаційних послуг, здійснюється замовником наступним чином: 100 відсотків вартості послуги по підключенню сплачується замовником авансом протягом 10 робочих днів з дати набуття замовленням сили. Оригінал рахунка направляється замовнику разом з оригіналом замовлення, копія рахунку передається по факсу та/або електронній пошті (п.8.1 Договору).

Відповідно до п.8.2 Договору оплата щомісячної вартості послуги здійснюється замовником авансом до 30 числа місяця в якому надаються послуги на підставі копій рахунків, що направляються замовнику по факсу та/або електронній пошті з наступною відправкою оригіналів рахунків поштовим зв`язком. Рахунки виставляються виконавцем з урахуванням можливої компенсації за попередній місяць, як це визначено в п.9.5.

У випадку несвоєчасної оплати замовником рахунків виконавця відповідно до статті 8 Договору виконавець вправі стягнути з замовника пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня (п.9.7.1 Договору).

Згідно з п.9.7.2 Договору при простроченні платежів замовником більше 10 календарних днів виконавець вправі призупинити надання послуг замовнику з повідомленням про це останнього.

Також сторони підписали:

- Додаток №1 до Договору №04/2021/UDM від 14.04.2021 про форму Акта приймання Послуги по підключенню (а.с.13);

- Додаток №2 до Договору №04/2021/UDM від 14.04.2021 про форму рахунка (Акта) та форму рахунка-фактури (а.с.14);

- Додаток №3 до Договору №04/2021/UDM від 14.04.2021 про форму замовлення на телекомунікаційну послугу (а.с.14);

- Додаток №4 до Договору №04/2021/UDM від 14.04.2021 про телекомунікаційну послугу - надання в користування цифрового каналу електрозв`язку (ЦКЗ) (а.с.15)"

- Додаток №5 до Договору №04/2021/UDM від 14.04.2021 про телекомунікаційну послугу - доступ до мережі Інтернет (а.с.16-18);

- Додаток №6 до Договору №04/2021/UDM від 14.04.2021 про телекомунікаційну послугу - передача даних (а.с.19).

14.04.2021 між сторонами було підписано замовлення на телекомунікаційну послугу №1 до Договору, відповідно до якого виконавець зобов`язується надати замовнику телекомунікаційну послугу з доступу до мережі Інтернет. Сторони погодили, що вартість послуги по підключенню 100,00 грн та щомісячна вартість послуги 12000,00 грн (а.с.20). Фактична дата початку надання послуги - 21.04.2021, що потверджується технічним протоколом до замовлення (а.с.20).

29.06.2021 сторони підписали замовлення на телекомунікаційну послугу №2 до Договору, відповідно до якого виконавець зобов`язується надати замовнику телекомунікаційну послугу з передавання даних. Сторони погодили, що вартість послуги по підключенню 100,00 грн та щомісячна вартість послуги 1800,00 грн (а.с.21). Фактична дата початку надання послуги - 01.07.2021, що підтверджується технічним протоколом до Замовлення (а.с.21).

В матеріалах справи наявні рахунки-фактури:

- №ЄТ-00003886 від 01.07.2021 за послуги підключення згідно із замовленням №2 на суму 100,00 грн,

- №ЄТ-00006665 від 30.11.2021 за послуги щодо доступу до мережі Інтернет згідно із замовленням №1 в грудні 2021 року на суму 12000,00 грн,

- №ЄТ-00007234 від 31.12.2021 за послуги щодо доступу до мережі Інтернет згідно із замовленням №1 в січні 2022 року на суму 12000,00 грн,

- №ЄТ-00007243 від 31.12.2021 за послуги по передаванню даних згідно із замовленням №2 в січні 2022 року на суму 1800,00 грн (а.с.23-24).

Виконавець оформив податкові накладні №644 від 21.12.2021, №610 від 31.01.2022, №611 від 31.01.2022, яким підтвердив факт надання послуг в грудні 2021 року та січні 2022 року на загальну суму 25800 грн, та здійснив їх реєстрацію (а.с.26-29).

Виконавець отримав від замовника гарантійний лист №31/12/21 від 31.12.2021, в якому останній гарантував погасити усю існуючу заборгованість за послуги згідно з Договором №04/2021/UDM від 14.04.2021 у строк до 05.01.2022.

31.08.2025 позивач склав акт звірки взаємних розрахунків, згідно з яким сума заборгованості відповідача станом на 31.08.2025 складає 25900,00 грн (а.с.22).

Оскільки замовником заборгованість не була погашена, виконавець 01.10.2025 надіслав Замовнику повідомлення вих.№561 від 30.09.2025 про наявність заборгованості та повторно направив рахунки за відповідні періоди її виникнення, що підтверджується фіскальним чеком та описок вкладення у цінний лист (а.с.31-33).

Несплата відповідачем вартості послуг (за підключення згідно із замовленням №2 та за телекомунікаційні послуги щодо доступу до мережі Інтернет та передавання даних в грудні 2021 року та січня 2022 року) спонукала позивача на звернення з цим позовом до суду.

Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Як встановлено судом: укладений між сторонами правочин, за своєю правовою природою, є договором про надання послуг, положення яких врегульовано главою 63 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України)

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що наявними в справі матеріалами підтверджується надання позивачем послуг по підключенню та телекомунікаційних послуг з доступу до мережі Інтернет та передавання даних, а відповідач не надав докази їх оплати (не спростував факт існування заборгованості щодо підключення згідно з замовленням №2 на суму 100,00 грн та отримання послуг з доступу до мережі Інтернет та передавання даних в грудні 2021 - січня 2022 року в загальному розмірі 25800 грн), суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 25900,00 грн є правомірними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимогу щодо стягнення 2942,23 грн - 3% річних, розраховану за період з 16.07.2021 по 29.10.2025, суд зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як передбачено ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Здійснивши перевірку правильності нарахування 3% річних, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення 2941,10 грн - 3% річних, а тому в задоволенні позову в частині стягнення 1,13 грн - 3% річних слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення 14863,06 грн - інфляційних втрат, нарахованих за період з 16.07.2021 по 29.10.2025, суд відзначає таке.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд враховує висновки щодо застосування ст.625 ЦК України, викладену у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, згідно з якими.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Постанова КМУ №1078) та Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині в межах вимог, заявлених до стягнення (в сумі 14863,06 грн).

Розглядаючи вимоги щодо стягнення 34641,83 грн пені, яка нарахована з 16.07.2021 по 29.10.2025, суд зазначає таке.

У відповідності до ч.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.7.1 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати Замовником рахунків Виконавця відповідно до статті 8 Договору Виконавець вправі стягнути з Замовника пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Втім, надаючи оцінку правомірності визначеного позивачем періоду, протягом якого така пеня нарахована, суд зазначає таке.

Ухвалюючи це рішення суд враховує, що у визначений позивачем період нарахування пені діяла норма ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до якої: нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №924/441/20: "Приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень ст. 251, 252 ЦК України має бути визначений. При цьому, перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін."

Водночас Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025, у зв`язку з введенням в дію Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" №4196-IX від 09.01.2025.

Таким чином, суд констатує, що в період нарахування пені з 16.07.2021 по 27.08.2025 діяла норма ч.6 ст.232 ГК України, а з 28.08.2025 по 29.10.2025 відповідна норма ГК України втратила чинність. Водночас загальний період нарахування пені з 16.07.2021 по 29.10.2025 перевищує шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Визначаючись відносно застосування норми ч.6 ст.232 ГК України до спірних правовідносин сторін, суд виходить з того, що відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (такі висновки щодо застосування норм права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2025 у справі №920/51/23).

З огляду на те, що дія нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, що є однією з гарантій правової стабільності, враховуючи, що Договір та відповідні цивільні права і обов`язки сторін (зокрема зобов`язання відповідача оплатити надані послуги) виникли до втрати чинності Господарським кодексом України, до спірних правовідносин сторін із нарахування пені за порушення грошового зобов`язання слід застосовувати положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України (схожі висновки відносно дії нормативно-правових актів у часі викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2025 у справі №920/51/23).

Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 виснувала про те, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч.6 ст.232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч.6 ст.232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором.

Проаналізувавши зміст Договору суд встановив, що його положеннями не визначено більш тривалий, ніж визначений ч.6 ст.232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій.

Згідно із п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З урахуванням зробленого висновку, суд вважає, що нарахування пені за порушення відповідачем своїх зобов`язань з оплати наданих послуг правомірно проводити (не виходячи за межі визначеного позивачем періоду) таким чином:

- за послугу з підключення відповідно до Замовлення №2 (рахунок-фактура №ЄТ-00003886 від 01.07.2021) - з 16.07.2021 по 12.01.2022;

- за телекомунікаційну послугу з доступу до мережі Інтернет згідно з Замовленням №1 за грудень 2021 року (рахунок-фактура №ЄТ-00006655 від 30.11.2021) з 31.12.2021 по 29.06.2022;

- за телекомунікаційну послугу з доступу до мережі Інтернет згідно з Замовленням №1 за січень 2022 року (рахунок-фактура №ЄТ-00007234 від 31.12.2021) та за телекомунікаційну послугу з передавання даних згідно з Замовленням №2 за січень 2022 року (рахунок-фактура №ЄТ-00007243 від 31.12.2021) - з 01.02.2022 по 31.07.2022.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування розміру пені, суд дійшов висновку про правомірність позову щодо стягнення 3488,84 грн пені, а тому позов в частині стягнення 31152,99 грн пені задоволенню не підлягає.

Визначаючись щодо остаточного розміру пені, яка підлягаю стягненню з відповідача, суд враховує таке.

Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до яких вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Отже, приймаючи рішення про зменшення розміру пені та штрафу суд взяв до уваги такі обставини:

- позивачем не надано доказів понесення збитків у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань;

- пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення боргу.

Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст.551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Суд вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру правомірно нарахованої пені в сумі 3488,84 на 50%, і таким чином стягненню підлягає пеня в сумі 1744,42 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст.76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Щодо судових витрат.

За правилами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, розмір якого відповідно до положень ст.7 Закону України "Про судовий збір" не може бути меншим за 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та становить 2422,40 грн.

Вирішуючи питання про судові витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд враховує, що в позовній заяві зазначено: "Остаточний розмір судових витрат та докази понесення судових витрат будуть подані Позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду."

Відповідно до ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з п.5 ч.6 ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

За вказаних обставин суд вважає за доцільне призначити інше судове засідання для вирішення питання стосовно розподілу понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов у справі №902/1495/25 задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Українські дротові мережі" (вул.Винниченка, буд.3, офіс 34, м.Козятин, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22100; ідентифікаційний код: 43826655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" (вул.В`ячеслава Липинського, буд.5, м.Київ, 01030; ідентифікаційний код: 31731686) 25900,00 грн - основного боргу; 1744,42 грн - пені; 2941,10 грн - 3% річних; 14863,06 грн - інфляційних втрат та 2422,40 грн - витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в задоволенні позову в справі №902/1495/25 в частині стягнення 32897,41 грн пені та 1,13 грн - 3% річних.

5. Призначити судове засідання для вирішення питання про понесені позивачем судові витрати у справі №902/1495/25 на 21 квітня 2026 року на 10 год. 30 хв. у приміщенні Господарського суду Вінницької області (вул.Пирогова, буд.29, м.Вінниця, 21018, 3-й поверх, зала судових засідань №2).

6. Повне рішення надіслати згідно з переліком.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України).

8. Повне рішення складено 20 березня 2026 р.

Суддя Нешик О.С.

кількість прим. ухвали:

1 - до справи;

2, 3 - ТОВ "Євротранстелеком" - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (office@ett.ua);

4, 5 - представнику ТОВ "Євротранстелеком" адвокату Хитрук Н.І. - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

6 - ПП "Українські дротові мережі" - на адресу електронної пошти (reinvitter@gmail.com)