Ухвала суду № 135026931, 18.03.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

________________

Провадження 1-кс/760/2729/26

В справі 760/4701/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

18 березня 2026 року в м. Києві

Слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

представника власника майна - адвоката ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно в кримінальному провадженні №42023110000000394 від 21.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 201-1 КК України.

ІІ. Мотивувальна частина

До Солом`янського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на тимчасово вилучене під час обшуку майно у кримінальному провадженні №42023110000000394 від 21.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 201-1 КК України.

Як зазначає прокурор, слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування, в ході якого встановлено, що службові особи ПрАТ «Єврошпон-Смига» (код ЄДРПОУ 30981499) здійснюють дії, спрямовані на приховування та маскування походження майна (пиломатеріалів), одержаного злочинним шляхом, а саме з використанням завідомо підроблених документів та з метою переміщення через митний кордон України шляхом приховування від митного контролю лісоматеріалів, зокрема заборонених до вивозу за межі території України.

Прокурор зазначає, що 20.02.2026 на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва за адресою: Рівненська область, Дубенський район, селище Смига, вул. Перемоги, буд. 29, проведено обшук, в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки iPhone 16 Pro Max, IMEI: НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою слідчого від 20.02.2026 вилучений телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

У зв`язку з наведеним прокурор просить накласти арешт на вказане тимчасово вилучене майно з метою збереження речових доказів та проведення комп`ютерно-технічної експертизи.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та надав суду копію протоколу огляду вилученого мобільного телефону, зазначивши, що в ході огляду виявлено інформацію, яка, на його думку, свідчить про порушення ПрАТ «Єврошпон-Смига» антимонопольного законодавства. Водночас прокурор визнав, що доказової інформації, яка безпосередньо стосується фабули кримінального правопорушення, внесеного до ЄРДР за ч. 2 ст. 201-1 КК України, - а саме переміщення через митний кордон України лісоматеріалів шляхом приховування від митного контролю - у вилученому телефоні станом на день розгляду клопотання не встановлено.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 - проти задоволення клопотання заперечувала у повному обсязі. Зазначила, що подія кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 201-1 КК України не знайшла свого підтвердження, оскільки жодних матеріалів, які б підтверджували факт переміщення через митний кордон лісоматеріалів, прокурором не надано. Компанія ПрАТ «Єврошпон-Смига» займається виготовленням і продажем готової продукції - шпону, що підтверджується наданими суду документами, зокрема господарськими договорами та митними деклараціями. Крім того, представник власника майна зазначила, що під час обшуку ОСОБА_5 добровільно видав мобільний телефон та повідомив пароль доступу до нього, а ухвалою слідчого судді, на підставі якої проводився обшук, не передбачено вилучення мобільного телефону - судом лише надано дозвіл на огляд та копіювання інформації. Відтак, тимчасове вилучення мобільного телефону за таких обставин є безпідставним.

Дослідивши наявні матеріали, заслухавши доводи учасників, слідчий суддя встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1). У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні; може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 3 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Оцінюючи наявні матеріали та доводи учасників, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора, виходячи з наступного.

По-перше, прокурором не доведено наявності достатніх підстав вважати, що вилучений мобільний телефон відповідає критеріям речових доказів у розумінні ст. 98 КПК України.

Як вбачається із клопотання та доводів прокурора, підставою для арешту зазначено те, що телефон може містити інформацію щодо діяльності ПрАТ «Єврошпон-Смига» із суб`єктами господарювання Республіки Узбекістан та Республіки Польща. Разом з тим, у судовому засіданні прокурор надав копію протоколу огляду вилученого телефону та визнав, що інформації, яка безпосередньо стосується фабули кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 201-1 КК України, а саме фактів переміщення через митний кордон України лісоматеріалів шляхом приховування від митного контролю, у вилученому телефоні не виявлено.

Прокурор послався лише на те, що у телефоні виявлено інформацію, яка, на його думку, може свідчити про порушення антимонопольного законодавства. Однак порушення антимонопольного законодавства не є предметом розслідування у даному кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 201-1 КК України. Відтак, зазначена інформація не може бути підставою для накладення арешту на мобільний телефон у межах даного кримінального провадження, оскільки не відповідає критеріям речових доказів стосовно того кримінального правопорушення, яке розслідується.

Стандарт доведення «достатні підстави», передбачений ч. 3 ст. 170 КПК України, хоча і не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, однак передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів. У даному випадку прокурором такого стандарту не дотримано.

По-друге, прокурором не надано суду доказів об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 201-1 КК України.

Диспозиція ч. 2 ст. 201-1 КК України передбачає відповідальність за переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю лісоматеріалів або пиломатеріалів цінних та рідкісних порід дерев, лісоматеріалів необроблених, а також інших лісоматеріалів, заборонених до вивозу за межі митної території України, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Водночас, з наданих суду матеріалів вбачається, що ПрАТ «Єврошпон-Смига» є юридичною особою, зареєстрованою 30.06.2000, основним видом діяльності якої є виробництво фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону (КВЕД 16.21). Представником власника майна надано суду господарські договори та митні декларації, які підтверджують, що підприємство здійснювало експорт готової продукції - шпону струганого - з проходженням митного контролю та сплатою митних зборів. Прокурором ці документи не спростовано, як і не надано жодних доказів того, що предметом експортних операцій були саме лісоматеріали або пиломатеріали, заборонені до вивозу за межі митної території України.

Таким чином, прокурором не доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 201-1 КК України, що є обов`язковою умовою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України.

По-третє, тимчасове вилучення мобільного телефону здійснено з порушенням вимог ч. 3 ст. 168 КПК України.

З матеріалів клопотання вбачається, що мобільний телефон вилучено під час обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва. Разом з тим, зазначеною ухвалою не передбачено вилучення мобільного телефону - судом надано лише дозвіл на огляд та копіювання інформації із залученням відповідних фахівців та спеціалістів.

Як підтверджується протоколом обшуку від 20.02.2026 та записом технічного засобу фіксації, власник мобільного телефону - ОСОБА_5 - добровільно видав мобільний телефон та повідомив пароль доступу до нього. Отже, доступ до інформації, що міститься у телефоні, власником не обмежувався.

За таких обставин, жодна з передбачених ч. 3 ст. 168 КПК України підстав для тимчасового вилучення мобільного терміналу систем зв`язку не знайшла свого підтвердження: телефон не був безпосередньо зазначений в ухвалі суду як предмет, що підлягає вилученню; доступ до інформації власником не обмежувався; доказів того, що телефон отримано в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, прокурором не надано; необхідність вилучення для вивчення фізичних властивостей телефону не обґрунтовано.

Орган досудового розслідування мав можливість на місці здійснити огляд та копіювання інформації з мобільного телефону із залученням спеціалістів, на що, власне, і було надано дозвіл ухвалою слідчого судді. Замість цього слідчим прийнято рішення про вилучення телефону, що за встановлених обставин не відповідає вимогам закону.

По-четверте, накладення арешту на вилучений мобільний телефон не відповідає вимогам розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Статтею 41 Конституції України закріплено непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

За встановлених обставин, коли прокурором не доведено наявності у вилученому мобільному телефоні інформації, що має доказове значення для розслідування кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 201-1 КК України, а саме тимчасове вилучення здійснено з порушенням вимог ч. 3 ст. 168 КПК України, ступінь втручання у права і свободи власника не виправдовує потреб досудового розслідування. Спосіб обтяження прав власника не є пропорційним завданню кримінального провадження, всупереч ч. 2 ст. 132 КПК України, та має негативні наслідки для власника, оскільки телефон використовується ним у повсякденній діяльності.

З огляду на сукупність викладених обставин, враховуючи, що прокурором не доведено стандарту «достатніх підстав» для віднесення вилученого мобільного телефону до категорії речових доказів у даному кримінальному провадженні, тимчасове вилучення здійснено з порушенням вимог закону, а обмеження права власності не є пропорційним та розумним, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

А тому тимчасово вилучене майно підлягає поверненню його власнику.

ІІІ. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 168, 170, 172 КПК України, слідчий суддя ухвалив:

1.У задоволенні клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, зокрема на вилучений в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_5 . мобільний телефон "Iphone 16 Pro Maх", IMEI: НОМЕР_1 , відмовити.

2.Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: