Ухвала суду № 135026232, 10.03.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5237/23

Категорія 76

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Мельниченко К.Б., представника відповідача Фролькіс О.А., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди та визнання незаконним і скасування наказу

У С Т А Н О В И В :

У провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) до Пенсійного фонду України (надалі за текстом - відповідач) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди та визнання незаконним і скасування наказу.

Позивач просить суд (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог):

- визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення позивача від 13.04.2023 № 123-к.

- поновити позивача на посаді заступника начальника відділу організації підвищення кваліфікації, нагородження та військового обліку управління по роботі з персоналом виконавчої дирекції відповідача.

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу починаючи з 19.04.2023 по дату винесення рішення виходячи із розрахунку середньоденної заробітної плати, яка становить 3082,64 грн.

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 50000,00 грн.

- допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 місяць.

- визнати незаконним та скасувати наказ «Про скорочення чисельності штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» від 16.01.2023 № 9-ОД.

Ухвалою від 24.05.2023 (суддя Скрипник О.Г.) відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд в загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 21.06.2023 залучено до участі у справі ПФУ.

24.08.2023 до суду від позивача надійшла заява про залучення правонаступника відповідача.

25.09.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.

01.12.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі та відзив.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2023 року, справу було передано для розгляду судді Гребенюку В.В.

15.01.2024 до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.

Ухвалою від 17.01.2024 року позов було залишено без руху.

13.02.2024 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 14.02.2024 року справу прийнято до свого провадження, розгляд справи вирішено продовжувати розглядати за правилами загального позовного провадження, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Ухвалою від 10.04.2024 зупинено провадження до закінчення розгляду Верховним Судом справи № 750/7085/23.

Ухвалою від 18.11.2025 постановлено поновити провадження у справі № 758/5237/25 та призначити підготовче засідання.

02.12.2025 до суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі.

04.01.2026 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача.

У судовому засіданні 10.03.2026 взяв участь представник відповідача, інші учасники судової справи у судовому засіданні участь не взяли.

За змістом ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 10.03.2026, за відсутності представника позивача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

Представник відповідача просив закрити провадження у справі.

Суд, керуючись приписами ч.1 ст. 244 ЦПК України суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення оголосивши дату та час його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника та дослідивши докази, суд встановив наступне.

Як вказано вище, позов подано про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди та визнання незаконним і скасування наказу.

Позивач вказує, з 01.08.2017 ОСОБА_1 на підставі наказу від 01.08.2017 № 124-к призначена на посаду головного спеціаліста відділу кадрів управління по роботі з персоналом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в порядку переведення з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

З 05.12.2017 ОСОБА_1 на підставі наказу від 05.12.2017 № 703 переведена на посаду головного спеціаліста відділу організації підвищення кваліфікації, нагородження та військового обліку управління по роботі з персоналом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.

З 17.05.2018 ОСОБА_1 на підставі наказу від 17.05.2018 № 3 8-к переведена на посаду заступника начальника відділу організації підвищення кваліфікації, нагородження та військового обліку управління по роботі з персоналом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.

18.04.2023 на підставі наказу від 13.04.2023 № 123-к ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника начальника відділу організації підвищення кваліфікації, нагородження та військового обліку управління по роботі з персоналом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна

служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

До справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір (постанова Велика Палата Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 368/561/19).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні керуватися сутністю права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 520/13190/17 (провадження № 11?1066апп18), від 27 листопада 2018 року у справі № 820/3534/17 (провадження № 11-870апп18).

Велика Палата Верховного Суду послідовно зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див. постанови від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21 (провадження № 14-36цс22), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22), від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20) та інші).

Будь-які трудові правовідносини мають приватноправову природу, оскільки виникають на добровільній основі між двома рівноправними суб`єктами на підставі трудового договору. Підпорядкування працівника роботодавцеві в межах цих відносин має договірний, а не адміністративний характер.

Єдиний виняток - це правовідносини щодо проходження публічної служби, зокрема державної служби. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 623/1656/16-ц (провадження

№ 14-405цс19) зазначила: «публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства».

У Постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 426/160/14, від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/33941/16 зазначено, що відносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням регламентуються нормами адміністративного законодавства, а спори, які виникають із таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 814/2514/17 (провадження № 11-1472апп18) вказано: «для набуття спором ознак публічно-правового в контексті статті 19 КАС України спірні правовідносини мають безпосередньо випливати з перебування особи на посаді, яка віднесена до публічної служби, та здійснення нею службової діяльності. […] Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що спір у правовідносинах, які виникають із трудових відносин, не пов`язаних з проходженням публічної служби, є приватноправовим незалежно від участі у ньому суб`єкта публічного права. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/6612/17 (провадження № 11-1196апп18)».

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 635/551/17 (провадження № 14-79цс20) зазначила, що спір між фізичною особою, яка претендує на зайняття посади державної служби, та органом державної влади, до компетенції якого належить прийняття рішення про таке призначення, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 712/4776/23 (провадження № 61-13644сво23) зазначив, що: «внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом № 2620-ІХ Фонд як юридична особа приватного права припинилася, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов`язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов`язкового державного страхування (пенсійне страхування); спори, які пов`язані із поновленням працівників, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та його виконавчої дирекції шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на посадах, вакантний перелік яких віднесено до посад державної служби в органах Пенсійного фонду України, стосуються прийняття на публічну службу та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства».

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Позивач звернулась з позовом до Пенсійного фонду України як правонаступника прав та обов`язків Фонду соціального страхування України щодо недотримання Фондом процедури її вивільнення у зв`язку зі скороченням всього штату працівників у процесі приєднання Фонду соціального страхування України до Пенсійного фонду України. Просила визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення, поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Суд зауважує, що внаслідок реорганізації Фонду соціального страхування України шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого Фонд соціального страхування України як юридична особа приватного права припинився, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов`язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов`язкового державного страхування (пенсійне страхування).

Таким чином, спори, які пов`язані із поновленням працівників, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та його виконавчої дирекції шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на посадах, вакантний перелік яких віднесено до посад державної служби в органах Пенсійного фонду України, стосуються прийняття на публічну службу та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічна за змістом позиція міститься Постанові Верховного суду у справі №750/7085/23 від 22.10.2025.

За таких суд закриває провадження у справі.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (ч.1 ст. 256 ЦПК України).

Керуючись положеннями ст. ст. 254 та 258 - 260 ЦПК України

У Х В А Л И В :

Закрити провадження у справі № 758/5237/25 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди та визнання незаконним і скасування наказу;

Роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду;

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.В. Гребенюк