Ухвала суду № 135024142, 20.03.2026, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 705/6075/25

Провадження № 1-кп/702/44/26

УХВАЛА

про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою

20.03.2026 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,

сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисників: ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),

обвинувачених: ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_11 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_12 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_13 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_14 (в режимі відеоконференції) та ОСОБА_15 (в режимі відеоконференції),

потерпіла ОСОБА_16 - не з`явилася,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Монастирище Черкаської області клопотання прокурора про продовження строку дії обраного обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025255360000073 від 26.01.2025 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 297, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 396 КК України, ОСОБА_15 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 297, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 396 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Монастирищенського районного суду Черкаської області знаходиться кримінальне провадження за № 12025255360000073 від 26.01.2025 за обвинуваченням ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, п.п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 297, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 396 КК України, ОСОБА_15 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 297, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 396 КК України.

20.03.2026 прокурор подав клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_12 під вартою, в обґрунтування якого зазначив, що причетність останнього до вчинення інкримінованих злочинів підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.

Ухвалами слідчого судді до ОСОБА_12 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, який неодноразово продовжувався та якими підтверджено обґрунтованість висунутої підозри (а на цей час обвинувачення) та наявність ризиків передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: ОСОБА_12 усвідомлює загрозу покарання у виді реального позбавлення волі на тривалий строк або ж довічного позбавлення волі, не має місця роботи, схильний до збагачення і вирішення фінансових питань шляхом вчинення протиправних дій; крім того, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_12 вдався до умисних ініціативних дій, спрямованих на ігнорування викликів слідчого та унеможливлення застосування до нього запобіжних заходів, у зв`язку з чим слідчим суддею винесено ухвалу про його примусовий привід, завдяки виконанню якої стало можливим застосування до нього запобіжного заходу; обвинувачений володіє відомостями про свідків у кримінальному провадженні, знайомий з іншими обвинуваченими, частина з яких є його близькими товаришами, тому, будучи на волі, матиме можливість і мотиви впливати на них для зміни показань, надання неправдивих показань чи відмови від їх надання для уникнення відповідальності; ОСОБА_12 , будучи на волі, з високою імовірністю може вдатись до скоєння правопорушень, подібних до інкримінованих йому.

Застосування будь-яких інших запобіжних заходів, окрім наявного, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання заявленим ризикам.

Просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» строком шістдесят днів (з дня постановлення ухвали), без визначення розміру застави.

В судовому засіданні прокурор клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_12 підтримав повністю, просив його задовольнити.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 заперечував проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив застосувати більш м`який запобіжний захід, оскільки доводи прокурора з приводу наявності ризиків є необґрунтованими.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, що зазначені прокурором в клопотанні є необґрунтовані, просив застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки обвинувачений має міцні соціальні зв`язки та наміру переховуватись від суду не має, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, що зазначені прокурором в клопотанні є необґрунтовані, просив застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, враховуючи особу обвинуваченого та перебування на його утриманні двох неповнолітніх дітей.

В судове засідання потерпіла ОСОБА_16 не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи, повідомлена у встановленому законом порядку.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд приходить до таких висновків.

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення.

Згідно з ч. 1 4 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу.

Відповідно до розділу ХІ п. 20.5 Перехідних положень КПК України, тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Із запровадженням на території України воєнного стану, питання продовження строку тримання під вартою у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом такого питання у встановленому КПК порядку, стало регулюватися положеннями ч. 6 ст. 615 КПК України.

Зокрема, ч. 6 ст. 615 КПК України унормовувала, що у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 8-р(II)/2024 від 18.07.2024 у справі № 3-88/2022(205/22, 114/24) частину шосту статті 615 КПК України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).

У цьому рішенні Конституційний Суд вказав на неприпустимість автоматичного продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та наголосив на необхідність розгляду вказаного питання судом, що завершується ухваленням вмотивованого та належним чином обґрунтованого судового рішення.

Крім того, Конституційний Суд України цим рішенням зобов`язав Верховну Раду України «привести нормативне регулювання, установлене ч. 6 ст. 615 КПК України, що визнана неконституційною, у відповідність із Конституцією України та цим рішенням» (п. 3 резолютивної частини рішення).

Покладення на Верховну Раду України такого обов`язку відтермінувала втрату чинності положень ч. 6 ст. 615 КПК України на три місяці з дня ухвалення вищевказаного рішення Конституційного Суду.

Попри це, зі спливом тримісячного строку, встановленого Конституційним Судом України, Верховною Радою України нормативне регулювання, установлене ч. 6 ст. 615 КПК України, щодо продовження строку тримання під вартою у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом такого питання у встановленому КПК порядку, у відповідність до рішення Конституційного Суду України не приведене, тому нині склалась ситуація, за якої положення ч. 6 ст. 615 КПК України є такими, що втратили чинність, та відповідно не можуть бути застосованими при продовженні строку тримання під вартою, а Верховною Радою України, всупереч вимогам Конституційного Суду України, не вироблено новий механізм, який врегулював би окреслене вище питання.

Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Порядок визначення складу суду встановлений ст. 35 КПК України і частина 9 цієї статті передбачає, що склад суду у кримінальному провадженні є незмінним, крім випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналогічно, згідно з положеннями ч. 1 ст. 319 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні повинен бути проведений в одному складі суддів.

За загальними правилами судочинства незмінність складу суду при проведені судового розгляду полягає в тому, що справа від початку її розгляду і до закінчення повинна розглядатись за участі лише судді або колегії суддів, визначених ЄСІТС для розгляду конкретного кримінального провадження, натомість тимчасова неможливість розгляду клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою (зокрема у зв`язку з перебуванням члена колегії на лікарняному) не може бути безумовною підставою для вилучення справи з подальшим її перерозподілом, що призведе до порушення розумних строків розгляду справи, а також необхідності кожного разу розпочинати судовий розгляд спочатку, що в свою чергу може призвести до втрати доказів по справі, зокрема неможливості повторного допиту свідків, потерпілих тощо.

У зв`язку з викладеним, оскільки член колегії суддів - суддя ОСОБА_17 перебуває на лікарняному, а строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_12 закінчується 26.03.2026, і, відповідно, неможливо за вказаних обставин колегією суддів у повному складі розглянути клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_12 то, з урахуванням загальних засад кримінального провадження, зокрема незмінності складу суду, а також враховуючи позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні від 18.07.2024, клопотання вирішується суддею ОСОБА_1 , яка є головуючим суддею у складі колегії суддів, що здійснює розгляд вищезазначеного кримінального провадження, та членом колегії суддею ОСОБА_2 .

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення.

За змістом ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Так, ОСОБА_12 висунуті обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, отже до обвинуваченого може бути застосовано запобіжний захід тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11.04.2025 до підозрюваного ОСОБА_12 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів без визначення розміру застави та підтверджено наявність ризиків передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в подальшому строк дії ухвали неодноразово продовжувався та діє до цього часу.

Згідно з ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

За змістом ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При розгляді клопотання про продовження строку запобіжного заходу мають враховуватись обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу (ч. 3, 5 ст. 199 КПК України).

Оцінюючи заявлені прокурором ризики колегія суддів приходить до таких висновків.

Згідно з обвинувальний актом ОСОБА_12 висунуте обвинувачення у вчиненні трьох кримінальних правопорушень, за вчинення яких передбачено покарання: за п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі від 8 до 15 років з конфіскацією майна, за ч. 3 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі від 8 до 12 років з конфіскацією майна або без такої, зазначена обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.

Отже, враховуючи кількість кримінальних правопорушень за формулою обвинувачення, тяжкість покарання, яке у разі доведення його винуватості повинно бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 75 КК України (пільгового інституту призначення покарання), що в сукупності з особою обвинуваченого може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.

Також, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показань або відмови від дачі показань не зменшився з огляду на те, що обвинувачений, будучи ознайомленим з матеріалами кримінального провадження та перебуваючи на волі, матиме реальну можливість впливати на свідків, потерпілу та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні.

Суд вважає, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення існує, оскільки обвинувачений ОСОБА_12 офіційно не працевлаштований, не має стабільного доходу, кримінальне правопорушення вчинено групою осіб, що становить загрозу для суспільства та свідчить про ймовірність подальшого повторення таких дій у разі залишення його на свободі.

Судом не здобуто відомостей щодо обставин, які б переважили зазначені вище ризики.

Отже, суд дійшов висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою, а не інші (менш суворі) запобіжні заходи, має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Зважаючи на те, що суд прийшов до висновку щодо доведеності заявлених ризиків і необхідності продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому, тому доводи сторони захисту з приводу відсутності ризиків та необґрунтованості клопотання спростовуються висновками суду про зворотне.

Строк запобіжного заходу особи обвинуваченого закінчується 26.03.2026, однак враховуючи, що станом на час постановлення ухвали судовий розгляд ще не розпочато, суд вважає необхідним продовжити строк дії запобіжного заходу саме на 60 днів.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Оскільки, інкримінований злочин, передбачений п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, згідно з обвинувальним актом, вчинений із застосуванням насильства та який спричинив смерть потерпілого, а тому суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 110, 131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196-199, 331, 369-372, 392, 615 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_12 , задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

Продовжений строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_12 обчислювати з моменту постановлення ухвали, тобто з 20.03.2026 до 18.05.2026, включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_12 , захисникам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , прокурору та надіслати для виконання до Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор».

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії повного судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З текстом судового рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя ОСОБА_18

Суддя ОСОБА_19